30. Біль про права 1791 року. Перший цикл конституційних поправок сша.

Білль про права – назва перших десяти поправок до Конституції США, які закріплюють основні права і свободи людини і громадянина. Поправки були запропоновані Джеймсом Медісон 25 вересня 1789 на засіданні Конгресу США першого скликання і вступили в силу 15 грудня 1791. Вперше на загальнодержавному рівні одноманітно було визначено правовий статус громадянина США, окреслено сфери федерального контролю за дотриманням громадянських прав і свобод, які також вперше в історії конституційного законодавства були побудовані як заборони та обмеження, накладені в першу чергу на самі законодавчі органи.  Умовно текст Білля про права можна розділити на 2 частини: у першій з них закріплені класичні демократичні права і свободи громадян, а в другій - гарантії їх реалізації, названі у П'ятій поправці "належної правової процедури" Відсутність в тексті Конституції США статей, що гарантують громадянські права, вже в перші роки існування американської держави стало однією з основних тем політичних розбіжностей, які асоціювалися зі специфічними груповими та партійними інтересами. Від президента, уряду і конгресу очікували обіцяного ще Конституційним конвентом правового документа, який гарантував би громадянам країни їх права і свободи. 1 Свобода слова, свобода релігії, свобода преси, свобода зборів, право на подачу петиції  2 Право зберігати і носити зброю  3 Заборонено розміщувати солдатів у приватних будинках без згоди власника  4 Заборона довільних обшуків і арештів  5 Право на належне судовий розгляд, право не примушувати свідчити проти себе, гарантія приватної власності 6 Права обвинуваченого, в тому числі право на суд присяжних  7 Право на суд присяжних у цивільних справах  8 Заборона надмірних застав та штрафів, жорстоких і незвичайних покарань  9 Перерахування прав в Конституції не повинно трактуватися як применшення інших прав  10 Повноваження, які Конституція прямо не відносить до відання Сполучених штатів, зберігаються за штатами і громадянами

30. Громадянська війна 1861-1865 років та її вплив на конституційний розвиток сша.

ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА В США 1861-1865 pp. - війна між північними та південними штатами. Була обумовлена соціально-економічними та політичними суперечностями між рабовласницьким Півднем та буржуазною Північчю. У лютому 1861 р. південні штати оголосили сецесію й утворили незалежну державу - Конфедерацію американських штатів, до складу якої увійшли 11 штатів з 34. Був обраний президент Конфедерації, її уряд та прийнято конституцію. 12 квітня 1861 р. війська Конфедерації розпочали бойові дії проти федерального уряду. 15 квітня 1861 р. президент А. Лінкольн оголосив війну південним штатам. На початку війни військова перевага була на боці Півдня, війська якого здобували впевнені перемоги. Однак у 1863 р. відбувся перелом у веденні бойових дій. У червні 1865 р. армія Півдня капітулювала. Перемога Півночі у громадянській війні прискорила індустріальний розвиток США, зміцнила американську федерацію, підсилила президентську владу та авторитет Верховного суду.

30. Буржуазна революція та створення буржуазної держави у Франції. Декларація прав людини і громадянина 1789 року.

Декларація прав людини і громадянина 1789 року. Ідеї та практика державного будівництва в роки Великої Французької революції справили значний уплив на розвиток усього людства, стали основою формування сучасної демократичної держави.  Причинами революціїбули:  • конфлікт між новими продуктивними силами та феодальними виробничими відносинами (зміцніла буржуазія вже не хотіла миритися з феодально-абсолютистським ладом, не потребувала опіки з боку держави);  • більшість населення (селянство, міські низи) через численні податки, повинності та безробіття вели злиденне життя. Загальне не задоволення викликала юридична нерівність і станові привілеї (дворян ство і духовенство були звільнені від сплати основної маси податків. Лише дворянство могло займати адміністративні та судові посади);  • загальна криза французького абсолютизму: щорічний дефіцит у королівській скарбниці перевищив 80 000 000 ліврів, а державний борг досяг 4 500 000 000 ліврів, постійно збільшувалися податки, зне цінювалися гроші; королівська ж влада витрачала великі гроші на утримання двору, ведення війн та інші потреби;  У 1788—1789 рр. в країні виникла революційна ситуація. Селянські повстання, що охопили багато французьких провінцій, доповнювалися виступами плебейства в містах. Монархія, що виявилася нездатною старими методами втримувати свої позиції, змушена була піти на поступки: в 1787 р. були скликані нотаблі (збори призначених представників трьох станів), а потім засідання Генеральних штатів, куди було обрано 600 представників від дворянства та духовенства, а також 600 депутатів від третього стану (переважно великої буржуазії). Дворянство, духовенство та король обстоювали станове голосування (кожний стан - один голос), сподіваючись у такий спосіб підкорити собі всю діяльність Генеральних штатів. Третій стан відхилив цей принцип (пропонував поіменне голосування) та 17 червня 1789 р. проголосив Генеральні штати Національними зборами, а 9 липня -Установчими зборами. Тим часом уряд стягував до столиці війська та готувався до розправи з антифеодальним рухом. Однак на боротьбу з абсолютизмом піднялися народні маси. 13 липня 1789р. спалахнуло збройне повстання в Парижі. 14 липня повстанці штурмом взяли королівську фортецю - в'язницю Кастилію. Ця подія врятувала Установчі збори та ознаменувала початок буржуазної революції.  В історії Великої Французької революції виділяють такі основні етапи:  1) 14липня 1789р. - 10 серпня 1792р. - перетворення Франції на конституційну монархію. Провідну роль відігравала велика буржуазія та ліберальне дворянство, що переважали в Установчих зборах;  2) 10 серпня 1792 р.-2 червня 1793 р. -утвердження республіки, проведено більш радикальні антифеодальні заходи, домінувала торговельно-промислова буржуазія;  3) 2 червня 1793 р. - 27 липня 1794 р. - диктатура якобінців, за вершується ліквідація феодальноїсистеми, встановлюються капіталістичні відносини, етап найвищого піднесення революції, її кульмінація. Декларація прав людини і громадянина — історичний французький документ, прийнятий постановою Французьких Національних зборів 26 серпня 1789, визначна документальна пам'ятка Великої французької революції. Декларація включає загальні колективні та індивідуальні права всіх громадян Франції, вона досі носить фундаментальний характер для французького конституційного права. Ці права включають право брати участь у представницькій владі, рівність перед законом, волю від несправедливого ув'язнення, свободу слова і релігії, податок у залежності від можливості його заплатити (прогресивне оподаткування), безпеку власності. Попри те, що Декларація встановлює загальні права всіх без винятку громадян Франції, у ній жодним чином не відображений статус жінок та рабства. У 1946 були додані рівні права для жінок, право на роботу, на створення спілок, на страйки, відпочинок, соціальну забезпеченість, допомогу в літньому віці і безплатне навчання.