
- •14. Цикл поезій «в казематі» т. Шевченка
- •16. Історичний роман «чорна рада» п. Куліша. Проблема ментальності і історичної долі українського народу в романі
- •17. Реалізм в українській літературі. Опрацювання жіночої теми в оповіданнях марка вовчка. Побутовий реалізм творів і. Нечуя-левицького. Аналіз асоціальної поведінки в творчості панаса мирного
- •18. Рецепція історії в п’єсі і. Карпенка-карого «сава чалий»
- •19. Соціальний конфлікт в драмі м. Старицького «не судилось» («панське болото»)
- •20. Образ івана барильченка як розвиток теми творчої інтелігенції в українській літературі. На основі п’єс «житейське море» і «суєта» і. Карпенка-карого
- •21. Образи ліричного героя та ліричної героїні у збірці «зів’яле листя». Композиція, мотиви і поетика збірки
- •22. Проблема зайвої людини і тема пізнання у поемі «смерть каїна» і. Франка. Монолог каїна як пошук відповідей на одвічні питання
- •23. Тема народу, рабства і свободи у поемі і. Франка «мойсей»
- •24. Психологічне оповідання «на дні» і. Франка. Образ андрія темери як розвиток теми свободи і людяності
- •25. Соціально-психологічна драма і. Франка «украдене щастя»
- •26. Мотиви лірики лесі українки. Поеми лесі українки «триптих» («що дасть нам силу?», «орфеєве чудо», «про велета»), «три хвилини»
- •27. Неоромантизм і драматургія лесі українки. Особливості творчої манери і стилю письменниці
16. Історичний роман «чорна рада» п. Куліша. Проблема ментальності і історичної долі українського народу в романі
Чо́рна ра́да — перший україномовний історичний роман, написаний Пантелеймоном Кулішем 1846 року. У цій «хроніці історичних подій» автор відтворив відомі історичні події — чорну раду у Ніжині, яка відбулася 1663 року. Це твір був написаний під впливом історичних романів Вальтера Скотта.
Письменник акцентує увагу на суперечностях між простими козаками і старшиною, між міщанами і шляхтичами, між городовими козаками і запорожцями.
Визначальним сюжетним «полігоном» для характерологічного увиразнення героїв є дорога, у яку вирушає козак Шрам зі своїм сином Петром, прямуючи з Правобережної України до Лівобережної до Якима Сомка. На цій дорозі вони зустрічають різних за соціальним статусом і політичними поглядами людей.
У численному творчому доробку П. Куліша наскрізною є проблема національної і соціальної долі українського народу, його мови та культури. Куліш був одним із фундаторів національної самосвідомості українців, не байдужим і до соціальних потреб народу. У своєму романі Куліш прагне змалювати нам кращі риси українського менталітету, цей роман справжня енциклопедія української ментальності.
Зображуючи в образах героїв роману український менталітет письменник підкреслює його емоційно-почуттєвий характер, що відносно зменшує роль раціонально-вольового компоненту в проявах національного характеру. Українська душа не схильна до тривалого зречення будь-якої втіхи, насолоди життям. Українська нація відзначається релігійною формацію душі, але при цьому залишається життєлюбною і життєздатною з орієнтацією на сьогодення, а не на туманну далечінь. В українському менталітеті виявляється також і позитивне колективне несвідоме начало, довіра до доброї матері-природи. Воно спонукає до впевненої співпраці з нею, що є запорукою активності людини у світі. Звідси дивовижні працездатність і працелюбність українського народу. Найкращими рисами українського менталітету П. Куліш визначає чесність, відданість та патріотизм.
П. Куліш розкриває риси українського характеру через систему персонажів роману «Чорна рада». Багато суперечностей українського характеру можна повернути як на побудову, так і на руйнацію. Протилежності рухають динаміку світу: згадаймо гегелівські «тріади» (коли теза й антитеза дають третє — синтез), згадаймо біологічний принцип комплементарності — взаємодоповнення двох органічних складників. Український характер може стати побудовчою силою, коли доповнять одне одного начала східне й західне (романтизм — практицизм), елітарне і масове (видатний діяч — послідовники), індивідуальне і всенародне (робота для себе стає суспільно корисною). Ці суперечності можна поставити на службу українській державі, а можна — вигострити з них клинки, що, не дай Боже, роздеруть, розкривавлять тіло народу.
Вчинки й характери державних діячів, зокрема Сомка й Брюховецького, визначаються їхньою відданістю Україні. Сомко наділений характерними рисами українського полководця. Постійні народнопоетичні епітети й порівняння, деталі портрета підкреслюють у характері Сомка такі ідеальні риси народного героя, як лицарство, щирість, лагідність тощо. Принципи народної етики визначають його взаємини з побратимами, жіноцтвом, рядовими козаками.
Важливу роль у виявленні українського характеру відіграли і історичні події. В Україні історично склалося так, що розвиток найбільш істотної складової нації і національної психології – національної самосвідомості – гальмувався. Необхідність постійної боротьби за свої національну та релігійну самосвідомість примушувала напружуватися інтелектуальні сили нації і тому – виникла національна ідеологія, яка наповнила життєдайним змістом поняття Україна, Русь, Вітчизна – саме ці прояви українського характеру прагне донести до читача П. Куліш.