Основні терміни:

Великий (вальний) сейм – один з вищих органів влади Великого князівства Литовського у XV – XVI ст.ст. Збирався в разі потреби. Складався з виборних представників шляхти, панів ради, верхівки православного духовенства.

Військова (генеральна) рада – загальновійськові збори запорізьких козаків, вищий орган військового керівництва в Україні XVII – XVIII ст.ст. Рада вирішувала питання війни і миру, обирала гетьмана та інших вищих посадових осіб, зокрема генеральних старшин.

Віче (від "віщати" – говорити) – збори городян у Київській Русі, що впливали на вирішення державних справ. Віче досягло розквіту в період феодальної роздробленості. У другій половині XI – XII ст.ст. віче вирішувало питання війни і миру, обрання та усунення від влади князів, виборів і зміщення посадових осіб, укладання договорів, наділення землею та привілеями. Скликалося за необхідності вищими адміністративними органами.

Генеральна старшина – у 2-й пол. ХVII – ХVIII ст.ст. найвища виборна військова і цивільна адміністрація; рада при гетьмані, яка відігравала роль виконавчого органу державного управління.

Гетьман (польск. – начальник) – в Україні у XVI – XVII ст.ст. командуючий козацьким військом; у ХVII – ХVIII ст.ст. – верховний правитель України.

Гетьманські статті - державно-правові документи, що визначали суспільно-політичний лад Української держави – Гетьманщини ХVII – ХVII ст.ст. та її взаємовідносини з Російською державою. Здебільшого вони укладалися з нагоди виборів нового гетьмана як своєрідні угоди між козацькою старшиною на чолі з гетьманом і представниками московського царя.

Кіш – у Запорозькій Січі XVI – XVIII ст.ст. місце постійного перебування запорозьких козаків і назва їхнього органу управління, що мав військові, виконавчі, судові та адміністративні функції.

Князь – голова ранньофеодальної держави. Титул князя з виборного стає спадковим. Великі князівства очолювалися великими князями, які були, як правило, суверенними монархами (на Русі, в Литві).

Кошовий отаман був главою Запорізької республіки, головнокомандувачем збройних сил і військовим комендантом Січі. Кошові отамани, як і решта управлінців, щорічно обиралися на козацькій раді.

Литовські статути – кодекси права Великого князівства Литовського, що діяли на приєднаних до нього українських землях у ХVІ ст. – 40-х роках ХІХ ст. у трьох редакціях 1529 р. (Старий статут), 1566 р. (Волинський), 1588 р. (Новий).

Магнати – великі феодали, родовита і багата знать у низці країн Європи, зокрема аристократичний прошарок шляхти в українських землях часів панування великого князівства Литовського та Речі Посполитої.

Наказний гетьман – в Україні ХVII – ХVIII ст.ст. особа, яка тимчасово обіймала посаду гетьмана. Призначався гетьманом чи обирався козацькою старшиною.

Наказний отаман – посадова особа в Запорозькій Січі. Призначався на час відсутності кошового отамана. Найчастіше, ці функції виконував військовий суддя.

Осавул (від тюрк. – начальник) – помічник козацького отамана, який наглядав за дотриманням козаками порядку на Січі, стежив за поповненням продовольчих запасів війська, організовував виконання судових рішень, провадив дізнання за скоєними злочинами.

Рада при князі – у давньоруській державі – дорадчий орган князя, до якого входили дружинники, бояри, духовенство. Разом із князем рада розглядала питання зовнішньої політики, укладання союзів, видання нових законів.

Річ Посполита – назва держави, що утворилася поєднанням Польщі (Корони Польської) та Великого князівства Литовського згідно Люблінської унії в 1569 р., припинила своє існування після так званого третього поділу Польщі (1795 р.).

Руська Правда – перший давньоруський писаний звід норм світського права, найдавніша частина якого укладена у 1-й половині ХІ ст. за князювання Ярослава Мудрого, згодом доповнена та перероблена його наступниками.