14 Іменник — це частина мови, яка означає назву предмета і відповідає на питання хто? або що?

Іменник називає конкретні предмети, речі, (стіл, хліб, яблуко, море, зошит), істоти (батько, учитель, артист, Микола), тварини, рослини (кінь, лев, соловей, жито), явища природи (сніг, ожеледь, веселка), ознаки, властивості (бідність, доброта, чемність), дії (боротьба, виховання, слухання), числові поняття (одиниця, десяток, сотня).

Іменник має граматичні категорії роду, числа й відмінка. За характером відмінкових закінчень іменники поділяються на чотири відміни.

У реченні іменники виступають у ролі підметів, додатків, обставин, означень, іноді — присудків.

Підмет: Мудрість іде без блиску, бездумність — у позолоті.

Додаток: Хто може сонце погасить і землю вибити з орбіти?

Обставила: До болю близька, до сліз дорога ця земля під ногами.

Означенная: Віють з поля чудові пахощі од нестиглого зерна і польових квиток.

Прикладка: Троянда барви-промінці кладе на сіножать.

Присудок: Мій поклик — праця, щастя і свобода.

15 Відмінювання іменників Відмінювання іменників — це один із засобів зв'язку слів у реченні. Називний відмінок — початкова форма слова — прямий. Усі інші (родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний) — непрямі.

I відміна: іменники переважно жіночого й деякі іменники чоловічого роду, а також спільного роду із закінченнями -а, -я в називному відмінку однини:

II відміна:а) іменники чоловічого роду з кінцевим приголосним основи та з закінченням -о в називному відмінку 

III відміна: іменники жіночого роду з кінцевим приголосним основи

IV відміна: іменники середнього роду: а) із закінченнями -а, -я,  б) із закінченням –я

До твердої групи належать іменники жіночого роду із закінченням -а 

До м'якої групи належать іменники жіночого та спільного роду із закінченням –я

До мішаної групи належать іменники жіночого та спільного роду із закінченням -а та з основою на шиплячий приголосний: вежа,

До твердої групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим твердим приголосним основи (крім шиплячих) і закінченням –о

До твердої групи належать іменники середнього роду із закінченням -о:

До м'якої групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим м'яким приголосним основи:

До м'якої групи належать іменники середнього роду із закінченням -е та -я 

До мішаної групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим шиплячим приголосним основи:вантаж,

16 Прикметником називається частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає на питання який? яка? яке? чий? чия? чиє?

Прикметник змінюється за родами, числами і відмінками Рід, число, відмінок і група відмінювання прикметника є його морфологічними ознаками. У реченні прикметник виконує синтаксичну роль:

1) узгодженого означення :

2) іменної частини складеного присудка: 

17 За значенням прикметники поділяються на розряди: якісні, відносні й присвійні. Цей поділ грунтується на єдності значеннєвих, морфологічних, словотвірних і синтаксичних ознак, притаманних відповідним розрядам. Якісними є прикметники, що виражають ознаку предмета безпосередньо і яка може виявлятися з різною мірою або інтенсивністю: вузький – вужчий.

Відносні прикметники називають ознаки предметів не прямо, а через відношення з іншими предметами, явищами, процесами чи ознаками: дерев яна ложка, .

Присвійні прикметники характеризуються властивими тільки їм словотвірними і граматичними особливостями: вони утворюються тільки від іменників і тільки від назв істот (людей і тварин):

Присвійні прикметники утворюються майже виключно від назв осіб, рідко — від назв тварин. Вживання суфіксів тут зумовлюється відміною іменника, від якого твориться прикметник. Від іменників 1 відміни прикметники творяться за допо­могою суфікса -ин-, причому кінцеві приголосні твірної осно­ви г, к, х чергуються із ж, ч, ш: Оксана — Оксани

18 Ступені порівняння якісних прикметників

Якісні прикметники виражають ознаку, яка може бути у предмета в більшій або в меншій мірі:холодний — холодніший — найхолодніший, тому їм властиві ступені порівняння: вищий і найвищий.

Вищий ступінь порівняння показує, що в одному предметі більше тієї самої якості, ніж в іншому: молодший, сильніший, красивіший, веселіший, кращий, суворіший.

За будовою вищий ступінь має дві форми: просту і складену.

Проста форма утворюється додаванням до основи прикметника суфіксів -ш- або -іш-

Складена форма вищого ступеня порівняння утворюється поєднанням звичайного прикметника та слова більш або менш:

Найвищий ступінь порівняння виражає найвищу міру ознаки предмета порівняно з такою ж ознакою в інших предметах: найдорожчий, найкращий.

Проста форма найвищого ступеня утворюється додаванням префікса най- до прикметника вищого ступеня: 

Складена форма найвищого ступеня порівняння утворюється додаванням до форм звичайного ступеня слова найбільш або найменш:

19 Числівником називається частина мови, яка позначає кількість предметів або їх порядок при лічбі і відповідає на питання скільки? котрий?

За значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на кількісні і порядкові.

Кількісними називаються числівники, котрі позначають кількість предметів і відповідають на питання скільки? 

Порядкові числівники означають порядок предметів при лічбі або місце предмета в ряду однорідних. Вони відповідають на питання котрий

За будовою числівники поділяються на прості, складні і складені. Простими називаються числівники, що мають один корінь: один, три, сто, перший, третій, сьомий; двоє, мало, багато; Складними називаються числівники, що у своєму складі мають два корені: одинадцять, дев'ятнадцять, двадцять, двісті, триста, одинадцятеро, двадцятеро, кількадесят, кількасот. Складеними називаються числівники, які містять в собі два і більше простих чи складених числівників: (двадцять чотири, тисяча дев'ятсот дев'яносто п'ятий).

20Особливості відмінювання числівників

Кількісні числівники змінюються за відмінками, а порядкові - за відмінками, родами і числами. У системі кількісних числівників можна виділити групу числівників, що мають особливі форми тільки називного - знахідного відмінків: збірні, деякі неозначено-кількісні (багато,

Числівники один, одна, одно (одне) відмінюються, як займенники той, та, те.

Числівники два, три, чотири у непрямих відмінках мають однакові закінчення (крім знахідного й орудного від­мін­ків):

Числівники від п’яти до тридцяти, а також від п’ятдесяти до вісімдесяти становлять один тип відмінювання, причому в складних числівниках змінюється тільки друга частина:

Числівники сорок, дев’яносто, сто у непрямих відмінках мають флексію (закінчення) - а:

Складні назви сотень двісті, триста ... дев’ятсот змінюються в обох частинах:

Дробові числівники відмінюються в обох частинах

Порядкові числівники відмінюються за відмінками, родами і числами. У складених порядкових числівниках відмінюється тільки останнє слово.