3. Місце психології в системі наук.

Питання про місце психології в системі наук завжди було і залишається предметом гострих дискусій. Від відповіді на нього залежать можливості використання психологічних даних в інших науках, розуміння того, наскільки правомірно використовувати їх здобутки в психології. Місце, яке відводилося психології в системі наук у різні історичні періоди, свідчило і про рівень розвитку психологічних знань, і про загально-філософську спрямованість самої класифікаційної схеми.

Постійну потребу використовувати здобутки психології мають суспільні науки. У дослідженні соціальних процесів завжди виникає необхідність врахувати психологічні фактори: механізми індивідуальної і групової поведінки людей, соціальні настановлення й орієнтири, настрої, почуття, психологічний клімат, механізми навіювання, наслідування, психологічного зараження тощо. Інтенсивний розвиток різних наук і їх тісний зв'язок із психологією зумовлюють виникнення багатьох суміжних проблем. У процесі їх вивчення з'являються і набувають розвитку численні суміжні науки: медична психологія, юридична психологія, авіаційна психологія, соціальна психологія та ін. Саме в їх координатах найчастіше формулюються нові питання, здійснюється пошук нових шляхів і методів їх дослідження, одержуються нові результати, які стають підґрунтям нових концепцій і наукових теорій.

3. Методи психології.

1. Організаційні

- порівняльний;

- лонгітюдний;

- комплексний методи.

2. Емпіричні, за допомогою яких відбувається безпосереднє дослідження і збираються факти про прояви тих чи інших психічних явищ.

3. Методи обробки даних: опис випадків, які найбільш повно виражають типи та варіанти.

- кількісний;

- якісний.

4. Інтерпретаційні:

- генетичний (аналіз матеріалу);

- структурний (встановлення структурних зв’язків між всіма характеристиками людини або особистості).

4. Свідомість людини, її розвиток. Відмінність свідомості людини від психіки тварин.

Свідомість найвищий рівень психічного відображення дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом, що характеризує її духовну активність у конкретних історичних умовах. Свідомість пов’язана із знаннями людини про світ. Свідомість має суспільну природу, оскільки виникає і розвивається лише в людському суспільстві. Розрізняють суспільну свідомість, свідомість конкретної людини, самосвідомість людини. Функції свідомості: формує внутрішній план діяльності, її програму; синтезує динамічну модель дійсності, за допомогою якої людина орієнтується в навколишньому фізичному і соціальному середовищі; визначає попередню мислену побудову дій, передбачає їх наслідки, керує і контролює поведінку людини, здатність її відповідати за наслідки дій та розуміти те, що має місце в навколишньому світі і в ній самій. Немає сумніву, що існує величезна різниця між психікою людини тапсихікою тварини. Свідомість, як і психіка в цілому, є процесом відображення, але цейпроцес на рівні свідомості відбувається значно складніше. Для свідомостіхарактерний ряд специфічних властивостей, які не спостерігаються в психіцітварин: у людини відображення навколишнього світу по-різному на різних етапахісторичного розвитку. Процес відображення навколишнього світу не залишаєтьсянезмінним. Змінюється вік, здобувається досвід, змінюються погляди нажиття. У тварин теж відбуваються подібні зміни, але вони стосуються однієїособи, а людина може присвоїти суспільно-історичний досвід усьоголюдства.