Орлюк О.П. Право інтелектуальної власності

Розділ V. Інститут прав на інші об'єкти права інтелектуальної власності

Закон передбачає проведення кваліфікаційної експертизи лише за документами заявки чи з урахуванням результатів обов'язкового проведення державного випробування сорту. Перелік родів і видів рослин, сорти яких підлягають державному випробуванню, затверджується Міністерством аграрної політики України. Дослідні зразки, ввезені в Україну з метою державного випробування, не обкладаються ввізним митом, не підлягають квотуванню, сертифікації та санітарно-гігієнічній експертизі. Здійснення операцій, пов'язаних із їх ввезенням на територію нашої держави, не потребують ліцензування, а карантинний огляд цих зразків здійснюється безкоштовно. Митне оформлення таких зразків здійснюється без сертифікатів відповідності на підставі документального підтвердження Держсортслужбою факту їх ввезення на територію України тільки з метою сортовипробування.

У разі відповідності заявленого сорту критеріям охороноспроможності приймається рішення про видачу охоронного документа — патента на сорт і занесення його до Державного реєстру патентів на сорт і/або рішення про державну реєстрацію сорту в Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні. Ці рішення набирають чинності від дати оплати державного мита чи відповідного збору, здійсненої згідно із законодавством.

Відомості про сорт, заявлений з метою набуття права власності на нього (тобто з метою одержання патенту на сорт), внесені до Державного реєстру заявок на сорти рослин, надають заявнику право на тимчасову охорону прав від дати подачі заявки в межах опису заявленого сорту.

Порядок встановлення права заявника на одержання тимчасової правової охорони на заявлений ним сорт рослин фактично визначено ст. 32 Закону. Така охорона полягає в тому, що заявник має право на компенсацію за завдані йому збитки після публікації відомостей про заявку особою, яка дійсно одержала письмове повідомлення з вказівкою номера заявки про внесення відомостей про заявку до реєстру. Але зазначена компенсація може бути отримана тільки після одержання заявником сорту патенту на нього. Незрозумілою є тільки норма, встановлена ч. З цієї статті стосовно того, що «дія тимчасової правової охорони не поширюється на

518

Глава 24. Право інтелектуальної власності на сорти рослин і породи...

сорти тих родів і видів рослин, що не підлягають державному випробуванню в Україні». Фактично ч. З зазначеної статті Закону стверджує, що кількість видів та родів рослин, на сорти яких в Україні поширюється охорона прав, обмежена. Аналогічно обсяг рослин, на які поширюється охорона прав патентом на сорт, обмежується переліком рослин, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1183 від 19 серпня 2002 р. Тобто положення ст. З, що стосуються поширення цього Закону на сорти усіх видів та родів рослин, норми ст. 32 та зазначеної постанови Кабінету Міністрів України перетворюють у декларацію.

Державна реєстрація сорту, а точніше особистих немайнових та майнових прав на нього, здійснюється на підставі ст. 33 Закону, частинами 3—5 якої встановлені вимоги до Реєстру сортів і Реєстру патентів, а ч. 1 цієї статті зазначено, що реєстрація сорту і зазначених прав на нього здійснюється за умови сплати відповідного мита чи збору.

Згідно зі ст. 35 Закону протягом місяця після дати державної реєстрації сорту Міністерство аграрної політики повинно видати автору (авторам) за його бажанням свідоцтво про авторство на сорт. Заявнику сорту у цей же строк видається патент на сорт рослин.

Патент на сорт рослин, який не підлягає державному випробуванню через відсутність на момент подачі заявки і прийняття рішення про видачу зазначеного охоронного документа методик сортовипробування видів чи родів рослин, до яких віднесено зазначений сорт, видається під відповідальність заявника. Тобто не результати експертної оцінки сорту Держсортслужбою, а саме заявник повинен підтвердити той факт, що сорт відповідає критеріям охороноспроможності, встановленим Законом. У такому патенті зазначається, що він має деклараційний характер, тобто кожний, хто зможе довести переважність його прав на такий сорт, має право опротестувати через суд правомірність видачі зазначеного охоронного документа.

§ 7. Права та обов'язки володільців патенту на сорт рослин, породу тварин

Патентоволоділець набуває визначених майнових прав та має низку обов'язків, виконання яких пов'язується з наявністю патенту на сорт рослин, породу тварин.

519

Розділ V. Інститут прав на інші об'єкти права інтелектуальної власності

Зокрема, до основних прав патентоволодільця на сорт рослин, породу тварин, належать:

—право на використання, яке полягає у виключній можливості правоволодільця на свій розсуд здійснювати виготовлення, відтворення, доведення до посівних кондицій для наступного розмножена ня, а також вивозити з території України і ввозити на неї, пропону- ; вати до продажу, продавати селекційне досягнення всіма дозволеними способами, здійснювати його збереження із зазначеною метою та забороняти вчинення подібних дій іншим особам без відповідного дозволу, наданого цим патентоволодільцем;

—право на відступлення патенту іншій особі, яке може мати ] будь-яку з таких допустимих законом договірних форм: оформлюва- j тися договором купівлі-продажу, безоплатної передачі, міни тощо; |

—право на надання дозволу на використання селекційного до- | сягнення реалізують шляхом видачі ліцензії, яка може бути ' відкритою або примусовою1.

Що стосується встановлених законодавством обов'язків, то патентоволоділець зобов'язаний:

—підтримувати сорт, породу тварин протягом строку дії патенту таким чином, щоб зберігалися ознаки та властивості, зазначені з в описах сорту, породи, складених на дату їх реєстрації в уповно- ■;] важеному органі експертизи. Патентоволоділець також зобов'яза- ■ ний за запитом цього органу надіслати насіння сорту або 1 племінний матеріал для проведення контрольних випробувань і надавати можливість здійснювати інспекції на місці;

—сплачувати збори у встановлених випадках, включаючи збори за підтримання чинності патенту;

—виплачувати винагороду авторові сорту рослин, породи тварин;

—надавати за плату і на прийнятних для себе умовах насіння сорту, племінний матеріал породи в кількості, достатній для використання, володільцеві примусової ліцензії.

Зокрема, збір за підтримання чинності майнового права власника сорту сплачується за кожний рік, починаючи з календарного року, наступного за роком державної реєстрації. Збір за наступний рік

1 Дроб'язко В. С, Дроб'язко Р. В. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник. — К.:

Юрінком Інтер, 2004. - С 462-643.

Глава 24. Право інтелектуальної власності на сорти рослин і породи...

сплачується протягом чотирьох останніх місяців поточного календарного року. Збір за підтримання чинності права у першому календарному році, наступному за роком державної реєстрації, може бути сплачено також протягом перших чотирьох місяців цього року.

Відповідно до ч. З ст. 488 ЦК України строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин спливає через тридцять років, а щодо дерев та винограду — через тридцять п'ять років, що відраховуються з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації цих прав.

Отже, встановлені законодавством строки правової охорони сорту на території України є більшими ніж ті, забезпечення яких вимагається Конвенцією. У разі приведення вітчизняного законодавства у відповідність до законодавства Європейського Союзу, а також внесення відповідних змін до Цивільного і Господарського кодексів України у разі їх адаптації з європейським законодавством слід визначитися, чи принесе користь вітчизняним суб'єктам селекції та насінництва, державним і суспільним інтересам таке збільшення строку охорони прав на сорти рослин порівняно з мінімальними строками охорони, встановленими Актом 1991 р. Конвенції UPOV, чи взагалі сприятиме така ситуація забезпеченню захисту прав вітчизняних селекціонерів, економічних інтересів держави і суспільства.

Загальновідомо, що після завершення строку чинності патенту і засвідчуваного ним права власності на сорт цей сорт стає суспільним надбанням і його насіння (садивний матеріал) може вільно використовувати будь-яка особа для задоволення своїх потреб у рослинній сировині. Тобто норма, встановлена вітчизняним законодавством, перш за все, захищатиме інтереси не держави і суспільства, а безпосередньо поширюватиметься на права тих власників сортів, на які штучно створюватимуться умови «тривалого та ефективного» практичного використання. У разі залишення зазначених норм без змін слід навести змістовне обґрунтування Цієї позиції Державної служби з охорони сортів.

Вимоги щодо назви сорту відповідно до ст. 20 Конвенції встановлюються національним законодавством, і статтями 13, 28 і 49 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» ці вимоги

Розділ V. Інститут прав на іншіоб'єкти права інтелектуальноївласності

повністю сформульовано згідно з вимогами зазначеної статті Конвенції.

Право власника сорту відповідно до ст. 21 Конвенції може бути визнане недійсним тільки у разі, коли:

—право на сорт надане особі, яка не має на це права;

—умови новизни сорту і його вирізняльності не виконувалися на момент надання права;

—право надане на основі інформації і документів, внесених до експертного органу заявником, а умови однорідності та стабільності сорту фактично не були виконані на момент надання права на сорт.

Умови визнання права власності на сорт рослин недійсним встановлено ст. 52 зазначеного Закону, згідно з якою майнове право власника сорту може бути визнане недійсним повністю або частково у судовому порядку в разі, коли:

а) сорт не був вирізненим на дату, на якузаявка вважається поданою; б)сорт не був новим на дату, на яку заявка вважається поданою; в) за умови набуття права власника сорту головним чином на підставі інформації та документів, наданих заявником, сорт не був однорідним чи стабільним на дату, на яку заявка вважається поданою; г) право власника сорту надано особі, яка не має на це права, за

умови, що воно не передається особі, яка має на це право.

Разом із визнанням майнового права власника сорту недійсним визнаються недійсними в тому ж обсязі державна реєстрація цього права та патент, що його засвідчує.

§ 8. Порядок захисту прав на сорт рослин, породу тварин згідно и законодавством України

Забезпечення захисту прав інтелектуальної власності авторів та власників сортів рослин, порід тварин є передбаченою законодавством діяльністю відповідних державних органів, пов'язаною з визнанням реальних прав на сорт, поновленням цих прав у разі їх порушення, а також з усуненням перешкод, що заважають реалізації прав та законних інтересів суб'єктів права інтелектуальної власності щодо сорту рослин. Захист прав інтелектуальної власності здійснюється у визначеному законодавством порядку із застосуванням належної форми, засобів і способів захисту.

522

Глава 24. Право інтелектуальної власності на сорти рослин і породи...

Зокрема, розділом шостим Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» визначено дії, що вважаються порушеннями прав на сорт рослин (ст. 53), відповідальність за ці порушення (ст. 55), спори, пов'язані з правовими відносинами щодо сорту, які розв'язуються в судовому порядку (ст. 54).

Власник сорту має право вимагати припинити дії, що порушують його майнові права на сорт чи створюють загрозу порушенню цих прав, відшкодувати завдану шкоду, включаючи не отримані доходи, компенсувати моральні збитки, застосувати інші, передбачені законодавством заходи, пов'язані із захистом прав інтелектуальної власності на сорт рослин.

Загальновідомо, що захист прав власності — це система законодавчих, правових актів й інших заходів, що спрямована на запобігання протиправному вилученню об'єкта власності, в тому числі об'єкта права інтелектуальної власності (зокрема зареєстрованого сорту рослин, що охороняється патентом), у його власника.

Захист законних прав і свобод людини можна забезпечити відповідним чином:

особисто, тобто коли можливо здійснити самозахист у межах законодавства;

на претензійному рівні, тобто шляхом задоволення вимоги людини до визначеного порушника її прав стосовно усунення порушень, здійснених цим порушником, і відшкодування ним шкоди, заподіяної зазначеними порушеннями;

на національному рівні, тобто шляхом звернення до уповноважених державних органів (зокрема суду загальної юрисдикції, господарського або третейського суду) з клопотанням (позовною заявою) щодо припинення порушень законних прав та інтересів людини і поновлення порушених прав;

на міжнародному рівні, тобто шляхом звернення до відповідних міжнародних судових інстанцій стосовно забезпечення захисту законних прав і свобод людини.

Чітко встановлено, що існують дві форми захисту прав автора і власника сорту рослин — юрисдикційна та неюрисдикційна.

Юрисдикційна форма передбачає вчинення визначених дій відповідними органами влади, які уповноважені державою

523

Розділ V. Інститут прав на інші об'єкти права інтелектуальної власності

здійснювати певні заходи щодо захисту порушених прав інтелектуальної власності на сорт рослин, стосовно протиправних дій суб'єктів підприємництва, що оспорюються власником таких прав. Суть цієї форми полягає у зверненні автора або власника сорту рослин із заявою про вчинення неправомірних дій щодо цього сорту суб'єктами господарювання або іншими особами, що призвели до порушення законних прав та інтересів автора і власника сорту, до відповідних компетентних органів, які уповноважені вжити необхідних заходів з метою відновлення порушених прав інтелектуальної власності і припинення неправомірних дій.

У свою чергу юрисдикційна форма захисту прав інтелектуальної власності поділяється на загальну і спеціальну форми реалізації передбачених законом заходів захисту.

У межах застосування загальної форми захист законних прав та інтересів автора і власника сорту рослин у судовому порядку на сьогодні є найбільш дієвим і довершеним для справедливого встановлення істини. Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 55 Закону суд може ухвалити рішення про стягнення з порушника майнових прав щодо сорту рослин компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат замість відшкодування ним завданих збитків чи вилучення одержаних ним незаконно доходів, щодо вилучення з комерційного обороту чи конфіскації незаконно отриманого матеріалу сорту та вилучення і/або конфіскацію матеріалів і/або устаткування, які були використані для несанкціонованого власником сорту виробництва його насіння (садивного матеріалу) тощо.

Крім цивільної та кримінальної відповідальності, законодавство України передбачає також адміністративну відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності щодо зареєстрованого сорту рослин, яка забезпечується за спеціальною формою захисту прав інтелектуальної власності в адміністративному порядку, у випадках чітко визначених законодавством.

Відповідно до ст. 512 Кодексу України про адміністративні правопорушення незаконне використання сорту рослин, присвоєння авторства на нього чи інше навмисне порушення прав спричиняє

Глава 24. Право інтелектуальної власності на сорти рослин і породи...

накладення штрафу від 10 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із конфіскацією незаконно виготовленої продукції та устаткування, а також матеріалів, призначених для її виготовлення.

Варто не забувати, що згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини, завдання власнику сорту майнової (матеріальної) та моральної шкоди, інші юридичні факти щодо сорту рослин. Згідно з ч. 4 ст. 12 зазначеного Кодексу власник сорту (на етапах створення необхідної кількості його оригінального насіння або садивного матеріалу за участю авторів цього сорту) може за договором, що передбачає виплату йому відповідної грошової компенсації (ліцензійного платежу), передати своє майнове право інтелектуальної власності на нього суб'єкту насінництва або суб'єкту господарювання, що вирощуватиме з наданого йому насіння (садивного матеріалу) певну рослинну сировину.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Цивільного кодексу власник сорту та його ліцензійний партнер (суб'єкт насінництва) зобов'язані утримуватися від вчинення дій, що можуть порушити права інших осіб, а відповідно до ч. З цієї статті не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання відповідним правом в іншій формі. Як встановлено ст. 14 зазначеного Кодексу, цивільні обов'язки контрагентів виконуються в межах, визначених договором. Партнери за договором не можуть бути примушені вчинити дії щодо договору, які не є обов'язковими для них, але вони не звільняються від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, визначених договором, тому договором слід чітко встановлювати всі належні умови для його виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу способами захисту Цивільних прав та інтересів щодо сорту рослин можуть бути:

—визнання права на сорт;

—визнання правочину стосовно сорту та його насіння (садивного матеріалу) недійсним;

Розділ V. Інститут прав на інші об'єкти права інтелектуальної власності

—припинення дії, пов'язаної з використанням сорту (зокрема, його назви) або його насіння (садивного матеріалу), що порушує права автора або власника сорту та їх правонаступників;

—відновлення становища, що існувало до вчинення порушення;

—примусове виконання обов'язків, що стосуються сорту рос-

лин та встановлені відповідним договором або законом;

—зміна правовідношення щодо сорту рослин або його насіння (садивного матеріалу);

— припинення правовідношення власника сорту з його ліцензіатом або ліцензіата з власником сорту внаслідок невико нання ними умов договору;

—відшкодування збитків й інші способи відшкодування майнової шкоди;

—відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

—визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності відповідного органу державної або місцевої влади, їх посадових і службових осіб стосовно сорту рослин або його насіння (садивного матеріалу).

Одним з ефективних способів захисту прав інтелектуальної власності авторів, власника сорту та їх правонаступників є застосування в установленому законодавством порядку матеріальноправових заходів примусового характеру. Захист зазначених прав здійснюється через суд, який також може і відмовити авторам та власнику сорту у забезпеченні такого захисту, коли ними не додержуються встановлені Цивільним кодексом вимоги або якщо власник сорту зловживає своїми правами. Згідно з прийнятим судом рішенням (ухвалою) визнаються або відновлюються порушені права інтелектуальної власності щодо сорту рослин, які належать авторам, власнику сорту або їх правонаступникам, припиняється порушення їх законних прав та інтересів і здійснюється відповідний майновий вплив на визначених судом правопорушників. Основною метою цивільно-правової відповідальності є не покарання за недотримання встановленого законодавством правопорядку, а забезпечення відшкодування авторам, власнику сорту або їх правонаступникам заподіяної правопорушником шкоди, розмір якої визначається судом.

526

Глава 24. Право інтелектуальної власності на сорти рослин і породи...

Якщо порушено законні права та інтереси держави і власника особливо цінного сорту рослин України у разі його використання будь-якими суб'єктами господарювання, згідно зі ст. 17 Цивільного кодексу власник сорту або його представник можуть звернутися з клопотанням про захист зазначених прав та інтересів до Президента України, який має право вчинити необхідні дії, визначені ст. 106 Конституції України.

У випадках, визначених Конституцією та законами України, автор, власник сорту та їх правонаступники мають право направити клопотання стосовно захисту своїх законних прав та інтересів в уповноважений орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Кримінально-правова відповідальність відрізняється від ци- вільно-правової тим, що порушник прав несе відповідальність вже перед державою, а не безпосередньо перед автором або власником сорту рослин. Згідно з ч. 1 ст. 177 Кримінального кодексу України, до якого внесено відповідні зміни у травні 2003 р. та у лютому 2006 p., незаконне використання сорту рослин, у разі коли воно завдало власнику сорту або особі, якій надано дозвіл (ліцензію) на використання майнових прав на цей сорт, матеріальної шкоди у значному розмірі, карається штрафом від 200 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та знарядь і матеріалів, що спеціально використовувалися для її виготовлення. Відповідно до ч. 2 цієї статті ті ж самі дії, у разі коли їх вчинено повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або коли вони завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, караються штрафом від 1000 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років чи позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та знарядь і матеріалів, що спеціально використовувалися для її виготовлення. Відповідно до ч. З цієї статті ті самі дії, вчинені службовою особою з використанням службового становища, або організованою групою, або якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому

527

Розділ V. Інститут прав на інші об'єкти права інтелектуальної власності

розмірі, — караються штрафом від 2000 до 3000 неоподат- , ковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від 3 до 6 років, з позбавленням прав обіймати певні посади j або займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без « такого та з конфіскацією відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовуються для її виготовлення. |

Крім того, відповідно до ст. 229 Кримінального кодексу ана- ' логічні штрафні санкції застосовуються у разі незаконного використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару для маркування насіння чи садивного матеріалу сорту. Згідно із зазначеним кодексом матеріальна шкода вважається завданою у значному розмірі, коли її розмір у 20 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, у великому розмірі, у разі коли її розмір у 200 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а в особливо великому розмірі — у разі коли її розмір у 1000 і більше разів перевищує цей мінімум.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу завданими збитками є:

— втрати, яких власник сорту зазнав у зв'язку зі знищенням цього сорту або його насіння (садивного матеріалу), а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (тобто реальні збитки);

— доходи, що могли реально одержати власник та автор сорту

за звичайних обставин, якби їх права не були порушені (упущена ви года).

Варто не забувати, що згідно зі ст. 419 Цивільного кодексу право інтелектуальної власності на сорт рослин та право власності на відповідні репродукції його насіння (садивного матеріалу) не залежать одне від одного. Перехід права інтелектуальної власності на сорт рослин не означає переходу права власності на його насіння (садивний матеріал), виготовленого певними суб'єктами насінництва або самим власником сорту. Перехід права власності на насіння (садивний матеріал) не означає переходу права інтелектуальної власності щодо сорту рослин, що полягає, в першу чергу, у набутті права на виробництво, зберігання та розповсюдження його насіння (садивного матеріалу) з моменту надання власником

528

Глава 24. Право інтелектуальної власності на сорти рослин і породи...

сорту дозволу (ліцензії) на вчинення зазначених дій особі, яка заінтересована у виконанні таких операцій.

Згідно з ч. 2 ст. 432 Цивільного кодексу суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення про:

—застосування негайних (невідкладних) заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

—зупинення пропуску через митний кордон товарної продукції (насіння або садивного матеріалу), імпорт та експорт якої здійснюється з порушенням прав інтелектуальної власності на зареєстрований сорт рослин;

—вилучення у відповідного суб'єкта підприємництва насіння (садивного матеріалу) зареєстрованого сорту рослин, виготовленого або введенного у цивільний оборот із порушенням права інтелектуальної власності на нього;

—вилучення у суб'єкта господарювання, що порушує таке право, матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виробництва насіння (садивного матеріалу) зареєстрованого сорту з порушенням прав інтелектуальної власності на нього, з метою його введення у цивільний оборот;

—застосування до суб'єкта господарювання, що порушує зазначене право, разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання сорту рослин, розмір якого визначається відповідно до закону з урахуванням вини зазначеного суб'єкта підприємництва та інших обставин, що мають істотне значення;

—опублікування в засобах масової інформації відомостей щодо порушення прав інтелектуальної власності на зареєстрований сорт Рослин та змісту такого порушення, достатнього для сприйняття заінтересованими особами.

Специфічні властивості сортів рослин — нетрадиційних об'єктів права інтелектуальної власності зумовлюють деякі особливості проведення процедури розв'язання спорів, пов'язаних із віДповідними правовідносинами, що виникають у процесі створення, збереження, набуття права на використання, а також

529

Розділ V. Інститут прав на інші об'єкти права інтелектуальної власності

безпосереднього використання насіння (садивного матеріалу) сортів рослин у практиці господарської діяльності.

Специфікою розв'язання таких спорів є те, що вони, як правило, стосуються спеціальних питань (зокрема походження рослин, технології їх вирощування та відтворення, особливостей зберігання та поширення у певних географічних та кліматичних зонах тощо), які вимагають особливої компетенції суддів у різних галузях біологічної та сільськогосподарської науки, а також щодо відпо- • відних прав інтелектуальної власності. Таким чином, відповідний суд загальної юрисдикції, господарський чи третейський суди, як правило, самостійно не можуть кваліфіковано розв'язувати такий спір без залучення фахівців-експертів.

Питання для самоконтролю:

1.Які міжнародні акти регулюють засади правової охорони сортів рослин?

2.Які критерії охороноздатності сорту рослин, породи тварин ви можете назвати?

3.Які особисті немайнові права належать автору сорту?

4.Які майнові права визначені чинним законодавством на сорт рослин, породу тварин?

5.Яким чином здійснюється державна реєстрація прав на сорт рослин, породу тварин?

6.Який строк чинності майнових прав на сорт рослин, породу тварин?

7.Які засоби захисту прав на сорт рослин, породу тварин визначені чинним законодавством?

Рекомендована література до глави:

І.Амблард Б., Лінднер Б. Охорона інтелектуальної власності в Україні: Огляд поточної ситуації стосовно прав інтелектуальної власності та їх J захисту в Україні. — К., 2001.

2.Андрієнко А. Л., Фещенко П. І., Андрушин В. С. та ін. Довідник з охорони природи. — К.: Урожай, 1985.

3.Богатых Е. А. Международная конвенция по охране новых сортов растений // Вопросы изобретательства. — 1983. — № 2. — С. 19-21.

4.Горнісевич А. Правова охорона сортів рослин в Україні // Інтелектуальна власність. — 2002. — № 7-8. — С 10-17.

530

Глава 25. Права на топографії інтегральних мікросхем

5.Ильичева С. Н. Система защиты прав селекционеров в развитых капиталистических странах. Агропромышленное производство: опыт, проблемы и тенденции развития. — М.: ВАСХНИЛ, 1989. — С. 26-35.

6.Корчагин А. Д., Джермакян В. Ю., Шепелев Н. П., Смирнов К). Г.

Охрана биологических объектов и направления ее развития // Патенты

илицензии. — 2000. — № 10. — С. 18-23.

7.Кузнецов В. А. Опыт проведения патентных и конъюнктурных исследований в области биотехнологии. — М.: ВНИИСЭНТИ, 1985.

8.Левченко В. И. Правовая охрана селекционных достижений. — М, 1983.-С. 51-128.

9.Пічкур О. Проблемні питання охорони прав на сорти рослин — нетрадиційні об'єкти права інтелектуальної власності // Інтелектуальна власність. - 2004. - № 2. - С 3-9; № 3. - С. 20-26.

10.Пічкур О. Проблемні питання охорони прав на сорти рослин та захисту прав селекціонерів // Інтелектуальний капітал. — 2004. —- № 4. —

С27-36; №5.- С. 3-11.

11.Пічкур О. Науково-технічні розробки як об'єкти ліцензійних угод і договорів про передання майнових прав на технології // Інтелектуальна власність. — 2004. — № 10. — С 39-44.

12.Подопригора О. Защита прав на селекционные достижения в Украине // Бизнес. - 1998. - № 17. - С. 38-42.

Глава 25

Права на топографії інтегральних мікросхем

§ 1. Поняття та критерії охороноздатності топографії

інтегральної мікросхеми Топографія інтегральної мікросхеми як результат інтелектуальної діяльності являє собою зафіксоване на матеріальному носії пРосторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними. Матеріальним носієм топографії є кристал інтегральної мікросхеми (далі — ІМС), тобто частина напівпровідникової пластини, в обсязі і на поверхні якої

531

них зусиль, витрат часу і дорогого обладнання, результати праці розроблювачів потребують визнання та охорони прав на них. Це тим більше необхідно, що практично будь-яка топографія може! бути швидко і досить дешево скопійована зацікавленими особами. Як показав досвід розвинутих країн, найбільш дієвою перепоною для копіювання кристалів ІМС є створення спеціального інститу ту прав на топографії («lauout design») IMC, який не збігається з \

дукції. 22 грудня 1994 р. було ухвалене рішення Ради № 94/824/ЄС про поширення правової охорони топографій напівпровідникової продукції на осіб всіх держав — членів COT.

Із прийняттям Закону України «Про охорону прав на топографії | інтегральних мікросхем» № 621/97-ВР від 5 листопада 1997 р. такий спеціальний правовий інститут з'явився і в українському законодавстві. Прийнятий ЦК України визначив правовий статус компонування інтегральної мікросхеми (глава 40).

Відповідно до ст. 1 Закону під інтегральною мікросхемою визначено мікроелектронний виріб кінцевої або проміжної форми, призначений для виконання функцій електронної схеми, елементи і з'єднання якого неподільно сформовані в об'ємі і (або) на поверхні матеріалу, що становить основу такого виробу, незалежно від способу його виготовлення.

Згідно зі ст. 5 названого Закону охорона прав поширюється тільки на оригінальну топографію ІМС. Це правило діє і в інших країнах, де вже давно прийняли аналогічні закони, а також узго- -; джується із Вашингтонським договором про інтелектуальну \ власність щодо інтегральних мікросхем 1989 р. (Договір ІРІС)1. |

1 Договір ІРІС не набрав чинності. Ініціатори договору США і Японія не приєдналися до окремих положень договору.

532

Глава 25. Права на топографії інтегральних мікросхем

Окремі положення були включені до Угоди ТРШС (ст. 35, яка вимагає від держав-учасниць охороняти топографії інтегральних мікросхем відповідно до положень Вашингтонського Договору про інтегральну власність щодо інтегральних мікросхем). Відповідно до ст. 471 ЦК України компонування інтегральної мікросхеми вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо воно є оригінальним.

Оригінальною загалом є будь-яка топографія ІМС, створена в результаті інтелектуальної творчої діяльності автора, якщо вона не отримана шляхом прямого відтворення (копіювання) іншої топографії ІМС, має відмінності, що надають їй нових властивостей, та не була відомою у галузі мікроелектроніки до дати подання заявки до Патентного відомства України або до дати її першого використання. При цьому топографія ІМС визнається оригінальною доти, доки не доведено протилежне.

Одним із доказів відсутності оригінальності може бути, зокрема, загальновідомість топографії ІМС розробникам і виробникам ІМС на дату її створення. У разі спору це питання вирішується судом з урахуванням висновку експертів. Останні, в свою чергу, повинні орієнтуватися на знання середнього фахівця і ступінь доступності матеріалів, які містять інформацію щодо спірної топографії ІМС.

Топографія ІМС, що містить елементи, відомі в галузі мікроелектроніки на дату подання заявки або на дату першого її використання, може бути визнана оригінальною і отримати правову охорону тоді, коли сукупність (комбінація) цих елементів є оригінальною, тобто результатом інтелектуальних зусиль її творця.

Оригінальність — головний і єдиний юридично значущий критерій, необхідний для надання топографії ІМС правової охорони. Ні час створення, ні виконання формальностей не впливають на визнання топографії ІМС об'єктом прав інтелектуальної власності, хоча ці обставини і відіграють певну роль у визначенні її правового режиму.

За прямою вказівкою Закону України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» охорона прав не поширюється на ідеї, способи, системи, технологію або закодовану інформацію,

533

Розділ V. Інститут прав на інші об'єкти права інтелектуальної власності

що можуть бути втілені в топографії ІМС. Об'єктом охорони прав є лише сама топографічна схема, тобто взаємне розміщення еле- ! ментів напівпровідникової мікросхеми. Що стосується способів^ які стосуються технологічного процесу виготовлення інтегральної мікросхеми, конструкцій кристалів ІМС та інших технічних \ рішень, то вони за наявності необхідних законодавством критеріїв можуть стати об'єктами патентних прав.

§ 2. Власники прав на топографії інтегральних мікросхем! та їхні права

Згідно зі ст. 472 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми засвідчується свідоцтвом. При цьому обсяг правової охорони такого компонування визначається його зображенням на матеріальному носієві. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлює закон.

Стаття 473 ЦК України закріплює, що суб'єктами права інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми є: 1) автор компонування інтегральної мікросхеми; 2) інші особи, які набули прав на компонування інтегральної мікросхеми за договором чи законом.

Отже, власниками прав на топографії ІМС є автори, їхні спадкоємці, а також будь-які фізичні чи юридичні особи, що отримали ці права на підставі закону або за договором. Автором топографії ІМС визнається тільки фізична особа, інтелектуальною творчою працею якої вона створена. Юридична особа прав авторства не має і може виступати лише власником майнових прав на топографію ІМС. Якщо остання створена спільно кількома фізичними особами, кожна з них визнається автором такої топографії ІМС. Неодмінною умовою виникнення співавторства є особистий творчий внесок автора в її створення. Тому особи, які надали автору тільки технічну, організаційну, матеріальну допомогу або сприяли оформленню прав на топографію ІМС, на співавторство претендувати не можуть. У разі виникнення спору з цього питання він вирішується судом, який може призначити відповідну експертизу.

Як і щодо інших об'єктів прав інтелектуальної власності, на визнання фізичної особи автором топографії ІМС не впливають ні

Глава 25. Права на топографії інтегральних мікросхем

його вік, ні стан дієздатності. Проте здійснення прав, що належать малолітнім і недієздатним авторам, покладається на їхніх батьків або опікунів.

Права на топографію ІМС визнаються як за українськими громадянами та юридичними особами, так і іноземними. Відповідно до ст. З Закону України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» іноземці та особи без громадянства мають такі ж права, як і передбачені цим законом права громадян України, за винятком тих, що встановлені міжнародними договорами України.

Якщо топографія ІМС створена автором у порядку виконання службових обов'язків чи за спеціальним дорученням його роботодавця, власником прав на неї за загальним правилом стає цей роботодавець. Проте договором між автором і роботодавцем може бути передбачене збереження всіх прав на топографію ІМС за її творцем. Питання про те, яка робота має бути визнана такою, що виконана в порядку службових обов'язків, стосовно топографій ІМС вирішується так само, як і щодо патентних прав. Зокрема, враховуються такі чинники, як коло службових обов'язків автора, характер досягнутого творчого результату, використання працівником обладнання тощо. Проте треба мати на увазі, що й у тих випадках, коли топографія ІМС була визнана створеною в порядку виконання службових обов'язків, її автором все одно буде вважатися безпосередній розробник, а не його роботодавець.

Після смерті автора власниками прав на топографію ІМС стають його спадкоємці. Але до них переходять не всі права автора, а лише ті, що мають майновий характер. При цьому майнові права на топографію ІМС, строк дії яких обмежується десятьма роками, переходять до спадкоємців на період, що залишився до закінчення вказаного терміну. Особисті немайнові права автора топографії ІМС у спадщину не передаються, але спадкоємці можуть виступати на їхній захист у разі порушень з боку третіх осіб.

Урезультаті створення оригінальної топографії ІМС її автор, а

впередбачених законом чи договором випадках і інші особи, зокрема роботодавці та замовники, одержують низку суб'єктивних Цивільних прав, які поділяються на особисті немайнові і майнові права.

Розділ V. Інститут прав на інші об'єкти права інтелектуальної власності

Серед особистих немайнових прав закон прямо вказує лише наі право авторства, яке надається безпосередньому творцю оригінал льної топографії ІМС. Воно має абсолютний характер і невідчужуі; ване від особи автора. Договір, що передбачає уступку або відмову; від права авторства, є недійсним і не породжує жодних юридичних наслідків. Право авторства діє протягом усього життя творця топо»' графії ІМС. З його смертю воно як суб'єктивне право втрачає чинність, але охороняється як таке, що має суспільне значення.

Найважливішою ознакою права авторства на досягнуті творчі результати є його виключність. Ця ознака загалом властива і праву) авторства на топографію ІМС. Ніхто, крім її автора, не може пре- і тендувати на те, щоб вважатися в очах інших людей її творцем. \ Проте якщо у сфері авторських прав цей факт є абсолютним, то в ■ даній сфері припускається ситуація, коли право авторства на ту са- "і му топографію ІМС може належати різним особам. Це пов'язано зі специфікою зазначеного об'єкта прав інтелектуальної власності та особливостями його правової охорони. На відміну від творів на- \ уки, літератури і мистецтва, що вважаються неповторними твор- ' чими досягненнями, топографія ІМС може бути повторена в усіх своїх суттєвих ознаках іншими особами, які не знайомі з результатами перших розробників. У сфері патентних прав, де також можлива подібна ситуація, право авторства визнається за тим розробником, який перший досяг патентоспроможного результату і подбав про юридичне закріплення своїх прав. Аналогічне положення існує і в сфері охорони прав на топографії ІМС.

Крім права авторства, до особистих немайнових прав творця топографії ІМС треба віднести право на авторське ім'я. Хоча законодавство його прямо і не називає, воно, безперечно, належить автору. Зокрема, ім'я справжнього творця топографії ІМС згідно зі ? ст. 9 Закону України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» має бути зазначене в заявці на видачу свідоцтва на топографію ІМС. За бажанням автора його ім'я вказується й у переліку відомостей, що публікуються в офіційному бюлетені Патентного відомства України. Право на ім'я, як і право авторства, з яким воно нерозривно пов'язане, не може відчужуватися, має абсолютний характер і охороняється безстроково.

536

Глава 25. Права на топографії інтегральних мікросхем

Всі інші права можуть належати не тільки автору, а й іншим особам. Так, правом на подання заявок на видачу свідоцтв на топографії ІМС до Патентного відомства України користуються не тільки автори, а й інші правовласники.

Аналогічна ситуація і з майновими правами — правом на використання топографії ІМС та виключним правом перешкоджати, забороняти чи дозволяти будь-яким особам використовувати топографії ІМС (ст. 474 ЦК України). Вважається, що власником цих прав є автор топографії ІМС, якщо тільки за законом або договором ним не стає інша особа, наприклад спадкоємець автора, роботодавець, замовник. Згідно з ч. 2 ст. 474 ЦК майнові права інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми належить володільцю відповідного свідоцтва, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Суть права на використання топографії ІМС полягає в можливості правовласника на власний розсуд виготовляти, застосовувати і поширювати топографію ІМС усіма доступними способами та засобами. Згідно із п. З ст. 16 Закону України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» під використанням топографії ІМС треба розуміти:

—копіювання топографії ІМС;

—виготовлення ІМС із застосуванням даної топографії;

—виготовлення будь-яких виробів, що містять такі ІМС;

—ввезення таких ІМС та виробів, що їх містять, на митну територію України;

—пропонування для продажу, продаж, зберігання в зазначених Цілях та інше введення в цивільний оборот ІМС, виготовлених із застосуванням даної топографії, та будь-яких виробів, що містять такі ІМС.

Іншою стороною майнових прав є покладання на інших осіб заборони чинити вказані вище дії щодо використання топографії ІМС без дозволу правовласника, за винятком випадків, коли воно не є порушенням прав цього власника.

Права на топографію ІМС засвідчуються свідоцтвом, яке підтверджує факт реєстрації топографії ІМС у Патентному відомстві України. Стаття 4 Закону України «Про охорону прав на топо-

537