1. Провідні галузі промисловості

У 1870-80-х р.р. найбільш розвинутою й технічно оснащеною галуз­зю було лісопильне виробництво. Причини цього полягали, з одного боку, в наявності величезних лісових масивів, з другого - у великому попиті на дерев'яні будівельні матеріали на Заході. Німецькі й австрійські підприємці квапливо скуповували карпатські ліси й по-хижацьки винищували їх.

У ті ж роки під впливом збільшення попиту на нафтопродукти розвивався Дрогобицько-Бориславський нафтовий район. Почалося швидке переобладнання нафтодобувної промисловості. Видобування нафти ручним способом, який у Прикарпатті панував ще в першій половині 60-х р.р., відходить у минуле. З'являється ножі техніка. Канадські капіталісти у 80-х р.р. вперше застосували у Галичині удосконалений метод буріння глибоких свердловин. Внаслідок застосування бурильної техніки зростав видобуток нафти. У 70-ті р.р. її щорічно добували 20-30 тис. т, а в 1900 р. - понад 325 тис. т. Неперероблену нафту вивозили в Австрію, на місці її очищалося не більше третини.

Великими у Східній Галичині, на Закарпатті й Північній Буковині були поклади кам'яної та кухонної солі. За 60-90-ті р.р. - видобуток уріс більш ніж удвічі. Західна Україна давала 64% видо­бутку солі в імперії. Незначні зміни відбулися в більшості галузей харчової промисловості. Цукрове виробництво під кінець століття занепало. Лише в середині 90-х р.р. почав працювати єдиний новий цук­ровий завод на Буковині.

В 70-80-ті р.р. значне місце у промисловості Західної України займало видобування озокериту (гірського воску). Та через падіння попиту на світовому ринку і відсталу техніку його ви­добуток зменшувався.

2. Будівництво залізниць

У 60-х - на початку 70-х р.р. західноукраїнські землі дістали за­лізничне сполучення із Заходом: залізничну колію проклали через Краків і Перемишль до Львова, через п'ять років - до Чернівців, а У 80-ті р.р. — через Стрий на Закарпаття. Згодом вона з'єднала Львів з українськими землями, що входили до складу Росії. З 1860 по 1890 р. протяжність залізниць збільшилася в 10,4 рази і досягла 2,7 тис. кілометрів. Проте залізничне будівництво, яке в Росії та країнах Заходу викликало бурхливий розвиток важкої індустрії, на західноукраїнських землях лише незначною мірою сприяло розвитку виробництва промислової продукції, головним чином, лісової і буді­вельних матеріалів. Натомість, завдяки залізниці, західний регіон України став легкодоступним джерелом сировини і ринком збуту для фабричної промисловості розвинутих західних провінцій монархії Габсбургів.

3. Розвиток сільського господарства Східної Галичини, Буковини і Закарпаття

Західна Україна і після революції 1848 р. залишалася аг­рарним краєм. На кінець XIX ст. в сільському і лісовому господарстві.

Проголошена 1848 р. селянська реформа була здійснена в 50-х р.р. Уряд зробив все, щоб втрати поміщиків були мінімальними і щоб вони отрима­ли все необхідне для пристосування до нових умов господарю­вання. Для цього треба було пограбувати селян, що без вагань і було зроблено.

Селяни Західної України змушені були заплатити великі суми за втрачені поміщиками селянські повинності й податки. Крім цього, їх примусили викуповувати у поміщиків право на виробництво і продаж спиртних напоїв, яким ті одноосібно користувалися до 1848 р. Нарешті, під час реформи у них відібрали сервітути. До реформи селяни ставилися до них як до спільної власності. Характерно, що селянин Східної Галичини вносив суму викупних платежів у три рази більшу, ніж чеський селянин, і у п'ять разів більшу, ніж німецький.

Після реформи Західна Україна залишилася краєм поміщицьких латифундій. Великим землевласникам, що мали 5 і більше тис. гектарів, належало понад 40% усіх земель. У той же час основна маса селян страждала від малоземелля і готова була за безцінь працювати на поміщиків.

Розвивалося також торговельне виробництво, особливо в гірських та підгірських районах.