55. Жанрові різновиди англійського модерністичного

роману.

Експериментальність: для нової ідеї завжди має бути нова фор-

ма, зміст і форма взаємопов"язані, художній твір в принципі не

може бути завершеним, кожен твір – постійний пошук, техніка

потоку свідомості, нема вибраних для літератури тем, мислення

як процес. Психологізація: вчення Фройда, творчість як форма

сублімації, особистість – ненадійна і фрагментарна, сприйняття

реальності неповне і неточне, зосередженість на внутрішній інди-

відуальній свідомості. Міфологізація: міф як засіб пояснення ха-

осу ХХ ст., міф як формотворчий елемент. Інтелектуалізація:

модернізм як творчітсть для обраних, начитаних (цитати з творів,

географічні назви тощо), поєднання висловленого і невисловлено-

го, відкриття глобальних тем через побутові.

Роман –міф – Джойс, роман-виховання «Портрет митця замоло-

ду», «Стівен-герой», еротичний роман «Лоуренс», психологічний

роман В. Вульф, роман –антиутопія О. Хакслі «Цей прекрасний

новий світ».

57. Тема втраченого покоління в англ. Літ. Іпол. Хх ст.

Р. Олдінгтон. Гурток Гертруди Стайн: Хемінгуей, Джойс,

Еліот, саме Гертруда почула цю фразу: "Нічого ви не вмієте,

ви – втрачене покоління!" – ці слова стали епіграфом твору

Хемінгуея "І сонце сходить або Фієста". Сюди належали

Фітцджеральд, Хемінгуей «Прощавай зброє» , Олдінгтон

«Смерть героя», Ремарк «На Зх. фронті без змін». Є 2 ас-

Пекти цього поняття: 1 – молодь, яка була на фронті, крім

війни нічого не знає і не вміє. 2 – ті, хто не був на війні, без

принципів, ідеалів, живуть одним днем. Різні теми в Хемін-

гуея (війна, післявоєнне життя) і Фітцджеральда (люди, що

втратили сенс жити, мають купу грошей, розваг, якраве жи-

ття, але нічого не відчувають). Олдінгтон – був імажистом,

лір. поетом. Служив на війні, після неї не міг оговтатись.

Збірка віршів "Образи війни". Романи: "Смерть героя",

"Всі люди - вороги". Він не приймав мілітаризм, одним з

перших заговорив про екологічні проблеми. Писав про прос-

тих людей, не визнавав їх ідеалом, якого він весь час шукав.

«Смерть героя»- Джон Вінтерборн – художник, несхожий на

батьків, іде на війну. Роман починається з опису його смерті.

56. Англо-американська поезія модернізму. Творчість

Т.С. Еліота.

Перші риси модернізму проявились в поезії, це англо-амери-

канська поезія – імажизм (пошук нових образів, нової пое-

тичної мови). Еліот одним з перших використав потік свідо-

мості в поезії. Новий жанр – поема-міф. Британці: Том

Хьюм, Річард Олдінгтон, Девід Лоуренс. Американці: Езра

Паунд, Гільда Дулітл, Еммі Лоуел, Флетчер, Еліот. Етапи роз-

витку імажизму: 1) становлення імажизму – Том Хьюм –

теорія і програмні твори імажизму, засновник поетичного

клубу, за основу бралась японська поезія, поезія символізму,

2) Езра Паунд, 3) діяльність Еммі Лоуел, публікація трьох анто-

логій імажистів. Філософські основи – інтуїтивізм Анрі Брег-

сона. Імажисти писали верлібром, захоплювались античністю.

Стаття Паунда "Декілька заборон імажиста" – жодних зай-

вих слів, особливо прикметників, не повторюйте в поганих вір-

шах те, що було сказано в хорошій прозі, бійтесь абстракції.

Паунд порівнював поета з скрипалем та фотографом. Еліот –

учень Паунда, близький до імажизму. За освітою філософ, літе-

ратурний критик. Захоплювався літературою Середньовіччя,

дуже любив "Божественну комедію" Данте. Його хвилювала без-

глуздість історичного прогресу. Книга "Пруфрок та інші спо-

стереження" (мотив самотності сучасної людини, образ велико-

го міста), поема "Пісня кохання Альфреда Пруфрока" (розгубле-

ність, невпевненість сучасної людини, це перший поетичний твір

написаний в потоці свідомості), збірка "Вірші" (мотив безвиході,

розчарування, страх людини перед смертю), поема "Безплідна

земля" (присвячена Паунду, основний твір Еліота, в основі – міф,

Еліот хотів поєднати досвід усіх епох , культур та народів, основ-

Ний міф – міф про розп"яття Христа. Тема: духовна стерильність

людини, смерть, небажання змін, відродження. Еліот вважав, що

в світі домінує зло і несправедливість. У цьому творі він стер всі

часові та просторові межі. У світі панує насильство над кохан-

ням), поема "Чотири квартети" (4 поеми-4 пори року-4 стихії-

4 періоди в житті людини). Писав ще й драми.

«Безплідна Земля» - 5 частин, тема безплідності та розмивання

цінностей, сумніви і розчарування після війни, парадоксальність

емоцій і суджень, проникнення в глибини психіки, порушення

синтаксису і змісту, претензії жалюгідної людини на високі по-

чуття, даремність мрії, неминуча загибель, холодні вірші, не ви-

словлює почуття, строгий образний стиль, мотиви міфів – про

св.. Грааль, Адоніс і Озіріс, антиісторизм.

58. Розвиток англ. драматургії ХХ ст. В кін. 19 ст на

сценах переважає мелодрама, розважальні п’єси, пиш-

ність декорацій, вишукані костюми. На поч. ХХ ст. від-

був. переломний момент в історії європ. драматургії, ви-

никає Нова драма (Шоу) як реакція на кризу старої теат-

ральної сис-ми, на потребу оновлення драматичних жанрів.

Темою театру стала сама трагедія життя. З"являється соц.

-псих. проблематика, засновник цієї драми Ібсен, Шоу про-

довжував його ідеї в своїх творах. Драматурги, що почали

відроджувати театр в Англії: Томас Вільям Робертсон,

Генрі Артур Джонс, Артур Вінг Пінеро, вони ввели соці-

альний конфлікт. Уальд, Моем, Шоу – драматурги, що ви-

значали драму Англії кін. ХІХ ст. Уальд і Моем писали ко-

медії, Уальд розробляв салонний тип цих комедій. Моем

писав комедії світського життя, але згодом перейшов на

соц. проблематику. Моем знав, що Шоу кращий за нього і

наз. його одним з своїх улюблених драматургів. «Нова дра-

ма» - соціальна, виводить на сцену сучасність, інтелектуаль-

на, мета – не розважати публіку, а змусити замислитись, по-

винен бути конфлікт між драма-гом і глядачем, руйнування

ілюзій глядача, це драма-дискусія, конфронтація, к-ка точок

зору на 1 проблему. 1)Голсуорсі, Прістлі; 2) Осборн. 3) Га-

рольд Пінтер, Сімпсон (вплив екзистенціалізму, театру аб-

сурду).

59. Творчість Б. Шоу. Ірландець, соціаліст, член

Фабіанського товариства, не визнавав революцій,

Все можна змінити мирним шляхом. Починав з ро-

манів. Виступає на захист Ібсена «Квінтесенція іб-

сенізму» - лише він зміг так відкрито говорити про

сучасну мораль, зняв маски, розвіяв ілюзії сучасної

людини. Виділяє 3 види людей: 1 – філістери (пли-

вуть за течією), ідеалісти (вірять в ілюзії), реалісти

(бачать все насправді, можуть щось змінити). Кредо:

Театр не може приносити задоволення, має бути кон-

флікт між драматургом і глядачем, мета – руйнувати

ілюзії, конформізм, інтелектуальна драма, часто вда-

ється до парадоксу. Зіткнення к-кох точок зору, має

постати істина. Творець "драми ідей" – різноманіття

соціально-психологічних п"єс ("Будинок вдівця", "Дім,

де розбиваються серця"), історичні драми (звернення

до минулого людства, відхід від класицистичної істо-

ричної драми, зображення суперечностей в характері ви-

датних особистостей, "Свята Іоанна", "Антоній і Клеопа-

тра"), п"єси-міфи ("Пігмаліон" – 2 шари: реальний та

міфологічний, "Повернення до Мафусаїла").

Тема: мілітаризм, соціальні та сімейні проблеми, доля на-

уки і відповідальності вчених, шлюб і сімейні стосунки,

проституція, духовна криза сучасної Англії, мілітаризм,

заперечення загарбницької політики, політична драма,

велика і деталізована проблематика сучасності. 3 цикли:

неприємні п’єси («Будинки вдівця», «Професія…», при-

ємні п’єси («Кандіда», «Обранець долі»), п’єси для пури-

тан ( «Цезар і Клеопатра», «Пігмаліон»)

60. Розвиток англ. новели кін. ХІХ ст. – ХХ ст. В

цей час потужно розвивалися жанри малої прози –

анімалістські казки Кіплінга, традиції нонсенсу Льюіса

Керола (гра слів доступна розумінню лише дорослими +

пласт зрозумілий лише дитині). Кетрін Мелсфілд, Сті-

венсон, Конрад, Кіплінг ("Сатанинська пляшка"). По-

пулярним жанром було страшне оповідання (читались

біля каміну вечорами) – Вільям Джейкобс "Мавп"яча

лапка". Як правило в оповіданнях не було дидактики, в

межах страшного оповідання виділяють оповідання з

привидом і навіть пародійне оповідання з привидом –

Герберт Уеллс "Привид в червоній кімнаті". В жанрі

новели писав і Дж. Голсуорсі – зб. «З 4-ох вітрів», нове-

ли «Цвіт яблуні» , «Людина з Дейвону». Популярним став

жанр детективного оповідання і новели, його історія поч.

на поч. ХІХ ст., коли в Америці вийшло в друк опов. Е. По

"Вбивство на вулиці Морг" . В Англії цей жанр розвивали

Артур Конан Дойл, Гілберт Честертон, у ХХ ст. – Агата

Крісті. Значний вплив на розвиток англійської новели ма-

ли твори О Генрі – майстра короткої новели, соціальна кри-

тика, етична проблематика, несподівана розв’язка, сатира і

гумор. – «Останній листок». Хемінгуей був новатором в цьо-

му жанрі «В наш час», писав новели і Фолкнер. Англ. драма-

тург С. Моем писав новели «Дощ». Творцем новели в амери-

канській літературі був Ірвінг «Ріп Ван Вінкль».

61. Англ. комічний роман. Поняття «комічного» -

узагальнююче, сюди входить сатира, гумор, пародія,

іронія і саме комічне як підвид. З часів Свіфта сати-

ричне начало переважало. Сатира має викривальний хар

-тер, аж до образи гідності людини. Гумор – Діккенс,

сатира – Теккерей. Комічне у І пол.ХХст. наз домінан-

тою англ.літ. Представники: І.Во, Хакслі, Джойс. 2-га

пол.ХХст. – М.Спарк, Д.Лодж (суч.постмодернізм,

іронія, гра, пародія). І.Во - роман «Занепад та руйна-

ція», «Мерзенна плоть»(предмет критики – «золота мо-

лодь»). Комічна повість «Незабутня» - критика безду-

ховності амер.сусп. Во зобразив вади англійського сусп.,

суспільні вади. Вдається до пародії. Во критикує, але про-

понує щось в замін – католицькі цінності (католицькі ро-

мани). У 2-й пол. ХХст. - М.Спарк (продовжувала тради-

ції сатир. роману). Має риси реалістичного, сатиричного,

екзистенціалістського (роман в романі) роману, стилі за-

ція під авторів попередньої епохи."Розрадники" (викрит-

тя влади грошей, героїня пише роман і розуміє, що є геро-

їнею чийогось роману), «Робінзон", "Memento mori"

(люди в притулку для старих живуть лише спогадами),

"Міс Джин Броуді у розквіті" (пікарескний роман +

роман-виховання). Спарк висміює сер. клас, викриває їхній

примітивізм, їхню мораль та міщанську свідомість, викри-

ває владу грошей. Поняття масової літ. та світу кінемато-

графу. Піднімає проблему масової культури, яка виховує

в людини спотворене сприйняття реальності. Масова літ.–

примітивна, не має виховної функції.

62. Англійські антиутопії ХХ ст. Історія утопічної думки

нараховує більше 2 тисячоліть, ще Платон розглядав ідеаль-

Не суспільство в своїх творах «Держава» і «Закон». Назву

дав Томас Мор. Утопії – «Мандри Гулівера», Батлер «Едін»,

Моріс «Вісті ні звідки». Обов’язковим елементом утопії є чіт-

ке змалювання держ-го устрою на політичному і соціальному

рівні. Утопія – це опис ідеального суспільства, але відстань

між автором і цим світом дуже велика. В антиутопії ця відстань

скорочується. Формуються 2 утопічні жанри в англ. літ.: анти-

утопія і дистонія. Антиутопія розвивається в межах модернізму,

дистопія – реалізму. Дистопія – це сатира на тоталітарні режи-

ми, ідеально негативне суспільство. В антиутопії- прогрес, в дис-

топії – регрес. Елементи антиутопії присутні у Хакслі, Голдінга

("Повелитель мух"), Герберт Уеллса ("Машина часу", Уеллс

сприймав сучасність через призму майбутнього, мав утопічний

тип мислення), Шоу ("Візок з яблуками"). Антиутопія – модер-

ністичний жанр за зразком класичної утопії з негативною оцін-

кою автора. Це модерністичний жанр, оскільки модерні стичному

світогляду притаманний песимізм у погляді на майбутнє, на сус-

пільство. Трагічна історія кохання + розгорнутий опис суспільно-

го ладу – традиційна схема утопічних жанрів ХХ ст.

Олдос Хакслі "Дивний новий світ" – інтелектуальна антиуто-

пія, дія – 1632 ери Форда, в людей виникає індустріальна форма

свідомості, Хакслі описав історію створення нового світу – за 600

років вони знищили мистецтво, релігію, усунули страждання, вве-

ли ектогенез, заборонили тривалі стосунки, люди живуть лише 60

років, винайшли таблетки Сома, побудували кастове суспільство

– альфа, бета, гама, дельта, епсілон. Бернард Маркс, Леніна Краун,

Дикун Джон – резервація. – проти стандартизації люд.

Дж. Орвел «1984» - дистонія, проти будь-якого тоталітарного ре-

жиму, цей режим ставить героя перед таким випробуванням,якого

він не може витримати.