- •1 Джерела вивчення народної латини. Надписи
- •2. Шляхи заміни найменувань.
- •3. Джерела вивчення нл. Художня література
- •5. Етапи розвитку латинської мови.
- •6.Запозичення як джерело змін фонетичної системи мови.
- •9. Латинська мова – основа романських мов. Етапи історії латинської мови. Латинська мова в епоху середньовіччя та новий час.
- •11. Письмова фіксація романських мов. Фактори диференціаціації народної латині і утв. Романських мов. Теорія стратів.
- •10. Роль соціальних факторів в поширенні фонетичних змін
- •17.Романські мови. Загальна характеристика.
- •18.Писемна фіксація романських мов. Фактори диференціації народної латини та утворення романських мов. Германський суперстрат.
- •19.Латинська мова – основа романських мов. Етапи розвитку латинської мови. Архаїчний період.
- •20. Системність фонетичних змін. Фонетичні заміни.
- •21. Особливості народної латини.
- •22. Народно – латинський лексичний спадок.
- •23. Джерела вивчення народної латини. Література релігійного змісту.
- •25. Граматика періоду пізньої Імперії та раннього середньовіччя.
- •26. Зміни у граматичному оформленні іменника.
- •27. Писемна фіксація ром. Мов. Фактори диференціації народної латини та утв. Ром. Мов. Етнічні фактори: субстрат, суперстрат, адстрат.
- •28.Граматичні категорії імені: рід і число.
- •29. Джерела вивчення народної латини. Юридичні документи.
- •30. Граматичні романізми та їх походження.
- •31. Джерела вивчення народної латини. Історичні твори раннього середньовіччя.
- •32. Порівняльно-історичне вивчення мов.
- •33. Нл. Проблема хронології нл.
- •34. Етимологічні словники.
- •35. Нл. Проблема єдності нл.
- •36. Латинські і романські звуки. Їх графічна передача.
- •37. Народна латина. Поняття народної латини.
- •38. Просодична структура слова. Наголос. Його характер в лат. І ром. Мовах.
- •39. Витоки ром.Мов. Загальна характеристика.
- •40. Зміни в грам.Оформленні прикметника.
- •45.Формування держав на романізованих територіях.Франція і Бельгія.
- •47. Формування держав на романізованих територіях.Португалія
- •48.Взаємовплив романських мов.
- •50.Писемна фіксація романських мов. Фактори диференціації народної латини та утворення романських мов. Субстрат Іберійського періоду.
- •53. Джерела вивчення народної латини. Глоси, схолії.
- •54. Поява означеного артикля.
- •55. Причини лексичних змін.
- •56. Характерні особливості числівників.
6.Запозичення як джерело змін фонетичної системи мови.
Слова, які походять від одного лат. етимону, але мають різну фонет. оболонку, різні знач., наз етимолог. дублетами. Багато етим дубл є спільними для ром. мов, що дозволяє віднести почат. фонет. диференціац. 2х різних значень одного слова до Нар.Лат. Наприклад: лат. Causa > ісп. іт. cosa, фр. chose, “річ”(причина), ща ним утрималась лат. форма: ісп. іт. causa фр. cause. Масивий наплов латинізмів епоху Відродж. повернув мові ті комбінації звуків, які були перетворені на попередніх етапах його розвитру. Напр.: a>e. dictare “диктувати”, ст.фр. ditier але фр. dicter. Разультатом латинізації ром мов стало не тільки збагачення їх слов складу, але і розширення їх меж, поєднання звуків у слові і збільшення кількості фонолог протиставлень і зменшення позиційної варіативності фонет. системи. Лекс. запозичення розширюючи межі поєднання зазвичай не несуть в собі нових фонем, оскільки вміщені у них чужі звуки передаються за допомогою більш-менш близьких звуків фонем сприймаючої мови, так багато герм слів, які проникли у пізню латинь через солдатів романців, вміщували почат. звук [w], не властивий ром мові, який був преданий вже існуючим в латині [gw], які зустрічались у лат словах тільки в середині слова. На ряду з лат мовою запозиченими могли бути ром мови і діалекти одне для одного.
7.Спеціальна л-ра – це трактати з медицини,кулінарії, сільськ госп, архітект, та інш.
Прикладом може слугувати кулінарна книга рим гастронома 1ст н е Апіція «De re coquinaria»(Про кулінарну справу). Завдяки зібраним в книзі порадам , uvae diu serventur(як зберегти виноград), ut carnes sine sale quovistempore recentes sint(як довго зберігати м'ясо свіжим, не солячи його). він дає матеріал лінгвістам, демонструючи розмовний синтаксис і різні відступи від граматичних норм. А також велику к-сть слів із щоденної мови, часто взяту з інш мов: германізми beta-буряк, грецизм sinapi-гірчиця і тд
Широко відомий трактат De architectura(Про архітектуру)Марка Вітрувія Полліона . він часто використ розмовні звороти, які виглядають з точки зору граматики як помилка.
Також грецьк ветеринарн посібник Хірона «mulomedicina chironis» 4ст, фармацевтичн довідник Марцелла Емпірика «De medicamentis liber» та інш.
8.Рух на захист рідної мови
Італія . Роман мови та діалекти почали входить в різні сфери життя:церковні проповіді, худож л-ру, прокл шлях до ділового спілкув .Затрвердження рідної мови овязане з іменем Данте Алігєрі. Данте був перш автором, який присвятив захисту рідної мови трактат «Про народне красномовство».був напис на лат мові з ціллю звернути увагу противників ведення рідної мови в худож л-ру та науку. Своєю поет творч Данте представляв тосканський діалект італ мови, що в майбутньому зіграло важливу роль у формув італ мови. Поч. 16ст знаменується появою граматик італ мови : «Граматичні правила народ мови»Франческо Фортуніо, «Розмова про народ мову» Пєтро Бембо.
Франція
Завдяння захисту франц мови взяли на себе 7 поетів л-рної групи під назвою «Плеяда», серед яких Пьєр Ронсар, Жоашен Дю Белле. Маніфестом Плеяди виявився трактат «Захист і слава фран мови»,в якому йшлося про те, що фран мова багата і благородна , найкраще творіння л-ри. Він закликав поетів до не обмеж творчості франц мови. Цей заклик найбільш втілився в романі Француа Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель».
В 16 ст створ граматики фран мови:Жака Дюбуа, Луі Мегре, Пьєра де ла Раме.
Іспанія. Захист рідної мови пов'язаний з діянням двох філологівАнтоніо де Небріха та Хуан де Вальдес. А.де Небріха створив «Граматику». Це був перший досвід систематизації граматичних засобів іспан мови ,наглядно показуючи їх багатство та різноманітність. Також важливим внеском був його посібник «Правила орфографії кастильської мови». Хуан де Вальдес створив «Діалог про мову» Це роздуми про мову, про необхідність створення правил «хорошого складу», взірцем яких має стати мова освічених людей столиці та королев сього двру. Виразні можливості іспан мови знайшли підтвердження у творчості Мігеля де Сервантеса «Дон-Кіхот із Ламанчі».
Португалія. Захист рідної мови пов'язаний з іменами багатьох людей: Жуан де Барруш-історіограф епохи великих географ вдкриттів, Антоніу Феррейра-поет, Луіш де Камоінш-один з найбільш великих нац. поетів, його поема «Луізіада» про мандри Васко да Гами.
Румунія. Тільки у 18 ст зявляється худ л-ра на румун мові, а протягом 19ст виробляються літ норми, які сприяли творчості Васіле Александрі, Міхай Емінеску, Йон Крянге таа інш.
Уже в 19 ст на рідній мові ведеться літ та політ полеміка , поглиблюються прийоми історикографічної оповіді.