
- •Зміст лекції
- •Радіонуклідні дослідження “in vivo”
- •Динамічні дослідження
- •Статичні дослідження
- •2. Радіонуклідні дослідження серцево-судинної системи Радіокардіографія
- •В клінічній кардіології застосовуються два варіанта методів сцинтиграфічного дослідження за допомогою гамма-камери:
- •Радіонуклідні дослідження дихальної системи в клінічній практиці застосовуються три групи методик радіонуклідного обстеження легень
- •Радіопульмонографія
- •Якісна інтерпретація радіоспірограми
- •Кількісна інтерпретація радіоспірограми
- •Радіопульмосцинтиграфія (гамма-топографія легень)
- •Радіонуклідні дослідження центральної нервової системи в клінічній практиці знайшли використання 4 методики радіонуклідних досліджень цнс:
- •Радіоенцефалографія
- •Якісна інтерпретація радіоенцефалограмми Виділяють декілька типів кривих:
- •Кількісна інтерпретація радіоенцефалограм
- •Радіонуклідні дослідження захворювань печінки в клінічній практиці застосовуються 4 методики радіонуклідного обстеження печінки:
- •Радіогепатографія
- •Сканування печінки та жовчного міхура
- •Гепатобілісцинтиграфія
- •Сканування і гепатосцинтиграфія печінки з колоїдними розчинами
- •Норма (вогнищеве ураження печінки)
- •Підшлункова залоза
- •Панкреатосцинтиграфія
- •6. Радіонуклідні дослідження нирок радіоренографія
- •Існує якісна і кількісна інтерпретація ренограм.
- •Якісна інтерпретація
- •Типи ренограм :
- •Кількісна інтерпретація
- •Сканування і нефросцинтиграфія
- •Динамічна реносцинтиграфія
- •Радіонуклідні дослідження кісткової системи в клінічній практиці для дослідження кісткової системи використовують методику остеосцинтиграфії. Остеосцинтиграфія
- •8. Радіонуклідні дослідження в ендокринології дослідження щитовидної залози
- •Визначення йоднакопичувальної здатності щитовидної залози
- •Сканування і сцинтиграфія щитовидної залози
- •Рнд наднирників
- •Виділяють дві групи:
Радіонуклідні дослідження кісткової системи в клінічній практиці для дослідження кісткової системи використовують методику остеосцинтиграфії. Остеосцинтиграфія
Показання: оцінка деструктивно-репаративних процесів при первинних та вторинних пухлинах скелету, а також при захворюваннях неонкологічного характеру.
РФП: 99mTc–пірофосфат.
Апаратура: планарні гамма-камери, ОФЕКТ.
Принцип методики: остеотропні РФП інтенсивно включаються в мінеральний обмін, накопичуючись в скелеті, більше в уражених кісткових структурах, де здійснюється збільшений мінеральний обмін. Цей механізм може бути представленим 2 фазами: а) збільшенням кровопостачання; б) селективною акумуляцією в реактивній новій кістковій тканині.
Методика дослідження: 99mTc–пірофосфат вводять в/в у дозі 500-600 МБк і досліджують його накопичення в кістках через 3 години. В нормі 99mTc–пірофосфат добре фіксується в кістках черепа, хребта, таза, ребрах та крупних суглобах. Первинні пухлини кісток накопичують РФП у значній кількості – на 400-600% більше ніж симетричні ділянки здорової кісткової тканини. Метастази фіксують РФП дещо в меншій кількості ніж первинні пухлини – на 70-300% більше здорових ділянок. Концентрація РФП в пухлинах кісток перевищує в 5-10 разів концентрацію його в здоровій кістковій тканині. А в порівнянні з рентгенологічними методами ця методика дозволяє діагностувати ранні метастази на 2-8 місяців раніше.
Рис. 4.15. Остеосцинтиграфія з 99мТс-пірофосфатом (множинні метастази в кістках скелету)
8. Радіонуклідні дослідження в ендокринології дослідження щитовидної залози
Для дослідження щитовидної залози в клінічній практиці використовують:
Визначення йоднакопичувальної здатності щитовидної залози.
Сканування та сцинтиграфію щитовидної залози.
Визначення йоднакопичувальної здатності щитовидної залози
Показання: порушення функції щитовидної залози з метою діагностики гіпер- або гіпотиреозів, визначення ступеню захвату радіонуклідів йоду щитовидною залозою.
Противопоказання: вагітність, період лактації, дитячий вік, важкі захворювання нирок, печінки. Тимчасові протипоказання: прийом пацієнтами перед дослідженням препаратів, які містять йод, бром, антитиреоїдних, гормональних, сульфаніламідних препаратів, вітамінів групи В, антибіотиків, кофеїну та інш.
Апаратура: одноканальна діагностична сцинтиляційна установка ДСУ2-1 (настроєна тільки на фотопік 131J ) або гамматиреорадіометр - ГТРМ-01ц.
Принцип методики: реєстрація динаміки накопичення 131J, 123J в паренхімі щитовидної залози по певній часовій програмі. Радіометрію щитовидної залози по -випроміненню проводять через 2, 4 і 24 години після прийому радіонукліда йоду; при стертих і атипових формах тиреоїдної патології - додатково через 48 і 72 години.
Методика дослідження: дослідження розпочинають з виміру стандарту, активність якого приймається за 100%. Після прийому per os РФП вимірюють активність щитовидної залози за той же відрізок часу. Ступень накопичення радіойоду знаходиться в прямій залежності від функціонального стану щитовидної залози. При нормальній функції щитовидної залози накопичення 131J має рівномірно зростаючий характер з досягненням максимуму до кінця першої доби. В нормі через 2 години рівень поглинання РФП становить 7-10%; через 4 години 15-17%; через 24 години 29-32%; через 48 годин 28-30%; через 72 години 27-29%. При гіпертиреозі відмічається збільшене, інтенсивне включення 131J і швидке його виведення. Максимум накопичення настає в більш ранні терміни і залежить від ступеню важкості тирео-токсикозу. Чим вища функціональна активність щитовидної залози, тим більше включається індикатор і в більш ранні строки настає максимум його накопичення. При гіпотиреозі щитовидна залоза захоплює значно менше 131J і більш повільно. Максимум накопичення препарату настає через 48-72 години. Низькі відсотки накопичення 131J спостерігаються не тільки при гіпофункції, але й при блокаді щитовидної залози, яка викликана застосуванням препаратів йоду або брому, які через механізм нейроендокринної регуляції прямо або опосередковано можуть впливати на функцію щитовидної залози.