23, Випробування металів на твердість. Визначення твердості по бринелю.

Твердість матеріалу можна визначити за допомогою приладів: Бринеля, Роквелла, Віккерса.HRA(70-85) – особливо-твердий матеріал. HRB (20-100) - М'які матеріали. HRC(25-67) – Інструментальні сталі, чавуни. Визначення твердості пр. Віккерса: Наконечником є чотиригранна алмазна піраміда з кутами між гранями 136. У результаті вдавлювання в шліфовану чи поліровану поверхню зразка отримують відбиток, діагональ відбитка вимірюють за допомогою мікроскопа, що є у приладі Віккерса.

Випробування проводиться таким чином: спочатку дають невелике попереднє навантаження для встановлення початкового положення індентора на зразку, потім додається основне навантаження, зразок витримують під дією навантаження протягом 10-30с, вимірюється глибина вдавлювання, після чого основне навантаження знімається.

24,Випробування металів на твердість. Визначення твердості по Роквеллу.

Твердість матеріалу можна визначити за допомогою приладів: Бринеля, Роквелла, Віккерса.HRA(70-85) – особливо-твердий матеріал. HRB (20-100) - М'які матеріали. HRC(25-67) – Інструментальні сталі, чавуни. Визначення твердості пр. Віккерса: Наконечником є чотиригранна алмазна піраміда з кутами між гранями 136. У результаті вдавлювання в шліфовану чи поліровану поверхню зразка отримують відбиток, діагональ відбитка вимірюють за допомогою мікроскопа, що є у приладі Віккерса.

Випробування на твердість за Роквеллом  — це метод оцінки твердості матеріалів, що базується на вимірюванні глибини проникнення твердого наконечника (індентора) під заданим навантаженням у досліджуваний матеріал. Твердість потрібно вимірювати не менш ніж у трьох точках. Для обчислення приймають середнє значення результатів другого і третього вимірювань.

25, Випробування матеріалів на ударну вязкізть.

Для випробовування на удар виготовляють спеціальні зразки з надрізом, які потім руйнують на маятниковому копрі. Маятник підіймають на певну висоту і опускають з цієї висоти на зразок. Після удару і руйнування маятник підіймається на іншу висоту. Для позначення ударної в'язкості додають, що вказує на вид надрізу на зразку: U, V, Т. KСU означає ударну в'язкість зразка з U-подібним надрізом, KСV — з V-подібним надрізом, а KСТ — із тріщиною.

26, Дефекти сталі.

Дефектів розрізняють дуже багато.

Корозія, недостатня кількість вуглецю, Недостатня твердість загартованого вироби,

поява м'яких плям, Окислення і зневуглецювання , Перепал , Гартівні тріщини, Деформація і викривлення та багато інших.

27. Вуглецеві сталі. Визначення, класифікація, маркування сталей

Вуглеце́ва сталь  сталь, що містить вуглець (до 2%) поряд з іншими домішками. На відміну від чистих залізовуглецевих сплавів в ній, крім заліза і вуглецю, є постійні домішки (марганець, кремній, сірка, фосфор, кисень, азот, водень) і домішки випадкові (хром, мідь,нікель тощо).

Якість конструкційних вуглецевих сталей визначається наявністю в них шкідливих домішок фосфору (P) і сірки (S). Фосфор додає сталі холодноламкості (крихкості). Сірка (найшкідливіша домішка) — додає сталі червоноламкості. Вміст шкідливих домішок у залежності від групи якості для конструкційних сталей наступний:

Звичайної якості (ДСТУ 2651:2005/ГОСТ 380–2005, ISO 1052—82)^[2] — P і S до 0,05% (маркування Ст за ДСТУ або Fe за ISO).

Якісна — P і S до 0,035% (маркування сталь).

Основні марки конструкційних вуглецевих сталей звичайної якості: Ст0, Ст1кп, Ст1пс, Ст1сп, Ст2кп, Ст2пс, Ст2сп, Ст3кп, Ст3пс, Ст3сп, Ст3Гпс, Ст3Гсп, Ст4кп, Ст4пс, Ст4сп, Ст5пс, Ст5сп, Ст5Гпс, Ст6пс, Ст6сп.