
- •1. Визначення психології як науки, її завдання.
- •2. Основні галузі психології.
- •3. Місце психології в системі наук.
- •3. Методи психології.
- •4. Свідомість людини, її розвиток. Відмінність свідомості людини від психіки тварин.
- •5. Основні форми прояву психіки та їхній взаємозв’язок (психічні процеси, стани, властивості).
- •8. Особистість, її структура.
- •9. Класифікація груп, їхня характеристика.
- •10. Колектив як високорозвинена мала група, його розвиток, формування
- •11. Потреби. Ієрархія людських потреб (за Маслоу).
- •12. Поняття про спілкування. Вербальні і невербальні засоби спілкування.
- •13. Функції та структура спілкування.
- •15. Індивід, особистість, індивідуальність.
- •16. Взаємозв’язок біологічного та соціального в особистості.
- •17. Формування і розвиток особистості.
- •18. Соціалізація особистості. Основні механізми соціалізації особистості.
- •19. Самосвідомість та „я-концепція” особистості.
- •20. Сутність темпераменту. Історія розвитку вчення про темперамент.
- •21. Психологічна характеристика типів темпераменту.
- •22. Темперамент, його види, прояв у життєдіяльності.
- •23. Характер особистості. Природні і соціальні передумови його формування.
- •24. Акцентуація характеру. Етапи формування характеру.
- •25. Здібності, їх розвиток і формування.
- •26. Структура здібностей: загальні та спеціальні здібності.
- •27. Пізнавальні психічні процеси, їх характеристика.
- •28. Поняття про емоції та почуття. Їх функції в житті людини.
- •29. Основні якості і форми переживання почуттів.
- •30. Поняття про волю. Зв'язок волі з характером.
- •31. Психічні стани, їх роль у життєдіяльності.
- •32. Увага. Класифікація, якості уваги.
- •34. Поняття про сприймання. Закони сприймання.
- •35. Поняття про пам'ять. Роль та місце пам’яті в системі психічних процесів.
- •36. Види пам'яті.
- •37. Основні процеси та механізми пам’яті.
- •38. Мислення як вища форма пізнавальних психічних процесів.
- •39. Мова – матеріальна основа мислення.
- •40. Логічні форми мислення.
- •41. Види мислення, їхні особливості.
- •42. Класифікація людей за типами мислення.
- •43. Уява. Процеси уяви.
- •44. Уява і творчість. Талант. Геніальність.
38. Мислення як вища форма пізнавальних психічних процесів.
Мислення - процес опосередкованого та узагальненого пізнання людиною предметів і явищ об'єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв'язках і відносинах.
Зароджуючись у чуттєвому пізнанні та спираючись на нього, мислення виходить за його межі. Мислячи, людина пізнає те, чого вона не може безпосередньо сприйняти і уявити; доходить до розуміння суті явищ світу, формує поняття про них і практично оволодіває ними.
Мислення виникає в процесі взаємодії людини із зовнішнім світом, воно є функцією її мозку, вищою формою вияву аналітико-синтетичної діяльності.
Мислення, якщо воно правильне, відображає об'єктивну дійсність глибше, повніше й точніше, ніж чуттєве її пізнання. Мислення людини відбувається з допомогою понять, кожне з яких відображене одним або декількома словами.
ОПЕРАЦІЇ
Аналіз - це розчленування в думці предмета, явища або поняття і вирізнення окремих його частин, ознак або властивостей.
Синтез - це поєднання в думці окремих елементів, частин, ознак у єдине ціле.
Узагальнення- мисл. Операція, обєднення предметів і явищ за їх спільними й істотними ознаками
Абстрагування - відволікання від несуттєвих ознак і виокремлення самих лише суттєвих особливостей групи предметів або явищ.
Порівняння - встановлення подібності й несхожості між предметами або явищами дійсності.
ФОРМИ
Поняття - це відображення загальних і притому суттєвих властивостей предметів і явищ дійсності.
Процес мислення являє собою перехід суб'єкта від наявних до нових знань.
Пізнання нового відбувається через розумові дії (операції):
• аналіз;
• синтез;
• абстрагування;
• узагальнення;
• класифікацію.
39. Мова – матеріальна основа мислення.
Мислення є вищим пізнавальним процесом. Воно є породженням нового знання, активною формою творчого відображення і перетворення людиною дійсності. Мислення породжує такий результат, якого ні в самій дійсності, ні в суб'єкта на даний момент часу не існує. Мислення (в елементарних формах воно є і у тварин) також можна розуміти як отримання нових знань, творче перетворення уявлень, які ми маємо.
Мова є основним засобом людського спілкування. Без неї людина не мала б можливості отримувати і передавати велику кількість інформації, зокрема таку, яка несе велике смислове навантаження або фіксує в собі те, що неможливо сприйняти за допомогою органів чуття (абстрактні поняття, безпосередньо не сприймані явища, закони, правила і т.п.). Без письмової мови людина була б позбавлена можливості дізнатися, як жили, що думали і робили люди попередніх поколінь. У неї не було б можливості передати іншим свої думки і відчуття. Завдяки мові як засобу спілкування індивідуальна свідомість людини, не обмежуючись особистим досвідом, збагачується досвідом інших людей, причому в набагато більшому ступені, ніж це може дозволити спостереження та інші процеси немовного, безпосереднього пізнання, здійснюваного через органи чуття: сприйняття, увагу, уяву, пам'ять і мислення. Через мову психологія і досвід однієї людини стають доступними іншим людям, збагачують їх, сприяють їх розвитку.
Головна функція мови у людини все ж таки полягає в тому, що вона є інструментом мислення. В слові як понятті укладено набагато більше інформації, чим може в собі нести просте поєднання звуків.
Той факт, що мислення людини нерозривно пов'язано з мовою перш за все доводиться психофізіологічними дослідженнями участі голосового апарату в рішенні розумових задач. Электроміографічне дослідження роботи голосового апарату у зв'язку з розумовою діяльністю показало, що в найскладніші і напружені моменти мислення у людини спостерігається підвищена активність голосових зв'язок.
Виявилося, що всі види мислення людини, пов'язані з необхідністю використовування більш менш розгорнених міркувань, супроводжуються посиленням мовнорухової імпульсації, а звичні і повторні розумові дії її редукцією. Існує, мабуть, деякий оптимальний рівень варіацій інтенсивності мовнорухових реакцій людини, при якому розумові операції виконуються найбільш успішно, максимально швидко і точно.