
- •1. Українська мова – національна мова українського народу. Питання періодизації
- •Сегментні і суперсегментні одиниці фонетики
- •2. Система голосних фонем сум. Класифікація
- •3. Система приголосних фонем сум. Класифікація:
- •4. Чергування голосних
- •Зміни голосних звуків у потоці мовлення
- •6. Подвоєння та подовження приголосних. Спрощення в групах приголосних
- •10. Зміни приголосних звуків при словотворенні
- •Позиційні зміни
- •Комбінаторні зміни звуків
- •1. Спрощення в групах приголосних
- •2. Подвоєння приголосних.
- •3.Асиміляція. Типи асиміляції. Дисиміляція
- •4. Дисиміляція.
- •5. Поняття орфоепії. Орфоепічна норма. Основні риси сучасної української вимови
- •6. Поняття графіки. Одиниці графіки. Український алфавіт. Співвідношення звуків і букв.
- •13 Вопрос
- •14 Вопрос
- •15 Вопрос
- •16 Вопрос
- •17,18 Вопрос
- •19 Вопрос
- •20.Завдання словотвірного й морфемного аналізу
- •22.Дериваційні й формотворчі афікси
- •23.Предмет морфеміки. Морфемна структура слів.
- •24. Поняття морфа й морфеми. Типи морфем української мови.
- •25. Дериваційні й формотворчі афікси.
- •28.Предмет граматики. Основні поняття граматики: граматичне значення, граматична форма, граматична категорія.
- •8.Граматичні категорії числівника. Словозміна числівника. Сполучуваність числівників з іменниками.
- •Конкретні й абстрактні іменники
- •Іменники - назви істот і неістот
- •15. Категорія способу дієслова. Форми вираження способів дієслів. Зв’язок категорії
- •17. Прислівник
- •18. Ступені порівняння прислівників:
- •19. Загальна характеристика прийменників як частини мови
- •20. Загальна характеристика сполучників як частини мови
- •21. Загальна характеристика часток як частини мови
- •22. Загальна характеристика вигуків як частини мови:
- •5.Речення, ускладнені вставними і вставленими конструкціями. Вставні слова, їх типи за значенням, вставні речення. Звертання, їх функції в реченні, форми вираження.
- •Відокремлення прикладок
- •4.Відокремлені обставини та способи їх вираження. Уточнювальні члени речення.
- •14.Пряма мова. Непряма мова.
- •50. Лексичні омоніми в українській мові. Полісемія та омонімія.
- •24. Лексика української мови з погляду вживання.
- •25. Відмінювання прикметників
- •4. Українська лексикографія, її історичні витоки та тенденції розвитку.
- •5. Загальна характеристика дієслова як частини мови. Система дієслівних форм. Дві основи дієслова та форми, що утворюються від них. Дієвідмінювані та недієвідмінювані форми дієслів.
- •6. Односкладні речення та їх типи.
- •7.Загальна характеристика числівника як частини мови. Значеннєві розряди числівників. Структурні розряди числівників.
24. Лексика української мови з погляду вживання.
Активна лексика - cлова, які забезпечують повсякденні потреби мовця, мають високу
частоту вживання та зберігають стилістичну нейтральність: любити, стомлений, віра, дім, останній, добро, хліб, стіл, вікно, око, лоб, якийсь тощо.
Застарілі слова: - архаїзми - слова, що є застарілими синонімами до слів активної лексики сучасної укр.-ої
мови: зигзиця-зозуля, чадо-дитина, яко-як, зерцало - дзеркало, ся-ця.
- історизми - слова, що вживаються на позначення назв зниклих предметів, явищ, понять старовини та минулого: вельможа, князь, кріпак. Неологізми - нові слова, які входять у загальний вжиток. Серед них розрізняють: • загально мовні неологізми (комп 'ютер, дискета, монітор, клонування);
• авторські неологізми: громовиця (Л.Українка); знедуховніти, просвітлина(0.Гончар).
25. Відмінювання прикметників
За кінцевим приголосним основи прикметники поділяються на прикметники 1) твердої та 2) м'якої груп.
До твердої групи належать прикметники, основа яких закінчується на твердий приголосний. Наприклад: добрий, вразливий, милий, прекрасний, народний, чистий.Сюди ж належать всі присвійні прикметники: батьків, Олексіїв, мамин, Софіїн, а також короткі форми прикметників: зелен, повен, годен, рад, жив.
До м'якої групи належать прикметники, основа яких закінчується на м'який приголосний та [j]: осінній, житній, ранній, художній, колишній, справжній, безкраїй, довговіїй, короткошиїй.
1. Функціональна диференціація лексики: загальновживана лексика, термінологічна й професійна лексика, діалектна лексика, жаргонна лексика, арго.
За особливостями функціонування слова в українській мові поділяються на такі, що вживаються без обмежень у спілкуванні (загальновживана лексика), та слова обмеженого вживання (спеціальна лексика). До складу загальновживаної лексики входять слова, які використовуються усіма носіями мови і позначають поняття, пов'язані з повсякденним життям: земля, вода, двері, косити, любити, тисяча, мати, совість тощо. Вживання спеціальної лексики обмежене професійною діяльністю людей, соціальними ознаками або територією проживання (діалектним ареалом).
Спеціальна лексика української мови за сферами вживання містить:
1. діалектну лексику;
2. термінологічну та професійну лексику;
3. жаргонну й арготичну лексику.
• Діалектизми - це слова, вживання яких обмежене територією певного наріччя (діалекту). Українська мова має три наріччя: північне, південно-західне та південно-східне. Кожному з них притаманні особливості лексичного, фонетичного, синтаксичного харак і еру.
Серед діалектизмів розрізняють:
- лексичні діалектизми, що називають поняття, для позначення яких вживаються інші назви у загальнонародній моїй: окраєць -скрайок, окрай, відліпка; волошки - васильки, блават, півень — когут;
- етнографічні діалектизми, що називають місцеві реалії, невідомі
нежами території певного наріччя: крисаня, клепаня - чоловічі
ин'люхи, колиба-курінь пастухів, трембіта- музичний інструмент;
- семантичні діалектизми, що є словами загальнонародної мови, але мають інше значення: вино - виноград, губи - гриби, хвиля - гарна шия погода.
Терміни (від лат. межа, кінець ) - слова або словосполучення, які позначають поняття спеціальної галузі науки, знання, діяльності {косинус, підмет, валентність). У межах окремих галузей терміни об'єднуються в системи з певними закономірностями внутрішньої організації - термінології. Так, існують мовознавча, математична, юридична, спортивна термінології тощо.
Професіоналізми - слова або словосполучення, які безпосередньо пов'язані з професією або родом діяльності людини і можуть бути нерозумілими за межами певного професійного середовища: петит (із друкарської справи), блокада, голковколювання, стінка (зі спортивного словника).
Жаргонізми - слова, які вживаються у процесі спілкування людей, об'єднаних спільністю інтересів, діяльністю, соціальним станом та
статусом: читалка - бібліотека, хвіст – академзаборгованість.
Арготизми (від фр. - замкнутий) - слова, що умовно прийняті та втаємничені для спілкування окремої соціальної групи, яка пригне зробити свою мову (арго) незрозумілою для інших: курганити-грати, курашник - музика, дикона - десять (із лірницького арго).
2. Класифікації фразеологізмів (класифікація В.В.Виноградова, генетична класифікація, морфологічна тощо).
Фразеологізм – відтворювана одиниця мови з двох або більше слів, цілісна за своїм значенням і стійка за складом і структурою.
Фразеологічні зрощення — одиниці, у яких цілісне значен¬ня ніяк не вмотивоване; воно не випливає із значення їхніх компонентів: теревені правити — говорити нісенітниці, байдики бити — ледарювати, глек розбити — посваритися, собаку з'їсти — мати досвід, піймати облизня — зазнати невдачі, викинути коника — зробити щось несподіване, підбивати клинці — залицятися, ні в сих ні в тих — незручно.
Фразеологічні єдності — одиниці, у яких цілісне значення вмотивоване переносним значенням 'їхніх компонентів: три мати камінь за пазухою — приховувати злобу, грати першу скрипку — бути головним, вивести на чисту воду — викрити непорядність, загрібати жар чужими руками — використовувати когось, давати волю ногам — тікати, море по коліна — нічого не страшно, все дозволено, прикусити язика — замовкнути, про-пускати повз вуха — не звертати уваги, хоч до рани прикладай — лагідний.
Фразеологічні сполучення — одиниці, у яких цілісне зна¬чення вмотивоване прямим значенням їхніх компонентів: взяти слово, зачепити гордість, покласти край, берегти як зіницю ока, подавати надію, страх бере, ласкаво просимо, узяти верх, терпцю немає, звести очі, як піску морського.
Фразеологічні вирази – стійкі за складом і вживанням семантично подільні звороти, які складаються повністю зі слів із вільним значенням. Це прислів’я, приказки, афоризми відомих політиків, письменників, діячів науки й культури: Не все те золото, що ближчить.
3. Джерела фразеології. Споконвічно українські фразеологічні одиниці, запозичені фразеологічні одиниці, кальки.
Основні джерела фразеології: запозичені слова, нові терміни і поняття, поетичні неологізми, морфологічним способом додавання префіксів, слова з іншими значеннями.
Фразеологія укр.-ої мови за своїм походженням – неоднорідна. Найбільше в ній фразеологічних одиниць народного походження: прислів’я та приказки(Під лежачий камінь вода не тече), жартівливі вирази(Буває, що і слон літає).
Але, крім того, в українській літературній мові поширена фразео¬логія й з інших джерел, а саме:
а) Вирази виробничо-професійного походження: Сім раз приміряй, а раз одріж; по всіх швах (з мови кравців); виконувати завдання на відмінно (з мови учителів та учнів.
б) Переклади влучних виразів політичних діячів і вчених: Релігія — опіум для на¬роду (К. Маркс). Всерйоз і надовго (В. І. Ленін). Чиста краса, чисте мис¬тецтво (І. Кант).
в) Крилаті вирази українських письменників: Наша пісня, наша дума не вмре, не загине (Т. Г. Шевченко). Борітеся — поборете (Т. Г. Шев¬ченко). Нехай не забувають люди, що дурень всюди дурнем буде (Л. І. Глібов).
г) Переклади крилатих виразів російських письменників: Сидіння між двома стільцями (М. Є. Салтиков-Щедрін). Герой нашого часу (М. Ю. Лєрмонтов), Нам спокій тільки сниться (О. Блок).
д) Переклади крилатих виразів зарубіжних письменників: Бути чи не бути (Шексцір). Останній із могікан (Ф. Купер).
є) Переклади російських та іншомовних фразеологічних зворотів: І носа не покажуть (з російської мови). Бути не в своїй тарілці (з французь¬кої). Тут собака зарита (з німецької).
є) Переклади античних ходячих висловів: Розрубати гордіїв вузол (рішуче розв'язати заплутане і складне питання). Прокрустове ложе (штучна мірка, під яку щось підганяють). Альфа і омега (початок і кінець).
ж) Окремі біблійні і євангельські вислови, засвоєні з церковно¬слов'янської мови: Берегти, як зіницю ока. Содом і Гоморра. Вавілонське стовпотво-ріння. Заблудша вівця.