Ukr_barokko

чесноти гетьмана у віршах, написаних зверху на картуші, які уславлюють пророка. Але, безперечно, в них є натяк на ті реформи, про які дбав гетьман, вони стверджували автономні права України і протистояли російським можновладцям:

«Видим тя Даниіле не в рові со львами, Но перед престолом Божіим с горними силами, А нас лви свирипи тщатса поглотити, Помоги нам пащеки оних сокрушити»

(На антепедіумі іконостаса намальовано ікону «Пророк Данило у рові львіному»).

Але краса, багатство та влада — все марне перед смертю, і тому пророк Данило не тільки у правій руці тримає камінь — символ церкви, але у лівій хартію — ілюстрацію, дуже оповідну за стилем, своїх пророцтв, починаючи з витлумачення снів Навуходоносора і кінчаючи бенкетом царя Валтасара. Їхній сенс, головним чином у нікчемності життя перед смертю. На тему смерті, як вічного сну, натякають, як вже згадувалося, різьблені макові голівки обрамлення ікони, які заходять на малярське зображення. Оповідна повчальність, дидактичність, метафоричність — типові риси київської школи бароко. Приміром, молитва «Отче наш» за зразком Біблії Піскатора проілюстрована в розписах Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської лаври. Не можна ще не згадати ікону в цокольному ряді іконостаса «Адам і Єва», зроблену пізніше і, можливо, якимось місцевим майстром, нею, і це просто дивовижно, підхоплено тему, яку було визначено ще в орнаменті фасаду — «він» і «вона» в новому варіанті.

Церква Спаса Преображення стоїть на високому пагорбі і, як в люстрі, віддзеркалюється у воді Затону, що нині заріс травою. Це архітектурне «відлуння» наче підкреслює ефемерність життя та її реалій. Життя, як тінь, як сон, як відображення в люстрі небуття — постійна тема барокової поетики. Є підстави вважати, що побудовано церкву над водою невипадково, що це входило в задум архітектора, а, можливо, і самого гетьмана. В ускладненій семантиці церкви провідною ідеєю є тема Божественного Світла — Спаса Преображення. Але поряд йде тема, що виникає з призначення цієї церкви, як родової усипальниці. «Requiem aeternam dona eis, Domine, et lux perpetua luceat eis». («Вічний спокій даруй їм,

Господи, і вічне світле нехай світить їм»).

ПРИМІТКИ

1Ксендзенко А. Гетманская усыпальница // Киевская старина , 1887. —Т.22. — С.353. Автор повідомляє про три престоли храму: Спаса Преображення, св.Трійці, та Покрови Богородиці ( с. 354). Д. Еварницький згадує ще престол, присвячений

Успінню Богородиці (Эварницкий Д.И. Преображенская церковь в м. Большие Сорочинцы

Полтавской губернии, где крестили Н.В.Гоголя // Исторический вестник, 1902. — Т.11. —С. 667.

2Трьохпелюсткова арка, яка увінчує портали царських воріт зустрічається в українських іконостасах з другої половини 17 ст.( на Лівобережжі — іконостас

Успенського собору Єлецького монастиря у Чернігові (16691676 рр.).

3Сковорода Г. Вірші. Пісні. Байки. Діалоги. Трактати. Притчі. Прозові переклади. Листи.

— Київ, 1983. — С. 258.

4Рыбаков. Б.А. Язычество древних славян. — Москва, 1981. — С. 246, 454..

9Белецкий П.А. Украинская портретная живопись ХVII – XVIII вв. — Ленинград, 1981. — С.95. Вчений вважав автором малярства іконостаса українського художника В. Реклинського (Там само. С.101).

10Літопис Самовидця року 1734 свідчить: «Генваря 17 дня кавалер Даниил Апостол в Глухове умер в покои, при верности Ея Императорскому Величеству, которое тело проважено было до Сорочинец и там в новосооруженной от него каменной церкве

погребено архиеписком Киевским Рафаилом Заборовским з церемониею преизрядною дня 5 февраля». Летопись Самовидца о войнах Богдана Хмельницкого и междоусобиях, бывших в Малой России по его смерти до 1735 г. — Москва, 1846. — С.105.

11А .Ксендзенко бачив родову усипальницю Апостолів та труну самого гетьмана.

На ній було зображено циферблат з одією стрілкою, яка зупинилася на римській цифрі V. «В колі намальовано, — пише він, — ландшафт, що зображує захід сонця у вигляді людського

обличчя з проміннями...покійник у зеленому вбранні».

Сорочинський іконостас The Sorochynskyi Iconostasis

19