4.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Види набутої кишкової непрохідності

2. Визначення парезу кишечника.

3. Рентгенологічні стадії парезу кишечника.

4. Сучасні методи лікування парезу кишечника.

5. Клінічні симптоми гострої кишкової непрохідності.

6. Класифікація гострої злукової непрохідності.

7. Види оперативних втручань при злуковій непрохідності.

8. Дати визначення інвагінації кишечника.

9. Яка структура інвагінату?

10. Причини інвагінації кишечника.

11. Теорії і патогенез інвагінації.

12. Класифікація інвагінаціїї кишечника.

13. Основні клінічні симптоми інвагінації кишечника.

14. Перебіг інвагінації кишечника.

15. Методи діагностики інвагінації кишечника.

16. Диференційна діагностика.

17. Методика пневмоколографії.

18. Протипоказання для консервативної дезінвагінації .

19. Методика консервативної дезінвагінації.

20. Показання до оперативного втручання.

21. Методика оперативної дезінвагінації.

22. Хірургічна тактика оперативного лікування дезінвагінації.

23. Результати лікування.

4.3. Практичні роботи(завдання), які виконуються на занятті.

1. Зібрати скарги, анамнез життя та захворювання у хворої дитини із набутою кишковою непрохідністю (НКН).

2. Продемонструвати огляд, пальпацію та перкусію органів черевної порожнини та скласти план обстеження хворого із НКН.

3. Провести диференціальну діагностику НКН із вадами розвитку.

4. Інтерпретувати дані оглядових рентгенограм органів черевної порожнини та допоміжних методів діагностики.

5. Оцінити тяжкість стану хворого із НКН та визначити основні принципи надання допомоги.

6. Визначити загальні принципи лікувальної тактики хворих із НКН.

7. Засвоїти показання до оперативного лікування НКН.

8. Продемонструвати техніку виконання пневмоколографії, при інвагінації у дітей.

9. Визначити основні методи оперативного втручання при НКН у дітей.

10. Визначити основні методи лікування набутої паретичної динамічної непрохідності.

11. Вміти поставити назогастральний зонд при парезі кишечника.

12. Освоїти різні види клізм при НКН.

Придбана кишкова непрохідність

У дітей, як і в дорослих, придбану кишкову непрохідність розділяють на два основних види - механічну й динамічну. У дитячому віці в групі механічної непрохідності виділяють обтураційну, странгуляційну й інвагінацію кишечника. У свою чергу причиною обтураційної непрохідності нерідко є копростаз при вродженому стенозі прямої кишки, хвороби Гіршпрунга, мегаколону або норицієвій формі атрезії прямої кишки. Странгуляційна непрохідність іноді викликається порушенням зворотного розвитку жовточної протоки або наслідком інших пороків розвитку. Проте в дитячої хірургії найчастіше доводиться зіштовхуватися з динамічною непрохідністю кишечника, спайковою кишковою непрохідністю й інвагінацією кишечника.

Динамічна кишкова непрохідність

Динамічна непрохідність- одна з найчастіших форм кишкової непрохідності в дитячому віці, серед всіх видів кишкової непрохідності становіть 8-10%.

Розрізняють паралітичну й спастичну форми. У новонароджених і грудних дітей динамічна непрохідність виникає як результат функціональної неповноцінності травної системи на тлі родової черепно-мозкової травми, пневмонії, кишкових захворювань і сепсису, а також після операцій на органах черевної й грудної порожнин. У старших дітей динамічна непрохідність частіше розвивається в післяопераційному періоді. Явища паралітичної непрохідності підтримуються гіпокаліємією, обумовленою великою втратою солей і рідини із блювотними масами, а також недостатнім надходженням в організм калію при парентеральному харчуванні.

Клініка й діагностика. Для динамічної непрохідності характерна повторна блювота з домішкою зелені, що наростає здуття живота, затримка стільця й газів і виражена інтоксикація. У результаті високого стояння діафрагми утрудняється подих. Живіт м'який, перистальтика не прослуховується.

При рентгенологічному дослідженні виявляють множинні чаші Клойбера, однак діаметр їх невеликий і розширення рівномірно, у той час як при механічній непрохідності особливо різко розширені кишкові петлі над перешкодою.

Лікування. При динамічній непрохідності насамперед потрібно встановити її причину. Одночасно проводять боротьбу з парезом кишечника. У схему лікування парезу кишечника входять:

1) пряма стимуляція скорочувальної активності мускулатури шлунково-кишкового тракту (очисні, сифонні й гіпертонічні клізми, внутрішньовенне краплинне введення розчинів калію й натрію хлориду під контролем ЕКГ, електростимуляція);

2) блокада дуги рефлексів, що визначають гальмування рухової активності кишечника (застосування прозерину, паранефральної новокаїнової блокади);

3) розвантаження шлунково-кишкового тракту (постійний шлунковий зонд, інтубація кишечника).

Етапи лікування динамічної непрохідності представляються в такий спосіб:

1. Консервативна терапія основного захворювання.

2. Корекція порушень гомеостазу.

3. Дренування й промивання шлунка.

4. Підшкірне або внутрішньом'язове введення препаратів, які стимулюють перистальтику кишок (прозерин, церукал і ін.).

5. Регіонарна симпатична блокада за рахунок перидуральної анестезії.

6. Внутрішньовенне введення 0,25% розчину новокаїну, церукала 0,5 - мг/кг.

7. Гіпертонічна клізма 1-2 % розчином NaCl.

8. Фізіотерапія (солюкс, УВЧ, мікроклізма з гіпертонічним розчином хлориду натрію).

9. Газоотводна трубка через кожні 2 години протягом 10-15 хвилин.

Консервативне лікування ефективно, якщо воно проводиться в цій послідовності протягом 12-24 годин.