1. Поняття, сутність та принципи державного регулювання сільського господарства.
В умовах переходу .до ринкових відносин ефективне функціонування економіки можливе тільки в разі відмови від командно-адміністративної системи управління. Раніше держава повністю регламентувала всі сторони діяльності с/г виробників від планування їх господарської діяльності, реалізації продукції, розподілу доходів і до підбору кадрів. Тобто, мова йшла про державне управління. З початку 90-х років правовий вплив держави на сільське господарство змінився. Державне регулювання безпосередньо не пов'язано з підпорядкуванням певних суб'єктів. С/г підприємства в своїй діяльності незалежні від органів державного управління, політичних та громадських організацій. Закон забороняє будь-яке втручання, що обмежує права с/г суб'єктів. Більше того, Закон встановлює відповідальність за шкоду, що заподіяна неправомірними діями органів державного управління або їх посадовими особами. Тому, у випадку видання таким органом акту, що порушує права с/г підприємства, останнє вправі звернутися в суд із заявою про визнання такого акту недійсним, а збитки, що понесло с/г підприємство внаслідок виконання рішення державного органу, який порушив його права, підлягають відшкодуванню за рахунок цих органів. Тобто, можна стверджувати, що межі державного регулювання знаходяться в залежності від економічних відносин і соціально-політичного устрою держави. Через відповідні органи в процесі регулювання різних сфер та галузей господарського комплексу держава виконує широке коло економічних, політичних, соціально-культурних функцій, використовуючи для цього правовий механізм.
Державно-правове регулювання закріплено Конституцією України. Ст. 19 передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Функції з державного регулювання здійснюються відповідними суб'єктами, які утворюються державою. Ці суб'єкти діють за дорученням держави і наділені необхідними повноваженнями. Функціонують вони тільки в межах, що встановлені законом.
В сучасних умовах тільки держава зможе забезпечити найбільш раціональне використання земель, рівність всіх форм власності, гарантувати розвиток підприємництва, виробництво необхідної продукції. Важливими механізмами правового регулювання виступають демонополізація в промисловості, що сприяє розвитку конкуренції та зниженню цін на с/г продукцію, приватизація державного майна в АПК. Тільки державою можуть застосовуватись такі економічні важелі як податкові пільги, субсидії, пільгове кредитування.
Державне регулювання економічного та соціального розвитку здійснюється шляхом розробки та затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального розвитку, охорони навколишнього середовища.
Різноманітність с/г виробництва потребує узгодження в рішенні проблем пов'язаних з виробництвом, переробкою та реалізацією с/г продукції. Необхідно, щоб с/г продукції було вироблено стільки, скільки потрібно для забезпечення населення + вільна реалізація.
У Законах "Про КСП", "Про ФГ", "Про с/г кооперацію" передбачено, що ці суб'єкти діють на основі підприємництва. Це означає, що вони можуть без обмеження приймати рішення і здійснювати будь-яку діяльність не заборонену законодавством. В умовах такої свободи с/ г підприємствам буває важко обрати необхідні рамки поведінки і напрямки діяльності. Роль держави і полягає в тому, щоб скерувати діяльність цих підприємств. Тут маються на увазі не методи примусу, а методи рекомендацій. Місцеві управління АПК на підставі відомостей про потреби свого району дають рекомендації по визначенню направленості майбутнього виробництва.
Кожній територіальній одиниці в Україні властиві свої кліматичні умови, якість земель с/г призначення. Ці обставини приводять до того, що виникає необхідність у переміщенні значних обсягів продукції для задоволення потреб інших регіонів країни. Тому необхідно чітко знати скільки і якої продукції буде вироблено і вивезено, щоб зберігався баланс.
Все це дозволяє визначити державне регулювання як система економічно-правових засобів, спрямованих на встановлення ринкових відносин, роздержавлення, приватизацію, підприємництво, розвиток села і різних форм господарювання з метою покращення організації виробництва і доведення продукції с/г до споживача.
Мета державного регулювання полягає в досягненні с/г максимальної ефективності для задоволення попиту населення в сировині, продуктах харчування. Завданнями державного регулювання є координація та розвиток міжгалузевих та внутрішньогалузевих зв'язків, регулювання попиту і пропозицій на товари, стимулювання виробництва нової продукції, бюджетне фінансування, охорона навколишнього середовища. Здійснюються вони за допомогою економічних важелів, інтеграції та кооперації виробничих процесів. Суб'єктами державного регулювання є органи законодавчої та державної виконавчої влади, в тому числі місцеві адміністрації.
Принципи - це основоположні ідеї, правила, вимоги, яким повинна відповідати чинна система аграрного законодавства у взаємозв'язках суб'єктів державної влади з суб'єктами с/г виробництва.