M02999
.pdf11
Таблиця 1.2 – Варіанти параметрів елементів гідросистем
№ варіанта |
Форма |
|
Тиск, |
2 |
Розміри кришок , |
м |
Сорт |
|||||
плоскої |
кГс / см |
|
|
|
|
|
|
|||||
кришки |
p |
M |
p |
V |
a |
b |
d |
h |
K |
h1 |
рідини |
|
|
AB |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
1 |
круг |
0,45 |
0,10 |
– |
– |
0,35 |
0,3 |
0,50 |
бензин |
|||
2 |
еліпс |
0,40 |
0,11 |
0,10 |
0,30 |
0,40 |
0,4 |
0,45 |
гас |
|||
3 |
квадрат |
0,35 |
0,12 |
0,15 |
– |
0,45 |
0,5 |
0,40 |
масло |
|||
4 |
прямокутник |
0,30 |
0,13 |
0,20 |
0,50 |
0,50 |
0,6 |
0,35 |
вода |
|||
5 |
трикутник |
0,25 |
0,14 |
0,25 |
0,20 |
0,55 |
0,3 |
0,30 |
гліцерин |
|||
6 |
круг |
0,20 |
0,15 |
– |
– |
0,60 |
0,4 |
0,25 |
гліцерин |
|||
7 |
еліпс |
0,15 |
0,16 |
0,30 |
0,40 |
0,65 |
0,5 |
0,20 |
вода |
|||
8 |
квадрат |
0,10 |
0,17 |
0,35 |
– |
0,70 |
0,6 |
0,15 |
масло |
|||
9 |
прямокутник |
0,05 |
0,18 |
0,40 |
0,60 |
0,25 |
0,3 |
0,20 |
гас |
|||
10 |
трикутник |
0 |
0,19 |
0,50 |
0,10 |
0,30 |
0,4 |
0,25 |
бензин |
|||
11 |
круг |
0,05 |
0,20 |
– |
– |
0,35 |
0,5 |
0,30 |
гліцерин |
|||
12 |
еліпс |
0,10 |
0,21 |
0,55 |
0,60 |
0,40 |
0,6 |
0,35 |
вода |
|||
13 |
квадрат |
0,15 |
0,22 |
0,60 |
– |
0,45 |
0,3 |
0,40 |
масло |
|||
14 |
прямокутник |
0,20 |
0,21 |
0,55 |
0,30 |
0,50 |
0,4 |
0,45 |
гас |
|||
15 |
трикутник |
0,25 |
0,20 |
0,50 |
0,50 |
0,55 |
0,5 |
0,50 |
бензин |
|||
16 |
круг |
0,30 |
0,15 |
– |
– |
0,60 |
0,6 |
0,55 |
бензин |
|||
17 |
еліпс |
0,35 |
0,16 |
0,45 |
0,20 |
0,65 |
0,3 |
0,50 |
гас |
|||
18 |
квадрат |
0,40 |
0,17 |
0,40 |
– |
0,70 |
0,4 |
0,45 |
масло |
|||
19 |
прямокутник |
0,45 |
0,18 |
0,35 |
0,20 |
0,35 |
0,5 |
0,40 |
вода |
|||
20 |
трикутник |
0 |
0,19 |
0,30 |
0,60 |
0,40 |
0,6 |
0,35 |
гліцерин |
|||
21 |
круг |
0,10 |
0,10 |
– |
– |
0,45 |
0,3 |
0,30 |
гліцерин |
|||
22 |
еліпс |
0,20 |
0,11 |
0,25 |
0,10 |
0,50 |
0,4 |
0,25 |
вода |
|||
23 |
квадрат |
0,30 |
0,12 |
0,20 |
– |
0,55 |
0,5 |
0,20 |
масло |
|||
24 |
прямокутник |
0,40 |
0,13 |
0,15 |
0,30 |
0,60 |
0,6 |
0,15 |
гас |
|||
25 |
трикутник |
0,50 |
0,14 |
0,10 |
0,40 |
0,65 |
0,3 |
0,10 |
бензин |
|||
Примітка. a – висотний розмір плоскої кришки; b – горизонтальний розмір плоскої кришки; d – діаметр (для плоских кришок круглої форми, та
криволінійних кришок); hK – висотний розмір для кришок конічної форми.
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
12
1.4 Рекомендації щодо виконання завдання
Перед виконанням завдання необхідно засвоїти теоретичний матеріал розділу “Гідростатика” курсу, користуючись літературою [1, 4, 6–7], конспектом лекцій, а також даними методичними вказівками.
Слід приділити особливу увагу з’ясуванню фізичної суті основного рівняння гідростатики. Необхідно мати чітке уявлення про методику визначення сил тиску на плоскі та криволінійні поверхні.
Розрахунок починають із з’ясування геометрії гідросистеми, що підлягатиме розрахунку. Виписавши у відповідності до заданих номерів схеми та варіанта всі параметри, що задані таблицями 1.1 та 1.2, рисують у певному масштабі контур посудини, на якому зазначають місця розташування та конфігурацію кришок.
Приклад 1. |
|
|
Приклад 2. |
|
||
Дано: |
b1 > b2; |
pM (точка 1); |
Дано: |
b1 < b2; |
pV (точка 2); |
|
кришка MN – сфера (III , а); |
кришка MN – конус ( II , б); |
|||||
плоска кришка AB – трикутник |
плоска кришка AB – круг |
|||||
|
|
|
A |
|
pV |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
a |
M |
hK |
d |
p M |
|
|
|
|||
|
B |
b |
d |
|
|
|
|
M |
N |
|
N |
|
B |
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
||
Рисунок 1.2 – Приклади деяких можливих варіантів геометрії |
||||||
|
|
гідросистеми, форм і розташування кришок |
||||
Примітка. Для неплоских кришок, поверхні яких мають форму зрізаного конуса, слід приймати значення діаметра меншої основи вдвічі меншим за діаметр більшої основи d. Для неплоских кришок циліндричної форми довжину циліндра слід прийняти як lЦ = hK.
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
13
1.4.1 Побудова епюр гідростатичного тиску
Епюри гідростатичного тиску являють собою графічне зображення закону розподілу тиску уздовж поверхні або контуру. Для їх побудови уздовж прямолінійних плоских поверхонь, враховуючи лінійність основного рівняння гідростатики (1.2) та першу властивість гідростатичного тиску, необхідно визначити тиск в характерних кутових точках заданої гідросистеми (точки 1 – 4 на рис. 1.1). Для побудови епюр уздовж криволінійних поверхонь неплоских кришок на контурах останніх необхідно зазначити ще декілька точок (від 3 до 6) і визначити в них величину гідростатичного тиску. Розрахунки тисків ведуться за допомогою основного рівняння гідростатики за надлишковою шкалою. Значення густини рідини, якою заповнена гідросистема, з’ясовують з додатку Б. Якщо робочою рідиною в системі задано масло, то слід вважати його як масло И-12А.
Одержані значення гідростатичних тисків показують на окремому рисунку гідросистеми у вигляді векторів, спрямованих нормально до відповідної поверхні посудини, з урахуванням фізичної суті визначених тисків (вакуумметричний або манометричний). Масштаби зображення геометричних розмірів посудини і векторів гідростатичного тиску можуть не співпадати.
1.4.2 Визначення сили тиску на плоску кришку
Величина сили тиску на плоску кришку AB ( PAB ) прямо пропорційна значенню гідростатичного тиску в центрі ваги кришки pc та площі цієї кришки ω і визначається за формулою (1.4). Для всіх
схем та варіантів завдань слід розташувати плоску кришку таким чином, щоб її центр ваги знаходився на середині висотного розміру h гідросистеми.
Окрім величини сили гідростатичного тиску, що діє на плоску кришку AB, необхідно визначити величину зміщення центра тиску (т. D) відносно центра ваги (т. C). Це зміщення m розраховують за формулою (1.5). Положення п’єзометричного рівня з’ясовують за допомогою формули (1.3) і показують на рисунку відкладанням п’єзометричної висоти від певної точки гідросистеми.
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
14
Вектор сили тиску на плоску кришку AB ( PAB ), відстані lc та
m необхідно показати на цьому ж рисунку.
Величини моментів інерції та площ заданих плоских кришок визначають, користуючись додатком В. Відстань lc може бути
розрахована аналітично, або визначена безпосередньо з рисунка за умови дотримання відповідних масштабів побудови.
1.4.3 Визначення сили тиску на криволінійну поверхню неплоскої кришки
Неплоска кришка MN, обмежується криволінійною поверхнею, форма якої задається таблицею 1.1. Для визначення сили гідростатичного тиску на криволінійну поверхню кришки MN ( PMN )
необхідно спочатку визначити величини проекцій цієї сили на координатні осі, скориставшись формулами (1.7) та (1.8).
Слід, однак, звернути увагу на те, що одна, чи навіть обидві горизонтальні складові сили тиску на криволінійну поверхню можуть обертатися в нуль. Це може статися, якщо поверхня є симетричною відносно вертикальної осі (тоді сили компенсують одна одну), або напрямок дії складової сили є паралельним до твірних криволінійної (циліндричної) поверхні.
Вертикальна складова сили гідростатичного тиску за умов абсолютного спокою рідини завжди буде присутня. Але, якщо криволінійна поверхня є симетричною відносно горизонтальної осі, то об’єм тіла тиску для всієї поверхні слід визначати як алгебраїчну комбінацію відповідних об’ємів для верхньої та нижньої частин цієї поверхні. Плоске зображення об’єму тіла тиску показують штриховкою на рисунку.
Визначивши існуючі складові, розраховують сумарну силу гідростатичного тиску PMN за формулою (1.6).
Далі визначають положення лінії дії сили PMN , скориставшись
формулою (1.9) і показують її на фрагменті рисунку гідросистеми з криволінійною поверхнею. В центрі тиску показують вектор сили PMN . Правильність напрямку вектора сили перевіряють побудовою
прямокутника сил (геометричне додавання векторів складових сили гідростатичного тиску).
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
15
2 ГІДРАВЛІЧНИЙ РОЗРАХУНОК КОРОТКОГО ТРУБОПРОВОДУ
2.1 Загальні відомості про гідродинаміку
Гідродинаміка – це розділ гідромеханіки, де вивчаються закони руху рідини (газу) відносно обраної системи координат. В більшості інженерних задач розглядають одномірні стаціонарні потоки, коли значення місцевої швидкості та тиску суттєво змінюються тільки в напрямку однієї координатної осі (осі потоку) і не залежать від часу.
Змінювання параметрів потоку рідини від одного перерізу до іншого описується основними рівняннями гідродинаміки, які є специфічною формою запису основних законів збереження.
Закон збереження маси має форму рівняння нерозривності потоку, яке для стаціонарного руху однорідної нестисливої рідини записується як
Q =υ1 ×ω1 =υ2 ×ω2 = const , |
(2.1) |
де Q – об’ємна витрата рідини, м3/с; υ – середня швидкість потоку
м/с; ω – площа живого перерізу, м2.
Закон збереження енергії має форму рівняння Д.Бернуллі, яке для стаціонарного потоку реальної рідини записується як
|
|
p |
υ 2 |
|
|
p |
2 |
|
υ |
|
2 |
|
|
|
|
|
z + |
1 |
+ α 1 |
= z |
2 |
+ |
|
+ α |
|
2 |
|
+ h |
, |
(2.2) |
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
1 |
ρ × g |
2g |
|
|
ρ × g |
|
2g |
вт1−2 |
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
де |
zi |
– геометричний напір в i-му перерізі, м; |
|
||||||||||||
pi ρ g |
– п’єзометричний напір в i-му перерізі, м; |
|
|||||||||||||
αυi |
2 2g |
– динамічний (швидкісний) напір в i-му перерізі, м; |
|||||||||||||
hвт1−2 |
– втрати напору між заданими перерізами, м, які |
||||||||||||||
складаються з місцевих hς і поздовжніх hλ втрат.
Сума трьох названих напорів дає повний напір потоку H, який по фізичній суті є повною питомою енергією одиниці ваги рідини в заданому перерізі потоку.
Методика гідравлічного розрахунку залежить від виду трубопроводу, який може бути простим або складним, а також коротким або довгим. В машинобудівній гідравліці розраховують
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
16
короткі трубопроводи, в яких величини місцевих втрат напору підлягають розрахунку, оскільки складають більше ніж 5 % від загальної суми втрат.
Місцеві втрати напору розраховують за формулою Вейсбаха:
h = ς × |
υ2 |
, |
(2.3) |
|
|
||||
ς |
2 |
× g |
|
|
|
|
|
||
де ς – коефіцієнт місцевого опору, який залежить від типу самого
місцевого опору та, в загальному випадку, від режиму руху рідини.
Втрати напору на довжині (поздовжні втрати) розраховують за формулою Дарсі:
|
h = λ × |
l |
× |
υ2 |
, |
(2.4) |
||
|
|
|
||||||
|
λ |
|
d |
|
|
2 × g |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
де λ |
– коефіцієнт гідравлічного тертя, який в загальному випадку |
|||||||
|
залежить від якості внутрішньої поверхні труб (каналів) та |
|||||||
|
режиму руху рідини. |
|
|
|
|
|
|
|
|
Режим руху рідини визначається числом Рейнольдса: |
|||||||
|
Re = |
υ × d |
|
, |
|
|
(2.5) |
|
|
ν |
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
м2/с, який залежить від |
||
де ν |
– кінематичний коефіцієнт в’язкості, |
|||||||
сорту рідини та її температури.
У залежності від значення числа Рейнольдса розрізнюють ламінарний ( Re < 2000 ) та турбулентний ( Re > 3000 ) режими руху рідини. У випадку, якщо числа Рейнольдса потрапляють у інтервал значень від 2000 до 3000, має місце нестабільна течія, тому значення коефіцієнтів не можуть бути розрахованими. Таких ситуацій під час проектування і експлуатації гідравлічних систем слід уникати.
Гідравлічний розрахунок трубопроводів полягає у визначенні залежності між наявним напором гідросистеми H, та об’ємною витратою рідини Q в заданій гідросистемі, тобто в побудові
характеристики гідросистеми: |
|
H = zст + Sc × Q2 , |
(2.6) |
де Sc – коефіцієнт характеристики гідросистеми, с2/м5. |
|
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
17
2.2 Завдання до розрахунку
Здійснити гідравлічний розрахунок короткого трубопроводу заданої гідравлічної системи. В результаті розрахунків необхідно:
–побудувати схему гідравлічної установки згідно з заданими параметрами;
–вибрати економічно обґрунтовані діаметри труб обох ділянок трубопроводу заданої установки;
–визначити тиск pM на поверхні рідини в напірному резервуарі, необхідний для забезпечення заданої витрати рідини Q;
–побудувати п’єзометричну та напірну лінії уздовж заданого трубопроводу, а також характеристики трубопроводу з різним ступенем відкриття запірного пристрою;
–виконати перевірочний розрахунок кожної труби на статичну міцність.
Загальний вигляд типової гідравлічної установки показано на рис. 2.1. Установка складається з двох закритих резервуарів. Тиск на поверхні рідини в напірному резервуарі контролюється манометром pM , а в
приймальному – мановакуумметром pMV .
|
pM |
|
pMV |
|
|
|
|
6 |
|
7 |
|
|
|
|
|
5 |
l0 |
|
3 |
|
1 |
l0 |
|
|
h |
h |
|
|
|
|
|
|
2 |
|
h |
4 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
l2 , d2 |
|
l1 , |
d1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
3 |
|
|
2 |
|
1 – напірний резервуар; 2 – приймальний резервуар; 3 – трубопровід; 4 – фільтр; 5 – запірний пристрій; 6 – манометр; 7 – мановакуумметр.
Рисунок 2.1 – Схема типової гідравлічної системи
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
18
Резервуари з’єднано між собою трубопроводом, що має дві ділянки: більшого ( d1 ) і меншого ( d2 ) діаметрів. Довжини відповідних ділянок трубопроводу позначаються як l1 та l2 . Рух
робочої рідини в трубопроводі є стаціонарним і відбувається в напрямку від напірного до приймального резервуару. Для парних номерів схем першим по ходу рідини розташована ділянка трубопроводу більшого діаметру ( l1 , d1 ), а для непарних номерів
схем – трубопровід починається з ділянки меншого діаметру ( l2 , d2 ).
На трубопроводі в кожній гідросистемі встановлено фільтр та запірний пристрій. Ці конструктивні елементи являють собою місцеві гідравлічні опори і можуть бути розташованими як на одній і тій самій ділянці трубопроводу (або більшого, або меншого діаметру), так і на різних ділянках. Спосіб установки задається таблицею 2.1 згідно з номером схеми. Відстань l0 , що задає положення того чи іншого
місцевого гідравлічного опору від кінця ділянки трубопроводу певного діаметру, слід приймати як l0 = li 
5. У випадку, якщо фільтр і запірний пристрій встановлені на ділянці одного й того ж діаметру, їх слід розташувати послідовно один за одним також на відстані l0 .
З таблиці 2.2, згідно з номером варіанта з’ясовують числові значення параметрів гідросистеми, а також типи фільтрів і запірних пристроїв, та сорт робочої рідини. Для парних варіантів – труби в гідросистемі є новими, а для непарних – не новими.
2.3 Контрольні запитання для самоперевірки
1.Які розрізнюють види руху рідини?
2.Якими параметрами характеризують потоки скінченних розмірів?
3.Які фізичні закони відображає система основних рівнянь гідродинаміки?
4.Як класифікують трубопроводи, що використовуються в інженерних гідросистемах?
5.Який основний результат дослідів О.Рейнольдса?
6.Які існують види втрат енергії під час руху рідини в трубах?
7.Дати енергетичне і геометричне тлумачення рівняння Д.Бернуллі.
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
|
|
|
|
|
|
19 |
|
|
|
|
|
Таблиця 2.1 – Вихідні дані до конструкцій гідравлічних установок |
|||||||||||
№ |
h1 |
h2 |
|
h3 |
d1 |
|
|
На трубі якого діаметра |
|||
|
d2 |
|
|
встановлено : |
|
||||||
схеми |
м |
м |
|
м |
|
|
фільтр |
запірний пристрій |
|||
|
|
|
|
|
|||||||
1 |
10 |
1 |
|
3 |
1,10 |
|
d1 |
|
d1 |
|
|
2 |
9 |
2 |
|
2 |
1,15 |
|
d1 |
|
d2 |
|
|
3 |
8 |
3 |
|
1 |
1,20 |
|
d2 |
|
d2 |
|
|
4 |
7 |
4 |
|
6 |
1,25 |
|
d2 |
|
d1 |
|
|
5 |
6 |
5 |
|
5 |
1,30 |
|
d1 |
|
d1 |
|
|
6 |
7 |
5 |
|
4 |
1,35 |
|
d1 |
|
d2 |
|
|
7 |
8 |
4 |
|
5 |
1,40 |
|
d2 |
|
d2 |
|
|
8 |
9 |
3 |
|
3 |
1,45 |
|
d2 |
|
d1 |
|
|
9 |
10 |
2 |
|
1 |
1,50 |
|
d1 |
|
d1 |
|
|
10 |
8 |
5 |
|
6 |
1,45 |
|
d1 |
|
d2 |
|
|
11 |
7 |
2 |
|
3 |
1,40 |
|
d2 |
|
d2 |
|
|
12 |
6 |
6 |
|
4 |
1,35 |
|
d2 |
|
d1 |
|
|
13 |
1 |
10 |
|
8 |
1,30 |
|
d1 |
|
d1 |
|
|
14 |
2 |
9 |
|
9 |
1,25 |
|
d1 |
|
d2 |
|
|
15 |
3 |
8 |
|
10 |
1,20 |
|
d2 |
|
d2 |
|
|
16 |
4 |
7 |
|
5 |
1,15 |
|
d2 |
|
d1 |
|
|
17 |
5 |
6 |
|
6 |
1,10 |
|
d1 |
|
d1 |
|
|
18 |
4 |
6 |
|
7 |
1,20 |
|
d1 |
|
d2 |
|
|
19 |
3 |
7 |
|
6 |
1,30 |
|
d2 |
|
d2 |
|
|
20 |
2 |
8 |
|
8 |
1,40 |
|
d2 |
|
d1 |
|
|
21 |
1 |
9 |
|
10 |
1,50 |
|
d1 |
|
d1 |
|
|
22 |
2 |
10 |
|
2 |
1,40 |
|
d1 |
|
d2 |
|
|
23 |
3 |
6 |
|
6 |
1,30 |
|
d2 |
|
d2 |
|
|
24 |
4 |
8 |
|
10 |
1,20 |
|
d2 |
|
d1 |
|
|
Примітка. В |
цій |
графі |
подано теоретичне співвідношення |
||||||||
|
|
розрахункових |
|
внутрішніх |
|
діаметрів |
труб. |
||||
|
|
Співвідношення |
|
дійсних |
внутрішніх |
діаметрів |
|||||
|
|
вибраних стандартних труб можуть дещо відрізнятися |
|||||||||
|
|
від заданих теоретичних. |
|
|
|
||||||
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
20
Таблиця 2.2 – Варіанти параметрів гідравлічної установки
№ |
Робоча рідина |
Місцевий опір |
l1 |
l2 |
Q |
p |
MV |
|||
варі- |
|
|
|
|
||||||
Сорт |
t |
Фільтр |
Запірний |
|||||||
|
|
|
|
|||||||
анта |
|
|
|
|
|
|||||
oC |
м |
м |
л / с |
кПа |
||||||
|
|
пристрій |
||||||||
1 |
Бензин |
10 |
ФМ |
Засувка |
30 |
10 |
7 |
+ 25 |
||
2 |
Вода |
15 |
ФМС |
Затвор |
25 |
15 |
8 |
+ 20 |
||
3 |
Гас |
20 |
ФП |
Кран |
20 |
20 |
9 |
+ 15 |
||
4 |
АМГ-10 |
25 |
ФС |
Вентиль |
15 |
25 |
10 |
+ 10 |
||
5 |
И-12А |
30 |
ФМ |
Затвор |
10 |
30 |
11 |
+ 5 |
||
6 |
И-30А |
35 |
ФМС |
Кран |
10 |
25 |
12 |
|
0 |
|
7 |
ГМ-50 |
40 |
ФП |
Вентиль |
15 |
20 |
13 |
- 5 |
||
8 |
АУ |
45 |
ФС |
Засувка |
20 |
15 |
14 |
- 10 |
||
9 |
Бензин |
15 |
ФМ |
Кран |
25 |
10 |
15 |
- 15 |
||
10 |
Вода |
20 |
ФМС |
Вентиль |
30 |
30 |
16 |
- 20 |
||
11 |
Гас |
25 |
ФП |
Засувка |
30 |
25 |
17 |
- 25 |
||
12 |
АМГ-10 |
30 |
ФС |
Затвор |
25 |
20 |
18 |
|
0 |
|
13 |
И-12А |
35 |
ФМ |
Вентиль |
20 |
15 |
19 |
+ 5 |
||
14 |
И-30А |
40 |
ФМС |
Засувка |
15 |
10 |
20 |
+ 10 |
||
15 |
ГМ-50 |
10 |
ФП |
Затвор |
10 |
15 |
21 |
+ 15 |
||
16 |
АУ |
15 |
ФС |
Кран |
10 |
20 |
22 |
+ 20 |
||
17 |
Бензин |
20 |
ФМ |
Засувка |
15 |
25 |
23 |
+ 25 |
||
18 |
Вода |
25 |
ФМС |
Затвор |
20 |
30 |
24 |
|
0 |
|
19 |
Гас |
30 |
ФП |
Кран |
25 |
25 |
25 |
- 25 |
||
20 |
АМГ-10 |
35 |
ФС |
Вентиль |
30 |
20 |
26 |
- 20 |
||
21 |
И-12А |
40 |
ФМ |
Затвор |
30 |
15 |
27 |
- 15 |
||
22 |
И-30А |
45 |
ФМС |
Кран |
15 |
10 |
28 |
- 10 |
||
23 |
ГМ-50 |
15 |
ФП |
Вентиль |
20 |
10 |
29 |
- 5 |
||
24 |
АУ |
20 |
ФС |
Засувка |
15 |
15 |
30 |
|
0 |
|
25 |
Вода |
30 |
ФМ |
Кран |
10 |
20 |
35 |
+ 15 |
||
Примітка. Знаково-цифровими символами позначено різні сорти мінерального масла.
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com