- •Особливості ресулювання суспільних відносин в додержавний період
- •Причини виникнення держави і права
- •Розподіл праці в додержавному суспільстві і його стани
- •Особливості виникнення державно- правових інститутів у різних народів
- •Афінська форма виникнення держави
- •Особливостя виникнення держави в древньому Римі
- •Виникнення держави в гетьманських племен
- •Особливості виникнення держави у словян
- •Різноманітні теорії виникнення держави
- •Причини виникнення держави і права за економічною реорією
- •21. Історичні типи держави
- •22. Суверенітет держави
- •23. Гарантії державного суверенітету
- •24. Державна влада і її ознаки
- •25. Механізм держави.
- •26. Апарат держави. Органи держави та їх системи
- •27. Співвідношення механізму апарату та органів влади
- •28. Принцип поділу властей в системі державних органів
- •29. Система правоохоронних органів і особливості
- •30.Функції держави
- •31. Внутрішіні функції держави
- •32. Зовнішні функції держави
- •33. Державний лад та його складові
- •1) Конституційний лад. Як соціальні категорії, ці явища є досить близькими. Однак, як категорії політико-правові - вони є достатньо відмінними.
- •34. Форми правління
- •35. Монархія як форма державного правління
- •36.Республікя як форма державного правління
- •37. Політичний режим
- •38. Демократичний політичний режим та його ознаки
- •40. Форма територіального устрою
- •43. Особливостя територіального устрою імперії
- •46. Взаємовідносини особи і суспільства
37. Політичний режим
Політи́чний режи́м — тип, характер влади в країні; сукупність засобів і методів здійснення політичної влади, яка відображає характер взаємовідносин громадян і держави.
Політичний режим визначається способом і характером формування представницьких установ, органів влади, співвідношенням законодавчої, виконавчої і судової влади, центральних і місцевих органів, становищем, роллю та умовами діяльності громадських організацій, рухів, партій, правовим статусом особи, ступенем розвиткудемократичних свобод.
У фокусі основної частини досліджень політичного режиму зараз знаходиться демократія як політичний режим та процеси пов’язані з нею (зокрема, процес демократизаціїнедемократичних суспільств).
У сучасній політичних дослідженнях можна виділити два основні підходи до розуміння демократії. Прихильники першого вважають єдиним критерієм демократії вибори. Апологети другого підходу включають у поняття демократії ще й принципи політичного лібералізму, стверджуючи, що справжнє демократичне суспільство характеризується не тільки виборами, а й широким трактуванням плюралізму.
В літературі щодо демократизації виділяють три різні теоретичні підходи:
-
Модернізаційний
-
Транзитологічний
-
Структурний
Окрім того, Крістіап Херпфер також розробляє та використовує трансформаційний підхід.
Модернізаційний підхід тісно пов’язаний з розробками Сеймура Ліпсета в 1960-ті – 70-ті роки, а в 80-90-х застосовувався Ларі Даймондом. Транзитологічний підхід розвивався передусім Уолтом Ростоу, а зараз представлений Г. О’Доннелом, Х. Лінцем, А. Степаном. Структурний підхід був представлений Ентоні Гіденсом в 60-ті, а також Д. Рушмейером в 90-х.
Отже, таким предметним полем користуються сучасні дослідники в огляді демократії та її змін. Користуючись концептуалізацією демократії, дослідники вибудовують операціоналізовані індикатори, маркери. Саме вони дають змогу будувати цілісну картину демократичних перетворень. Прикметною в цьому контексті є розробка Херпфером індексу демократизації. Базуючись на своєму трасформаційному підході він провів порівняльне соціологічне дослідження в ході якого було визначено співвідношення країн Європи за рівнем демократизації.
38. Демократичний політичний режим та його ознаки
Найпершою ознакою демократії є визнання суверенності народу як єдиного джерела влади. Народний суверенітет реалізується через пряме народовладдя — безпосередню участь громадян у розробленні та ухваленні політичних рішень (народні ініціативи, референдуми, плебісцити, участь у виборах) та делегування владних повноважень представницьким і виконавчим структурам.
Суверенність народу виявляється також у можливості змінити уряд без застосування сили, виборами. У демократичних суспільствах влада народжується лише з виборів. Уряд утворюється, відправляється у відставку, періодично замінюється на безпосередню волю виборців або на обраний ними представницький орган.
Вибори мають бути регулярними, загальними, чесними і конкурентними. Чесність виборів забезпечує наявність механізмів, які створюють перешкоди для виборчих махінацій; підтасувань; однакові фінансові можливості; доступ до засобів масової інформації; громадський контроль за перебігом виборів та підрахунком їхніх результатів. Конкуренція забезпечується наявністю багатопартійної системи, гарантованими можливостями для політичних партій, громадських організацій, груп і окремих громадян вільно висувати та підтримувати своїх кандидатів, а також контролювати процес голосування і підрахунку голосів.
Конкуренція політичних сил реалізується не лише під час здобуття влади, а й за її здійснення. Принцип змагальності забезпечується через легалізацію політичної опозиції. У суспільстві досягається згода стосовно того, що переможець на виборах не використовує владу для усунення з політичної сфери тих, хто програв вибори. Опозиція, відтак, зобов'язується поважати право переможців приймати рішення, навіть якщо вони не узгоджуються з їхніми поглядами. Тобто йдеться про лояльну (системну) опозицію.
Конкурентність у боротьбі за владу та можливість контролю за діяльністю владних структур забезпечує вільна преса, яка гарантує альтернативність інформації та висловлення різних ставлень, оцінок, критики навіть найвищих посадових осіб у державі.
Міра демократичності режиму визначається гарантіями прав і свобод людини, політико-правовим статусом особистості, захищеності індивіда, мірою набуття ним рис громадянина. Законодавче гарантування прав та свобод людини й громадянина обмежує всевладдя держави.
39. недемократичні політичні режими
Форма державного (політичного) режиму - це спосіб реалізації державної влади, що проявляється в тім, ким і яким образом вона здійснюється.
Основні види державних режимів:
а) демократичний;
6) недемократичний.
Види цих режимів пов'язані з політичною обстановкою в суспільстві, що характеризується кількісною і якісною мірою участі населення країни в здійсненні державної влади.
Державний режим як певні кошти, способи, прийоми, методи державного володарювання в країні - складова частина політичного режиму, що характеризує "інструментальну" сторону політичної діяльності недержавних об'єднань громадян (партій, русі й т.п.) як суб'єктів політичної системи.
Демократичний режим характеризується реальною участю населення в здійсненні державної влади через представницьку й безпосередню форми демократії, її інститути, політичним курсом держави на надання громадянам широкого спектра реальних економічних, політичних, особистих прав і воль, пов'язаних з підприємництвом, волею договорів, торгівлі, плюралістичним характером політичної системи, ідеологічним плюралізмом, захищеністю особистості правоохоронною системою від чиновницької сваволі, беззаконня.
Недемократичний режим характеризується відсутністю дійсної участі населення в здійсненні державної влади, зосередженістю всієї повноти державної влади в руках однієї особи або колегіального органа, що представляє інтереси правлячої верхівки, що всепроникає й детальним державним контролем матеріального й духовного життя суспільства, бюрократичним всевладдям чиновницького держапарату стосовно особистості, верховенством державної доцільності над законністю й правом.
Серед режимів розрізняють авторитарний (наприклад, режим військової хунти, партійно-державної номенклатури) і тоталітарний (фашистський, комуністичний).