Духовне життя первісних людей

У процесі розумового розвитку стародавньої людини змінювався її зовнішній вигляд і спосіб життя. Ще в період палеоліту почали створюватися основи суспільної організації людських колективів і зароджуватися ідеологічні уявлення й світосприймання. Так, неандертальці, котрі жили в мустьєрську епоху (150-33 тис.-літ. до н.е.), вже мали відчуття сімейних зв’язків, хотіли зрозуміти, чому всякий із них повинен не тільки жити, а й вмерти і що кожного чекає після смерті. Неандертальці ховали померлих; це були перші соціальні поховання в історії людства. У Криму в скельних сховищах знайдені найдавніші в Україні поховання людей, саме неандертальців. Поховання здійснювалися за досить складним ритуалом: померлого ховали в скорченому положенні (лежачи на правому боці) в спеціально викопаній могильній ямі. Це свідчило про існування вже у ті часи початків релігійних уявлень і вірувань, про здатність неандертальської людини осмислювати явища життя і смерті.

В кінці неандертальської епохи у людини став зароджуватися потяг до образотворчої діяльності. Про появу найдавнішого мистецтва на території України свідчать археологічні розкопки поселення неандертальців на березі Дністра біля с. Молодове, вже знятого з обліку у зв’язку з переселенням жителів (нині це поблизу с. Братанівки, Сокирянського району Чернівецьської області). Тут знайдені перші, навіть в Європі, тривалі наземні житла віком 44 тис. років. На їх спорудження використовувалися величезні кістки, лопатки, черепи і бивні мамонтів,

29

а також дерево, шкура тощо. Всередині жител і поблизу них археологи виявили багато кремінних і кам’яних знарядь, а також предметів, що дають можливість упевнитися в наявності посіяних тоді перших зерен палеолітичного мистецтва: кістки, різьблені геометричним орнаментом, зображенням тварин і людей ще й розмальовані чорною та червоною фарбами.

Наприкінці мустьєрських часів (40-33 тис.-літ. до н.е.), коли стародавня людина остаточно перетворилася в „людину розумну”, або кроманьйонця, спостерігалися дальші кроки у зародженні палеолітичного мистецтва. Кроманьйонці, оволодіваючи новими способами обробки кістки і м’якого каменю, стали виготовляти різноманітні прикраси і навіть статуетки, що нагадували людину, фігури тварин, малювали лінійним контуром усякі зображення на стінах печер чи на кістках. Широко використовувалися яскраві кольори мінеральних фарб.

У кроманьйонців зародилися різні форми вірувань – певна сукупність містичних уявлень, що спиралися на віру в надприродні сили й істоти, котрі стали предметом поклоніння. Можна виділити такі 4 основні стародавні форми вірувань або релігійних уявлень (релігія – від лат. religio – віра в існування надприродних сил й істот, святиня, предмет культу):

1)анімізм – культ предків і віддавання належного померлим; віра в душу, котрою нібито володіє будь-який живий і неживий предмет – камінь, рослини, тварини тощо; одухотворення сил і явищ природи;

2)магія – віра в те, що заклинаннями і обрядами можна вплинути на хід подій (чаклунськими діями, як правило, перед полюваннями); сукупність засобів та обрядів, які за уявленням упереджених людей, мають чарівну силу; чаклунство;

3)тотемізм – віра в походження людини від спільного для конкретного колективу предка – тварини, птиці чи рослини; віра за якою існує надприродний зв’язок між певною родовою групою людей і тотемом /тотем – тварина (рідше рослина, явище природи тощо), що вважалася родоначальником і охоронцем роду, племені та була культовим об’єктом )/;

4)фетишизм – віра в надприродні властивості предметів неживої, бездушної природи (фетиш – предмет, який нібито має надприродні властивості і через це перетворений на об’єкт релігійного культу), наприклад, намиста чи амулетів (талісманів) і поклонінням їм, як магічним засобам проти хвороб, зла, нещастя тощо.

Одна з основних причин виникнення релігійних уявлень – страх перед грізними силами природи і невміння підпорядковувати, підкоряти їх собі. Отже, релігія – це перекручене, фантастичне, уявлення про навколишній світ, у якому природні сили й процеси набувають характеру надприродних. Вона виникає через нездатність первісної людини правильно усвідомити світ. З вищеназваними формами первісної релігії зв’язано майже все

30

пізньопалеолітичне мистецтво (кістяні фігурки, розписи стін печер, узори на предметах побуту і т. д.). Люди епохи мезоліту поклонялися небесним світилам і більше всього сонцю. Багату інформацію про духовне життя первісних людей містить орнамент глиняних виробів неолітичної і особливо енеолітичної епох. У трипільців, які жили в епоху енеоліту, тричленна побудова орнаментальних композицій на стінках багатьох глиняних посудин, імовірно, є відображенням триярусної картини світу. У верхній частині посудини горизонтальною хвилястою лінією зображали воду, посередині – сонце, місяць, краплі дощу, а в нижній частині – дерева, людей, тварин. Культові обряди і церемонії проводилися як в звичайних житлах, так і в святилищах.

Розвиток відтворюючих форм господарювання викликав докорінні зміни й у мисленні людини, й у відношенні її до природи. Поступово стародавні символи та обряди значно змінилися, трансформувалися в нові, передусім в символи добробуту. Зокрема, про появу культу родючості свідчило безліч статуеток, котрі передавали образ жіночого божества (широко відомого у всіх ранньохліборобських племен і тісно пов’язаного з уявленнями про велику богиню-матір, матір-землю, від якої і залежить родючість). З цим культом пов’язані також скульптурні зображення домашніх тварин – бика, корови, барана, цапа, свині, собаки. Ліпні голови їх нерідко прикрашали глиняний посуд, що використовувався для зберігання припасів їжі.