Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

sm_rgr_2d

.pdf
Скачиваний:
5
Добавлен:
07.02.2016
Размер:
727.5 Кб
Скачать

 

 

 

 

 

 

51

 

 

 

 

 

 

 

 

 

9.2

Приклад розрахунку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Р

h

 

 

 

Вихідні дані:

двотавр №20;

A

 

 

B

 

 

 

 

h=11 см; l=2.2 м;

 

 

 

 

 

 

 

 

P=800 H;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Jх=1810 см4;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

E=2·1011 Па;

l/4

 

3l/4

 

 

 

 

 

α=22·10─3 м/кН;

RA=3P/4

 

 

 

 

 

 

 

 

Wх=181 см−3.

Р

 

RA=P/4

 

9.2.1

Визначаємо статичний

а) A

 

 

 

 

B

прогин в

точці

удару (методом

 

С

3l/4

Верещагіна)

 

 

 

 

 

 

 

l/4

 

 

9.2.1.1

Визначаємо реакції опор

 

 

3Pl

 

 

 

 

M A = 0;

 

RB l P l = 0;

ω1

 

16

ω2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4

 

 

 

 

 

 

 

P

 

 

 

б)

 

С2

 

 

 

 

 

RB =

= 200 Н;

С1

 

 

еп. Мр

 

4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3/4

X =1

 

 

1/4

 

M B = 0;

 

 

RA l

3 Pl = 0;

в) A

 

 

 

 

B

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4

 

С

 

 

 

RA

=

3

P = 600 Н.

2

l

2

3l

 

4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

4

3l

3

4

 

Перевірка:

 

 

Py = 0;

 

 

 

 

 

 

 

 

~

 

16

~

 

 

 

 

R P + R

 

= 0;

yC1

 

yC

2

 

 

 

A

г)

 

 

 

 

 

 

B

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 P P + 3 P = 0.

 

 

 

 

 

еп. M1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4

 

 

 

 

4

 

 

9.2.1.2 Будуємо епюри згинальних моментів від дії реального навантаження та одиничної сили і визначаємо площі ω1, ω2 та ординати ~yC1 , ~yC2

ω = 1

1 l

3

Pl =

3

Pl2;

ω = 1

3 l

3

Pl =

9

Pl2;

 

 

 

 

1

2

4

16

128

 

2

2

4

16

128

 

 

 

 

 

52

 

 

~

 

 

 

 

2

 

 

 

 

3

 

 

 

 

1

 

~

 

 

2

 

3

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

yC

=

 

 

 

 

 

 

 

 

l

=

 

 

 

l;

 

yC

=

 

 

 

 

 

 

 

l =

 

 

l.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

3

 

 

 

 

16

 

 

 

 

8

 

2

 

 

3

 

16

 

 

8

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

9.2.1.3

Визначаємо статичний прогин

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ω1

~

 

 

 

 

ω2

 

 

~

 

 

 

 

 

 

 

1

 

3

 

 

 

 

 

 

1

 

9

 

1

 

 

 

yC

 

 

 

yC

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

Pl 2

 

ст =

 

1

+

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

=

 

 

 

 

 

 

 

Pl

 

 

 

 

 

l +

 

 

 

 

l

=

 

 

 

 

 

EI x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8

128

8

 

EI x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

EI x 128

 

 

 

 

 

 

 

 

 

=

3

 

Pl3

 

 

=

 

 

 

 

3

 

 

 

 

 

 

 

800 2.23

 

 

 

 

 

 

 

= 2.757 105

м.

 

256

EI x

 

 

256

 

2 1011 1810 108

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

9.2.1.4

Визначаємо коефіцієнт динамічності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

kд =1 +

1 + 2h

 

=1 +

1 +

2 0.11

 

= 90.323.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.757 105

 

 

 

 

 

 

 

9.2.1.5 Визначаємо максимальні статичні напруження

 

 

 

 

σст =

M xmax

=

 

 

3 P l

 

= 3 800 106 2.2 =1.82 Мпа.

 

 

16 Wx

 

 

 

 

 

Wx

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

16 181 106

 

 

 

 

 

 

 

 

9.2.1.6 Визначаємо максимальні динамічні напруження

σд = kд σст = 90.323 1.82 =164.6 Мпа.

9.2.2 Замінюємо праву опору пружиною

 

 

A

 

Р βδпр

 

 

С

 

 

 

 

 

B

ст = ст + β δст,

 

 

 

 

 

де CC =

.

 

С'

 

 

 

 

 

 

 

δпр

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

С2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

B'

9.2.2.1 Визначаємо осадку пружини δпр

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

δпр = BB′ = RB α = P4 α = 8004 22 103 = 0.0044 м.

53

9.2.2.2 Визначаємо коефіцієнт β,

 

A

 

l/4

С

 

3l/4

 

B

який встановлює

співвідношення

 

 

С'

 

 

 

 

 

δпр

 

 

 

 

 

 

між осадкою пружини та перемі-

 

 

 

 

 

 

 

 

щенням точки прикладення сили Р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

B'

З подібності трикутників АСС'

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

та АВВ' маємо

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

CC

=

BB

 

β δnp

 

=

δnp

;

β =

1

= 0.25;

 

 

AC

AB

1

l

 

 

l

4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5

+0.25 0.0044 =1.128 10

3

м.

ст = ст + β δпр = 2.757 10

 

 

 

9.2.2.3 Визначаємо коефіцєнт динамічності для другої схеми закріплення

kд′ =1 + 1 + 2h =1 + 1 +

 

2 0.11

 

=15.0.

 

 

 

 

 

cт

 

 

 

1.128 105

 

 

 

9.2.2.4 Визначаємо максимальні динамічні напруження

σд = kдσст =15.0 1.82 = 27.3 Мпа.

9.2.3Порівнюємо отримані результати

K= σд = 164.6 = 6.02 .

σд27.3

9.2.4 Висновок

Максимальні напруження при заміні жорсткої опори пружиною

(або іншим пружним елементом з таким же коефіцієнтом α) в шість разів менші ніж без пружини.

[1, С. 605−610; 2, С. 49−51; 3, С. 537−540].

54

10ВИЗНАЧЕННЯ НАПРУЖЕНЬ

ВДВОТАВРОВИХ БАЛКАХ ПРИ КОЛИВАННІ

10.1Умова задачі

На двох балках двотаврового перерізу встановлено двигун вагою Q, який робить n обертів за хвилину. Відцентрова сила інерції, яка виникає внаслідок незрівноваженності частин двигуна, дорівнює H.

Власну вагу балок і сили опору середовища можна не врахо-

вувати.

 

 

 

 

 

 

 

 

Необхідно:

 

 

 

 

 

 

а)

визначити частоту власних коливань ω0;

 

б)

визначити частоту вимушених коливань ω;

 

в)

визначити коефіцієнт зростання коливань β, який визначається

 

формулою β =

 

1

 

2;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

(ω ω )2

 

 

 

 

 

0

 

 

 

H β ;

г)

визначити динамічний коефіцієнт kд =1 +

д

β =1 +

 

д)

 

 

 

 

 

ст

Q

визначити найбільше

нормальне напруження в

балках

σд=kд·σст.

 

Розрахункові

схеми

і

вихідні

дані

наведені

на

рисунку 10.1

і в таблиці 10.1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 10.1 − Вихідні дані

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

l,

 

Q

 

H

 

n,

 

l,

Q

 

H

n,

рядка

таврадво-

м

 

 

 

 

 

об/хв

рядка

таврадво-

м

 

 

 

об/хв

 

кН

 

 

 

кН

1

 

16

1.1

 

11

 

11

 

400

 

6

 

22

1.6

16

 

6

650

2

 

18

1.2

 

12

 

2

 

450

 

7

 

24а

1.7

17

 

7

700

3

 

20а

1.3

 

13

 

3

 

500

 

8

 

24

1.8

18

 

8

750

4

 

20

1.4

 

14

 

4

 

550

 

9

 

27а

1.9

19

 

9

800

5

 

22а

1.5

 

15

 

5

 

600

 

0

 

27

2.0

20

 

10

850

2 Якщо коефіцієнт β буде від’ємним, то в подальших розрахунках слід враховувати його абсолютну величину.

I

II

III

IV

V

Q

l

Q

l/5 4l/5

Q

l/4 3l/4

Q

l/3 2l/3

Q l/2 l/2

55

VI

Q

l l/5

VII Q

l

l/4

VIII

Q

l

l/3

IX

Q

l

l/2

X

Q

l

2l/3

Рисунок 10.1 Розрахункові схеми

 

 

 

 

 

 

56

 

 

 

 

 

 

 

10.2

Приклад розрахунку

 

 

 

 

 

 

 

 

RA

 

RB

C

Вихідні дані: l=2.0 м;

Q=12 кН;

 

 

 

 

 

 

 

H=11 кН; n=850 об/хв;

 

A

 

B

 

 

Q

двотавр №16;

 

 

 

l

2l/3

Ix=873 4;

Wx=109 3.

 

RA

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

а)

 

 

 

 

 

еп. Мр

10.2.1

Визначаємо реакції опор

 

 

 

 

С2

 

 

 

С1

 

 

 

 

(рис. 10.2, а)

 

ω1

 

ω2

 

 

 

M A = 0;

 

 

2Ql/3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

2 3

5 3

X

=1

 

RB l Q l +

3

l = 0;

 

B

 

 

 

 

 

 

б)

A

 

 

 

C

 

 

R

= 5 Q;

2l

 

2

2l

 

 

 

 

 

 

 

 

B

3

 

 

 

 

3

 

3

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

еп. M1

 

 

M B = 0;

в)

 

 

 

 

 

 

 

l +Q 2 l = 0 ;

 

~

 

~

 

R

 

 

 

 

 

A

 

 

yC1

 

y

 

 

 

3

 

 

 

 

 

 

 

C2

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 10.2 Розрахункова схема,

 

 

RA

= −2 Q.

 

 

епюри Мр, М1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

 

Перевірка:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Py = 0; RA +Q

+ RB = 0;

2 Q +Q 5 Q = 0.

 

 

 

 

 

 

 

3

 

 

3

 

 

10.2.2 Знаходимо частоту власних коливань

ω

= g

,

0

ст

 

 

 

де g прискорення вільного падіння;

ст переміщення від статично діючої сили Q, яке визначаємо методом Верещагіна.

57

Для цього будуємо епюри згинальних моментів від дії реального навантаження та одиничної сили (рис. 10.2; а, в) і обчислюємо площі

епюр Mp на ділянках АВ та ВС (ω1, ω2), а також ординати моментів yC1 і yC2 напроти центрів ваги С1, С2

ω1 = 12 l 23 Ql = 13 Ql2 ; ω2 = 12 23 l 23 Ql = 92 Ql2 ;

~

=

2

 

2

l =

4

l ;

~

 

=

2

 

2

l =

4

l .

yC

2

3

9

yC

2

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

2

 

3

 

9

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тоді

 

 

 

~

 

 

ω2

~

 

 

 

1

1

 

4

 

2

 

 

4

 

 

 

ω1 yC

 

yC

2

 

 

Ql2

 

Ql2

 

 

ст =

 

 

 

 

1

+

 

 

 

 

=

 

 

 

 

l +

 

 

 

l

=

 

 

EIx

 

EIx

 

 

 

9

9

9

 

 

 

 

 

 

 

 

EIx 3

 

 

 

 

 

 

 

=

20

 

Ql3

=

 

20 12 103 23

 

= 0.0136

 

м;

 

 

81

EIx

81 2

1011 873

108

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ω = 9.81

= 26.86 c1.

0

0.0136

 

 

 

10.2.3Знаходимо частоту вимушених коливань

ω= π30n = π 30850 = 89.01 c1.

10.2.4Визначаємо коефіцієнт зростання коливань

 

β

 

=

 

 

1

 

=

 

1

 

= 0.1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ω

2

 

89.01 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ω

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

26.86

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

58

10.2.5 Визначаємо динамічний коефіцієнт

kд =1 + β HQ =1 +0.1 1211 =1.092 .

10.2.6 Визначаємо динамічні напруженн

 

 

 

M xmax

 

 

 

2

Ql

 

 

 

 

 

 

3

σд =σст

kд =

 

 

kд =

 

 

 

kд =

2Wx

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2Wx

=

2 12 103 2

 

1.092 = 80.15 МПа.

3

2 109 106

 

 

 

 

 

 

 

 

[1, С. 537−538; 2, С. 49−50; 2, С. 523−533;].

59

ЛІТЕРАТУРА

1.Опір матеріалів. Підручник /Г.С. Писаренко, О.А. Квітка, Е.С. Уманський; За ред. Г.С. Писаренка. − К.: Вища школа, 2004. − 655 с.

2.Сопротивление материалов. Методические указания и контрольные задачи для студентов-заочников всех специальностей высших учебных заведений. / А. В. Дарков, Б. Н. Кутуков. − М.:

Высш. шк., 1985. − 56 с.

3.Дарков А. В., Шпиро Г. С. Сопротивление материалов: Учебник для техн. вузов. − 5-е узд. − М.: Высш. шк., 1989. − 624 с.

4.Методичні вказівки для самостійної роботи і перевірки рівня засвоєння курсу „Опір матеріалів” з використанням програмного комплексу для студентів всіх спеціальностей денної форми навчання. /А. О. Будник, В. Г. Шевченко, С. Л. Рягін. − Запоріжжя:

ЗНТУ, 2004. − 15 с.

60

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]