Глава 16. Злочини проти життя та здоров'я особи

§ 1. Злочини проти життя особи

Відповідно до Конституції України (ст. 27) — кожна людина має невід'ємне право на життя. Обов'язок держави — захища­ти життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних по­сягань.

Взагалі зміст права на життя складають:

Злочннн проти життя та здоров'я особи 117

1. право народитися;

2. право вимагати від інших суб'єктів правовідносин політич­них, економічних та інших гарантій повноцінного права нажиття;

3. право на самозахист від реальної небезпеки для життя;

4. право на звернення за охороною та захистом свого життядо державних, недержавних та міжнародних органів і орга­нізацій;

5. право на захист і на рятування уповноваженими працівни­ками правоохоронних органів, рятувальних служб, медич­ними та іншими працівниками життя кожної людини;

6. право на відсутність у законодавстві будь-яких підстав дляпозбавлення людини життя;

7. право розпоряджатися своїм життям на власний розсуд.

Існують випадки, коли позбавлення людини життя не є по­рушенням права на життя якщо воно вчиняється внаслідок не­минучої потреби застосування сили:

• коли особа захищається від незаконного насильства;

• під час дій, які законно вчиняються з метою придушеннязаколоту або бунту (ст. 2 Європейської Конвенції з правлюдини).

Отже, життя особи становить велику соціальну цінність, то­му воно повинно захищатися належним чином.

Кримінальний кодекс України розрізняє різні види вбивств:

• умисне вбивство (ст. 115);

• умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хви­лювання (ст. 116);

• умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини(ст. 117);

• умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборониабо у разі перевищення заходів, необхідних для затриманнязлочинця (ст. 118);

• вбивство через необережність (ст. 119);

Об'єктом даних злочинів, тобто вбивства, є життя людини.

Вбивство — це протиправне заподіяння смерті іншій людини.

Не вважається злочином самогубство чи замах на самогубс­тво. Кримінально караним є лише доведення до самогубства (ст. 120 КК).

Об'єктивна сторона вбивства — вчинення протиправної дії (фізичний чи психічний вплив на людину) або бездіяль-

118 Глава 16.

ність (не вчинення будь-яких дій, що могли б відвернути смерть потерпілого).

Закінченим вбивство вважається з моменту настання наслід­ку злочину — смерті людини.

Суб'єктивна сторона вбивства — вчинення злочину з уми­слом (прямим або непрямим) і через необережність (злочинну самовпевненість або злочинну недбалість).

Суб'єктом вбивства може бути будь-яка особа, яка досягла 14-ти років, за вбивства, передбачені ст.ст. 115—117, і 16-ти років — за вбивства, передбачені ст.ст. 118, 119 КК.

За суб'єктивною стороною злочини проти життя особи по­діляються на такі види:

1) умисні вбивства:

а) просте вбивство (ч. 1 ст. 115) — умисне вбивство без об­тяжуючих і пом'якшуючих обставин. До них відносятьсявбивства, вчинені в бійці, з помсти, на ґрунті особистихвзаємовідносин, зі співчуття, з ревнощів і т.д. якщо при їхздійсненні відсутні ознаки вбивств, передбачені ч. 2 ст. 115та ст.ст. 116, 117, 118 КК України;

б) умисне вбивство, вчинене за обтяжуючих обставин — ква­ліфіковане вбивство (ч. 2 ст. 115);

в) умисне вбивство, вчинене за пом'якшуючих обставин —привілейоване вбивство, до якого відносяться:

• умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хви­лювання;

• умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини;

• умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборониабо у разі перевищення заходів, необхідних для затриманнязлочинця;

2) вбивство через необережність (ст. 119), яке може бутивчинене як внаслідок злочинної самовпевненості, так і вна­слідок злочинної недбалості.

Умисне вбивство (ст. 115).

Підлягає кримінальному покаранню особа, яка вчинила вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. При цьому караним є вбивство як без кваліфікуючих ознак, так і з кваліфікуючими ознаками. Іноді такими ознака­ми є мотив і мета, тому вони підлягають з'ясуванню.

У ч. 2 ст. 115 КК передбачено відповідальність за кваліфі­ковані види умисного вбивства, а саме:

— умисне вбивство двох або більше осіб;

Злочини проти життя та здоров'я особи 119

• умисне вбивство малолітньої дитини або жінки, яка завідо-мо для винного перебувала у стані вагітності;

• умисне вбивство заручника;

• умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю;

• умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для жит­тя багатьох осіб;

• умисне вбивство з корисливих мотивів;

• умисне вбивство з хуліганських мотивів;

• умисне вбивство особи чи її близького родича у зв'язку звиконанням цією особою службового або громадського обо­в'язку;

• умисне вбивство вчинене з метою приховати інший злочинабо полегшити його вчинення;

• умисне вбивство поєднане із зґвалтуванням або насильни­цьким задоволенням статевої пристрасті неприродним спо­собом;

• умисне вбивство вчинене на замовлення;

• умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групоюосіб;

• умисне вбивство, вчинене особо, яка раніше вчинила умисневбивство, за винятком вбивства, передбаченого ст.ст. 116—118 КК.

Об'єктом умисного вбивства при обтяжуючих обставинах є життя особи.

Об'єктивна сторона даного злочину характеризується: а) діянням — посяганням на життя іншої особи; б) наслідками у вигляді біологічної смерті потерпілого; в) причинним зв'язком між вказаним діянням та наслідками.

Злочин вважається закінченим з моменту настання біологіч­ної смерті потерпілого.

Суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка до моменту вчинення злочину досягла 14-річного віку.

Суб'єктивна сторона умисного вбивства характеризується виною у формі умислу.

Співвиконавцями умисного вбивства визнаються і ті особи, які хоч і не вчиняли дій по безпосередньому заподіянню смер­ті потерпілому, але були об'єднанні з іншими співвиконавця­ми єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя та здійснили дії, які вважалися групою необхідними для реалізації умислу.

120 Глава 16.

Кримінально караними є готування до вчинення умисного вбивства і замах на умисне вбивство. Замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом, коли винний передба­чав настання смерті потерпілого і бажав цього, але такі нас­лідки не настали з незалежних від його волі обставин.

Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК).

Передбачене кримінальним законом у випадку сильного ду­шевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протиза­конного насильства, систематичного знущання або тяжкої об­рази з боку потерпілого.

Пом'якшення кримінальної відповідальності за цей вид умисного вбивства може бути викликане такими обставинами:

• суспільно небезпечне діяння особи спровоковане протиза­конним насильством, систематичним знущанням або тяж­кою образою з боку потерпілого;

• суб'єктивна сторона складу даного злочину характеризуєть­ся особливим емоційним станом суб'єкта (його сильним ду­шевним хвилюванням), а умисел на позбавлення життя по­терпілого виникає раптово і здійснюється негайно.

Об'єкт злочину — життя особи.

Об'єктивна сторона злочину характеризується: а) діями — посяганням на життя іншої особи; б) наслідками у вигляді смерті людини; в) причинним зв'язком між зазначеними діями та наслідком.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є також час вчинення злочину. Даний злочин може бути вчинений лише тоді, коли винний перебуває у стані сильного душевного хви­лювання, що являє собою раптовий емоційний процес, викли­каний поведінкою потерпілого, протікає швидко і бурхливо та передбачає здатність особи усвідомлювати свої дії і керувати ними. Дуже часто такий стан є короткочасним, триває декіль­ка хвилин.

Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння вбивства.

Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-ти річ­ного віку і перебувала під час вчинення злочину у стані силь­ного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяж­кої образи з боку потерпілого.

При цьому, систематичне знущання — це особливо циніч­не глузування, кепкування над особою, образа дією чи словом,

Злочини проти життя та здоров'я особи 121

що мають багаторазовий характер. Тяжка образа — це умис­не грубе приниження честі і гідності особи, яке може вчиняти­ся у будь-якій формі — усно, письмово, дією.

Насильство може бути як фізичним — заподіяння тілесних ушкоджень, нанесення побоїв та інше, так і психічним — по­гроза вчинити якісь дії, що можуть спричинити шкоду потер­пілому, але обов'язково протизаконним.

Суб'єктивна сторона характеризується прямим або непря­мим умислом.

Психічне ставлення особи при вчиненні цього злочину має дві ознаки;

• умисел завжди є таким, що раптово виник і афектованим;

• емоційний стан винної особи характеризується сильним ду­шевним хвилюванням, що певною мірою знижує її здат­ність усвідомлювати свої дії або керувати ними.

Покарання за злочин — обмеження або позбавлення волі на строк до п'яти років.

Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини

(ст. 117).

Об'єктом злочину є життя новонародженої особи. Потерпі­лим від цього злочину може бути лише власна новонароджена дитина матері.

Об'єктивна сторона злочину характеризується: а) діями — посяганням на життя новонародженої дитини; б) наслідками у вигляді її смерті; в) причинним зв'язком між зазначеними дія­ми та наслідками; г) часом— це діяння може бути вчинено лише під час пологів або одразу після пологів.

Суб'єктом злочину може бути лише мати потерпілої дити­ни, яка є осудною і на момент вчинення злочину досягла 14-ти річного віку.

Суб'єктивна сторона характеризується прямим або непря­мим умислом.

Психічне ставлення особи до своїх дій при вчиненні цього злочину характеризують такі особливості:

• його вчинення обумовлене емоційним тиском, який викли­каний вагітністю і пологами та психічними процесами, якіїх супроводжували;

• тимчасовий психічний розлад, який послаблює здатністьматері усвідомлювати свої дії та керувати ними, у зв'язку зчим вона є обмежено осудною.

122 Глава 16.

Не впливає на кваліфікацію даного злочину момент виник­нення умислу в матері вбити свою новонароджену дитину. Пом'якшуючою обставиною для цього злочину може бути вбивство дитини під час пологів або одразу після них. В іншо­му разі відповідальність матері за вбивство своєї новонаро­дженої дитини настає на загальних підставах.

Покарання за даний злочин — обмеження або позбавлення волі на строк до п'яти років.

Умисне вбивство при перевищені меж необхідної оборо­ни або у разі перевищення заходів, необхідних для затри­мання злочинця (ст. 118).

Об'єктом злочину є життя особи.

Об'єктивна сторона злочину характеризується: а) діями, що супроводжуються посяганням на життя іншої людини; б) наслідками у вигляді заподіяння їй смерті; в) причинним зв'я­зком між зазначеними діями та наслідками; г) певною обста­новкою.

Обов'язково умовою кваліфікації умисного вбивства при перевищені меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця є перебування винного при вчиненні цього діяння у стані необхідної оборо­ни, уявної оборони або в умовах необхідності затримання зло­чинця.

При цьому, перевищення меж необхідної оборони — це умисне заподіяння тому, хто посягає тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Необхідна оборона — це дії, вчинені з метою захисту охо-ронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів дер­жави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіян­ня тому, хто посягає шкоди, необхідної та достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посяган­ня, якщо при цьому не було допущено перевищення меж не­обхідної оборони.

Уявна оборона — це дії, пов'язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного пося­гання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.

Злочин вважається закінченим з моменту настання смерті потерпілого.

Злочини проти життя та здоров'я особи 123

Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку і перебуває у стані необхідної, уявної оборони або право­мірного затримання особи, що вчинила злочин.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом.

Потерпілими від даного злочину вважаються такі категорії осіб:

• особа, яка вчинила суспільно небезпечне посягання і щодоякої винний застосовує заходи необхідної оборони (ст. 36);

• особа, дії якої були неправильно оцінені винним (ст. 37);

• особа, яка вчинила злочин і щодо якої винний вживає захо­дів із затримання (ст. 38).

При перевищенні заходів, необхідних для затримання зло­чинців, домінуючим є певне спрямування дій винного — він переслідує мету затримати особу, яка вчинила злочин і доста­вити її відповідним органам влади.

Вбивство вчинене з перевищенням меж необхідної оборони, а також у разі перевищення заходів, необхідних для затриман­ня злочинця, коли при ньому наявними є обставини, що пе­редбачені ч. 2 ст. 115 повинно кваліфікуватися не як умисне вбивство, а за ст. 118.

Покарання за злочин — виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років, або позбав­лення волі на строк до двох років.

Вбивство через необережність (ст. 119).

Кримінально караним визнається вбивство, вчинене через необережність, яке слід відмежовувати від випадкового заподі­яння смерті (казусу), коли особа, яка заподіяла смерть потер­пілому, не передбачала настання смерті потерпілого від своїх дій чи бездіяльності і не повинна була або не могла цього пе­редбачити.

Об'єктом злочину є життя особи.

Об'єктивна сторона злочину характеризується: а) діян­ням — посяганням на життя іншої особи; б) наслідками у ви­гляді смерті людини; в) причинним зв'язком між вказаними діяннями і наслідками.

Суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка досягла загального віку кримінальної відповідальності (16 років).

Злочин вважається закінченим з моменту настання смерті особи.