- •1. Проблематика філософської антропології.
- •2.Визначіть сутність і основні складові процесу пізнання
- •3.Які ролі відіграє практика в процесі пізнання?
- •4. Що таке істина ? Визначте основні властивості істини ?
- •5. В чому Кант бачить суттєві відмінності людини від усіх інших живих істот.
- •7. В чому Камю вбачає абсурдність людського буття
- •8. Що таке діяльність? Які види діяльності вам відомі?
- •9. У чому полягає гуманістичний зміст «категоричного імперативу» Канта?
- •10.Дайте визначення сутності людини в класичній філософії.
- •11. Як співвідносяться між собою поняття «індивід», «людина», «особистість»?
- •12. В чому полягають особливості творчої діяльності ? Чому творчість стає необхідною діяльністю в інформаційному суспільстві ?
- •13)Чому Масуда та Шелер вважають людину парадоксальної антиприродною істотою?
- •14. Структура сучасного суспільства за Дюркгеймом
- •15. Дайте визначення соціальній філософії
- •16. Які функції виконує соціальна філософія в сучасному суспільстві.
- •17.В чому полягає специфіка пізнання соц. Реальності
- •18. Яке місце посідає соціальна філософія по відношенню до всіх наук, що вивчають суспільні явища?
- •19. Які принципи пізнання суспільних явищ визначила соціальна філософія ?
- •20. Що таке суспільство?
- •21. В чому полягають особливості суспільства як системи
- •22. Що таке суспільне буття? Що таке суспільна свідомість? Які концепції щодо відносин суспільного буття і суспільної свідомості вам відомі?
- •23. В чому поляга перспективність синергетичного підходу до вивчення суспільства?
- •25.Що таке суб`єктивний фактор в історії?в чому полягає протилежність фаталізму і волюнтаризму у визначенні ролі суб`єктивного фактора в історії?
- •26. Що таке духовне життя суспільства? Які складові становлять зміст цього складного явища? (Лекція)
- •27. Що таке духовна культура ? Визначте структуру духовної культури.
- •28)Дайте визначення поняття суспільний прогрес. Назвіть основні види суспільного прогресу.
- •29. Що таке цивілізація? Назвіть ознаки цивілізації
- •30. Визначте зміст поняття глобалізації
- •31. Ідеї про сутність людини у європейській філософії.
- •32.Чому діяльність вважається способом буття людини
- •33. Доведіть правомірність тези філософської антропології: «Людина – це проект, а не даність» (м.Шелер)
- •34. Визначте специфіку філософського вчення про людину та його значення для спеціальних наук (педагогіки, лінгвістики, історії).
- •35. Розкрийте особливості тлумачення свободи в екзистенціальній філософії.
- •36. Поясніть суперечливий характер феномену свободи
- •37. Окресліть механізм зв’язку індивідуальної та суспільної свідомості.
- •39. Назвіть основні рівні та форми людської свідомості, наведіть приклади їх взаємодії.
- •40.В чому полягає протилежність матеріалістичного і ідеалістичного розуміння історії?
- •41. Якими факторами можна пояснити поліваріативність історії? Наведіть приклади поліваріативності перебігу історичних подій в історії України та країн, мови яких Ви вивчаєте? (зовсім нечітко)
- •42. Яку роль здатна відіграти особистість в історії ? Чи існують межі свободи дії особистості ?
- •43)Визначте специфіку духовного виробництва та його значення для духовного розвитку суспільства
- •44. Феномен необхідного й випадкового в історії
- •45. Які концепції щодо сенсу людської історії існують в соціальній філософії
- •46. Концепції спрямованості історичного розвитку.
- •47.Поясніть чому Масуда вважає людину надприродною істототою
- •48. Розкрийте особливості сучасного інформаційного суспільства.
- •49. Які з різноманітних критеріїв суспільного прогресу ви вважаєте найбільш слушними ?
- •50. Охарактеризуйте основні принципи духовності ххі століття.
- •55.Шляхи подолання деструктивності сучасної людини.
- •56. Е. Ільєнков в книзі «Філософія і культура» доводить, що особистістю не народжуються, особистістю стають. Які механізми соціалізації індивіда Ви вважаєте найбільш актуальними в сучасну добу?
- •58)Відома теза екзистенціалізму «екзистенція передує сутності». Охарактеризуйте співвідношення сутності та існування людини в творах Сартра і Камю.
- •59. Гантінгтон «Зіткнення цивілізацій». Прогнозування!
- •60. Яким ви бачите майбутнє сучасного інформаційного суспільства.
3.Які ролі відіграє практика в процесі пізнання?
Пізнання – це духовна діяльність, змістом якої є використання існуючого на даний момент знання для виробництва нового. Процес пізнання не існує у вигляді завершеного процесу, є рухом, що має властивості істинності.
Практика – чуттєвва матеріальна діяльність людини, по перетворенню світу і самої себе.
Практика – основа пізнання.
Практика включає всю розмаїту діяльність людей. У складному процесі пізнання практика відіграє надзвичайно важливу роль: по-перше, вона є основою пізнання; по-друге –рушійною силою його; по-третє – кінцевою метою пізнання; по-четверте – критерієм істини.
Щодо практики як критерію істини в історії філософії робились різноманітні спроби знайти правильне мірило пізнання. Одні вважали критерієм істини зрозумілість, чіткість думки (Декарт); інші – чуттєвість, безпосередність сприйняття того чи іншого положення речей (Фейєрбах); треті – загальнозначимість (махіст Богданов); четверті – корисність (прагматисти Дьюї, Джеймс) тощо. Але всі ці критерії не можуть вивести нас за межі нашої суб'єктивної думки, а тому не здатні відрізнити істину від омани.
Роль практики у процесі пізнання: 1. Основа пізнання, в ній визрівають потреби. 2. Мета пізнання – практика. 3. Практика – рушійна сила пізнання. 4. Практика – критерій істини.
Процес пізнання, обумовлюючись практикою і підкоряючись в кінцевому результаті її законам і цілям, характеризується також і відносною самостійністю. Це пояснюється:
– наявністю внутрішніх законів та внутрішньої логіки розвитку пізнання;
– існуванням спадкоємності на різних етапах розвитку пізнання;
– наявністю ланок між практикою та пізнанням, що опосередковують їх взаємозв'язок. Останній має складний діалектичний характер. Практика стимулює розвиток пізнання, але і пізнання не просто йде за практикою, воно вирішує також ті проблеми, що породжуються попереднім розвитком наукової думки. Людське пізнання оперує всією сукупністю знань, успадкованих від попередніх поколінь. Тому розвиток науки, вирішуючи конкретні наукові проблеми, може випереджати практику і спрямовувати її розвиток.
Пізнання, в свою чергу, виконує ряд функцій відносно практики:
– інформативно-відображальна, що передбачає розробку, виробництво понять, гіпотез, теорій, методів, які забезпечують цілеспрямований характер практики і виступають засобами її успішної реалізації;
– проектно-конструктивна, що означає розробку ідеальних планів, таких нових типів людської діяльності, які не можуть виникнути без науки, поза нею;
– регулятивна, яка полягає у науковому управлінні практикою.
Практика була і є основою виникнення і розвитку всіх наук. Саме потреби практики не лише в минулому зумовлювали виникнення тих чи інших галузей пізнання. Вони постійно стимулюють і сучасний його розвиток. Всі сторони пізнавальної діяльності, усі її необхідні моменти прямо чи опосередковано в основі своїй мають практичне походження. В процесі освоєння суспільної практики формується суб'єкт пізнання. Всі його пізнавальні здібності й здатності в остаточному підсумку мають практичне походження. Роль практики як основи пізнання полягає також у тому, що завдяки їй суб'єкт нібито "втручається" в природний процес і, перетворюючи його, відкриває нові процеси і явища, які стають об'єктами пізнання.