Економічні та соціальні наслідки безробіття. Закон Оукена

Безробіття як форма макроекономічної нестабільності зумовлює негативні соціальні, економічні, морально-психологічні наслідки. До економічних наслідків належать:

• недоотримання національного продукту в результаті збільшення безробіття, тобто діє закон Оукена: зростання безробіття на 1 % від природного рівня призводить до скорочення потенційного ВВП на 2,5 % (розрив ВВП).

(Yf-Yp)/Yp= - λ*(Uf – Up)

де Yf — фактичний ВВП, Yp — потенційний ВВП, Uf, — фактичний рівень безробіття, Up — природний рівень безробіття, λ — емпіричний коефіцієнт чутливості ВВП до змін циклічного безробіття (коефіцієнт Оукена). Припустимо, λ = 2,5. Тоді закон Оукена формулюється так: якщо фактичний рівень безробіття Uf перевищує природний рівень Up на 1 %, то відставання обсягу ВВП становить 2,5 %. Це відношення дозволяє обчислити абсолютні втрати продукції, які пов'язані з будь-яким рівнем безробіття.

закон Оукена це залежність між відставанням фактичного обсягу ВВП і рівнем циклічного безробіття

y-y*/y* * 100%=-В(U-U*)

Де Y – фактичний обсяг виробництва; Y* – потенційний ВВП u - фактичниц рівень безробіття u-u*- рівень циклічного безробіття u*- природний В - коефіцієнт чутливості ВВП до динаміки циклічного безробіття (він показує, що коли фактичний рівень безробіття перевищує природний на 1%, то фактичний обсяг виробництва буде нижчим за потенційно можливий на b%). Закон Оукена розкриває істотний зв'язок між ринком продукту і ринком праці та ще раз нагадує про те, що безробіття є основною проблемою сучасного суспільства. Коли рівень без¬робіття є високим, ресурси використовуються не повністю, значна частина продуктів не доби¬рається, доходи населення зменшуються.

• державний бюджет зазнає збитків від скорочення податкових над­ходжень і виплати допомоги по безробіттю;

• за період незайнятості працівник втрачає професійні навички і на його перепідготовку потрібні кошти;

особливу небезпеку для економіки становить зростання безробіття, що супроводжується інфляцією (стагфляцією).

Ринок праці. Попит і пропозиція робочої сили. Рівновага на ринку праці

Важливим явищем, що характеризує макроекономічну нестабіль­ність і має циклічний характер розвитку, є безробіття. Населення країни з макроекономічного погляду поділяється на дві категорії: “робоча сила” (економічно активного населення)-на­лежать люди, які працюють, можуть працювати, хочуть працювати і активно шукають роботу. (L) “позаробоча сила”- належать люди, які не зайняті в суспільному виробництві і не прагнуть отримати роботу. У цю кате­горію автоматично включаються такі групи населення: діти до 16 ро­ків; особи, які відбувають термін покарання у в’язницях; люди, які знаходяться в психіатричних лікарнях та інваліди. (NL):

POP = L + NL . (3.1)

Ці категорії людей називаються інституційним населенням, оскільки вони знаходяться на утриманні державних Загальна чисельність робочої сили поділя­ється на дві частини:

• зайняті (E) - люди, які мають роботу, причому не важливо, зайняті вони повний робочий день чи неповний, повний робочий тиждень чи неповний. Людина також вважається зайнятою, якщо вона не працює з таких причин: а) знаходиться у відпустці; б) хворіє;

в) страйкує; г) у зв’язку з погодними умовами;

• безробітні (И) люди, які не мають роботи, але активно її шука­ють.

Отже, загальна чисельність робочої сили рівна:

Ь = Е + и. (3.2)

Основними параметрами ринку праці є пропозиція праці, попит на працю, ціна праці, чисельність зайнятих.

Пропозиція праці (LS) - це чисельність населення, яке бажає пра­цювати при різних ставках заробітної плати. Пропозиція праці зале­жить від таких чинників:

• чисельності населення;

• чисельності трудових ресурсів країни;

• частки працездатного населення в загальній його чисельності;

• середнього обсягу відпрацьованих годин одним робітником за рік;

• якості застосованої праці (рівень освіти, кваліфікація працівників, продуктивність їх праці);

• міграційних процесів.

Попит на працю (LD)- потреба підприємців у певному ресурсі при різних ставках заробітної плати, що визначається кількістю віль­них робочих місць і залежить від таких чинників:

• масштабів національної економіки;

• її структури, тобто частки трудомістких галузей в економіці;

• ринкової кон’юнктури (співвідношення попиту і пропозиції на то­варному ринку).

Заробітна плата виконує роль ціни праці в моделях ринку праці.

Представники класичної школи вважали, що при­чиною існування безробіття є небажання (відмова) робітників працю­вати за запропоновану їм заробітну плату. Оскільки робітники з влас­ної волі стають безробітними, в класичній моделі безробіття має добровільний характер.

При ставці заробітної плати (W/Р)₀ (рис. 3.2.) ринок праці знахо­диться в рівновазі на рівні повної зайнятості робочої сили Ь). Якщо ставка заробітної плати буде встановлена на рівні (W/Р)_і, то обсяг про­позиції праці Ь1 перевищить обсяг попиту на працю, і кількість найня­тих робітників відповідатиме Ь_і. Різниця між Ь_і і Ь визначить безро­біття очікування, яке може зникнути тільки при умові, що ставка заробітної плати знову дорівнюватиме рівноважній (W/Р)₀.

Рис. 3.2. Класичний ринок праці

Представники кейнсіанського напрямку в економічній теорії за­перечують можливість добровільного безробіття і вважають, що без­робіття має вимушений характер, обумовлений недостатністю сукуп­них витрат, тобто сукупного попиту, що призводить до спаду в економіці (рецесії).

Отже, в кейнсіанській моделі як вимушене (рис. 3.3) розглядаєть­ся тільки циклічне безробіття. Негнучка заробітна плата не може ав­томатично зрівноважити попит на працю і пропозицію праці. Для зниження безробіття необхідна експансійна фіскальна політика. У країні з високою часткою зовнішньої торгівлі підвищення заробітної плати в порівнянні з країнами-партнерами призводить до безробіття, тому що підвищуються витрати на виробництво вітчизняної продук­ції, а імпортна продукція стає відносно дешевшою.

Нижче точки повної зайнятості лінія майже горизонтальна, що пояснюється нееластичністю заробітної плати до пониження.

Третє трактування функціонування ринку праці називається мо­деллю нерівноваги. Деякі економісти стверджують, що ринок праці широко структурований і складається з окремих сегментів за галузями та регіонами.

Рис. 3.3. Кейнсіанська модель ринку праці

Державне регулювання ринку праці і зайнятості населення

Причини інфляції, її види

Інфляція-процес знец.грошей який виявляється як стійке підвищ.цін в економіці рез.перевантаження сфери обігу грош.масою, не забезпеч.матеріальн.цінностаями.

Причини інфляції:

1.грош.емісія,яка не забезпечується грош.масою:

2.державна монополія:

3.диспропорції в народному господарстві:

4.складний механізм оподаткування:

Залежно від розмірів державного втручання розрізняють відкриту (явну) та приховану (пригнічену) інфляцію.

Відкрита інфляція діє в умовах вільних цін і виявляється у зрос­танні загального рівня цін. Прихована інфляція діє в умовах негнучких, фіксованих цін і ви­являється у вигляді зниження якості товарів і послуг та у розвитку то­варного дефіциту.

Залежно від темпів зростання цін розрізняють :

-Помірна інфляція виникає тоді, коли річний приріст цін становить не більш як 10 %. Характеризується прискореним нагромадженням грошей в обігу без помітного підвищення чи з незначним зростанням товарних цін. Ціни зростають повільними темпами, але швидше, ніж заробітна плата.

-Галопуюча інфляція — інфляція, за якої річний приріст цін вимі­рюється від 10 до 200 %. Гроші втрачають свою цінність. Люди не заощаджують гроші та використовують для угод більш стійку валю­ту. Інфляція виходить з-під контролю держави.

Гіперінфляція — це інфляція, за якої річний приріст цін становить 200 % і більше. Гроші починають втрачати здатність виконувати свої функції

Залежно від ступеня очікуваності розрізняють передбачувану та непередбачувану інфляцію.

-Передбачувана (очікувана) інфляція очікується і може бути врахо­вана заздалегідь. Вона не впливає на загальний обсяг виробництва чи перерозподіл доходів.

-Непередбачувана інфляція є результатом непередбачених змін в економіці або наслідком виникнення незапла- нованих змін у сукупному попиті та сукупній пропозиції. Непередба- чувана інфляція впливає на загальний обсяг виробництва і перероз­поділяє багатство.

Методи виміру рівня інфляції. Темпи інфляції

Інфляція і зайнятість. Крива Філіпса. Соціально-економічні наслідки інфляції

Відомий економіст А. Філіпс свого часу зібрав статистичний ма­теріал який підтверджував існуван­ня залежності між щорічним зростанням зарплати та відсотком безро­біття. При безробітті на рівні 4,5 % рівень зарплати залишаються незмінними. При скороченні безробіття до 4 % відбувається річне збі­льшення зарплати на 0,5 %. На основі цих даних і була побудована крива Філіпса (рис. 6.4).

Рис. 6.4. Залежність між щорічним зростанням зарплати та відсотком безробіття

Усі міркування, які випливають з кривої Філіпса, можна обґрун­тувати за умови, що продуктивність праці залишається незмінною. Якщо ж продуктивність праці зростає швидше, ніж зарплата, ціни на­впаки зменшуються. Отже, зв’язок W - МС - Р справедливий лише за двох умов: коли продуктивність лишається незмінною або коли зар­плата зростає швидше ніж продуктивність праці.

Традиційно крива Філіпса зображується в координатній площині, де по вертикалі відкладається рівень інфляції, а сама крива розгляда­ється як набір альтернативних комбінацій інфляції і безробіття (рис. 6.5). Ще більш конкретно криву Філіпса можна визначити як криву, що відображає можливий компроміс між безробіттям та інфля­цією: із збільшенням безробіття інфляція зменшується.

Рис. 6.5. Крива Філіпса

Аналіз кривої: вище точки N - безробіття менше від природного, що характерно для економічного буму, однак перегрівання економіки призводить до інфляції; відрізок, обмежений точкою N та точкою пе­ретину з горизонтальною віссю, характерний для економічного спаду, відображає зростання безробіття і зниження інфляції, обумовленої скороченням сукупного попиту; нижче точки, де п=0 - дефляція, що супроводжується високим рівнем безробіття. Така ситуація характер­на для глибокої депресії в економіці.

Соц-ек наслідки інфляції:

1. Знижуються реальні доходи населення. При зростанні цін реальні доходи

зменшуються. І навпаки, реальні доходи збільш-ся у тих осіб, у яких

номінальна з/п зростає швидше, ніж рівень інф-ції.

2. Знецінюються фін-ві активи із сталим доходом. Інфляція знижує їхню

реальну вартість. У цьому випадку скороч-ся також і реальні доходи, що їх

отримують власники таких фін-вих активів.

3. Порушується нормальний розподіл доходів між Дт-рами та Кт-рами. Від

інфляції виграють дебітори, тобто позичальники кредиту, і програють

кредитори. Це обумовлено тим, що в умовах інфляції кредит надається за

однієї купівельної спроможності гршей, а повертається за іншої, нижчої.

4. Знижується мотивація до інвестування довгострокових програм.

Довгострокові інвестиції стають ризикованими, тому що прибуток, який

очікують отримати при поточних цінах, у майбутньому внаслідок інфляції

може суттєво зменшитися в реальному вимірі.

5. Прискорюється матеріалізація грошей. Під час інфляції зростають ціни

ТМЦ і нерухомість. Тому домашні госп-ва і підпр-ва намагаються позбутися

грошей і вкласти їх у запаси ТМЦ та в нерухомість.

6. Інфляція як фактор зайнятості та безробіття. Держава, збільшуючи

сукупні витрати, може ціною помірної інфляції стимулювати збільш-ня вир-ва

та зниж безробіття.

7. Знижується мотивація до праці. Падіння життєвого рівня населення

внаслідок інфляції, а також спотворення структури і диференціації доходів

негативно впливають на мотивацію підприємницької та трудової діяльності.

8. Інфляція підриває управлінський механізм економіки. Дестабілізуючи

грош. систему інфляція автоматично знижує ефективність ек-них регуляторів,

часом навіть робить недоцільним саме їхнє застосування, підштовхує держ до

використання ін методів впливу.