64. Другорядні члени речення. Семантика та способи їх вираження

Є синтаксично залежними від головних або інших другорядних членів речення.

1) Означення – другорядний член речення, який вказує на ознаку предмета, поєднується з означуваним словом зв’язком узгодження або керування(іноді прилягання) і відповідає на питання який? чий? котрий? Типи означень:

- Узгоджене означення(набувають тієї ж форми роду, числа й відмінка, що й означуване слово, а отже, поєднуються з ним зв'язком узгодження) можуть бути виражені: прикметником,  дієприкметником або дієприкметниковим зворотом, займенником, порядковим числівником, кількісним числівником у непрямому відмінку.

- Неузгоджене означення(поєднуються з означуваним словом зв'язком керування або прилягання) можуть бути виражені: ім.-ом у непрямому відмінку , прислівником, інфінітивом: мистецтво міряти); дієприслівником: положення сидячи;

присвійними займенниками все життя їх було скорботним, словосполученням: Канделябр на дві свічі тускло горить

(М.Хвильовий).

- Прикладка — означення, виражене ім.-ом, який узгоджується з означуваним словом у відмінку й числі. Прикладка займає проміжну позицію між узгодженим та неузгодженим означенням. Прикладки бувають:

1)  непоширені(одиничні): дерева-великани

2) поширені: До літературного життя почав причащатись і молодий письменник Стефан Радченко (В.Підмогильний);

3) комбіновані: Дядько мій, Микита-чорнокнижник, швець і мрійник, славний чоловік, все життя розповідав про ніжність... (А.Малишко).

2) Додаток – це другорядний член речення, що означає об’єкт дії і відповідає на питання непрямих відмінків. Різновиди додатків:

- Прямий додаток залежить від перехідного дієслова і може бути виражений іменною частиною

мови:

* у З.в. без прийменника: Червоно-вишневі зорі віщують погожий схід (А.Малишко);

* у Р.в. в заперечних реченнях: Але я нікому ніколи не казав неправди і зараз не скажу.  (Григір

Тютюнник);

*у Р.в.зі словами жаль, шкода, треба: Жаль мені віку

твого...(МаркоВовчок);

*у  паралельних формах Р. та З. в-ів. із значенням частини від цілого: з 'їсти хліб, з'їсти хліба, випити  молоко - випити молока.

3) Обставина - другорядний член речення, який характеризує дію щодо способу, міри, умови, причини та інших особливостей її реалізації.

Види: - Способу дії (як? яким чином?) слухав спокійно;

- Міри і ступеня(як? наскільки?

якою мірою?)Більш за все на світі

любив він сонце (ОДовженко).

- Часу (коли? доки?відколи?) Степан вперше за цей вечір посміхнувся.

- Місця(де? куди? звідки?) 3 темного степу доноситься глуха канонада (М. Хвильовий).

- Мети (навіщо? Для чого?) підставляє для поцілунку губи

- Причини(чому?)потемніла від

чорнил

- Умови(за якої умови?)при такій погоді треба ще подумати

- Допустові(всупереч чому?)

супроти волі залишився.

65. Односкладні речення та типи.

Мають лише один головний член, формально подібний до підмета або присудка, але не тотожний йому. Односкладні речення не потребують поповнення другим головним членом для вираження думки. Розрізняють:

I.Дієслівні:

                     Означено-особові(точно може бути встановлений виконавець дії або суб'єкт стану). Присудок має форму дієслова 1ої або 2ої особи теп. і майб.часу або наказового способу (можливі підмети: я,ти, ми,ви).

                     Неозначено-особові (виконавець дії та суб'єкт стану мислиться неозначено, як невизначений загал або невідома людина(Можливі підмети: вони, всі, люди, ми всі).

Головним членом виступають:

1) дієслова дійсного способу у формі 3ої ос мн теп та майб часу: Співають пісню, боже мій, мою! (Л.Костенко);

2) дієслова дійсного способу мин. часу: Весілля справляли по-старосвітському (Ю.Яновський);

3) дієслова умов. способу у формі множини: То це б сиділи в Гальки на весіллі, а не отут балакали в суді

                     Узагальнено-особові(передає правило, пораду чи закономірність, що стосується кожного). (Можливі підмети: ти, ми, вони). Головним членом виступають:

1)  дієслова дійсного способу у формі 2ої ос одн теп та майб часу: Неправдою світ пройдеш, а назад не повернешся (Нар.те.);

2)  дієслова наказового способу: Не кажи гоп, доки не перескочиш;

3)  рідше дієслова в інших граматичних формах: Дарованому коневі в зуби не дивляться. Що маємо - не дбаємо, а втративши - плачемо (Нар, те.).

                     Безособові(дія відбувається незалежно від виконавця або не має виконавця взагалі).

Головним членом виступають:

1)  безособові дієслова (гримить, світає, лихоманить, сниться, вистачає, бракує, щастить та ін.): Так неждано за плечима затужилось мені небом, застогнало висотою під крилом (Б.Олійник).

2)  особові дієслова в ролі безособових (у формі 3ої ос одн сер. роду): У грудях дух затисло (П. Тичина).

3)  дієслова є, було, буде, немає: І буде нам, і буде нашим внукам (Л.Костенко).

4)  дієслівні форми на -но, -то: Багато слів страшних тут наговорено (Л.Костенко).

5)  прислівники чи інші частини мови, які перейшли до розряду прислівників: Мені дійсно прикро (В. Під могильний).

                     Інфінітивні(значення необхідності, неминучості, нездатності, спонукання).Головним членом виступає:

1) синтаксично незалежний інфінітив (без часток б, би): Тільки нам все жити - не вмирати, зерно сіять, зацвітати знов (А.Малишко).

2) синтаксично незалежний інфінітив з частками б, би: Вам тільки б сміятися.

II.Іменні-Називні: стверджується наявність предмета або явища. Головним членом виступає:

1)  іменник  у Н.в.: О слів жорстока і солодка влада!;

2)  займенник у Н.в.: Ну ось уже й ми.

66.                Речення з однорідними членами (головними і другорядними). Засоби вираження однорідності. Узагальнювальні СЛОВА при однорідних членах речення.

Виконують одну і ту ж синтаксичну функцію і залежать від одного й того ж члена речення, перебувають між собою у сурядному зв'язку.

Однорідними можуть бути:

•  підмети: Приходили сюди пани, і підпанки, і яничари;

•   присудки: я іду, і падаю, і знову спішу вперед або плетусь назад;

•  означення: Збирають світлі, золоті меди веселокрилі та прозорі бджоли.

•  додатки: Не визнаю ні любові, ні дружби, ні приятелювання;

•  обставини: А з ним за дальніми містами, за ріками і за мостами курличуть мирні журавлі.

Засоби вираження однорідності

1) інтонація: Будь-який ряд однорідних членів характеризується спільною ознакою — наявністю паузи між його членами і логічного наголосу над кожним із них.

2) сполучники сурядності — які виражають смислові відношення між од­норідними членами речення.

- єднальні: і(й), та, і...і, ні...ні мають характер переліку, який забезпечується перелічувальною інтонацією: І гребля, і вода, і стародавній млин Навік одбилися у серці ненаситнім... (Рил.).

- градаційні: посилення наростання чи, навпаки, послаб­лення значення другого компонента по відношенню до пер­шого: не тіль­ки...а й, не тільки...але й, не стільки...скільки, не те щоб...але, хоч і...але, не так і...як: Хоч і піщана земля, але родюча. - зав­жди парні.

- протиставні сполучники а, але, та {але), однак, про­те, зате, так, все ж поєднують протиставлювані чи зіставлювальні поняття: якось так випадає щоразу, що бать­ка застає він не в хаті і не в кошарі, а в степу, просто серед пасовища... (Гонч.);

- розділові: або, то, чи, або...або, то...то, чи... чи: Теє слово всім давало То розраду, то пораду (Л. У).

Узагальнювальні слова при однорідних членах речення. Це назва, яка охоплює всі пере­лічувані в реченні предмети, ознаки, дії або обставини. Його значення розкривається через однорідні члени речення. Узагальнювальними словами найчастіше бувають зай­менник все, прислівники скрізь, всюди, а також інші слова з ширшим, ніж окремі однорідні члени, значенням. Узагальнювальне слово виступає таким самим членом речення, як і однорідні члени, до яких воно відноситься, і може стояти: а) або перед однорідними членами речення (тоді однорідні члени розкривають його значення): Скрізь червоно: і на небі, і на узгір'ях, і на горі (Марко Вовчок);                        б) або після однорідних членів речення (тоді воно узагальнює значення однорідних членів): Луки, гори, пишні сади — все зелене і принишкле (О. Гончар).