38.Припустимо, що Вам доручили впровадити кейнсіанську теорію грошей в теперішню економіку України. Визначте стратегію Ваших дій.

Вагомий внесок в розвиток теорії грошей належить провідному економісту 20 ст. Дж. М. Кейнсу. Він розглядав роль грошей в економіці не на довгострокових періодах, як це робили неокласики, а на короткострокових. Кейнс довів, що на короткострокових інтервалах часу гроші впливають на економіку не тільки через ціни, а й за допомогою інших інструментів, передусім норми процента. Кейнс визначав прямий шлях впливу кількості грошей на процес відтворення через процент та інвестиції, а процентну політику вважав основним важілем монетарної політики держави.Кейнс глибоко вивчав роль процента в економіці. Він визначив, що зміна норми процента безпосередньо впливає на інвестиційну активність субєктів економки. Динаміка інвестицій впливає на зміну інвестиційного попиту, зайнятості, рівня виробництва, темпів економічного зростання. Кейнс вибудував передатний механізм впливу грошей на реальну економіку таким чином: зміна грошової пропозиції зумовлює зміну рівня процентної ставки, що, у свою чергу, веде до зміни в інвестиційному попиті і через мультиплікативний ефект до зміни обсягів реального ВВП. Цей ланцюг можна виразити наступною формулою: М-Пр-І-Пз-ВВП, де М-маса грошей, Пр-процентна ставка, І-попит на інвестиції, Пз-платоспроможний попит, ВВП-номінальний обсяг виробленого ВВП.

Дж. Кейнс велику увагу приділив аналізу мотивів нагромадження грошей. У Кейнса їх три: трансакційний, обачності та спекулятивний. Перші два відображають традиційну роль грошей як засобу обігу і платежу. Останній він пов'язував з динамікою ціни фінансових актів чи облігацій, тобто з процентом.Саме процент він вважав головним чинником регулювання як спекулятивного, так і сукупного попиту на гроші. Згідно теорії Кейнса, сукупний попит на гроші (М) складається з двох частин - трансакційного (МІ), що є функцією доходу, і спекулятивного (М2), що є функцією процента: М = М_І + М₂ = L1(у) + L2(і), де у - сукупний дохід; і - норма процента.Отже, Дж. Кейнс перебудував теорію грошей, увівши в неї норму процента. Він перетворив гроші в один із важливих факторів формування інвестиційного попиту і відсунув на другий план традиційний зв'язок грошей і цін.

Кейн вважав, що ринковий механізм не спроможний самостійно забезпечити ринкову рівновагу і рівномірність економічного розвитку, саме тому він наголошував на необхідності державного регулювання економіки. Кейн вважав, що фіскально-бюджетна політика є надійніший та ефективніший спосіб регулювання економіки. Він вважав, що за допомогою регулювання податків та дефіцитного бюджетного фінансування суспільних потреб можна більш оперативно вплинути на платоспроможний попит, ніж через монетарну політику.

Його теорія була домінуючою протягом кількох десятиліть, широко застосовувалася в економічних програмах багатьох країн. Але варто зауважити, що кейнсіанський підхід приділяє увагу на вирішення поточних проблем, ігноруючи при цьому довгострокові стратегічні цілі, такі як стабілізація економіки, стабілізація цін та ін. Тому, якщо нам необхідно найближчим часом підвищити рівень зайнятості та обсяги виробництва, ми можемо використовувати кейнсіанські методи. Але, як ми можемо переконатися на власному досвіді, вони неодмінно приведуть до інфляції. (Адже саме кейнсіанькй підходи використовувалися на початку 90-х при проведенні грошово-кредитної політики в Україні.)

Збільшуючи грошову масу в обігу і при цьому знижуючи банківський відсоток ми досягнемо зростання масштабів кредитування, завдяки пожвавленню інвестиційного попиту. Це в свою чергу призведе до розвитку економіки, підвищення обсягів виробництва, зростання зайнятості та прибутків. Отже, потрібно стимулювати політику „дешевих грошей”, хоча це неминуче передбачає емісію великої кількості платіжних засобів, що у майбутньому спричинить диспропорції у грошовій масі та їх знецінення.

Притримуючись кейнсіанських підходів, слід посилити державне регулювання економіки, для чого варто внести відповідні зміни до податкового законодавства з метою забезпечення більш жорсткого та ефективного регулювання.

Дійсно, використовуючи його теорію „керованих грошей”, можна регулюючи пропозицію грошей згладжувати коливання економічного циклу та впливати на економіку. Але я вважаю недоцільним використовувати кейнсіанські методи в сучасних ринкових умовах.