38. Мислення як вища форма пізнавальних психічних процесів.

Мислення - процес опосередкованого та узагальненого пізнання людиною предметів і явищ об'єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв'язках і відносинах.

Зароджуючись у чуттєвому пізнанні та спираючись на нього, мислення виходить за його межі. Мислячи, людина пізнає те, чого вона не може безпосередньо сприйняти і уявити; доходить до ро­зуміння суті явищ світу, формує поняття про них і практично ово­лодіває ними.

Мислення виникає в процесі взаємодії людини із зовнішнім світом, воно є функцією її мозку, вищою формою вияву аналітико-синтетичної діяльності.

Мислення, якщо воно правильне, відображає об'єктивну дійсність глибше, повніше й точніше, ніж чуттєве її пізнання. Мислення людини відбувається з допомогою понять, кожне з яких відображене одним або декількома словами.

ОПЕРАЦІЇ

Аналіз - це розчленування в думці предмета, явища або поняття і вирізнення окремих його частин, ознак або властивостей.

Синтез - це поєднання в думці окремих елементів, частин, ознак у єдине ціле.

Узагальнення- мисл. Операція, обєднення предметів і явищ за їх спільними й істотними ознаками

Абстрагування - відволікання від несуттєвих ознак і виок­ремлення самих лише суттєвих особливостей групи предметів або явищ.

Порівняння - встановлення подібності й несхожості між пред­метами або явищами дійсності.

ФОРМИ

Поняття - це відображення загальних і притому суттєвих влас­тивостей предметів і явищ дійсності.

Процес мислення являє собою перехід суб'єкта від наявних до нових знань.

Пізнання нового відбувається через розумові дії (операції):

• аналіз;

• синтез;

• абстрагування;

• узагальнення;

• класифікацію.

39. Мова – матеріальна основа мислення.

Мислення є вищим пізнавальним процесом. Воно є породженням нового знання, активною формою творчого відображення і перетворення людиною дійсності. Мислення породжує такий результат, якого ні в самій дійсності, ні в суб'єкта на даний момент часу не існує. Мислення (в елементарних формах воно є і у тварин) також можна розуміти як отримання нових знань, творче перетворення уявлень, які ми маємо.

Мова є основним засобом людського спілкування. Без неї людина не мала б можливості отримувати і передавати велику кількість інформації, зокрема таку, яка несе велике смислове навантаження або фіксує в собі те, що неможливо сприйняти за допомогою органів чуття (абстрактні поняття, безпосередньо не сприймані явища, закони, правила і т.п.). Без письмової мови людина була б позбавлена можливості дізнатися, як жили, що думали і робили люди попередніх поколінь. У неї не було б можливості передати іншим свої думки і відчуття. Завдяки мові як засобу спілкування індивідуальна свідомість людини, не обмежуючись особистим досвідом, збагачується досвідом інших людей, причому в набагато більшому ступені, ніж це може дозволити спостереження та інші процеси немовного, безпосереднього пізнання, здійснюваного через органи чуття: сприйняття, увагу, уяву, пам'ять і мислення. Через мову психологія і досвід однієї людини стають доступними іншим людям, збагачують їх, сприяють їх розвитку.

Головна функція мови у людини все ж таки полягає в тому, що вона є інструментом мислення. В слові як понятті укладено набагато більше інформації, чим може в собі нести просте поєднання звуків.

Той факт, що мислення людини нерозривно пов'язано з мовою перш за все доводиться психофізіологічними дослідженнями участі голосового апарату в рішенні розумових задач. Электроміографічне дослідження роботи голосового апарату у зв'язку з розумовою діяльністю показало, що в найскладніші і напружені моменти мислення у людини спостерігається підвищена активність голосових зв'язок.

Виявилося, що всі види мислення людини, пов'язані з необхідністю використовування більш менш розгорнених міркувань, супроводжуються посиленням мовнорухової імпульсації, а звичні і повторні розумові дії її редукцією. Існує, мабуть, деякий оптимальний рівень варіацій інтенсивності мовнорухових реакцій людини, при якому розумові операції виконуються найбільш успішно, максимально швидко і точно.