43 Причини юридичної формалізації законів 12 таблиць, Салічної правди та інших законів.

Формалізація - процес подання інформації про об'єкт, процес, явище в формалізованому вигляді. Такий метод полегшує вивчення предмета. На противагу від інших збірників правових актів та законів Месопотамії, кодифікація не носить божественної волі. У пролозі Хаммурапі вказує, що бог сонця та справедливості Шамаш, з'явився цареві у вісні розпорядився, щоб той встановив в країні "право і справедливість", та вручив йому свої закони. В епілозі цар ще раз наголошує на необхідності дотримуватись всіх цих законів. Він також проголошує, що буде захищати усіх потерпілих і покривджених.

Причини юридичної формалізації: необхідність встановити єдині закони на території всієї держави; бажання закріпити в них суспільний лад; прагнення залагодити гострі соціальні суперечності.

Закони12 таблиць — звід законів Давнього Риму, пам'ятка римського права. Під тиском плебеїв патриції змушені були створити комісію з 10 чоловік — децемвірів — для запису у вигляді законів усталених звичаєвих правил рим. громади, які знать часто порушувала. Так виникли 3акони XII т. Вони зафіксували близько 120 звичаїв і були записані на 12 мідних (за деякими джерелами — дерев'яних) таблицях і виставлені для загального ознайомлення на центральному майдані Рима — Форумі. 3акони XII таблиць є унікальною пам'яткою права. Вони сформульовані стисло, чітко і дохідливо. Закони стали відправним пунктом дальшого розвитку римського права і формально вважалися чинними аж до часів правління Юстиніана І. Вони справили істотний вплив і на еволюцію римського суспільства. Старі, пов'язані з родовим ладом, звичаї було замінено на писане право. 3акони XII таблиць охоплювали норми цивільного, кримінального, процесуального і шлюбно-сімейного права. Вони встановлювали жорсткі каральні заходи щодо боржників, закріплювали приватну власність, рабство і нерівноправність. Будь-яке посягання на приватну власність суворо каралося. У законах зафіксовано правову відмінність між патриціями і плебеями, вільними і рабами. Було регламентовано речові і зобов'язальні, шлюбно-сімейні, спадкові та сусідські відносини, що складалися за умов становлення приватної власностіТаблиці, на яких було записано 3акони XII таблиць, загинули внаслідок пожежі під час галльського вторгнення у 387 до н. е. Оскільки пізнішим дослідникам текст 3аконів XII таблиць не був відомий, вони користувалися окремими цитатами з пізніших авторів або довільним викладом (згадуваннями) відомих тому чи тому авторові положень 3аконів XII таблиць.

Більшість норм Салічної правди присвячено судового процесу, встановленню штрафів та ін. покарань за правопорушення. Салічна правда не містить чіткого визначення поняття «злочин», він не відокремлювався від інших видів правопорушення. Умовно в тексті можна виділити злочини: проти особи; проти власності; проти порядку здійснення судочинства; проти королів, влади тощо. Суб'єктами злочину могли бути вільні франки, літи і навіть раби. Проте за злочин, здійснений рабом, відповідав його господар. Передбачалося спадкування за законом і за заповітом. Останнє оформлялося як публічна передача майна третій особі, на яку покладався обов'язок передати це майно не пізніше року від дня смерті заповідача вказаній ним особі. Шлюб укладався у формі купівлі чоловіком своєї дружини. Викрадення дівчини з метою взяття шлюбу каралося штрафом. Салічна правда справила значний вплив на Рипуарську, Баварську та інших варварських правд. У 9 ст. Салічна правда стає законом Франкської держави, витіснивши всі інші варварські правди, крім Лангобардської. Проте після розпаду Франкської держави, завершення феодалізації та утворення народностей на її території і з початком рецепції римського права Салічна правда втратила своє значення загальнофранкського закону.

44 джерела Римського права класичного періоду

Джерела права - це форми, в яких відображаються правові норми. У Стародавньому Римі вони були такі: • звичаї, що в процесі становлення держави перетворюються на норми звичаєвого права; • рішення Народних зборів; • рішення царів або рексів; • закони; • едикти преторів; • постанови Сенату; • конституції імператорів (едикти, рескрипти, декрети, мандати); • інституції відомих римських юристів (Катона старшого, Квінта Муцій Сцевола, Сервія Сульпіція, Гая, Папініана, Павла, Ульпіана, Модестина та ін.); — кодекси (Грегоріана, Гермогеніана, Феодосія, Юстиніана