Методичні рекомендації (щодо підготовки та написання курсових робіт)

Тему курсової роботи студент вибирає самостійно із переліку тем курсових робіт, що пропонується у цих методичних рекомендаціях. У виняткових випадках курсова робота може бути виконана з дозволу викладача і з іншої теми, якщо викладач визнає обґрунтованим бажання студента дослідити дану проблему, а саму проблему – актуальною.

Перш ніж розпочати писати курсову роботу, треба скласти список літератури, яку необхідно вивчити та проаналізувати. На підставі одержаних знань складається план курсової роботи.

Методологічною основою курсової роботи повинні бути акти законодавчої, виконавчої та судової влади з питань закріплення законності та посилення боротьби зі злочинністю.

При виконанні роботи треба мати на увазі, що деякі науково-теоретичні праці та нормативні акти не враховують, або не повністю враховують положення нового кримінального законодавства України, а тому під час використання літературних джерел слід порівнювати їх з нормами чинного Кримінального кодексу України.

Курсова робота повинна носити самостійних характер. Неприпустимо запозичення тексту, фактичних даних із літературних джерел без оформлення посилання на них, а також дослівне переписування з того чи іншого джерела.

Механічне запозичення не сприяє глибокому, осмисленому і творчому вивченню та усвідомленню програмного матеріалу. Тому курсові роботи, що написані без врахування цих вимог, до захисту не допускаються.

Разом з тим, студент може спиратися у своїй роботі на відповідну навчальну і монографічну літературу з даної проблеми. При цьому, якщо він наводить цитату чи запозичує з літературного джерела якесь теоретичне положення (наприклад, визначення, висновки соціологічного дослідження, результати узагальнення судової практики, думку автора літературного джерела з того чи іншого питання і т.п.), то обов’язково треба робити посилання на літературне джерело. Відповідно до існуючих на сьогодні правил, дослівно запозичений текст береться в лапки, в кінці його ставиться символ, а у підстрочнику – прізвище та ініціали автора, назва роботи, місце її видання, назва видавництва, рік видання і номер (номери) сторінки, на якій в джерелі вміщений запозичений текст.

У випадках, коли запозичений текст (думка, ідея і т.п.) перефразовується, в посиланні перед прізвищем автора ставиться слово "Див.:". Якщо робота, з якої запозичується текст, опублікована в якомусь журналі, збірнику праць, матеріалах наукової конференції і т.п., в посиланні після прізвища та ініціалів автора та назви роботи ставиться дві скісні рисочки, а за ними назва журналу, рік видання, номер журналу і сторінки, з якої запозичений текст (для збірників праць, матеріалів конференцій – назва книги, місто, видавництво, рік видання та сторінка, з якої запозичений текст).

Так само треба оформлювати посилання, коли в роботі використовується текст законів, указів Президента, постанов верховних органів влади й управління, постанов Пленуму Верховного Суду України та інші матеріали, що публікуються в періодичних виданнях. Посилання на Кримінальний або інші кодекси робити не треба, крім випадків запозичення тексту із коментарів до якоїсь статті або коли необхідно акцентувати увагу на тому, що закон, на який посилається студент, виданий до прийняття чинного.

Щоб курсова робота була змістовною та відповідала вимогам, що пред’являються, студент повинен глибоко зрозуміти сутність проблеми (питання). Це найбільш важливий, складний і відповідальний момент підготовчого етапу написання курсової роботи.

Вступна частина має містити положення щодо актуальності теми курсової роботи, мети і завдань дослідження, обґрунтування його наукового та практичного значення, використаної методологічної та емпіричної бази тощо.

Основна частина курсової роботи повинна мати такий вигляд: 1) спочатку дається суспільно-політична характеристика питання, що розглядається; 2) розкривається його практична значущість; 3) аналізується нормативний матеріал (закони, підзаконні акти, керівні роз’яснення Верховного Суду) та літературні джерела; 4) наводиться думка студента з приводу того чи іншого питання або його згода (незгода) з міркуванням, яке дається в літературі. Кожну згоду (незгоду) з наведеними точками зору треба обґрунтувати. Це означає, що студент, посилаючись на нормативний матеріал, судову та слідчу практику (із вказівкою на джерело інформації) або шляхом логічних умовиводів, повинен показати "життєвість", пріоритет своєї позиції у дискусії.

Наприкінці роботи подаються висновки – найбільш важливі теоретичні та практичні результати, одержані в ході дослідження.

Список використаних джерел подається після висновків і оформлюється відповідним чином, з обов’язковою вказівкою на загальну кількість сторінок у тому чи іншому джерелі. Якщо у роботі є додатки, то вони зазначаються окремо після списку використаних джерел.

Приклади для ілюстрації теоретичних положень треба підбирати після вивчення нормативного матеріалу та літературних джерел до курсової роботи. Їх (приклади) можна взяти в архівах суду або прокуратури, а з окремих тем – і в органах внутрішніх справ. Крім того, допускається використання матеріалів лекцій та практики, що публікується в Бюлетені Верховного Суду України та журналі "Право України". Не рекомендується брати приклади із підручників, навчальних посібників та монографій.

Оформлення курсової роботи. Її текст повинен бути надрукований або виконаний розбірливим (чітким) почерком. Якщо робота виконана на окремих листках, то вони повинні бути підшиті та пронумеровані. На першому (титульному) листку вказується назва роботи, прізвище і ініціали виконавця, номер залікової книжки. На другому – план роботи. Текст по кожному з питань плану роботи повинен починатися з назви відповідною розділу плану. Завершується робота списком використаної літератури. В цьому переліку вказуються тільки ті джерела, які студент вивчив і фактично використав, тобто зробив відповідні посилання на них у курсовій роботі. При цьому, на перше місце ставляться закони та інші нормативні акти, а далі в алфавітному порядку подається перелік навчальної та монографічної літератури, журнальних статей (в тому числі книг, що не мають на титульному листку прізвищ авторів).

На останній сторінці роботи ставиться дата її виконання та особистий підпис виконавця. Обсяг роботи близько 20-25 сторінок друкованого тексту (25-30 рукописних сторінок). При цьому головним є відповідне розкриття теми курсової роботи.