25. Доведіть звязок кредиту з іншими економічними категоріями.

Кредит- це економічні відносини між субєктами ринку з приводу перерозподілу вартості на умовах поверненості, строковості, платності. Кредит має звязок з такими економ категоріями: виробництво, фінанси, ринок позичкових капіталів, позичковий капітал, позичковий процент, гроші, товар, товарообмін. Рух вартості при взаємодії кредиту з іншими ек категоріями відбувається на основі еквівалентного обміну між юридично відокремленими товаровиробниками. Якими б особливими формами не були кредитні угоди, але на завершальній стадії кредитного процесу в них завжди є грошова форма вартості та й самі кредитні відносини дуже схожі до грошових. При цьому у кредитних операціях позичальниками, як правило виступають субєкти господарювання, а кредиторами банківські установи; гроші, що надані в позику використовуються позичальником, як капітал; джерелом позичкового процента є прибуток на позичені кошти; кредит використовується, як механізм перерозподілу капіталів у суспільному виробництві та як спосіб вирівнювання норми прибутку.

26. У звязку з політичною кризою в Україні інструменти грошово-кредитної політики, на Вашу думку, більш доцільно застосовувати?

Якщо проаналізувати ситуацію в Україні в 1991-1996 роках, то можна сказати , що підходи, які застосовувалися для вирішення завдань економ політики мали переважно кейнсіанський характер. Вирішальну роль у прийнятті екон рішень відігравали поточні, короткострокові завдання, що визначалися політ та соц міркуваннями. Довгострокові цілі, до яких можна віднести стабілізацію цін, забезпечення ек зростання, підвищення зайнятості відсувалися на другий план. Інколи навіть забували про головну мету – перехід до ринкової економіки. Це відбувалося через надмірне втручання органів державного управління в економічні процеси, замість того, щоб створити ринковий механізм ек розвитку і забезпечити його функціонування на засадах саморегулювання. Такий підхід сприяв поглибленню ек кризи в Україні та надто повільному перебігу грошових реформ. Цей період характеризувався явним перебільшенням ролі та можливостей держави в регулюванні економіки, переоцінювалися можливості фіскально-бюджетного механізму, доводилась доцільність і ефективність прямого втручання держави в регулювання економіки. Це призвело до того, що ек життя в країні виявилося некерованим і опинилося у вкрай складному становищі. В Україні спостерігалося таке явище: ринки розбалансовані, держ фінанси підірвані, бюджет дефіцитний, сфера обігу переповнена зайвими грошима, виробництво швидко скорочувалося. Негативним явищем також було те, що кейсіанська концепція не врахувала такого явища, як інфляція, тому через широке використання емісії грошей для фінансування всіх поточних потреб та для покриття бюджетного дифіциту інфляція набула гіпервисоко рівня. Через таку велику кількість негативних наслідків та дуже високий рівень інфляції з 1994 року політику було змінено.

Тому можна побачити, що політика яку обрала для себе України була неправильною. На мою думку доцільно було застосувати монетариські методи, які передбачали проголосити курс на стабілізацію економіки, прискорити проведення грошових реформ, дефіцит бюджету потрібно було фінансувати не за рахунок додаткової емісії, а шляхом зовнішньої позики, яку згодом можна повернути, зменшити податковий тиск для субєктів господарювання та створити для них умови самофінансування. Також великим недоліком під час кризи в Україні було те , що політика проводилася в двох руслах, тобто фіскально-бюджетна сфера проводила політику відповідно до кейсіанських поглядів, а монетарна сфера, зокрема НБУ відповідно до монетариських поглядів. Через це так і не було досягнуто ринкової саморегуляції економіки, знижено результативність антиінфляційної політики. Лише повністю перейшовши до монетариських методів, започаткував використання яких в своїй діяльності НБУ в Укураїні почали спостерігатися позитивні наслідки проведеної політики. Це поступове зниження рівня інфляції з гіпервисокого до помірного, помітна стабілізація валютного курсу, зріс авторитет НБУ, як органу монетарного управління, утвердився його самостійний статус. Саме виконуючи монетариські підходи в грошово-кредитній політиці економіку країни було виведено з економічної кризи та з 2000 року в Україні спостерігалося економічне зростання суспільного виробництва. Це показує те, що результативність монетариських підходів не обмежується лише грошово-кредитною сферою, а й проявляється в сфері реальної економіки.

27. Проаналізуйте проблеми формування валют системи країн СНД. Валютна система кожної країни визначається її внутрішнім законодавством, тобто є явищем суто національним. Кожна держава формує свою власну систему, прагнучи надати їй повну незалежність та здатність протистояти зовнішнім впливам, коли вони загрожують інтересам національної економіки. Наявність такої суверенної системи є однією з ключових ознак політичної та економічної самостійності держави.

Особливо переконливо національно-державна обумовленість грошових систем виявилася в період становлення незалежних країн, що виникли на терені колишнього СРСР. Кожна з них, проголосивши свою політичну незалежність, по суті одночасно заявила про вихід з єдиного рублевого простору, який регулювався іншою державою – Російською Федерацією, та про створення власних грошей і грошової(валютної) системи.

Ознакою валют систем на перехідному етапі була також відсутність національних систем валютного регулювання в Україні. Хронічно неврівноважені грошові системи фактично перебували в «рублевій зоні»: курс відносно інших іноземних валют визначався через крос-курс стосовно до російського рубля, та рубль відігравав роль ключової резервної валюти.

Серед негативних явищ у валютній сфері, які були характерні для цього етапу розвитку валютної системи в Україні, слід назвати:

організаційну слабкість банківської системи;

низький рівень державних валютних резервів;

кризу неплатежів у безготівковому обігу країнами СНД, в першу чергу Росії;

відсутність заборони на проведення будь-яких обмежень на продаж іноземної валюти юридичним особам та системи обов'язкового продажу іноземної валюти;

нерозробленість системи контролю за проведенням валютних операцій та порядку переміщення валюти через кордон України;

широке використання іноземних валют у внутрішньому обігу, яке істотно підірвало стабільність і без того слабкої грошової одиниці — купона;

постійний дефіцит платіжного балансу у відносинах з країнами СНД та загострення економічної та енергетичної кризи.