21. Проаналізуйте гроші як загальний еквівалент і абсолютно ліквідний актив.

Гроші за своїм місцем у товарному виробництві та обміні – це специфічний товар, здатний обмінюватися на будь-який інший товар, тобот є загальним еквівалентом. Те, що гроші виступають загальним еквівалентом можна пояснити їх походженням. Як ми знаємо гроші виникли стихійно, виділилися з безлічі ін товарів, бо були найбільш прийнятними за своїми фізичними властивостями виконувати роль заг еквівалента. Носієм грошей, протягом тривалого часу були товари в їх натуральному вигляді, зокрема золото і срібло. Будучи звичайними товарами, вони виконували роль і товарів, і грошей. Поряд із здатністю задовольняти всі потреби людини золото набуло загальної споживної вартості, тобто здатності задовольняти людські потреби виконуючи роль заг засобу обміну. Тому виникали суперечності з приводу того, що виконуючи одну роль золото не може виконувати іншу. Ця суперечність вирішилася шляхом поступового переходу заг споживної вартості від конкретного товару-золота до простого його знаку. Відбувалася заміна засобу обігу на ринку із грошей-золота на гроші-знаки. Тобто гроші в процесі обігу набували особливої мінової вартості, яка могла окремо і паралельно існувати з внутрішньою вартістю того металу, з якого вона виготовлена. Це створило умови для відокремлення грошей від конкретного товарного носія та спияло виникненню депозитних та електронних грошей. Тобто гроші стали абсолютним товаром, який протистоїть на ринку всім іншим товарам, стає мірилом вартості цих товарів і втіленням багатства взагалі.

Виконуючи роль загального еквівалента гроші мають найбільшу ліквідність. Саме за ліквідністю грошей, тобто здатністю їх до обміну визначали сутність грошей прибічники портфельного підходу, які розмістили активи залежно від їх ліквідності. Найбільш ліквідним активом є готівка, тобто вона має абсолютну ліквідність. Для неї навіть встановлено окремий показник – агрегат М0. Вклади до запитання та карткові вклади теж є досить ліквідним активом і вони відносяться до грошей, але нижчого сорту (стосовно ліквідності). Третіми в портфелі розміщені строкові вклади, які за невисоку ліквідность іноді називають квазігрошима. Тобто гроші є абсолютно ліквідним товаром, здатним обмінюватися на будь-які інші товари.

22. В економічній літературі спостерігаються розбіжності у трактуванні форм і видів кредиту. Наведіть власну точку зору з цього приводу.

Важко знайти хоча б два підручника, де однаково визначалися суть кредиту, його види та форми. Нерідко одне і те поняття автори називають формами, а ін видами кредиту. Деякі взагалі визначають лише форми кредиту. Тому, на мою думку потрібно встановити єдиний підхід до класифікації форм та видів кредиту виходячи з відмінності самих понять форми і виду, відмінностей у внутрішній структурі кредиту та його елементів і зручності у користуванні даною класифікацією. Якщо розглядати форми кредиту, то у загальноприйнятому розумінні форма – це зовнішній, найбільш загальний вияв предмета чи явища, який не розкриває її внутрішньої сутності. На мою думку найбільш вдалим є поділ на такі форми кредиту, як товарна та грошова, бо найбільш загальним проявом кредиту, в якому не розкривається його суть є форма позиченої вартості, в якій кредит переходить від позичальника до кредитора. Якщо розглядати вид, то у загальноприйнятому розумінні – це підрозділ, що обєднує ряд предметів, явищ за спільними ознаками і входить до складу іншого розділу – роду. Тому видова характеристика застосовується щодо внутрішньої структури кредиту. Найбільш вдалою на мою думку є видова класифікація за різними критеріями. Наприклад залежно від субєктів кредитних відносин виділяють банківський, державний, міжгосподарський, міжнародний, особистий кредити, залежно від сфери економіки у яку спрямовується кредит – виробничий та споживчий, за терміном надання кредиту – короткострокові, середньострокові та довгострокові, за галузевою спрямованістю – кредити в промисловість, в с\г, в торгівлю, в ін галузі, залежно від цільового призначення – кредити на формування виробничих запасів, у витрати виробництва, на створеня запасів готової продукції, повязані з виникненням тимчасових розривів у платежах, за організаційно-правовими ознаками та умовами надання – забезпечений та незабезпечений, прямий і опосередкований, строковий і прострочений, платний і безплатний.

Такий підхід до класифікації форм і видів є доцільним і з боку зручності користування. Він спрощує розуміння внутрішнього взаємозвязку між окремими проявами кредиту, що сприяє кращій організації кредитних відносин.