10.2. Соціально-економічне прогнозування в національній економіці

Прогноз (із грец. prognosis – передбачення) – науково обґрунтоване судження, що дає випереджаючу інформацію про розвиток об’єкта у майбутньому.

Економічне прогнозування – це науково обґрунтоване системою встановлених причинно-наслідкових зв’язків та закономірностей виявлення стану та вірогідних шляхів розвитку явищ і процесів, які проявляються на національному регіональному, галузевому рівнях, а також на рівні підприємства.

Згідно Закону України “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного та соціального розвитку України” державне прогнозування економічного і соціального розвитку - науково обґрунтоване передбачення напрямів розвитку країни, окремих галузей економіки або окремих адміністративно-територіальних одиниць, можливого стану економіки та соціальної сфери в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення параметрів економічного і соціального розвитку.

Методи прогнозування

Прогнозні та програмні документи економічного і соціального розвитку– документи, що відповідають вимогам законодавства України щодо документів і відображають прогнози і програми економічного і соціального розвитку. Органи державної влади, які розробляють, затверджують і здійснюють дані документи, це: Кабінет Міністрів України, уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Прогнозні та програмні документи України

Система прогнозних і програмних документів включає :

прогнози економічного і соціального розвитку України на середньо- (розробляються на 5 років) та короткостроковий (розробляються щорічно) періоди;

Державну програму економічного і соціального розвитку України на короткостроковий період (розробляється щорічно взаємоузгоджено з проектом Державного бюджету України);

прогнозів економічного і соціального розвитку АРК, областей, районів та міст на короткостроковий період;

прогнози розвитку окремих галузей економіки на середньостроковий період;

програму розвитку окремих галузей економіки.

10.3. Макроекономічне планування як функція державного регулювання

План – це сукупність обґрунтувань цілей і способів їхнього досягнення

Основні методи планування:

• балансовий метод, суть якого полягає в забезпеченні пропорційності між потребами і ресурсами за допомогою системі балансів;

• нормативний метод, заснований на визначенні системи матеріальних, трудових і фінансових норм і нормативів, порядку і методів їх використання для розробки та обґрунтування планових рішень;

• економіко-математичний метод, суть якого полягає у побудові математичної моделі економічного об’єкта;

• програмно-цільовий метод– це спосіб формування системи планових рішень на основі виокремлення пріоритетів економічного, соціального розвитку і розробки взаємопов’язаних макроекономічних, галузевих і регіональних програм.

Макроекономічне планування– це особливий вид діяльності держави щодо визначення стратегічних, тактичних і оперативних цілей планового періоду, а також способів досягнення таких цілей.