
- •1. Визначення психології як науки, її завдання.
- •2. Основні галузі психології.
- •3. Місце психології в системі наук.
- •3. Методи психології.
- •4. Свідомість людини, її розвиток. Відмінність свідомості людини від психіки тварин.
- •5. Основні форми прояву психіки та їхній взаємозв’язок (психічні процеси, стани, властивості).
- •8. Особистість, її структура.
- •9. Класифікація груп, їхня характеристика.
- •10. Колектив як високорозвинена мала група, його розвиток, формування
- •11. Потреби. Ієрархія людських потреб (за Маслоу).
- •12. Поняття про спілкування. Вербальні і невербальні засоби спілкування.
- •13. Функції та структура спілкування.
- •15. Індивід, особистість, індивідуальність.
- •16. Взаємозв’язок біологічного та соціального в особистості.
- •17. Формування і розвиток особистості.
- •18. Соціалізація особистості. Основні механізми соціалізації особистості.
- •19. Самосвідомість та „я-концепція” особистості.
- •20. Сутність темпераменту. Історія розвитку вчення про темперамент.
- •21. Психологічна характеристика типів темпераменту.
- •22. Темперамент, його види, прояв у життєдіяльності.
- •23. Характер особистості. Природні і соціальні передумови його формування.
- •24. Акцентуація характеру. Етапи формування характеру.
- •25. Здібності, їх розвиток і формування.
- •26. Структура здібностей: загальні та спеціальні здібності.
- •27. Пізнавальні психічні процеси, їх характеристика.
- •28. Поняття про емоції та почуття. Їх функції в житті людини.
- •29. Основні якості і форми переживання почуттів.
- •30. Поняття про волю. Зв'язок волі з характером.
- •31. Психічні стани, їх роль у життєдіяльності.
- •32. Увага. Класифікація, якості уваги.
- •34. Поняття про сприймання. Закони сприймання.
- •35. Поняття про пам'ять. Роль та місце пам’яті в системі психічних процесів.
- •36. Види пам'яті.
- •37. Основні процеси та механізми пам’яті.
- •38. Мислення як вища форма пізнавальних психічних процесів.
- •39. Мова – матеріальна основа мислення.
- •40. Логічні форми мислення.
- •41. Види мислення, їхні особливості.
- •42. Класифікація людей за типами мислення.
- •43. Уява. Процеси уяви.
- •44. Уява і творчість. Талант. Геніальність.
22. Темперамент, його види, прояв у життєдіяльності.
Темперамент—це біологічний фундамент особистості, який базується на властивостях нервової системи, пов’язаний з будовою тіла та обміном речовин в організмі. Тип вищої нервової діяльності - поняття фізіологічне, а темперамент психологічне. Темперамент - це динамічна характеристика діяльності, що виражається не стільки в її кінцевому результаті, скільки в особливостях її здійснення.
І. Холеричний тип темпераменту.
1) Умовні (позитивні) рефлекси утворюються легко, відзначаються точністю і міцністю (залишаються стійкими при різноманітних умовах). Гальмівні рефлекси виробляються з труднощами.
2) Характерна циклічність у діяльності і поведінці. Це пояснюється неврівноваженістю ВНД, що виявляється у переважанні збудливого процесу і не достатку гальмування.
3) Характеризується підвищеною збудливістю і емоційною реактивністю. Холерик буває запальним, нетерплячим, різким у стосунках, прямолінійним, може довгий час невтомно працювати.
4) Вольові дії дуже поривчасті, якщо холерику цікаво, він здатний до високої концентрації уваги, але виявляє недостатню здатність до переключення.
ІІ. Сангвінічний тип темпераменту.
1) Умовні рефлекси (як позитивні, так і гальмівні) утворюються легко, виявляються міцними і точними. Сангвініки легко збуджуються і так само легко гальмують свої дії, бажання.
2) Завдяки пластичності, сангвініки дуже легко пристосовуються до нових умов життя, швидко знаходять контакт у стосунках з оточуючими людьми, у колі незнайомих людей почувають себе вільно, відрізняються товариськістю.
3) Характерна підвищена реактивність: сангвініки голосно сміються та бурхливо сердяться.
ІІІ. Флегматичний тип темпераменту.
1) Умовні рефлекси утворюються дещо повільніше, ніж у сангвініка, але також є стійкими.
2) У своїй поведінці, рухах, розмові, вони повільні та спокійні. При зустрічах з труднощами вони підвищують свою активність і усілякими способами намагаються подолати перешкоди.
4) Флегматики точно дотримуються виробленого розпорядку життя, і тому ніщо не може відвернути їх від основної діяльності. Вони працюють зосереджено, наполегливо, вирізняються посидючістю. Увага - стійка, але спостерігаються труднощі із переключенням уваги.
IV. Меланхолічний тип темпераменту.
1) Слабкість як збудливого, так і гальмівного процесів означає, що умовні рефлекси є нестійкими і від зміни оточення легко гальмуються.
2) Реакції на подразники часто бувають неадекватні. Отже, їм властиве легке відхилення уваги, низька комплексна реактивність, недовгочасне зосередження на об'єктах діяльності. Будь-який сильний вплив з боку оточуючих викликає у меланхоліка застійні гальмівні процеси.
3) Меланхоліки дуже вразливі люди, схильні до астенічних емоцій. Почуття їхні вирізняються повільністю перебігу, стійкістю та слабкою експресивністю. Це люди з чутливою натурою.
4) У звичному, спокійному, позитивно налаштованому середовищі меланхоліки почувають себе добре, виявляються прекрасними працівниками і успішно виконують життєві та робочі завдання.
Роль темпераменту в діяльності людини
Кожний тип темпераменту має свої позитивні та негативні сторони, які виявляються в діяльності. Особливо показово це виступає на прикладі порівняння діяльності людей із сильною і слабкою нервовою системою.
Спеціальні дослідження встановили, що слабкість типу виражає не тільки недолік сили збудливого і гальмівного, але й пов'язану із ним високу чутливість, реактивність, а сильна нервова характеризується низькою чутливістю, що забезпечує їх приблизно рівний пристосувальний ефект. Властивості нервової системи впливають на діяльність не прямо, а опосередковано - через індивідуальний стиль діяльності. Індивідуальний стиль діяльності - характерна для даного індивіда сукупність способів, що забезпечують успішність виконання певної дії. Для прикладу, інертність нервових процесів має як негативні сторони - повільність протікання нервових процесів, повільне переключання, так і позитивні сторони - тривалість збереження, стійкість психічних процесів.
Таким чином, в більшості професій риси темпераменту, надаючи своєрідності процесу діяльності, не впливають на її кінцеву продуктивність. Недоліки темпераменту можуть компенсуватися спеціальною підготовкою, вольовими зусиллями та оволодінням особливими способами виконання дій. У тих галузях професійної діяльності, де висуваються досить жорсткі вимоги до темпу чи інтенсивності дій, індивідуальні особливості динамічних проявів психіки можуть стати фактором, що впливає на придатність до діяльності. Наприклад: для оволодіння навичками жонглювання, потрібна така властивість нервової діяльності, як рухливість, тому жонглерами не можуть стати носії інертної нервової системи. Ще більше значення має лабільність: лабільні особи навчаються жонглювати удвічі - утричі швидше за рухливих. Наприкінці першого курсу "інертні" учні циркового училища жонглювали лише трьома - чотирма предметами, тоді як лабільні п'ятьма - сімома. Отже, існує коло професій, якими неможливо успішно оволодіти лише за рахунок індивідуального стилю діяльності.