Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Предмет практичної філософії---.docx
Скачиваний:
53
Добавлен:
08.02.2016
Размер:
84.94 Кб
Скачать

3. Постановка питання «людина» у західноєвропейській філософії.

Класична західна філософія висунула вимогу пізнання природи і суспільства з метою їх розумного перетворення. При цьому більшість мислителів виходило з тези доступності пізнання, і відповідно, можливості осягнути істину будь-якій людині. Такий "демократизм" доповнювався "оптимізмом". Вважалося цілком можливим на основі осягнення законів природи і суспільства панувати над ними. Це означало, в першу чергу, досягнення матеріального благоденства людства за допомогою науки і найвищого розвитку людини, всіх його духовних і фізичних сил за допомогою встановлення оптимального суспільного устрою.

Науково-технічна революція, яка розпочалась „новітньою революцією в природознавстві” на зламі ХIХ-ХХ століть, виявила величезні перспективи освоєння земної і космічної природи, але разом з тим і глобальні проблеми людства: екологічну, демографічну, економічну, сировинну, енергетичну, проблему відвернення світової термоядерної війни тощо.

Перед філософами постала необхідність: по-новому осмислити одвічну проблему „людина - світ” і при цьому визначити своє відношення до „класичної” філософії якій були властиві віра в силу людського розуму як принцип у поясненні світобудови; віра в соціальний прогрес як поступальний процес реалізації розуму в історії людства; віра в здійснення розумної суспільної організації.

Новітня наукова революція порушила „класичну” ньютонівську ясність світорозуміння, а кризові явища у суспільстві, особливо катастрофічні події двадцятого століття (дві світові війни, встановлення тоталітарних, репресивних режимів тощо), підірвали „благодушну віру в історичний розум і прогрес, виявили ілюзорні засади історичного оптимізму.

У філософії почала посилюватися реакція проти класичного раціоналізму; акцент був перенесений на ірраціональний аспект дійсності.

4. Визначення соціальної філософії.

Соціальна філософія - область філософії, що займається вивченням суспільства і поведінкою людини в ньому.

Вивчення соціальної філософії надає людині цілісну картину про світ, суспільство, людину і сенс її життя. Вона стає провідною складовою частиною філософії, відсуваючи в якійсь мірі філософію природи на другий план. До неї звертаються кожен раз, коли необхідно знайти вихід з кризи, в якій опиняється суспільство, коли потрібні нові ідеї шляхи виходу з ситуації, що склалася.

Основним питанням, яке вирішує соціальна філософія, є взаємодія суспільства і людини, вплив людини на суспільство в залежності від його мінливих потреб (матеріальних, духовних). Суспільство ж представлено у вигляді невидимих ​​зв'язків між людьми у формі соціальних інститутів (мови, сім'ї, грошей, держави), соціальних спільнот (вікові, етнічні, професійні).

Соціальна філософія не розглядає людину, як якогось індивіда, а як у складі якоїсь спільності: сім'я, країна, етнос і т.д. При цьому він постає одночасно відразу в декількох соціальних сферах.

Соціальна філософія тісно пов'язана з філософією історії. Однак вона вивчає ще взаємозв'язок людини і суспільства історично, у вигляді історії окремих цивілізацій, тобто більш конкретні фактори.