51.Особливості організації олігополістичного ринку. Взаємозалежність олігополістів, цінові війни і схильність до змови.

Як правило, олігополістичний взаємозв’язок може набувати форми некооперативної і кооперативної поведінки.

У випадку некооперативної поведінки кожний олігополістичний продавець самостійно вирішує проблему визначення ціни і обсягу виробництва. Якщо він вважає, що зниження ціни допоможе усунути конкурентів із ринку, то вдається до цінової війни.

«Цінова війна» - це обізнане суперництво, цикл поступового зниження існуючого рівня цін з метою «витискання» конкурентів з олігополістичного ринку.

Втягування в цінову війну будується на припущенні продавця, що конкурент не буде реагувати на його пониження ціни (хоча в реальній господарчий практиці це не так).

Знижуючи ціну нижче за ціни конкурентів і намагаючись збільшити обсяг продажу, кожна олігополістична фірма вважає, що зможе захопити весь ринок і тим самим збільшити свій прибуток Однак, налякані можливою втратою споживачів, її суперники відповідають ще більшим зниженням ціни. Війна продовжується до тих пір, поки ціна не впаде до рівня граничних витрат, тобто поки не зникне економічний прибуток. Оскільки середні витрати постійні і дорівнюють граничним (Р=МС=АС - особливість олігополістичного ринку), тут встановлюється стан ринкової рівноваги, подібний досконало конкурентному, коли жодна фірма не зможе знизити ціну ще нижче без збитків.

Від цінової війни виграють споживачі і програють виробники. Але, на жаль, для споживачів цінові війни скоротечні. До того ж відбуваються вони дуже рідко внаслідок їх ризикованості.

Тому в олігополістичних галузях переважає тенденція до кооперативних (колективних, узгоджених) дій, яка наближує їх економічні результати до чистої монополії.

У цьому випадку економісти виділяють щонайменше дві загальні закономірності:

• олігополістичні ціни мають тенденцію бути негнучкими, або «жорсткими» (вони змінюються дуже рідко);

• якщо ж олігополістичні ціни все-таки змінюються, то найбільш вірогідно, що всі фірми роблять це одночасно. Тобто цінова стратегія олігополістичних фірм передбачає наявність стимулів до погоджених дій або до таємної змови під час ціноутворення.

Узгодженість дій (змова) – це стратегія, яка зустрічається дуже часто на олігополістичному ринку. Вона полягає у тому, що фірми домовляються між собою відносно цін і обсягів виробництва. Виділяють такі види змови: таємна, мовчазна (лідерство в цінах) та легальна.

52.Проаналізуйте особливості монополістичної конкуренції. Умови вступу до галузі.

Між ідеальними моделями досконалої конкуренції і монополії міститься цілий спектр ринкових структур, серед яких найбільший інтерес становлять монополістична конкуренція і олігополія. Їх дослідження почнемо з розгляду монополістичної конкуренції, однієї з найпоширеніших моделей у сучасному ринковому середовищі. Сама її назва підказує, що монополістична конкуренція поєднує в собі риси двох моделей – досконалої конкуренції та чистої монополії.

Характерні риси ринку монополістичної конкуренції

• відносно велика кількість фірм, що виробляють різноманітну (диференційовану) продукцію, так що на кожну з них припадає незначна доля галузевої пропозиції;

• ринок відкритий для входу-виходу (причому ефект масштабу фірми не має великого значення, а капітал, який потрібен для початку справи, як правило, невеликий). Входячи в галузь, фірма повинна запропонувати споживачу власний різновид продукту певного виду, захистивши права на його виробництво;

• попередня особливість призводить до монополізму в створенні визначеного різновиду продукції і надає фірмі можливість самостійно встановлювати ціну і обсяг продаж. Тобто виникнення незначної монопольної влади дозволяє фірмі встановлювати трохи вищі ціни, бо при значному підвищенні цін покупці віддадуть перевагу товару-заміннику;

• крива попиту на продукцію фірми в умовах монополістичної конкуренції має низхідний нахил, оскільки на ринку продаються товари-замінники. А її висока еластичність пояснюється залежністю попиту не тільки від ціни даного товару, але і від цін інших товарів даного виду;

• щоб стимулювати попит на свій товар, фірми використовують методи нецінової конкуренції, такі як диференціація продукту та реклама. Чим сильніша нецінова конкуренція, тим менше покупці звертають увагу на ціну товару (тим меншою стає цінова еластичність попиту і тим більшою стає монопольна влада фірми).

Монополістична конкуренція виникає там, де господарюють десятки фірм, таємна змова між якими практично неможлива. Кожна фірма діє на свій страх і ризик, сама визначає власну цінову політику. Передбачити і врахувати дії усіх інших учасників конкуренції майже неможливо. Ця ринкова модель широко представлена у галузях, які виробляють товари споживання (харчова і легка промисловість, сфера послуг тощо). Особливості ринку монополістичної конкуренції яскраво проявляються під час ціноутворення фірм і визначення обсягів випуску продукції.