5. Основні форми прояву психіки та їхній взаємозв’язок (психічні процеси, стани, властивості).

Психіка людини - якісно більш високий рівень, ніж психіка тварин (Homo sapiens - людина розумна). Свідомість, розум людини розвивалися в процесі трудової діяльності, яка виникла в силу необхідності здійснення спільних дій для добування їжі при різкій зміні умов життя первісної людини. І хоча видові біологічно-морфологічні особливості людини стійкі вже протягом тисячоліть, розвиток психіки людини відбувалося в процесі трудової діяльності. Трудова діяльність має продуктивний характер; працю, здійснюючи процес виробництва, закарбовується у своєму продукті, тобто відбувається процес втілення, опредмечення в продуктах діяльності людей їхніх духовних сил і здібностей. Таким чином, матеріальна, духовна культура людства - це об'єктивна форма втілення досягнень психічного розвитку людства.

Відчуття - це відображення окремих властивостей предметів, що впливають на органи чуття. Відчуття - об'єктивні, так як в них завжди відображено зовнішній подразник, а з іншого боку, суб'єктивні, оскільки залежать від стану нервової системи та індивідуальних особливостей. Прийом і переробка людиною надійшла через органи почуттів інформації завершується появою образів предметів чи явищ. Процес формування цих образів називається сприйняттям («перцепція»). Для сприйняття будь-якого явища необхідно, щоб воно змогло викликати реакцію, яка і дозволить нам «настроїти» на неї свої органи чуття. Подібна довільна або мимовільна спрямованість і зосередженість психічної діяльності на якомусь об'єкті сприйняття називається увагою. Без нього сприйняття неможливо. Прийнято розрізняти механічне і смислове запам'ятовування. Процес механічного запам'ятовування нудний. Внутрішні, істотні зв'язки явищ, подій при цьому не розкриваються, потрібні багаторазові повторення. Смислове, або логічне, запам'ятовування спирається на глибоке проникнення в зміст явищ або предметів. Збереження - непассівний процес утримання інформації. У психології розкрита залежність збереження від установок особистості (професійна спрямованість пам'яті, злопам'ятність емоційної пам'яті), умов та організації заучування.

6.    Основні напрями психології.

Біхевіоризм предметом психологічного дослідження вважає поведінку людини, яка повністю залежить від зовнішніх стимулів. Представники (Ю.Уотсон, Е.Толмен, К.Халл, Б.Скінер) вважають, що повинні мати справу тільки з тим, що входить до організму у вигляді стимулів, а виходить з нього у формі поведінкових реакцій. Розвиток людини – це розширення репертуару поведінки, яке досягається шляхом набування нових реакцій.

Психоаналіз (З.Фрейд, А.Адлер, Е.Фром, К.Хорні, К.Юнг, Е.Еріксон). Предмет дослідження – людські потреби, потяги, бажання, мотиви, емоції та статево-рольова поведінка.

Гуманістична психологія (Г.Олпорт, Г.Мюррей, К.Роджерс, А.Франк, А.Маслоу, В.Роменець). Предмет дослідження – здорова творча особистість. Мете такої особистості – само актуалізація (якомога повний вияв своїх можливостей). Це прагнення ґрунтується на потребі само актуалізації (А.Маслоу) – „вершині” в ієрархії потреб людини, яку складають також потреби в повазі та самоповазі, потреби в любові з боку соціального оточення, належності до спільноти, потреби в безпеці та фізіологічні потреби