5. Поняття, функції та структура банківської системи України

В основі вивчення дисципліни «Банківське право» лежить банківська система України.

Банківська система є елементом економічного базису сус­пільства, що розвивається за законами ринкової економіки.

Банківська система є складовою частиною кредитної системи держави.

Банківська система — це розгалужена сукупність банків, банківських інститутів,

Отже, у загальному вигляді під банків­ською системою розуміється сукупність різних видів банків, фінансово-кредитних установ та банківських інститутів, що діють у межах єдиного фінансово-кредитного механізму на чолі з централь­ним банком і йому підпорядковуються, за допомогою яких здійснюється мобілі­зація коштів і надаються різноманітні послуги щодо прийому вкладів і надання кредитів.

Банківська система являє собою законодавчо окреслену, чітко структуровану сукупність фінансових інститутів, які займаються банківською діяльністю.

Специфіка банківської системи проявляєть­ся в її функціях, а саме:

а) функція створення грошей і регулювання грошової маси, яка полягав в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, відповідно до попиту на гроші;

б) трансформаційна функція, яка полягає в тому, що банки, мобілізуючи вільні кошти одних суб'єктів господарювання і передаючи їх іншим, мають можливість змінювати (трансформувати) величину й строки грошових капіталів та фінансові ризики;

в) стабілізаційна функція, тобто функція забезпечення сталості бан­ківської діяльності та грошового ринку, оскільки банки працюють в умовах по­стійної чи підвищеної загрози втрати грошей та банкрутства.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про банки і банківську діяльність, сучасна банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону, тобто має два рівні.

На першому виступає головний, центральний банк країни Національний банк України та його організаційна структура, на другому рівні — комер­ційні банки різних видів і форм власності, спеціалізації та сфер ді­яльності з відповідною мережею установ (філії, відділення).

Сучасна банківська система України — це сфера різноманітних послуг: від традиційних депозитно-позичкових і розрахунково-касових операцій, що визначають основу банківської справи, до найнові­ших форм грошово-кредитних і фінансових інструментів, що вико­ристовуються банківськими установами (лізинг, факторинг, траст та ін.).

Зміст діяльності банківської системи України розкривається в її головних завданнях до яких належать:

• стабілізація та зміцнення купівельної спроможності національної грошової одиниці через стримування темпів інфляції що має сприяти збалансуванню інтересів як державних, так і не­державних суб'єктів національної економіки;

• здійснення кількісного контролю за динамікою грошової маси, яка відповідає реальній зміні внутрішнього валового про­дукту (ВВП);

• підтримка короткострокової ліквідності комерційних банків Національним банком України;

• стимулювання процесів збільшення вкладів населення в банківську систему шляхом підвищення гарантованості їх повернення через дію механізмів страхування депозитів та орієнтації комерційних банків на встановлення реальних відсоткових ставок за депозитами з урахуванням рівня інфляції;

• зростання кредитної активності комерційних банків з метою підвищення кредитної підтримки вітчизняних підприємств;

• стимулювання інвестиційної спрямованості в діяльності комерційних банків шляхом збільшення обсягів довгострокового кредитування;

• подальше скорочення питомої ваги готівки в обігу.

Втім, глибока світова фінансова криза виявилася надзвичайно руйнівною для України у тому числі тому, що реальна ситуація в банківській системі країни напередодні характеризувалася наступними вадами:

• відсутність ефективної законодавчої бази, яка б регулювала правовий статус банків і банківську діяльність у відповідних сферах, що дається знаки у неврегульованості багатьох юридичних аспектів діяльності банків, небанківських фінан­сових установ у чинному законодавстві, зокрема системи страхування депозитів, організації процедур санірування, реструктуризації та банк­рутства банків;

• концентрація зусиль банків на отриманні спекулятивного прибутку і недостатня увага до кредитування реального сектору економіки;

• слабкий банківський нагляд з боку НБУ за функціонуванням банківської системи, недостатній захист інтересів вкладників, акціонерів і пайовиків;

• нехтування керівництвом банків питаннями освоєння перспективних банківських технологій, можливістю впроваджувати банківський менеджмент і маркетинг.

Додатково: На розвиток банківської системи України негативно впливають і інші фактори. недостатній рівень ка­піталізації, низькі темпи приватизації; розпорошення банківського капіталу, повільне формування страхових фондів вкладів населен­ня, низьку якість активів, відсутність достатніх обсягів резервів на покриття банківських ризиків, обмеженість довгострокових кредит­них ресурсів, недовіра вкладників до банків, повільний розвиток малих підприємств і податковий тягар.

На процес функціонування банківської системи Україні впливають також: нечітка, ризикована кредитна політика, нестача кваліфікованих банківських кадрів, значні витрати (зокрема, на рекламу, інфраструктуру, персонал та ін.), нераціональна територіальна структура банківської системи, недоліки у фінансуванні зовнішньо-експортних операцій, низький рівень банківського менеджменту, якість банківського нагляду, економічний стан галузей промисловості.

Тому, оскільки на сьогодні банківська система України є ключовою частиною фінансової системи країни, важливим елементом господарського механізму, в умовах фінансової кризи вона повинна вирішувати не тільки свої внутрішні проблеми, але й сприяти виходу з кризи та реформуванню економіки країни в цілому.