13. Домінування старорусинського напрямку в українському русі Галичини в 50—70-х р.Р. XIX ст.

    Основні причини

    Посилення польських позицій у Східній Галичині, зневіра русинів у справедливості австрійського цісаря Зневіра прибічників руху у власні сили спричинила пошук надійної опори в боротьбі за свої права. Такою опорою вбачалася Росія Поширення у 60—80-х р.р. XIX ст. серед значної частини галицьких селян наївної віри в російського царя, який вижене євреїв, покарає поляків, відбере землю у панів і роздасть її селянам Досить консервативний характер усього українського суспільства в Східній Галичині Дієва допомога росіян австрійській владі в придушенні угорської революції 1848—1849 р.р. спричинила поширення поглядів, що росіяни — це близькі й зрозумілі люди і, разом із цим, могутня сила Поширення ідеї панславізму — про особливу роль слов'ян в історії і необхідність їх об'єднання в єдину державу • Падіння авторитету імперської влади після поразок австрійців у війнах 1959 і 1866 р.р. Загострення відносин між Австро-Угорщиною та Росією

14. Етапи народовського руху

    Період	Характеристика
    1860—1879 р.р.	Ідейне оформлення руху. Активна культурно-освітня діяльність, спрямована на пробудження національної свідомості українців
    1879—1890 р.р.	Організаційне оформлення руху. Активна політична діяльність, спрямована на здобуття прихильників своїх програмних принципів серед галицьких українців

15. Діяльність москвофілів і народовців у Східній Галичині у 60-ті — першій половині 70-х р.Р. XIX ст.

МОСКОФІЛИ

Народовці

На хвилі зростання антипольських настроїв перебрали на себе керівництво в громадсько-культурних установах Львова — Ставропігійному інституті, Народному домі, Галицько-Руській матиці та «Руській бесіді», заснованій народовцями 1861 р. Розгорнули широку культурно-просвітницьку діяльність: створювали читальні, бібліотеки, школи, кооперативи, різноманітні товариства, вели боротьбу проти пияцтва Започаткували видання серії популярних книжок для селян «язичієм» 1870 р. заснували свою політичну організацію «Руську раду», яка мала захищати права та інтереси українців Галичини Створили потужну видавничу базу. Видавали журнал «Слово» (орган Руської ради), газету «Руська рада»

Розпочали свою діяльність зі спроб заснувати власні періодичні видання і створити українські громади (на зразок Київської громади) зі студентів та старшокласників Львова. 1863 р. у Львові було засновано першу таємну громаду «Молода Русь» Видавали журнали «Вечорниці», «Мета», «Нива», «Русалка» Розпочали створення власної мережі культурно-освітніх установ. 1861 р. було засновано «Руську бесіду», а згодом її театр 1868 р. створили культурно-освітнє товариство «Просвіта», яке повинне було своєю діяльністю «заложити будучність нашої народності» 1873 р. створили у Львові Літературне товариство ім. Т. Шевченка

Піднесення національно-визвольного руху на західноукраїнських землях у другій половині 70—90-х р.Р. XiXст.

Процес зміцнення українського руху проходив в Буковині і на Закарпатті складніше, ніж в Галичині. В адміністративному центрі Буковини Чернівцях приблизно третину населення становили євреї, а половина його розмовляла німецькою мовою. Початок національ­ного відродження на Буковині припадає на 60-ті р.р. Перші національні організації мали москвофільський характер. Буковинські освічені українці перейшли на по-справжньому національні позиції під впливом появи народовської течії в Галичині. Завдяки народовцям у краї почали поширюватися поезії Шевченка. Поширення Шевченківського слова привело до появи «буковинської трійці» - Юрія Федьковича (1834-1888) та братів Сидора (1836-1903) і Григорія 1838- 1884) Воробкевичів, зачинателів української літератури на Буковині.

Ситуацію на краще різко змінило відкриття в Чернівцях у 1875 р. універси­тету. Частину викладачів становили галицькі українці, які стали провідниками національної ідеї. У1885 р. Юрій Федькович почав видавати українську газету « Буковина ». і кінця XIX ст. буковинське політичне життя розвивалося вже одностайно з галицьким.

Серед усього західноукраїнського населення найтяжчим як в економічному, так і в національному плані було становище $закарпатських русинів. Умови їх господар­ського життя через невисоку врожайність землі, великий природний приріст населення л повільний розвиток промисловості були «жалюгідними. Після перетворення Австрій­ської імперії на Австро-Угорську національні меншини Угорщини були повністю віддані під владу Будапешта. Різко посилилось зугорщення й переслідування всього українського.

У національному русі на Закарпатті панувала москвофіль­ська течія. Під її впливом перебували створені у 60-ті р.р. перші національні товариства. Як і у випадку Галичини, перемога москвофільської течії була результатом посилення національного гноблення. Сильний угорський тиск змушував закарпатських українців шукати допомоги ззовні. Перемога російського війська над революційними угорськими частинами у 1849 р. надихнула на думку, що ця допомога може прийти з Петербурга. І якщо в Гали­чині сподівання на російську допомогу у національному відродженні минулися швидко, то в Закарпатті москвофільство залишалося впливовою течією ще довго.

Національно-визвольний рух в Західній Україні розвивався не лише під впливом внутрішніх причин. Наприкінці 80-х р.р.XIXст. на нього справив значний вплив зовнішньополітичнийчинник.