18. Термічна обробка сплавів. Загартування.
Термі́чна обро́бка — технологічний процес, сутність якого полягає у зміні структури металів і сплавів при нагріванні, витримці та охолодженні, згідно зі спеціальним режимом, і тим самим, у зміні механічних та фізичних властивостейостанніх. Застосовують також різні види хіміко-термічної обробки, сутність якої полягає в легуванні поверхневого шару виробів вуглецем, азотом або деякими металами (алюмінієм, хромом, берилієм) з подальшою термічною обробкою.
Загартуванням називають нагрівання до високої температури, витримування і швидке охолодження (у воді, мінеральній оливі та інших охолоджувачах). Є такі види загартування: в одному охолоджувачі; перервне; ступінчасте; ізотермічне; поверхневе та ін. Загартування сталей забезпечує підвищення твердості, виникнення внутрішніх напружень і зменшення пластичності. Твердість збільшується у зв'язку з виникненням таких структур: сорбіт, тростит, мартенсит. Практично загартуванню піддаються середньо- і високовуглецеві сталі.
19. Термічна обробка сплавів. Нормаліщація.
Термі́чна обро́бка — технологічний процес, сутність якого полягає у зміні структури металів і сплавів при нагріванні, витримці та охолодженні, згідно зі спеціальним режимом, і тим самим, у зміні механічних та фізичних властивостейостанніх. Застосовують також різні види хіміко-термічної обробки, сутність якої полягає в легуванні поверхневого шару виробів вуглецем, азотом або деякими металами (алюмінієм, хромом, берилієм) з подальшою термічною обробкою.
Нормалізація полягає у нагріванні вище критичної точки, витримці й охолодженні на повітрі. У результаті нормалізації структура сталі стає менш неврівноваженою, ніж після відпалу. Це надає нормалізованому металу порівняно з відпаленим дещо більшу міцність і твердість за незначно зниженої пластичності. Основною метою відпалу і нормалізації є утворення однорідної урівноваженої структури сплаву, що зумовлює кращу здатність піддаватися тому чи іншому виду обробки, або покращення механічних властивостей порівняно з термічно необробленими сплавами.
20.Термічна обробка сплавів. Відпускання
Термі́чна обро́бка — технологічний процес, сутність якого полягає у зміні структури металів і сплавів при нагріванні, витримці та охолодженні, згідно зі спеціальним режимом, і тим самим, у зміні механічних та фізичних властивостейостанніх. Застосовують також різні види хіміко-термічної обробки, сутність якої полягає в легуванні поверхневого шару виробів вуглецем, азотом або деякими металами (алюмінієм, хромом, берилієм) з подальшою термічною обробкою.
Відпуск. Відпуском називають нагрівання до температури нижчої за 973 К, витримування та повільне охолодження на повітрі. Розрізняють три види відпуску: низький (нагрівання до температури 473 К; середній (573–773 К); високий (773–973 К). Після відпуску в деякій мірі зменшується твердість і внутрішні напруження, збільшується пластичність і в'язкість сталей.
21, Хіміко-термічна обробка сплаів.
Хіміко-термічною обробкою (ХТО) називається термічна обробка, яка полягає в поєднанні термічного та хімічного впливу з метою зміни складу, структури і властивостей поверхневого шару сталі, такі як: цементація, азотування, нітроцементація, ціанування, борирование, силицирование, дифузійна металізація сталі і ін .
22. Випробування металів на ростяжіння. Діаграма ростяжіння.
Випробування проводять на спеціальних розривних машинах у яких є: механізм для навантаження випробуваного зразка, пристрій для вимірювання зусилля прикладеного до зразка. Головки випробуваного зразка затискають у затискачах машини. Машини які випробують обладнані пристроями, які креслять діаграму розтягування що відбиває зміну довжини зразка залежно від прикладеного навантаження
Діаграма розтягування конструкційної сталі 1. Границя міцності 2. Границя плинності 3. Руйнування 4. Область деформаційного зміцнення 5. Область деформаційного знеміцнення A: Умовне напруження (F/A0) B: Істинне напруження (F/A)