
- •1. Предмет, метод та методологія науки "Історія держави та права зарубіжних країн".
- •2. Східна деспотія ( головні риси та особливості). Три головних відомства управління.
- •3. Загальна характериистика Законів царя Хамураппі, їх структура.
- •4. Суспільний лад Стародавнього Вавилону за часів Хамураппі.
- •6. Правове становище селян за Законами царя Хамураппі.
- •7. Правове становище рабів за законами Хамурапі
- •8.Договір купівлі - продажу за Законами царя Хамураппі, порівняти із законами 12 таблиць Стародавнього Риму.
- •9. Підвалини розлучення за Законами царя Хамураппі.
- •10. Злочин та покарання за Законами царя Хамураппі.
- •11. Ідея таліону, як кримінально - правова, за Законами царя Хамураппі.
- •12. Символічний таліон за Законами царя Хамураппі.
- •13. Причини формалізації права за Законами царя Хамураппі.
- •14. Основні джерела для вивчення історії Стародавньої Індії.
- •15 - Поділ всіх раніше рівноправних в Індії на групи ( варни) у другій половині іі тис. До н.Е
- •16. Процес перетворення варн на касти у Стародавній Індії.
- •17. Державний лад Стародавньої Індії та становище індійських царів в імперії Маурїв.
- •17. Сімейне право за Законами Ману в Стародавній Індії.
- •18. Сімейне право за Законами Ману в Стародавній Індії.
- •20 - Ілліада та Одіссеяя як джерело вивчення правового становища соціальних верств грецького
- •21. Період військової демократії в Афінах.
- •22. Реформи Тесея в Афінах.
- •23. Реформи Солона в Афінах. Плутарх про реформи Солона.
- •24. Реформи Клісфена в Афінах. Арістотель про реформи Клісфена.
- •27. Новий орган публічного управління Афін у 8 столітті до н.Е - ареопаг.
- •28. Перша спроба кодифікації Афінського права ( закони Драконта).
- •29. Суспільний та державний лад Спарти.
- •30. Періодизація історії держави та права Стародавнього Риму.
- •31. Періодизація історії Римського права
- •32. Правове становище людини у Стародавньому Римі ( три статуси). Правове становище різних категорій населення Риму
- •33. Патриції і плебеї у Стародавньому Римі
- •34.Перша сецесія у Стародавньому Римі та її наслідки згідно з розповіддю Тіта Лівія
- •35. Римські магістратури.
- •36. Джерела римського права давнього періоду. Джерела римського права
- •37.Право приватної власності за Законами 12 таблиць
- •38. Манціпація за законами 12 таблиць
- •39.Нексум - договір позики у Римі за Законами 12 таблиць
- •40.. Основні види деліктів в Законах XII таблиц
- •41. Сільські сервітути за законами 12 таблиць
- •42.Суд і судовий процес за Законами 12 таблиць
- •43 Причини юридичної формалізації законів 12 таблиць, Салічної правди та інших законів.
- •45.Закон Петелія у Римі у порівняння з реформою Солона в Афінах
- •46. Законодавство римських імператорів класичного періоду
- •47. Діяльність юристів Риму у посткласичний період - важливе джерело розвитку римського права. Закони Феодосія іі та Валентина ііі в 426 р "Про цитування".
- •48. Джерела римського права посткласичного періоду ( Інституції Юстиніана, Дигести, Кодекс).
- •49. Загальна характеристика та джерела права Візантії
- •50 Кодифікація Юстиніана
- •51. Кодекс та інституції Юстиніана у Візантії.
- •53. Епанагога у Візантії.
- •54. Роль Еклоги у Візантійських судах
- •55.Родоський морський закон
- •56.Законотворча діяльність візантійських імператорів Македонської династії (іконо почитателів) Василя та Льва 4 (прохірон)
- •57Реформи Карла Мартелла у Франкській державі
- •58.Виникнення Салічної правди та її загальна характеристика
- •59. Феодальна ієрархія за Салічною правдою.
- •60. Злочин проти особи за салічною правдою (Кровна помста)
- •61. Судовий процес у Франкській державі.
- •62.Ордалій
- •63. Верденський договір 843 р.
- •64 - Утворення станово - представницької монархії в Англії.
- •65.Асиза Генріха II (1181р)
- •66 - Прийняття Великої хартії вольностей 1215 р. В Англії та її основні положення.
- •67. Правове становище різних верств населення Англії за Великою хартією вольностей 1215 р.
- •69.Сеньйоральна монархія у Франції. Реформи Людовика іх
- •70.Три великих стани у Франції
- •71. Генеральні штати у Франції
- •72.Кутюми та їх класифікація на півночі. Франції
- •73.Джерела феодального права на Півночі Франції ( рецепція римського права, міське право, канонічне право, королівське законодавство).
- •74. Партикуляризація феодального права у Франції.
- •75. Інквізиційний кримінальний процес за Кароліною 1532 р.
- •76. Феодальне кримінальне право за Кароліною 1532 р.
- •77. Виникнення та основні етапи розвитку феодальної держави в Німеччині.
- •78. Злочин та покарання за "Кароліною".
- •79. Загальна характеристика права середньовічної Німеччини.
- •80. Виникнення феодальної держави в Болгарії.
- •81.Закон судний людям
- •82.Феодальна сербська держава
- •84.Джерела права феодального Китаю
- •86. Виникнення Арабського халіфату.
- •87. Особливості становлення та розвитку мусульманського права. Пять нормативних приписів шаріату.
- •88. Джерела мусульманського права. Коран, Сунна, Іджма, Фетва, Кияс, Фірмани.
- •89. Злочин та покарання за мусульманським правом.
- •90. Суспільний лад Англії напередодні буржуазної революції 17 століття.
- •91. Передумови буржуазної революції в Англії. "Петиція про право" 1628р.
- •92. Соціальні передумови Англійської буржуазної революції.
- •93. Економічні передумови Англійської буржуазної революції.
- •94. Особливості Англійської буржуазної революції.
- •95. Пуританство як ідеологія буржуазної революції в Англії.
- •96 - Утворення буржуазної держави в Англії. "Довгий" парламент.
- •97. Протекторат Кромвеля. "Знаряддя управління" 1653 р. В Англії.
- •98. Торі і Вігі в Англії. Прийняття Закону "Хабеас корпус акт".
- •99. Утворення політичних партій в Англії.
- •100. Біль про права 1689 р.
- •101. Особливості джерел права Англії.
- •102. Сімейне та спадкове право в Англії 16 - 17 ст ( Майорат).
- •103. "Фелонія" з кримінального права Англії.
- •104. Буржуазна революція 1789 - 1794 рр. У Франції та її основні етапи.
- •105. Закон Ле - Шапельє ( 1791) у Франції.
- •106. Якобінська диктатура 1793 р. У Франції.
- •107. Якобінська Конституція 1793 р. У Франції.
- •108. Державний заколот 1799 р. Наполеона Бонопарта. Консульство та імперія у Франції.
- •109. Розробка та прийняття Цивільного кодексу Франції 1804 р.
- •110. Фізичні особи у Кодексі Наполеона 1804 р. ( правоздатність та дієздатність).
- •111. Шлюбно - сімейне та спадкове право у Кодексі Наполеона 1804 р.
- •112 Державний лад Паризької комуни
- •113. Статті Конфедерації 1781 р
- •114.Основи конституційного права Сполучених Штатів Америки § 1. Конституція (сша)
- •115.Білль про права. Поправки
- •116. Громадянська війна Півночі та Півдня сша. Другий цикл поправок до Конституції ( 13,14,15)
- •117. "Реконструкція півдня". Виникнення ку - клукс - клана в сша.
- •118. Конгрес сша наприкінці 19 - на початку 20 століття ( 16, 17 поправки до Конституції).
- •119.Обєднання Німеччини Бісмарівським шляхом
- •120 . Німецький союз
- •121. Конституція Пруссії 1850 р.
- •122.Розробка і прийняття Німецького цивільного уложення 1900р.
- •123. Акт про парламент 1911 р. В Англії
- •125.Конституция Японии 1889 г.
- •126.Встановлення режиму фашистської диктатури у Німеччині.
- •127 Становлення фашистської диктатури в Італії
- •128.Франція за часів іі світової війни.Режим Віші
- •129.Право сша після Першої світової війни ( 3 цикл поправок до Конституції:18, 19, 20, 21).
- •130. Закон Тафта - Хартлі 1947 р
- •131. Закон Маккарена - Вуда в сша
32. Правове становище людини у Стародавньому Римі ( три статуси). Правове становище різних категорій населення Риму
Римські громадяни. Згідно з головним принципом древньоримського права, тільки римський громадянин - civis Romanus - користувався захистом права. Тому тільки civis Romanus міг бути членом римського суспільства і суб'єктом прав. Правовим захистом користувалася лише та особа, яка була римським громадянином. Ось чому стан громадянства для римських юристів був неодмінною умовою повної цивільної правоздатності.
Статус римського громадянина набували діти, народжені від шлюбу римських громадян. Дитина народжена поза шлюбом, згідно з римськими законами, поділяла статус матері. Римське громадянство набувалося також шляхом звільнення римським громадянином свого раба, усиновлення іноземця, дарування імператором іноземцю громадянства за особливі заслуги перед Римом, а також шляхом надання римського громадянства цілим общинам в період імперії. Римське громадянство втрачали в таких випадках: зі смертю особи, через продаж у рабство, особи, узяті в полон, засуджені до тяжкого кримінального покарання або вигнання з Риму. Римські громадяни володіли всією повнотою цивільних прав. Поруч з володінням повною правоздатністю в сфері цивільно-правових відносин римські громадяни посідали привілейоване становище в публічно-правовій сфері. Вони мали право брати участь і голосувати в народних зборах, займати найвищі виборні посади магістратів, з них комплектувалася армія. Це сфера політичних прав, які не залежали від сімейного стану особи.
Латини. Правове становище латинів не було однаковим. За своїм станом до римських громадян наближалися так звані древні латини (latini veteres) - вільне населення общин Лаціуму, котре колись разом з Римом становило латинський союз, який припинив своє існування ще в IV ст. до н.е. Древні латини користувалися обмеженими правами в публічно-правовій сфері. Вони користувалися лише правом голосу, проте не могли займати виборні посади магістратів. Однак вони мали такі ж jus commercii і jus connubii, як і римські громадяни. Латини колоніальні володіли лише jus commercii, a jus connubii -тільки в тому випадку, якщо воно було спеціально надано окремим особам або населенню цілої общини. Право на звернення до суду за розв'язанням майнових спорів, а також порядок судочинства був для всіх латинів таким же, як і для римських громадян.
За певних обставин римлянин досить легко зміг змінити своє громадянство на становище латина з метою одержання земельного наділу в приєднаних до Риму провінціях. Разом з тим і латин за певних умов міг стати повноправним римським громадянином. Зокрема, римське громадянство набували древні латини, переїхавши на постійне проживання до Риму. Було встановлено правило: латин, який мав намір переїхати до Риму на постійне проживання, зобов'язаний залишити на місці попереднього проживання чоловіче потомство. Згодом такий спосіб набуття римського громадянства був скасований. Деяким латинам римське громадянство надавали, якщо вони займали певні виборні посади в своїх общинах або за заслуги перед Римською державою.
За законом Юніана до становища латинів прирівнювались деякі види вільновідпущеників, яких називали за назвою закону - latini Juniani. Однак їх юридична правоздатність мала одну суттєву відмінність: на випадок смерті вони не мали права розпоряджатися своїм майном за заповітом, ані передавати його своїм дітям у спадщину за законом - їхня спадщина переходила до попереднього рабовласника. Незадоволення латинів своєю нерівноправністю порівняно з громадянами Риму призвело до так званої союзницької війни (90 і 89 pp. до н.е.), після якої майже вся Італія здобула право римського громадянства.
Перегрини. Серед вільних людей, проте не громадян Риму, найнижчу сходинку соціального становища в Стародавньому Римі посідали перегрини. Питання їхнього історичного походження ще й на сьогодні невирішене. Більшість дослідників вважають їх громадянами іноземних держав, котрі якимось чином потрапили на територію Риму, або ж громадянами капітульованих перед Римом держав (так звані капітульовані перегрини).
У стародавні часи перегрини жодними правами не користувалися. З розвитком товарно-грошових відносин такий стан вступив у суперечність з економічними потребами римського пануючого класу - адже розвиток торговельних відносин можливий лише на засадах рівноправності всіх учасників. Не випадково вже з найстародавніших часів у Римі з'являється інститут клієнтели. Цей інститут відомий у багатьох народів і поява його зумовлена тим загальним для стародавнього світу переконанням, що суд і право кожного народу існують тільки для захисту членів власного суспільства. Іноземець принципово вважається ворогом і, отже, істотою безправною. Тому, щоб забезпечити собі хоча б якийсь захист у середовищі чужого племені, іноземець повинен знайти собі покровителя серед місцевого повноправного населення. Цим пояснюється особиста залежність клієнта від патрона. Клієнт входив до складу сім'ї патрона, був зобов'язаний йти за ним на війну, надавати йому матеріальну і моральну підтримку. Деякі клієнти одержували від патрона землю для обробітку, за що віддавали йому частину доходу. Якщо клієнт не залишав заповіту, то після смерті все його майно переходило до патрона.
На клієнта поширювалася влада домовладики, і у випадку непослуху клієнт за рішенням суду міг бути повернутий в рабство. У свою чергу патрон зобов'язаний був турбуватися за долю клієнта, захищати його інтереси перед третіми особами, оскільки клієнт цивільної правоздатності не мав; він не міг набувати майно, вступати в договори тощо. Домагатися своїх прав судовим порядком він теж не міг. Юридичний захист він одержував тільки через патрона. Якщо патрон нехтував своїми обов'язками, то він піддавався не світському покаранню, а релігійному осудові.
Отже, перегрини спершу не користувалися ні політичними, ні цивільними правами римських громадян. І це значно перешкоджало нормальному розвиткові цивільного обороту між ними і римськими громадянами. В усуненні цієї перешкоди значну роль відіграв перегринський претор, який у творчому союзі з міським претором ретельно вишукував найцінніший досвід правової культури народів, які приїжджали до Риму, узагальнив його і впровадив у практичну діяльність у вигляді права народів -jus gentium. Це одне з наймудріших джерел культури, відображене в правотворчій діяльності преторів.