Управління ризиками ЗЕД / практичн_

якщо подія А вже відбулася, тоді:

PA (Bi ) P(B1) PBi (A)

P(A)

Позначимо через x1 частку виробів від першого постачальника. x2

другого, (1-x1-x2 ) третього. Оскільки ризики рівні, то Pf (B1) Pf (B2 ) Pf (B3 ).

На основі формули Байєса і рівності ризиків одержимо таку систему рівнянь:

P(B1)PB1 (A) P(B2 )PB2 (A) ,

Із одержаних 1100 виробів 18 буде бракованих.

Завдання: Застосування експертних методів оцінки при виявленні найважливіших ризиків підприємства

Завдання виконують студенти в групах від 3 до 5 осіб; складається з наступних етапів:

І етап

Необхідно вибрати вид діяльності (один із запропонованих).

1.Мале підприємство, що перебуває на одній із стадій розвитку: формування, зростання, стабілізації або спаду.

Види господарської діяльності підприємства:

торгово-закупівельна діяльність;

будівництво;

транспортна діяльність;

виробництво комплектуючих для (вільний вибір, наприклад, для автомобілів).

2.Навчальний заклад:

університет;

коледж;

школа.

3.Процес (виробництва, навчання, наприклад: дистанційне навчання “e- learning”).

4.Банківська сфера.

ІІетап

1.Розбити діяльність підприємства (процесу) за функціональними напрямками (не менше 5). Наприклад: виробництво, маркетинг, фінанси, кадри, інновації.

2.За кожним функціональним напрямком необхідно виявити експертним

методом 4 5 найважливіших ризиків, беручи до уваги специфіку (підприємства / процесу). Виконують індивідуально, тобто кожний студент групи перебирає ідентифікацію ризиків за одним із функціональних напрямків, як експерт.

3. Кожному експерту (студенту), котрий працює окремо, надати перелік можливих ризиків та запропонувати оцінити ймовірність їх настання, базуючись на такій системі оцінок:

0 – неіснуючий ризик;

25 – ризикова ситуація найімовірніше не відбудеться; 50 – не можна стверджувати нічого конкретного про імовірність настання ризику; 75 – ризикова подія найімовірніше настане;

100 – ризикова подія обов’язково настане.

Після цього оцінки експертів (студентів) перевірити на суперечливість та відповідність наступній умові: максимально прийнятна різниця між оцінками двох експертів за будь-яким видом ризику має не перевищувати 50, що дає змогу усунути неприйнятні відмінності в оцінках експертів щодо ймовірності настання певного ризику:

max ai bi 50,

де a, b – вектори оцінок одного з двох експертів. При трьох експертах необхідно провести три оцінки: для попарного порівняння думок першого та другого експертів, другого і третього; і – вид оціненого ризику.

Наприклад, якщо три експерти дали наступні висновки щодо одного з ризиків: А – 25; В – 50, С – 75, то в даному випадку різниці в оцінках становлять: АВ = 25 та ВС = 25, що відповідає умові.

4. Зібрати всі “функціональні ризики” з наданими їм ваговими коефіцієнтами у загальний перелік (Ризикове поле підприємства). Колективна робота в групі.

Приклад:

5.Виявити ризикові ситуації, що дублюються. У результаті цього список може скоротитися з 20 до 15 10 ризикових ситуацій. Ті ризикові ситуації, що мають велике значення вагового коефіцієнта (більше 50) переходять на наступний етап виявлення та ідентифікації основних ризиків підприємства.

6.Структурувати проблемне (ризикове) поле підприємства – виявити “Кореневу”, “Вузлову” і “Наслідкову” ризикові ситуації, попередньо розмежувавши їх за залишковими функціональними напрямками, тобто виявити “К, В, У” ризики для виробництва, фінансів і т. д.

Коренева ризикова ситуація здійснює основний вплив на всі інші ризикові ситуації та є проблемою, що спричиняє інші.

Вузлова ситуація наслідок впливу на неї кореневої ризикової ситуації; спричиняє наслідкову ризикову ситуацію.

Наслідкова ризикова ситуація виникає в результаті впливу всіх довколишніх факторів.

Якщо факторів ризику більше трьох (4 5), то відповідно – коренева (подія, що впливає найбільше), наслідкова (подія, на яку впливає більшість факторів), вузлова (ланцюгова реакція).

У підсумку потрібно отримати 3 5 кореневих (основних) проблемних (ризикових) ситуацій підприємства / процесу.

Ці ризики є найважливішими, тому керівництво підприємства має вжити заходів щодо їх попередження або локалізації їхніх наслідків.

Питання для обговорення

1.Поняття якісного і кількісного аналізу ризику.

2.Перерахуйте методи якісної оцінки ризику.

3.Наведіть приклад якісного аналізу ризику.

4.Розкрийте суть методу експертної оцінки ризику.

5.Чому експертний метод є найпоширенішим при оцінці ризику? Які його переваги і недоліки?

6.Сформулюйте основне завдання кількісної оцінки ризику.

7.Основні положення ймовірнісного підходу до кількісної оцінки ризику.

8.Імовірність результату. Методи визначення ймовірності.

9.У чому особливості застосування статистичного методу оцінки ризику?

10.Показник відносного ризику і його використання.

ЗАНЯТТЯ 6 (2 год.) Тема5.

Ризики зовнішньоекономічної діяльності

План

1.Основні види ризиків зовнішньоекономічної діяльності

2.Політичні ризики

3.Ризики, пов’язаніз процесом митного оформлення

4.Транспортні ризики

5.Ризики, пов’язані з основними положеннями зовнішньоекономічного контракту

6.Ризик вибору та надійності партнера

7.Ризики реалізації

Тести

1. Політичний ризик – це:

а) ризик, зумовлений змінами політичної ситуації, непередбачуваною можливістю зміни внутрішнього законодавства і виникнення збитків чи зменшенням прибутків внаслідок змін державної політики, які неґативно впливають на результати діяльності підприємства; б) чистий ризик;

в) ризики, пов’язані з непередбачуваною можливістю зміни внутрішнього законодавства країни; г) немає правильної відповіді.

2.Політичний ризик пов’язаний із:

а) втручанням держави; б) війнами, революціями; в) забороною на імпорт;

г) правильними є всі відповіді.

3.До ризиків зовнішньоекономічної діяльності відносять:

а) ризик країни; б) операційний ризик;

в) маркетинговий ризик; г) ринковий ризик.

4.До ризиків міжнародного маркетингу відносять:

а) валютний ризик; б) помилковий вибір цільового сеґменту;

в) помилковий розрахунок цін на продукцію підприємства; г) правильні відповіді б) та в).

5. У світовій торгівлі виникають наступні ризики:

а) міжнародні ризики; б) господарсько-правові ризики; в) політичні ризики;

г) правильні відповіді б) та в).

6. Транспортні ризики – це:

а) сукупність ризиків, пов’язаних із міжнародним середовищем підприємства; б) ризик невиконання з боку держави (національних, реґіональних органів влади) своїх зобов’язань перед третіми особами щодо платежів за державними кредитами, товарними поставками та іншими міжнародними платіжними зобов’язаннями; в) ризики, що виникають у зовнішньоекономічній діяльності при укладенні

зовнішньоекономічних угод, а саме при переміщенні товару від продавця (постачальника) до покупця; г) комплекс ризиків, що виникають за будь-яких видів зовнішньоекономічної діяльності на всіх її стадіях.

7.Ризики країни поділяють на:

а) політичні, правові, економічні; б) політичні, валютні, правові; в) політичні, форс-мажорні, валютні; г) усі відповіді правильні.

8.Валютні ризики – це певна група ризиків, пов’язаних з:

а) зовнішньоекономічною діяльністю організації; б) впливом на грошові потоки зміни курсу іноземної валюти; в) інфляційними очікуваннями; г) переважанням імпорту над експортом.

9.До валютних ризиків відносять:

а) трансляційні; б) комерційні; в) конверсійні; г) інфляційні.

10. Транспортні ризики згідно з «ІНКОТЕРМС» поділяють на:

а) 2 групи; б) 4 групи; в) 3 групи; г) 5 груп.

Завдання, ситуації, задачі

Ситуація: Робота для аґента 007

Узимку 2000 р. мільйони глядачів у всьому світі мали змогу побачити Пірса Броснана в ролі Джеймса Бонда, аґента 007, у фільмі “The World Is Not Enough” (“І всього світу мало”). Сюжет фільму побудований навколо руйнування нафтопроводу, яким нафта надходить із Каспійського моря на західні ринки. Згідно зі сюжетом фільму, руйнування цього нафтопроводу різко підняло б вартість нового нафтопроводу, яким володіє інша героїня фільму

злочинниця. Голлівудських режисерів часто звинувачують у тому, що вони спотворюють правду, проте у фільмі “І всього світу мало” справді відображена реальна світова проблема: у Каспійському реґіоні великі запаси нафти, але нема способу доставити її на ринок. Окрім того, важко знайти кращий приклад важливості аналізу політичних ризиків, аніж завдання, що виникає перед нафтовими компаніями, які намагаються розробляти родовища нафти і газу в Каспійському морі та центральноазіатських республіках. Баку, столиця Азербайджану, є центром нафтової промисловості в реґіоні Каспійського моря. Будучи містом, де проживають майже 40% усіх жителів Азербайджану, Баку також відіграє роль найважливішого порту на Каспійському морі. Під Каспійським морем є великі запаси нафти, що становить інтерес для практично кожної нафтової компанії світу. Ці компанії знають, де є нафта, і їм відомо, як дістати її з-під землі.

Проблема лише одна: нафту необхідно доставити на ринок, а усі транспортні шляхи пролягають територією, що характерна високим рівнем політичної нестабільності.

Ця проблема особливо позначається на Азербайджанській міжнародній операційній компанії (Azerbaijan International Operating Company, AIOC), що є власністю консорціуму нафтових компаній, у т. ч. ВР, Exxon Mobil, Unocal, Pennzoil і російської компанії Lukoil. AIOC розраховує впродовж наступних трьох десятиліть вкласти від $8 до $10 млрд. у розвідку і видобуток 4 млн. барелів нафти Каспійського моря. Цю нафту можна доставити на західні ринки двома нафтопроводами, прокладеними від Баку до Чорного моря. Маршрут першого нафтопроводу завдовжки 850 миль проліг із Баку територією Росії до чорноморського порту в Новоросійську. Маршрут другого нафтопроводу з Баку через Грузію до чорноморського порту Супса; протяжність цього маршруту

550 миль.

На жаль, перший маршрут пролягає через Грозний, столицю автономної республіки Чечня, яка бореться за відокремлення від Російської Федерації. Чеченські повстанці паралізували дії російської армії під час боїв, що тривали з 1994 до 1996 р., і проголосили незалежність від Москви. На початку 2000 р. російські війська в запеклій боротьбі знову захопили велику частину території Чечні.

Озброєний конфлікт може вибухнути знову в будь-який момент. Другий маршрут, що обходить територію Росії, пролягає через гористу місцевість, в якій важко ґарантувати безпеку нафтопроводу. Місцеві жителі відкрито під’єднуються до нафтопроводу, що діє в реґіоні, й відкачують нафту для того, щоб опалювати свої будинки. Крім того, деякі російські політики висловили невдоволення з приводу другого нафтопроводу, оскільки він, на їхню думку, загрожує енергетичній безпеці Росії. (Інша, інтерпретація невдоволення Росії стосовно другого нафтопроводу полягає в тому, що Росія не бажає втрачати монополію на транспортування каспійської нафти, а також прибуткове мито за перекачування нафти її територією, яке дає змогу отримати ця монополія.)

При правлінні президентів Росії Б. Єльцина і В. Путіна нафтопровід не був зруйнований, але якщо в результаті чергових виборів влада перейде до російських націоналістів, вони, ймовірно, проводитимуть аґресивнішу політику.

Турецька влада стурбована надмірним скупченням нафтових танкерів, які дорогою на західні ринки проходять через вузьку протоку Босфор (що розділяє Європу й Азію в районі Стамбула), а також можливими зіткненнями цих танкерів. Саме тому в Туреччині віддають перевагу будівництву нового нафтопроводу Баку Джейхан. Незважаючи на те, що цей нафтопровід протяжністю 1236 миль потребує великих капіталовкладень (за деякими оцінками, $2,9 млрд), турецька влада виражає побоювання з приводу того, що на тлі одного зіткнення у протоці Босфор танкерів, переповнених нафтою, катастрофа танкера Exxon Valdez здалася б дрібницею.

В Азербайджані є й внутрішні проблеми. Незважаючи на процвітання бізнесу в таких ресторанах, як Ragin' Cajun і Margaritaville, в яких “угамовують спрагу” американські нафтовики, котрі кидають гроші на вітер, нафтовий бум ще не дав вигоди середньому громадянинові Азербайджану: річний дохід на душу населення лише $650. Країною керує (у радянському стилі) колишній ґенерал КДБ, діяльність якого аж ніяк не є зразком демократії. Після приходу до влади у результаті державного перевороту в 1993 р. він почав боротьбу з відмінним від офіційного політичним мисленням і свободою слова в країні й оголосив блокаду сусідньої Вірменії. Крім того, після проголошення незалежності Азербайджану від Радянського Союзу вірмени Нагірного Карабаху, своєю чергою, проголосили незалежність від Азербайджану. Після цього почалася кривава громадянська війна, що не завершилася й досі, через яку сотні тисяч біженців стікаються в Баку та інші міста країни.

Тим часом нафтові компанії, що діють на іншому березі Каспійського моря (у Туркменістані й Казахстані), стикаються зі схожими проблемами. Каліфорнійська компанія Unocal, яка володіє правами на видобуток нафти в Туркменістані, пропонує побудувати нафтопровід і газопровід із Туркменістану в Пакистан. Єдина проблема полягає в тому, що запропонований маршрут пролягає через Афґаністан, який зі середини 1970-х рр. розривають війни та озброєні повстання. Афґаністан став місцем запеклих боїв у 2001 2002 рр., коли війська США, Великобританії та Північного альянсу розгромили війська Талібану і терористів Алькаїди. Ще один можливий маршрут для туркменської нафти пролягає через Іран до Персидської затоки або через Іран і Туреччину до Чорного моря. Проте Сполучені Штати Америки чинять на компанії дипломатичний тиск, щоб перешкодити веденню бізнесу з Іраном. Нестійкість дипломатичних стосунків між США та Іраном має змусити менеджерів компаній двічі подумати над доцільністю цього проекту. Крім того, такий маршрут не влаштовує російські нафтові компанії (зокрема, Газпром), оскільки він обмежує їхній доступ до туркменських запасів нафти.

Казахська нафта характерна такими самими можливостями і такими самими проблемами. Один із потенційних маршрутів для нафтопроводу пролягає північним узбережжям Каспійського моря до Новоросійська. Незважаючи на те, що таким чином казахським нафтовим компаніям вдасться обійти Чечню, вони будуть віддані на милість уряду Росії, котрий заробив собі репутацію уряду, який не зволікає з уведенням нових податків на іноземні компанії щоразу, коли стикається з проблемою нестачі надходжень до бюджету.

Як альтернативний варіант казахську нафту можна було б подавати до туркменських нафтопроводів, що перекачують нафту в Пакистан або Іран.

Ще одна можливість будівництво нафтопроводу територією Китаю. У 1997 р. китайська компанія Chinese National Petroleum Company придбала 60%-

у частку компанії Aktobemunaigazs провідної казахської нафтової компанії, яка контролює запаси, що містять 1 млн. барелів високоякісної сирої нафти і

220млрд. куб. м природного газу.

Успівпраці з корейськими та японськими компаніями Китай погодився фінансувати будівництво нового нафтопроводу протяжністю 1880 миль у Карамай на заході китайської провінції Синьцзян і брати участь у цьому будівництві. Цей нафтопровід потім можна під’єднати до діючої системи китайських нафтопроводів, що допомогло б забезпечити доступ казахської нафти на китайський, японський і корейський ринки, а це, своєю чергою, дало б китайському уряду змогу стягувати величезні мита за перекачування нафти територією Китаю. На жаль, у провінції Синьцзян, велику частину території якої займає пустеля, відбуваються невеликі, але напружені безлади, що

здійснюють корінні жителі уйгурські сепаратисти. Уйгури, які є етнічним відгалуженням тюркських народностей центральноазіатських республік, гніваються з приводу зростаючого напливу представників китайської народності хань у цю провінцію. Нині ханьці становлять 38% населення провінції Синьцзян, а в 1949 р. їх було лише 5%. Уйгурці заявляють, що ханьці (основна етнічна група в Китаї) буквально наповнили провінцію, займаючи кращі робочі місця.

Атаки погано підготовлених і погано озброєних сепаратистів досі ніяк не вплинули на контроль Китаю над провінцією, проте місцеві жителі побоюються, що ситуація може погіршитися. Під час масових безладів 1997 р. в пограничному місті Кульджа армія вимушена була вивести 1200 ханьців жителів міста для їхньої безпеки.

Нема необхідності говорити, що кожен із згаданих способів транспортування каспійської нафти в країни Заходу окреслює низку проблем перед нафтовими компаніями, котрі працюють у реґіоні. Проте вони готові вирішувати це складне завдання головним чином через великі потенційні прибутки. За оцінками фахівців, запаси нафти в розвіданих родовищах становлять від 15 до 20 млрд. барелів; на підставі геологічних даних деякі експерти стверджують, що в цьому реґіоні під землею є близько 160 млрд. барелів нафти, які чекають свого відкриття.

Завдання:

1. Охарактеризуйте типи інвестицій, що найчутливіші до політичного ризику. Охарактеризуйте інвестиції, що найменш чутливі до політичного ризику. Нафто- і газопроводи є прикладом нерухомих об’єктів, розрахованих на довготермінову експлуатацію; крім того, вони є дуже дорогими. За шкалою від 1 до 10 (10 максимальне значення) визначите схильність нафто- і газопроводів до політичному ризику.

2. Нехай вас найняв на роботу пенсійний фонд, якому було запропоновано позичити під відсотки $100 млн. на будівництво нафтопроводів, про які вже йшлося вище. Ініціатори проекту погоджуються виплатити процентну ставку,

що на 8% перевищує відсоток, який у даний момент виплачують за казначейськими векселями США. Тому ваш бос зацікавлений у розгляді цієї пропозиції. Він доручає вам оцінити політичний ризик проекту. Розпочніть із складання переліку всіх типів політичних ризиків, що могли б вплинути на можливість отримання пенсійним фондом відсотків і вчасного повернення основної суми наданої позики. Склавши такий перелік, для кожного маршруту нафтопроводу оцініть імовірність настання ризиків, згаданих у цьому переліку. Який із маршрутів забезпечує мінімальний політичний ризик? На якому маршруті рівень політичного ризику найвищий?

3.У жовтні 2001 р. було завершено будівництво нового нафтопроводу Тенгиз Новоросійськ. Як ця подія вплине на рівень політичного ризику при будівництві ще одного нафтопроводу?

4.У книзі “Kim” (“Кім”) Редьярд Кіплінг використовував словосполучення “велика гра” для опису боротьби між російськими царями та Британською імперією за контроль над багатствами Центральної Азії і Каспійського моря. Абсолютно очевидно, що ця велика гра відбувається знову, коли різні країни світу борються між собою за контроль над доступом до запасів нафти і природного газу, наявних у реґіоні. Що можуть зробити міжнародні компанії, щоб захистити себе від геополітичної боротьби між Росією, Китаєм, Іраном, Сполученими Штатами Америки та іншими державами, яка триває в цьому реґіоні?

Питання для обговорення

1.Які на вашу думку фактори визначають ризики в ЗЕД?

2.У чому полягає дія політичного ризику? Який зв’язок існує між політичними і економічними ризиками?

3.Які категорії ризику країни можна виокремити? Які способи вимірювання ризику країни застосовуються у світовій практиці?

4.Поясніть особливості ризиків, пов’язаних з процесом митного оформлення.

5.Який вид транспортування найкраще відповідає таким критеріям як швидкість та надійність доставки?

6.Поясніть правило оцінки кредитоспроможності партнера 5 “сі”.

7.У чому полягають особливості дії валютного ризику? На які підприємства впливає ризик?

8.Вітчизняне підприємство підписало з іноземним партнером два контракти:

а) на імпорт товарів у національній валюті; б) на експорт товарів у валюті іноземного партнера (євро);

Станом на день реалізації контрактів (проведення експортно-імпортних операцій) курс національної валюти можливо зміниться на 2%. Визначте вид, фактори та джерела ризику.

9. Які основні причини появи ризиків реалізації?

10.Перерахуйте всі можливі ризики при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.