Типи складів

1. Залежно від кінцевого звука

• відкриті(закінчуються голосним)

• закриті(закінчуються приголосним)

• напівзакриті(закінчуються і-, у-нескладотворчим)

2. Залежно від початкового звука

• прикриті(починаються приголосним)

• неприкриті(починаються голосним)

• напівприкриті(починаються і-, у-нескладотворчим)

3. Залежно від місця щодо наголосу

• наголошені

• ненаголошені

• побічно наголошені

Правила складоподілу

1. Один інтервокальний приголосний належить до наступного складу:

лі-то, бе-ре-за, кві-тень.

2. Якщо поруч стоять 2 сонорні звуки, то межа складоподілу проходить між ними:

гор-ло.

3. Якщо з двох приголосних 1-й сонорний, а 2-й будь-який шумний, то межа складоподілу проходить між ними:

вер-ба.

4. Якщо з двох приголосних сонорний стоїть другим, то обидва приголосні входять до наступного складу:

до-бро.

5. Якщо поруч стоять два дзвінкі або два глухі приголосні, то вони відходять до наступного складу:

ну-дьга, мі-сто.

* Якщо з двох дзвінких 1-й є щілинним, то він може відходити до попереднього складу:

друж-ба, дру-жба.

6. Якщо з двох приголосних 1-й дзвінкий, а 2-й глухий, то меже складоподілу проходить між ними:

каз-ка, стеж-ка.

7. З трьох інтервокальних шумних 1-й може залишатися в попередньому складі:

кіс-тка.

* Якщо в такій групі останнім стоїть сонорний, то він притягує усі попередні приголосні:

се-стра, ві-стря.

1 У деяких слов'янських мовах особливо гучні приголосні [r] і [l] здатні виступати основою складу, пор.: чеськ. vlk – укр. вовк, словацьк. zrno – укр. зерно.

*^* У літературній мові таке наближення майже непомітне, на відміну від деяких говорів. У деяких південно-західних говорах звук [о] вимовляється з наближенням до [у] в складах перед будь-яким наголошеним голосним: [голова], [своjа].