Право інтелектуальної власності
.pdfабо, якщо заявлено пріоритет, даті її пріоритету і що вона була опублікована на цю дату чи після цієї дати.
Зміст заявки в тій редакції, у якій цю заявку було подано спочатку, визначається змістом документів заявки, які надійшли на дату подання, а якщо за заявкою заявлено пріоритет - її змістом, що збігається зі змістом матеріалів, які були підставою для надання права пріоритету.
Якщо більш рання заявка відкликана або вважається відкликаною до її публікації, однак публікація відомостей про таку заявку відбулася, оскільки було проведено підготовку до неї, то зміст такої заявки не входить до рівня техніки.
Перевірку новизни здійснюють щодо всієї сукупності ознак, наведених у формулі винаходу.
Об'єкти, що стали відомими до дати подання заявки (або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету), для визначення новизни повинні враховуватися лише окремо. Відомості про об'єкт можуть бути наведені як в одному, так і в різних джерелах інформації.
Якщо заявлений винахід відноситься до застосування продукту чи способу за новим призначенням, то він визнається таким, що не відповідає умові новизни, якщо виявлено джерело інформації, з якого відомо застосування того самого продукту чи способу за вказаним у заявці призначенням.
На визнання заявленого винаходу новим не впливає розкриття інформації про нього винахідником або особою, яка одержала від винахідника прямо чи опосередковано таку інформацію протягом 12 місяців до дати подання заявки, або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому обов'язок доведення обставин розкриття інформації покладається на особу, зацікавлену в застосуванні цього положення. Це положення в міжнародній практиці прийнято називати “пільга по новизні”.
Новизна винаходу встановлюється стосовно рівня техніки, на дату пріоритету заявки на винахід. За загальним правилом дата пріоритету встановлюється по даті надходження заявки. Але,
321
пріоритет може бути заявлений по даті першої правильно оформленої заявки в кожну з країн-учасниць Паризької конвенції, якщо з цієї дати не пройшло більше 12 місяців (конвенційний пріоритет). Пріоритет заявки встановлюється за наявності визначених документів. Стаття 15 Закону визначає правила встановлення пріоритету.
Відповідно до Закону винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно з рівня техніки. При оцінці винахідницького рівня не береться до уваги зміст заявок, що знаходяться на розгляді, і міжнародних заявок, у яких зазначена Україна, у тій редакції, у якій ці заявки були подані спочатку, якщо вони не відкликані і відомості про неї будуть публіковані у встановленому порядку.
Винахідницький рівень установлюється на дату подання або на дату пріоритету заявки, якщо він заявляється.
Винахідницький рівень визначається через такі поняття як «фахівець» і «очевидність». Під «фахівцем» розуміється особа, яка володіє доступними середніми знаннями в області техніки, до якої відноситься винахід, що заявляється.
При перевірці винахідницького рівня встановлюють відомість з рівня техніки впливу сукупності ознак заявленого винаходу на досягнення зазначеного заявником технічного результату.Якщо така відомість не встановлена, то винахід визнається як такий, що відповідає умові винахідницького рівня.
Умові винахідницького рівня відповідають зокрема:
- індивідуальна сполука, яка підпадає під загальну структурну формулу групи відомих сполук, але вона не описана як спеціально одержана і досліджена, і виявляє при цьому нові невідомі для цієї групи сполук властивості в кількісному і (або) якісному відношенні (селективний винахід);
- компози ція, яка складається принаймні з двох відомих інгредієнтів, що забезпечують синергетич ний ефект, можливість досягнення якого не випливає з рівня техніки (тобто 322яка виявляє властивості обох інгредієнтів, проте кількісні
показники хоча б однієї з цих властивостей вищі, ніж показники тієї самої властивості окремого інгредієнта);
- способи одержання нових індивідуальних сполук (класу, групи) з установленою структурою;
- способи одержання відомих індивідуальних сполук (класу, групи) з установленою структурою, якщо в їх основі лежать нова для цього класу чи групи сполук реакція або невідомі умови проведення відомої для цього класу чи групи сполук реакції.
Винахід відповідає умові винахідницького рівня, незважаючи на удавану простоту і розкриття в матеріала х заявки механізму досягнення зазначеного технічного результату, якщо таке розкриття стало відомим не з рівня техніки, а лише з матеріалів заявки.
Заявлений винахід, як правило, визнають як такий, що не відповідає умові винахідни цького рівня, якщо в його основу покладено:
- доповнення відомого засобу будь-якою відомою частиною (частинами), яка (які) додається (додаються) до нього за відомими правилами, для досягнення технічного результату, щодо якого встановлено вплив саме таких доповнень;
- заміну будь-якої частини (частин) відомого засобу іншою відомою частиною (частинами) для досягнення технічного результату, щодо якого встановлено вплив саме такої заміни;
- вилучення будь-якого засобу (елемента, дії) з одночасним вилученням обумовленої його наявністю функції і досягненням звичайн ого для такого вилучення технічного результату (спрощення, зменшення маси, габаритів, матеріалоємності, підвищення надійності, скорочення тривалості процесу тощо);
- збільшення кількості однотипних елементів чи дій для посилення технічного результату,який обумовлений наявністю в засобі саме таких елементів чи дій;
- виконанн я відомого засобу або його частини (частин) з відомого матеріалу для досягнення технічного результату, який обумовлений відомими властивостями цього матеріалу; 323
-створення засобу, який складається з відомих частин, вибір яких і зв'язок між якими здійснено за відомими правилами, рекомендаціями, і технічний результат, який при цьому досягають, обумовлений лише відомими властивос тями зазначених частин і зв'язків між ними;
-застосування раніше відомого продукту (пристрою, речовини, штаму мікроорганізму тощо) або способу за новим призначенням, якщо нове призначення обумовлено його відомими властивостями, структурою, виконанням і відомо, що саме такі властивості, структура, виконання потрібні для реалізації зазначеного призначення;
-зміну кількісної ознаки (ознак), показ таких ознак у взаємозв'язку або в зміні його виду за умови, що факт впливу кожної з ознак на зазначений технічний результат відомий і нові значення цих ознак або їх взаємозв'язок могли бути одержані, виходячи з відомих залежностей, закономірностей.
Відомість впливу сукупності ознак заявленого винаходу на технічний результат може бути підтверджена шляхом об'єднання двох і більше джерел інформації або їх частин, різних витягів з одного й того самого джерела або з будь-яких різних джерел інформації. Допускається залучення аргументів, заснованих на загальновідомих у конкретній галузі техніки знаннях без зазначення будь-яких джерел інформації.
Підтвердження відомості впливу сукупності ознак заявленого винаходу на технічний результат не потрібно, якщо технічний результат не зазначений заявником щодо таких ознак або якщо встановлено, що зазначений заявником технічний результат не досягається.
І нарешті, останньою вимогою до винаходу є його придатність для промислового використання в будь-якій сфері людської діяльності .
Винахід є промислово придатним, якщо його може бути використано в промисловості або в іншій сфері діяльності.
324
Для встановлення промислової придатності винаходу перевіряють:
1. наявність у матеріалах заявки посилання на призначення заявленого об'єкта винаходу (для нових хімічних сполук - його можливе застосування);
2. наявність у первинних матеріалах заявки описаних засобів і методів, за допомогою яких можливе здійснення винаходу в тому вигляді, як він охарактеризований в будь-якому пункті формули. Якщо такі відомості в матеріалах заявки відсутні, допускається, щоб засоби і методи, на які є посилання в заявці, були описані в джерелах інформації, що стали загальнодоступними до дати пріоритету винаходу.
Крім цього, у разі здійснення винаходу за будь-яким пунктом формули, перевіряють, що реалізація вказаного заявником призначення дійсно можлива.
2.3. Об’єкти, що не визнаються винаходами (корисними моделями).
Частиною третьою статті 459 та частиною третьою статті 460 ЦК України встановлено, що законом можуть бути встановлені продукти та процеси, які не є придатними для набуття права інтелектуальної власності на них в якості винаходу та корисної моделі.
Згідно з із Законом правова охорона не поширюється на такі об’єкти технології:
- сорти рослин і породи тварин; - біологічні в своїй основі процеси відтворення рослин та тварин,
що не відносяться до небіологічних та мікробіологічних процесів;
- топографії інтегральних мікросхем; - результати художнього конструювання.
Правилами складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель, (нормативним актом, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 22.01.2001 №22 із змінами від
325
26.02.2004 №154, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 27.02.2001 №173/5364) (далі – Правила) встановлено, що не визнаються винаходами (корисними моделями) власне:
- відкриття, наукові теорії та математичні методи; - методи інтелектуально ї, господарської , організаційної та
комерційної діяльності (планува ння, фінансування, постачання, обліку, кредитування, прогнозування, нормування тощо);
- правила виконання фізичних вправ, проведення ігор, конкурсів, аукціонів;
- проекти та схеми планування споруд, будинків, територій; - умовні позначення (дорожні знаки, маршрути, коди, шрифти
тощо), розклади, інструкції; - комп'ютерні програми;
- форма представлення інформаці ї (наприклад, у вигляді таблиці, діаграми, графіка, за допомогою акустичних сигналів, вимовляння слів, візуальних демонстрацій, книг, аудіота відеодисків) (пункт 2.5. Правил).
Це не означає, що ці об’єкти не можуть зовсім одержати правову охорону. Наприклад, зовнішній вигляд виробу (тобто результат художнього констру ювання, що задовольняє естетичним та ергономічним потребам споживача, може одержати правову охорону як промисловий зразок; топографії інтегральних мікросхем , сорти рослин та породи тварин охороняються в якості спеціальних об’єктів права інтелектуальної власності; відкриття, комп’ютерні програми (як такі) можуть одержати охорону у рамках законодавства про охорону авторських прав. Що стосується інших об’єктів, то вони не можуть отримати правову охорону як винаходу (корисні моделі), з огляду на те, що їх не можна розглядати як результат інтелектуальної діяльності людини у будь-якій сфері технології і не спрямовані на одержані технічного результату.
326
2.4. Поняття й ознаки промислового зразка
Промисловий зразок - це результат творчої діяльності людини, що спрямована на досягнення декоративності зовнішнього вигляду виробу. Промисловий зразок повинен задовольняти як естетичні так і ергономічні потреби споживачів, тобто бути виріб має бути зовнішньо привабливим і у той же час бути здатним виконати призначену йому функцію.
Зорова привабливість є одним з тих факторів, що впливають на рішення споживачів віддати перевагу якомусь одному продукту перед іншими. Це особливо важливо в тих випадках, коли в наявності на ринку мається широкий асортимент виробів, що виконують однакову функцію. У випадках, коли технічні характеристики різних виробів, що пропонуються різними виробниками, є порівняно однаковими, саме естетична привабливість буде визначати вибір споживача.
Історично поява правової охорони промислових зразків тісно пов'язана з розвитком індустрі алізації і технології масового виробництва. У Великій Британії першим законом, за яким промисловим зразкам надавалась правова охорона, був Закон 1787 року про нанесення малюнка і набиванню лляних, бавовняних, міткалевих і муслінових тканин. Зазначений закон надавав правову охорону на період двох місяців “будь-якій особі, що винайде, нанесе малюнок і наб'є тканину або буде заставлена винайти, нанести малюнок і набити тканину, і стане власником будь-якого нового й оригінального зразка (чи зразків) для набивних лляних, бавовняних, міткалевих і муслінових тканин”. Тим самим були визнані внесок і значення промислового зразка для текстильної промисловості, що розвивалася [1 основи Інтел].
Дію першого закону незабаром було поширено Законом 1798 року про авторське право на добутки скульптури. За другим законом надано правову охорону новим моделям, чи копіям виливків “людських чи тваринних фігур”. За законом 1840 року надано правову охорону новим моделям, чи копіям виливків “будь-якого об'єкта, що є предметом винаходу в скульптурі”.
327
Наступний закон 1842 року поширив дію охорони на “усякий новий і оригінальний зразок, будь такий зразок застосовний для орнаментації будь-якого промислового виробу з будь-якого матеріалу...”.
Аналогічним шляхом розвивалася охорона промислових зразків і у Франції. Зокрема, розвиток текстильної промисловості призвів до прийняття в 1806 році спеціального закону щодо промислових зразків. Була створена система депонування на всі площинні й об'ємні промислові зразки у всіх сферах промислової діяльності [1].
На сьогодні у всіх державах-учасни цях Паризького союзу промисловим зразкам надається правова охорона.
Об'єктом охорони є не сам виріб, а зображення, що використовується чи втілюється в таких виробах або продуктах (тобто концепція чи ідея), іншими словами втілення результату інтелектуальної діяльності людини саме у зовнішній вигляд виробу. Відмітною ознакою законодавства в сфері охорони промислових зразків довгий час було те, що зразку надавалась охорона тільки в тому випадку, якщо зразок можна було використовуватися в промисловості або по відношенню до виробів, виготовлених у великій кількості. Тобто, промисловий зразок міг охоронятись тільки у випадку, якщо він промислово придатний [1].
На цей час ситуація дещо змінилась. Статтею 25 Угоди ТРІПС було визначено, що: “Члени повинні забезпечувати охорону розроблених промислових зразків, які є новими або оригінальними. Члени можуть передбачити, що зразки не є новими або оригінальними, якщо вони не дуже відрізняються від відомих зразків. Члени можуть передбачити, що такий захист не поширюється на зразки головним чином через технічні або функціона льні міркування.” [ ]. Це означає, умовою придатності промислового зразка для набуття права на нього є його новизна (або оригінальність) і неможливість промислового використання не буде впливати на його правову охорону. До того ж з правової охорони виключаються ті промислові зразки, зовнішній вигляд яких визначається винятково тією функцією, яку повинен виконувати виріб.
328
Відповідно до частини другої статті 461 ЦК України об'єктом промисло вого зразка можуть бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу.
З 1 липня 1994 року в Україні діє Закон України "Про охорону прав на промислові зразки" (далі - Закон), прийнятий Верховною Радою України 23 грудня 1993 р. № 3770-ХП (із змінами, внесеними згідно із Законами №2188 від 21.12.2000, №8 ст.37№2921-Ш від 10.01.2002, №16 ст.114 №34-1У від 04.07.2002, №35, ст..256 №762-ІУ від 15.05.2003). Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на промислові зразки. Закон застосовується до правовідносин, що виникли після введення його в дію і діє у частині, що не суперечить ЦК України.
Відповідно до Закону об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.
Законом встановлені об’єкти, які не можуть бути промисловим зразком, а саме:
- об'єкти архітектури (крім малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди;
- друкована продукція як така; - об'єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або
подібних до них речовин тощо.
Промислові зразки можуть бути об'ємними (моделі), площинними (малюнок) чи комбінованими.
Об'ємні промислові зразки являють собою композицію, в основі якої лежить об'ємно-просторова структура. Наприклад, зовнішній вигляд меблів, машин, приладів і ін.
Площинні промислові зразки являють собою композицію, в |
|
основу якої лежить лінійно-графічне співвідношення елементів, що |
|
не може сприймаються візуально як об'ємне, наприклад, зовнішній |
|
вигляд килима, хустки, тканини й ін. |
329 |
|
|
Комбіновані промислові зразки характеризуються загальними ознаками, властивим об'ємним і площинним зразкам. Наприклад, зовнішній вигляд інформаційної, виставочної конструкції, будівельної лицювальної плитки й ін.
Естетичні і ергономічні особливості можуть виражатися, наприклад, у тому, що:
- забезпечено співпідпорядкованість частин, завдяки об'єднанню всіх ознак навколо головного, сприятливо ї послідов ності сприйняття елементів композиції (для об'єкта, що має велику довжину,);
- забезпечено повну досяжність зони регулювання механізмів (для встановленого на автомобілі енергоагрегату);
- створено образ, що виражає силу і міць машини (для ескаватора);
- зоровий образ відбиває невиробничий, побутовий , спортивний характер машини (для садово-гор однього міні-тр актора, пасажирського автомобіля) і т.п.
Для характеристики художньо-конструкторських рішень виробів, що мають складну композицію, в основі якої лежить розвинена об'ємно-просторова структура (наприклад, верстат, мотоцикл, сільськогосподарська машина і т.п.), використовуються, зокрема наступні ознаки:
- наявність композиційних елементів; - взаємне розташування елементів; - форма композиційних елементів.
Для характеристики художньо-конструкторських рішень виробів з моно блочною композицією (наприклад, телевізор, радіоприймач, щитовий прилад, скринька і т.п.), а також рішень, побудованих на співвідношеннях елементарних геометричних об’ємів (наприклад, меблевих секційних блоків), використовуються, зокрема, ознаки:
- склад і розподіл композиційних елементів;
330