20. Сутність темпераменту. Історія розвитку вчення про темперамент.

Темперамент – біол. фундамент особистості, який базується на властивостях НС, пов’язаний з будовою тіла і обміном речовин в організмі. Темперамент успадковують. Основні властивості особистості: екстраверсія., інтроверсія, нейротизм. Відомо, що емоційні прояви і вчинки людей в різних ситуаціях життя не є однаковими.    Одні миттєво приймають найважливіші рішення, другі довго вагаються перед тим як здійснити той чи інший вчинок. Вчені віддавна звернули увагу на можливість поділу людей на декілька груп або типів темпераменту за індивідуальними особливостями реагування на різні життєві ситуації. Відомі три основні теорії пояснення суті темпераменту, з яких перші дві мають лише історичне значення.

Основоположником першої (гуморальної) теорії вважають давньогрецького лікаря Гіппократа ( V ст. до н. е.). Гіппократ пов'язував стан організму із співвідношенням різних рідин, начебто наявних у тілі людини. Назви основних типів темпераменту походять від назв цих рідин і збереглися донині: холеричний - від слова chole (жовч), сангвінічний - від sanguis (кров), меланхолічний - від melon chole (чорна жовч), флегматичний - від phlegma (слиз). Але, незважаючи на правильний опис типів, Гіппократ не зміг дати їх наукове обґрунтування.

Другу (конституційну) теорію започаткував у XX ст. н. е. німецький психіатр Е. Кречмер. Головною ідеєю цієї теорії є функціональна залежність темпераменту від будови (конституції) тіла (див. главу 1.5). Е. Кречмер виділив чотири конституційні типи (астеничний, атлетичний, пікнічний, дисплатичний) і вважав, що кожному з них притаманний відповідний темперамент.

Основним недоліком гуморальної та конституційної теорій було пояснення темпераменту лише біологічними чинниками і недооцінювання ролі середовища і соціальних умов у формуванні психологічних властивостей індивіда.

Третій підхід до пояснення суті темпераменту пов'язаний з вченням І. П. Павлова про діяльність центральної нервової системи. На відміну від гуморальної та конституційної теорій, вчення І. П. Павлова базується на виділенні мозку як компонента організму, що регулює діяльність усіх тканин та органів; об'єднує й узгоджує діяльність складових організму як системи; відчуває на собі вплив усіх органів, внаслідок чого функціонально перебудовується; виступає органом зв'язку організму із зовнішнім середовищем.

21. Психологічна характеристика типів темпераменту.

Темпераменти:

Сангвінік – суб’єктивно переживає час, випереджає плин часу. Підвищена реактивність, яка врівноважена з активністю. Жвавий тип нс, має сильний , зрівноважений, рухливий тип нс. Єнергія та впертість у досягненні мети, у самовладанні., у значній рухливості нерв процесів, що виявляється в умінні швидко перебудовувати свої звички і вподобання, виходячи з конкретних обставин життя.

Холерик – дуже випереджає плин часу, тому спрямований вперед, у майбутнє, переживає гострий дефіцит часу мала чутливість, висока реактивність, активність. Нестримний тип нс, має сильну, але неврівноважену нс. Для людей нестримного типу характерна захопленість при виконанні роботи, натхненна праця, але часто якась дрібниця може звести все нанівець, що свідчить про незрівноваженість нерв процесів із переважанням збудження. Отже, не використовується поняття рухливості процесів.

Флегматик – суб’єктивний час відстає від реального часу, час плине повільно, рівномірно, його на все вистачає, висока активність, що суттєво переважає малу реактивність. Спокійний тип нс, має сильну, зрівноважену, проте інертну нс. Неквапливість дій. Єнегрія, велика працездатність, самовладання, певний консерватизм поведінки, повільність у винесенні рішень, особливо в раптових ситуаціях, що свідчить про інертність нерв процесів.

Меланхолік – начебто ”прив’язаний” до реального часу, загальмований у ньому. Нема ні запізнення, ні випередження, велика чутливість, мала реактивність. Слабкий тип нс, загальна слабкість нс, не застосовують для хар-ки : зрівноваженість, рухливість нерв процесів. Особливість – швидкий розвиток позамежного гальмування під дією навіть помірних за силою подразників. Нерішучість, нездатність наполягати на своєму, легке підпорядкування чужій волі, за незвичайних обст – впад в паніку, життя видається мел дуже тяжким, повним непереборних труднощів. Такі люди намагаються ізолювати себе від життя з його хвилюваннями, уникають товариства, відповідальності