24. Акцентуація характеру. Етапи формування характеру.

Хар-р- це сталі риси особистості, що формуються і проявляються в її діяльності і спілкуванні та зумовлюють типові для неї способи поведінки. Акцентуа́ція (від лат. accentus — наголос), акцентуа́ція хара́ктеру, акцентуа́ція особи́стості — особливість характеру (в інших джерелах — особистості) людини, що знаходиться в межах клінічної норми, при якій окремі його риси надмірно посилені, унаслідок чого виявляється виборча уразливість у відношенні одних психогенних впливів при збереженні хорошої стійкості, адаптованості до інших. Акцентуації не є психічними розладами, але за певними своїми властивостями схожі з розладами особистості, що дозволяє робити припущення про наявність між ними зв'язку

Леонгард виділив 10 типів «акцентуйованих особистостей», які поділив на 2 групи за принципом акцентуації властивостей або хар-ру, або темпераменту. До акцентуації рис хар-ру віднесемо демонстративний, педантичний, стійкий і неврівноважений. Акцентуації за темпераментом- це гіпертимічний, дистимічний, тривожно-боязливий, циклотомічний, афективно-екзальтований та емотивний типи

25. Здібності, їх розвиток і формування.

Здібності - це такі психологічні особливості людини, від яких залежить успішність придбання знань, умінь, навичок, але які самі до наявності цих знань, умінь і навичок не зводяться.

Здібності - це можливість, а необхідний рівень майстерності в тім чи іншій справі - це дійсність. Музичні здібності, що виявилися в дитини, ні в якій мері не є гарантією того, що дитина буде музикантом. Для того щоб це відбулося, необхідно спеціальне навчання, наполегливість, виявлена педагогом і дитиною, гарна стан здоров'я, наявність музичного інструмента, нот і багатьох інших умов, без яких здатності можуть стихнути, так і не розвивши.

Здібності виявляються тільки в діяльності, і притім тільки в такий діяльності, що не може здійснюватися без наявності цих здібностей. Це виявиться в тім, наскільки швидко і легко він засвоює прийоми роботи, колірні відносини, навчається бачити прекрасне в навколишньому світі.

Три точки зору стосовно здібностей:

- С - вроджені

- С - придбані - З - біосоціальна

Здібності формуються в діяльності за сприятливих соціальних умов життя.

Задатки і схильності

Під задатками слід вбачати не стільки анатомо-фізіологічні, скільки психофізіологічні властивості, в першу чергу ті, які виявляє дитина в самій ранній фазі оволодіння діяльністю, а іноді і дорослий, ще не займається систематично певною діяльністю.

Під задатками розуміють первинну природну основу здібності, ще не розвинену, але дає себе знати при перших пробах діяльності.

Задатки несуть у собі можливості для розвитку здібностей у процесі навчання, виховання і трудової діяльності. Ось чому так важливо якомога раніше виявити задатки дітей, з тим щоб цілеспрямовано формувати їх здібності.

Схильності - це перший і найбільш рання ознака зароджуєтьсяздібності. Схильність проявляється у прагненні, тяжінні дитини (або дорослого) до певної діяльності (малювання, заняття музикою).

При щирій прихильності можна спостерігати не тільки непереборне тяжіння до діяльності, але й швидке просування до майстерності, досягнення значних результатів. При помилковою, чи уявної, схильності цього не відзначається.

На розвиток здібностей впливають умови життя і діяльності, психічні особливості людини.

Так, значимі соціальні спонукання активізують особистість. На прояв і розвиток здібностей впливають:

- Любов до справи, пристрасна захопленість ним;

- Позитивне ставлення до обраної діяльності. Сприяють розвитку здібностей такі якості особистості, як працьовитість, воля, рішучість, цілеспрямованість, висока працездатність.

Навіть за відсутності яскраво виражених природних даних всебічний розвиток особистості призводить до більш високого рівня здібностей людини в одній обраній ним діяльності і дозволяє досягти в ній досить високих результатів.

На розвиток здібностей істотний вплив роблять навчання і виховання.

Здібності розвиваються нерівномірно: одні - раніше, інші-пізніше, в міру накопичення знань і досвіду.

До індивідуальних особливостей особистості належать здібності. За своєю сутністю здібності — це такі індивідуально-психологічні особливості, що виявляються в процесі оволодіння діяльністю, у ході набування знань, умінь і навичок. Розвиток здібностей відбувається в процесі життя індивіда.

Різні люди за однакових умов з різним темпом оволодівають знаннями, уміннями і навичками в тій чи іншій сфері діяльності.

Слід зазначити, що здібності є не лише результатом розвитку, але і дії уроджених особливостей. У цьому плані важливе значення має поняття обдарованості. Обдарованість — це своєрідність природних передумов, наявність внутрішніх умов, що лежать в основі здібностей. Іншими словами, здібності — це обдарованість у розвитку.

Є два рівні розвитку здібностей: 1) репродуктивний — відображає високе вміння засвоювати знання, опановувати діяльність і виконувати її за зразком; 2) творчий — уміння створювати нове, оригінальне, творче.

Високий рівень у розвитку здібностей називають талантом.