- •Пояснювальна записка
- •Мета вивчення дисципліни.
- •Зміст програми з патофізіології Змістовий модуль 1.
- •Конкретні цілі:
- •Тема 1. Предмет і задачі патофізіології. Методи патофізіологічних досліджень. Основні етапи розвитку патофізіології.
- •Тема 2. Загальне вчення про хворобу, етіологію та патогенез.
- •Тема 3. Патогенна дія фізичних факторів.
- •Тема 4. Патогенна дія хімічних факторів.
- •Тема 5. Патогенна дія біологічних факторів.
- •Тема 6. Патофізіологія клітини. Пошкодження клітини.
- •Тема 7. Роль спадковості, конституції, вікових змін у патології.
- •Тема 8. Типові порушення периферичного кровообігу і мікроциркуляції.
- •Тема 9. Запалення.
- •Тема 10. Запалення.
- •Тема 11. Преімуна відповідь. Гарячка.
- •Тема 12. Патологія реактивності. Порушення імунної реактивності.
- •Тема 13. Алергія.
- •Тема 14. Алергія.
- •Тема 15. Пухлини.
- •Тема 16. Гіпоксія.
- •Змістовий модуль 2.
- •Конкретні цілі:
- •Тема 17. Порушення водно–сольового обміну.
- •Тема 18. Порушення кислотно–основного стану.
- •Тема 19. Порушення енергетичного та білкового обмінів. Порушення обміну пуринових і піримідинових основ.
- •Тема 20. Порушення вуглеводного обміну.
- •Тема 21. Порушення жирового обміну.
- •Тема 22. Голодування.
- •Тема 23. Порушення обміну вітамінів.
- •Тема 24. Практичні навички з теми «Загальна нозологія. Типові патологічні процеси».
- •Змістовий модуль 3.
- •Конкретні цілі:
- •Тема 25. Патофізіологія системи крові. Еритроцитози.
- •Тема 26. Анемії, спричинені крововтратою.
- •Тема 27. Гемолітичні анемії та анемії, спричинені порушенням еритропоезу.
- •Тема 28. Лейкоцитози, лейкопенії.
- •Тема 29. Лейкози.
- •Тема 30. Порушення системи гемостазу.
- •Змістовий модуль 4.
- •Конкретні цілі:
- •Тема 31. Патофізіологія системного кровообігу. Недостатність кровообігу.
- •Тема 32. Патофізіологія серця. Недостатність серця.
- •Тема 33. Патофізіологія кровоносних судин.
- •Тема 34. Аритмії серця.
- •Тема 35. Аритмії серця.
- •Тема 36. Практичні навички з теми
- •Змістовий модуль 5.
- •Конкретні цілі:
- •Тема 37. Патофізіологія зовнішнього дихання.
- •Тема 38. Дихальна недостатність.
- •Тема 39. Патофізіологія системи травлення.
- •Тема 40. Недостатність травлення.
- •Тема 41. Патофізіологія печінки.
- •Тема 42. Печінкова недостатність.
- •Тема 43. Патофізіологія нирок.
- •Тема 44. Ниркова недостатність.
- •Тема 45. Практичні навички з теми
- •Змістовий модуль 6.
- •Конкретні цілі:
- •Тема 46. Патофізіологія ендокринної системи.
- •Тема 47. Патологія гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи.
- •Тема 48. Порушення ендокринної функції підшлункової залози.
- •Тема 49. Патофізіологія нервової системи.
- •Тема 50. Порушення внс. Біль.
- •Тема 51. Патофізіологія екстремальних станів.
- •Структура МодулЮ з патофізіології
- •Тематичний план лекцій
- •Тематичний план практичних занять
- •Види самостійної роботи студентів, її контроль
- •Рейтингова шкала поточного і підсумкового контролю модуля
- •Орієнтовний перелік питань
- •Для підсумкового модульного контролю
- •Змістовий модуль 1.
- •Загальна нозологія. Типові патологічні процеси.
- •Змістовий модуль 2. Типові порушення обміну речовин.
- •Змістовий модуль 3. Патофізіологія системи крові.
- •Змістовий модуль 4. Патофізіологія системного кровообігу.
- •Змістовий модуль 5. Патофізіологія зовнішнього дихання, травлення, печінки, нирок.
- •Змістовий модуль 6. Патологія ендокринної системи та нервової системи
- •Форми контролю
- •Перелік навчально-методичної літератури (основна та допоміжна) основна
- •Допоміжна
Пояснювальна записка
Робочу навчальну програму з патофізіології для вищих медичних навчальних закладів України ІV рівня акредитації складено для спеціальностей 7.12010001 “Лікувальна справа”, 7.12010002 „Педіатрія”, 7.12010004 „Медико-профілактична справа” напряму підготовки 1101 “Медицина” на підставі типової робочої програми з дисципліни (Київ, 2006).
Згідно з навчальним планом вивчення патофізіології здійснюється на 3 році навчання.
Організація навчального процесу здійснюється за кредитно-модульною системою відповідно до реалізації положень Болонської декларації у системі вищої медичної та фармацевтичної освіти.
Патофізіологія як навчальна дисципліна:
базується на розумінні студентами основних положень і знань з анатомії, гістології, медичної та біологічної фізики, біологічної хімії, біології, нормальної фізіології, мікробіології, інтегрується з цими дисциплінами, а також з патоморфологією і фармакологією;
створює теоретичні основи для опанування студентами клінічних дисциплін (внутрішні хвороби, хірургія, акушерство та гінекологія, клінічна фармакологія, педіатрія, анестезіологія та ін.), що передбачає як інтеграцію викладання з основними клінічними дисциплінами, так і набуття глибоких знань з патофізіології, вміння використовувати ці знання в процесі подальшого навчання та у професійній діяльності для вирішення клінічних проблем;
розвиває фахові здібності до клінічного мислення;
забезпечує можливість діагностики, лікування, здійснення профілактики виникнення і розвитку хвороб.
Дисципліна структурована в один модуль з 6 змістовими модулями:
1. Загальна нозологія – загальне вчення про хворобу, етіологію і патогенез. Типові патологічні процеси.
2. Типові порушення обміну речовин.
3. Патофізіологія системи крові.
4. Патофізіологія системного кровообігу і зовнішнього дихання.
5. Патофізіологія травлення, печінки, нирок.
6. Патофізіологія ендокринної та нервової систем.
Видами навчальних занять згідно з навчальним планом є: а) лекції, б) практичні заняття, в) самостійна робота студентів.
Теми лекційного курсу розкривають проблемні питання відповідних розділів патофізіології.
Практичні заняття передбачають:
дослідження студентами стану фізіологічних функцій і змін відповідних параметрів за умов патології на підставі дослідів, записаних у відеофільмах, кінофільмах, поданих у комп’ютерних програмах та інших навчальних технологіях;
вирішення ситуаційних задач (аналіз та інтерпретація параметрів гомеостазу, показників діяльності органів та систем, механізмів їх регуляції та ін.), що має клініко-діагностичне та прогностичне спрямування.
Засвоєння тем на практичних заняттях контролюється у відповідності з конкретними цілями – опитування студентів, використання тестів, розв’язування ситуаційних задач, аналіз і оцінка клініко-лабораторних досліджень, які характеризують функціональний стан органів і систем людини; контроль практичних навиків.
Підсумковий модульний контроль здійснюється по завершенню вивчення усіх тем модуля на останньому контрольному занятті з модуля.
Оцінка за модуль визначається як сума оцінок поточної навчальної діяльності (у балах), яка виставляється під час оцінювання теоретичних знань та практичних навичок відповідно до переліків, визначених програмою.
Максимальна кількість балів, яку студент може набрати під час вивчення модуля, становить 200, в тому числі за поточну навчальну діяльність – 120 балів, за результатами підсумкового модульного контролю – 80 балів.
Оцінка успішності студента з дисципліни виставляється лише студентам, яким зараховані усі модулі з дисципліни. Кількість балів, яку студент набрав з дисципліни, визначається як середнє арифметичне кількості балів з усіх модулів дисципліни і має визначення за системою ЕСТS та шкалою.