Імунологічні порушення при старінні

Зміни в роботі імунної системи починаються задовго до будь яких проявів старіння організму. Нормальна імунна реакція й непорушена генетична регуляція імунореактивності – необхідна умова стійкості до хвороб і старіння.

На вікові ослаблення функцій імунної системи впливають як екзогенні, так і ендогенні фактори: зміна клітинного оточення (порушення нейрогуморальної рівноваги), зміни самих клітин імунної системи. Багатьма дослідниками старість розглядається як Т-імунодефіцит і, характерні для старіння зміни в популяції Т-клітин обумовлені віковою інволюцією тимусу.

При старінні відбувається зменшення кількості Т-лімфоцитів. Однак іноді загальна кількість клітин може й не змінюватися, але збільшується кількість клітин, що мовчать, незатребуваних клітин, що пов'язано зі зниженням активності рецепторного апарата клітини. Старіння характеризується більш вираженим зниженням рівня популяції Т-супресорів (CD8+ клітин) і менш вираженим – Т хелперів (CD4+ клітин). Виявляються певні особливості усередині популяцій Т-хелперів у літніх людей, зокрема, спостерігається дефіцит Т-клітин пам'яті.

Головна вікова зміна імунної системи – інволюція тимусу, що починається при статевому дозріванні. Вона складається в прогресивній втраті клітинності (до старості маса тимусу зменшується на 90%) з виснаженням лімфоїдного пула клітин у зонах кори й кистозними змінами епітеліальних клітин. Зі збільшенням віку знижується вихід диференційованих Т-клітин, синтез і секреція поліпептидних гормонів тимусу, таких як тимозин, тимопоетін і тимулін. У всіх випадках зниження ендокринної активності тимусу відіграє патогенну роль у вікових дисфункціях імунної системи.

При старінні відбувається зниження експресії антигенів гістосуміснності на Т-лімфоцитах, що обумовлює зниження розпізнавання алоантигенів і подальшої передачі інформації, необхідної для елімінації антигену й антитілопродукції.

Однак вплив інволютивних процесів у тимусі не обмежується тільки Т-клітинною ланкою імунітету, вони захоплюють і В-клітинну ланку – як шляхом взаємодії клітин в імунній відповіді, так і шляхом впливу на формування В-клітин з їхніх попередників у кістковому мозку, в окремих випадках В-клітинний імунодефіцит залежить від внутрішніх дефектів самих В-клітин.

Вікові зміни гуморального імунітету. Старіння значиме асоціюється із присутністю різних антитіл, особливо антитіл проти ядерних антигенів. Є також докази, що старіння діє на швидкість продукції антитіл за допомогою активованих В-клітин.

У процесі старіння слабшає гуморальна імунна відповідь як на аутологічні, так і на екзогенні антигени, у чому безпосередньо беруть участь різні класи імуноглобулінів. З віком розвивається дисбаланс імуноглобулінів. Безперечним при старінні є зниження в крові концентрації IgМ, тобто знижена первинна гуморальна відповідь. Вміст IgG і IgА має тенденцію до збільшення. При наявності інфекційного процесу особливо зростає концентрація IgА. Дисбаланс імуноглобулінів вказує на зниження протимікробного захисту, із цим пов'язане підвищення сприйнятливості до інфекцій у людей літнього й старечого віку.

Є відомості про зниження концентрації лізоциму, активності b-лізину й вмісту С3 компонента комплементу в літніх осіб. Зміни в макрофагальній системі при старінні пов'язані зі зниженням міграційної здатності клітин, зі зменшенням числа активних клітин, зі зниженням інтенсивності поглинання й руйнування захопленого матеріалу, тобто зниженням поглинальної здатності й здатності макрофагів до перетравлення.

Для літнього й старечого віку характерне зниження не тільки протимікробного імунітету, але й противірусного й протипухлинного захисту, що безпосередньо пов’язано з реакціями клітинного імунітету в яких беруть участь природні кілери. При старінні змінюється кількісний вміст клітин кілерів; воно може як збільшуватися, так і знижуватися. Функціональна ж їхня активність після 70 років, як правило, знижується. Лише в довгожителів відзначається знову зростання активності NK-клітин, які беруть на себе реакції клітинного імунітету.

Підсумовуючи все вищесказане, зміни в імунній системі, що супроводжують старіння людини такі (Бутенко Г.М., 2003):

• Починаючи з періоду статевого дозрівання, відбуваються атрофічні процеси в тимусі, і він поступово заміщається сполучною й жировою тканиною.

• Зменшується продукція гормонів, що сприяють утворенню Т-лімфоцитів; з іншої сторони з'являються речовини, які гальмують проліферацію лімфоцитів.

• Знижується рівень цитокіну ІЛ-7, що стимулює розмноження й диференціацію тимоцитів.

• Порушується контроль за підтримкою антигенної сталості організму.

• Знижується здатність до імунної відповіді на чужорідні агенти.

• Підвищується частота й збільшується виразність аутоімунних реакцій, підвищується рівень циркулюючих імунних комплексів.

• Збільшується імовірність виникнення лімфопроліферативнмх захворювань - доброякісних (моноклональних гаммапатій) і злоякісних (різних форм лейкозів).

• Зменшується розмаїтість вироблюваних антитіл і Т-клітинних рецепторів, звужується їхній спектр.

• Знижується рівень відповіді і його тривалість.

• Зменшується в крові кількість CD4+ Т-клітин і CD19+ В-клітин, збільшується число CD8+ Т-клітин при зниженій реакції на мітогени й підвищенні рівня циркулюючих імуноглобулінів.

• Підвищується рівень ІЛ-6, ФНП-α, неоптерина й розчинного ФНП II типу.

• Зменшується співвідношення CD4/CD8 з підвищенням експресії HLA-DR.

• Відзначається підвищена схильність до інфекційних захворювань (інфекцію виявляють в 65% померлих у літньому віці); при цьому відсутня лихоманка.

• Вікові зміни імунітету відіграють роль у патогенезі атеросклеротичного ушкодження судин (імунна система й хронічне запалення ініціюють дисфункцію ендотеліальних клітин, а зміни ліпідного складу судинної стінки є вторинним чинником).

На закінчення приводимо основні відносні і абсолютні значення лейкоцитів і основних класів імуноглобулінів крові, складових показників імунограми, у здорової людини у віковому аспекті (табл. 3).

Таблиця 3. Показники імунограми у здорових людей різного віку

Показник	Cередні значення М ± m у людей різного віку
	18 - 25 років	27 - 55 років	60 - 80 років
Лейкоцити, 109/л	6,53 ± 0,25	5,60 ± 0,21	4,90 ± 0,26
Лімфоцити %	30,8 ± 1,07	29,4 ± 1,11	27,1 ± 1,00
Лімфоцити, 109/л	2,02 ± 0,15	1,65 ± 0,11	1,33 ± 0,12
Нейтрофіли:
палочкоядерні %	1,8 ± 0,02	1,56 ± 0,015	1,6 ± 0,02
сегментоядерні,%	58,2 ± 1,13	60,3 ± 1,18	62.6 ± 1,15
Моноцити,%	6,5 ± 0,27	6,2 ± 0,24	5,9 ± 0,25
Еозинофіли,%	2,3 ± 0,03	2,2 ± 0,03	2,4 ± 0,03
Базофіли,%	0,4 ± 0,003	0,4 ± 0,003	0,4 ± 0,003
Т-лімфоцити
(Е-РОЛ),%	63,7 ± 1,35	67,3 ± 1,21	71,2 ± 1,30
Е-РОЛ, 109/л	1,28 ± 0,11	1,11 ± 0,10	0,95 ± 0,10
В-лімфоцити
(М-РОЛ),%	9,6 ± 0,78	8,2 ± 0,88	8,5 ± 0,85
М-РОЛ, 109/л	0,19 ± 0,01	0,14 ± 0,01	0,11 ± 0,01
Нульові клітини %	26,7 ± 0,90	24,5 ± 0,92	20,3 ± 0,96
Теофілін-резістентні Т-лімфоцити %	49,8 ± 1,05	55,6 ± 1,17	54,4 ± 1,29
Теофілін чутливі Т-лімфоцити %	26,4 ± 0,77	25,4 ± 0,82	25,5 ± 0,96
Е-РОК %	41,7 ± 1,35	45,0 ± 1,08	47,4 ± 1,06
Нейтрофіли,%, фагоцитуючі	1,39 ± 0,10	1,86 ± 0,09	1,90 ± 0,10
lgA, г/л	1,2 ± 0,10	1,00 ± 0,09	1,01 ± 0,10
lgM, г/л	11,37 ± 0,39	9,85 ± 0,26	11,01±0,45
lgG, г/л	6,8 ± 0,12	8,1 ± 0,15	12,2 ± 0,19
ШОЕ. мм/год	6,53 ± 0,25	5,60 ± 0,21	4,90 ± 0,26