pucenteilo_p_r_ekonomika_i_organizaciya_turistichnogotelnogo

ЕКОНОМІКА І ОРГАНІЗАЦІЯ ТУРИСТИЧНО - ГОТЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

-залучати до надання туристичних послуг осіб, які відповідають встановленим законодавством відповідним кваліфікаційним вимогам, а у випадках, визначених цим Законом, також мають відповідні дозволи на право здійснення туристичного супроводу;

-надавати туристам необхідну і достовірну інформацію про туристичні послуги, права, обов’язки та правила поведінки туристів (екскурсантів), умови страхування, порядок відшкодування завданих збитків, умови відмови від послуг, правила візового митного режиму, перетинання державного кордону та іншу інформацію, передбачену цим Законом;

-надавати туристичні послуги в обсягах та в терміни, обумовлені договором;

-виконувати вимоги закону щодо забезпечення безпеки туристів, охорони туристичних ресурсів України та довкілля;

-вести облікову та іншу визначену законодавством документацію, надавати в установленому порядку бухгалтерську та статистичну звітність;

-відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані туристам (екскурсантам), іншим особам та довкіллю.

Туристи і екскурсанти мають право на:

-реалізацію закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, відновлення і зміцнення здоров’я, на безпечне для життя і здоров’я довкілля, задоволення духовних потреб, захист і повагу людської гідності;

-необхідну і достовірну інформацію про правила в’їзду до країни (місця) тимчасового перебування, а також виїзду з країни (місця) тимчасового перебування і перебування там, про звичаї місцевого населення, пам’ятки природи, історії, культури та інші об’єкти туристичного показу, що знаходяться під особливою охороною, стан навколишнього середовища;

-інформацію про наявність ліцензії у суб’єкта, що здійснює підприємницьку діяльність у галузі туризму, дозволів, сертифікатів, інших документів, наявність яких передбачена законодавством;

-отримання обов’язкової інформації, що передує укладенню договору;

-отримання туристичних послуг, передбачених договором;

-особисту безпеку, захист життя, здоров’я, прав споживача, а також

майна;

-одержання відповідної медичної допомоги;

-відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору;

-сприяння з боку органів державної влади України в одержанні правових та інших видів допомоги, а громадяни України також і за її межами;

-реалізацію інших прав.

Туристи і екскурсанти зобов’язані:

51

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

ЕКОНОМІКА І ОРГАНІЗАЦІЯ ТУРИСТИЧНО - ГОТЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

-не порушувати права та законні інтереси інших осіб, вимоги законів, які діють на території країни перебування;

-виконувати митні, прикордонні, санітарні та інші правила;

-поважати політичний та соціальний устрій, традиції, звичаї, релігійні вірування країни (місця) перебування;

-зберігати довкілля, дбайливо ставитися до об’єктів природи та культурної спадщини в країні (місці) тимчасового перебування;

-дотримуватися умов і правил, передбачених договором про надання туристичних послуг;

-надавати персональну інформацію в обсязі, необхідному для реалізації туристичного продукту;

-дотримуватися під час подорожі правил особистої безпеки;

-відшкодовувати збитки, завдані їх неправомірними діями. Виконувати інші обов’язки, передбачені законодавством України та

законодавством країни тимчасового перебування.

2.8. Організаційний аспект створення туристичної фірми

Підприємницька діяльність в Україні регулюється Господарським і Цивільним кодексом України, окремими законами і підзаконними нормативними актами.

Основними суб'єктами на туристичному ринку, що здійснюють виробництво і реалізацію послуг, виступають окремі підприємці – фізичні особи і підприємства – юридичні особи (рис. 2.1.).

Рис. 2.1. Суб’єкти підприємницької діяльності

52

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

ЕКОНОМІКА І ОРГАНІЗАЦІЯ ТУРИСТИЧНО - ГОТЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

Під туристським підприємством розуміється самостійний суб'єкт, що хазяює, із правами юридичної особи, що здійснює формування, просування і/чи реалізацію послуг туристам, а також інші види допоміжної господарської діяльності, не заборонені законодавством і передбачені його статутом.

Виходячи з того, що в економіці України створюються і функціонують підприємства різних організаційно-правових форм, законодавство визнає загальні і спеціальні умови їх створення. Загальні умови поширюються на організацію створення усіх форм підприємств. Вони визначені законами України “Про підприємства”, “Про підприємництво”, Господарським та Цивільним кодексами, які регулюють загальні умови створення юридичної особи, в тому числі і підприємства. Спеціальні умови створення підприємств визначені законами про їх окремі види.

Створення підприємства, як правове поняття, включає визначення засновників, їх засновницькі компетенції та порядку діяльності. Засновником є особа, що має право створити у встановленому порядку підприємство як юридичну особу. За Законом України “Про власність” (ст.ст. 6, 33) і Законом “Про підприємства” (ст. 5) таким правом наділені безпосередньо власники засобів виробництва та іншого майна і уповноважені власником (власниками) органи, тобто фізичні і юридичні особи, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Серед загальних умов створення підприємства провідне місце посідає визначення кола суб'єктів, правомочних приймати рішення щодо створення підприємства, тобто його засновником. Відповідно до Закону України “Про підприємства” існують три категорії таких суб'єктів:

а) власник (власники) майна будь-яких видів, а також розмірів; б) уповноважений власником (власниками) орган або підприємство,

організація; в) трудовий колектив у випадках і порядку, передбачених вказаним

вище Законом та іншими законодавчими актами України.

При визначенні засновника, який належить до категорії власника майна створюваного підприємства, необхідно виходити з викладеного у п.1 ст.5 Закону “Про підприємства” переліку видів підприємств, встановленого відповідно до існуючих у країні форм власності.

Відповідно до Закону “Про підприємства в Україні” (п.1 ст.5) і антимонопольного законодавства підприємство може бути створене внаслідок примусового поділу іншого підприємства. Рішення з цього питання приймає Антимонопольний комітет України та його територіальні органи.

Власник має право делегувати відповідним органам, а також підприємствам або організаціям повноваження щодо створення підприємств, дозволяє названим суб'єктам виступати засновниками різних видів підприємств. Уповноважені органи, які можуть бути засновниками підприємств, визначає власник. Щодо підприємств загальнодержавної

53

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

ЕКОНОМІКА І ОРГАНІЗАЦІЯ ТУРИСТИЧНО - ГОТЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

власності – це підвідомчі Кабінету міністрів України органи державної виконавчої влади, інші центральні відомства. Вони приймають рішення про створення підприємства державної власності, затверджують статути і контролюють їх дотримання, укладають та розривають контракти з керівниками підприємств, контролюють ефективність використання закріпленого за підприємствами майна, його збереження. В окремих випадках (наприклад, щодо підприємств будівельного комплексу) зазначені функції і повноваження Кабінет міністрів України делегує господарським об'єднанням: корпораціям, концернам тощо. Щодо підприємств комунальної власності уповноваженими органами із засновницькими правами є виконкоми обласних і місцевих рад. місцеві державні адміністрації та уповноважені ними органи.

Делеговані власником повноваження можуть виникати в уповноваженого суб'єкта як на підставі загального законодавчого установлення, так і в результаті спеціального розпорядження власника. Наприклад, відповідно до Закону “Про власність” (ст. 33) управління державним майном здійснюють від імені народу (населення адміністративно-територіального утворення) відповідної ради народних депутатів та орган обласних, районних, міських державних адміністрацій. Вони вирішують питання створення, реорганізації та ліквідації державного підприємства і визначають цілі його діяльності. За умов, що склалися, засновницькі функції власника державного майна реалізує створений в Україні фонд державного майна, який окремим рішенням може наділити аналогічними правами відповідні державні підприємства та організації або свої органи територіальних управлінь.

Створення підприємства в юридичному розумінні – це затвердження та одержання передбачених законом документів: рішення власника (власників) або уповноваженого органу про створення підприємства, статуту, якщо цього вимагає організаційна форма, посвідчення про державну реєстрацію. При необхідності для новостворюваного підприємства на земельній ділянці сюди входять також документи на право землекористування (землеволодіння), визначені земельним законодавством України.

Дозвіл на користування створюваним підприємством земельною ділянкою, а також іншими природними ресурсами видається за рішенням місцевої ради народних депутатів за місцем знаходження підприємства в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Відмова у наданні земельної ділянки може бути оскаржена у встановленому законом порядку в суді або арбітражному суді.

Трудовий колектив має право виступати засновником підприємства у випадках і порядку, передбачених Законом “Про підприємства”, законодавством про приватизацію та іншими законодавчими актами України.

Таким чином, засновниками підприємств можуть бути:

54

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

ЕКОНОМІКА І ОРГАНІЗАЦІЯ ТУРИСТИЧНО - ГОТЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

1)державні, колективні, орендні, спільні підприємства, громадські організації та їх підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські асоціації та інші підприємства і організації, які є юридичними особами;

2)державні органи, уповноважені управляти державним майном;

3)спільно-вказаними органами, підприємствами, організаціями і громадянами;

4)Антимонопольний комітет України та його територіальні органи. Підприємства можуть створюватися шляхом реорганізації діючого

підприємства, тобто в результаті виділення із складу діючого підприємства одного або кількох структурних підрозділів за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу. Аналогічно може створюватись підприємство на базі структурної одиниці діючого об'єднання. Щодо таких підприємств діє правило про збереження за ними взаємних зобов'язань та укладених договорів з іншими підприємствами.

Підприємства мають право створювати на території України та за її межами суб'єкти організаційних структур бізнесу без прав юридичної особи - свої відособлені підрозділи і філії, представництва та інші з правами відкриття поточних і розрахункових рахунків. Відособлені підрозділи діють на підставі положень про них. які затверджуються підприємством. Відкриття вказаних підрозділів не потребує їх реєстрації. Підприємство лише повідомляє про це реєстраційний орган шляхом внесення додаткової інформації у свою реєстраційну картку.

Аналогічно створюються дочірні підприємства. За законодавством України, правом створювати дочірні підприємства наділені підприємства двох організаційних форм: господарські товариства і спільні підприємства з іноземними інвестиціями. Проте вони мають бути зареєстровані в порядку, встановленому для реєстрації підприємств.

Установчими документами створення підприємства називається комплект документів, встановленої законом форми, згідно з якими підприємство створюється і діє як суб'єкт права. З точки зору правової природи, установчі документи є локальними нормативними актами, тобто актами, які набувають юридичної сили внаслідок затвердження їх одним або кількома засновниками підприємства.

Форму і зміст установчих документів визначають залежно від видів підприємств загальні закони про підприємства та закони про окремі види підприємств.

Стаття 8 Закону “Про підприємства в Україні” дає перелік актів, які відносяться до встановлених документів. По-перше, це рішення одного або кількох власників чи уповноваженого ним (ними) органу про створення підприємства. Якщо власників чи органів два або більше, таким рішенням визначено установчий договір. По-друге, це статут підприємства.

Закон України “Про підприємства” (ст. 9) визначає перелік обов'язкових відомостей, які необхідно включати до статуту підприємства

55

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

ЕКОНОМІКА І ОРГАНІЗАЦІЯ ТУРИСТИЧНО - ГОТЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

як одного з його основних установчих актів.

Зміст установчих документів (статутів, установчих договорів) господарських товариств регулюється статтями 4, 37, 51, 65, 67 і 76 Закону України “Про господарські товариства”. Ці статті визначають перелік основних даних, що підлягають включенню до установчих документів товариств окремих видів.

При розробці проектів установчих документів підприємств необхідно керуватись також типовими нормативними актами.

Фактори, що визначають вибір організаційно-правових форм діяльності, наочно показані на рис. 2.2.

Фактори, що визначають вибір організаційно-

правової форми туристичного підприємства

Рис 2.2. Основні фактори, що визначають вибір організаційно правової форми діяльності туристичного підприємства

Турфірми відносяться до комерційних організацій і, як показує практика, частіше виступають у формі закритих акціонерних товариств.

Істотним елементом у становленні нового підприємства є вибір його організаційно-правової форми.

Послідовність створення туристичного підприємства схематично представлена на рис. 2.3.

56

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

ЕКОНОМІКА І ОРГАНІЗАЦІЯ ТУРИСТИЧНО - ГОТЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

Рис 2.3. Етапи створення туристичної фірми

Основні терміни і поняття

Туристична політика – це система методів і заходів економічного, політичного, соціального, правового, культурного тощо характеру, що здійснюються як державними, так і недержавними органами, відповідальними за туристичну діяльність, із метою регулювання та координації туристичної галузі, створення умов для розвитку туризму.

Державна туристична адміністрація – це сукупність державних та суспільних органів, відповідальних за стан і розвиток галузі туризму в цілому.

Політика туризму – це цілеспрямоване сприяння розвитку туризму та його формуванню шляхом впливу на важливі для цієї галузі особливості.

Туристична політика – це сукупність форм, методів і напрямків впливу держави на функціонування туристичної сфери для досягнення цілей збереження та розвитку народногосподарського комплексу.

Тестові вправи

Дайте відповідь на наступні тестові запитання

1.До основних принципів державного регулювання туристичної діяльності відносять:

а) здійснювати підтримку і захист іноземних туристів, туроператорів, турагентів і їх об'єднань;

б) здійснювати підтримку і захист українських туристів, туроператорів, турагентів і їх об'єднань;

в) сприяти розвитку туристичної діяльності іноземних тур операторів та тур агентів.

2.Одна з основних цілей державного регулювання туристської діяльності – це:

а) надання інформації щодо виїзду за кордон;

57

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

ЕКОНОМІКА І ОРГАНІЗАЦІЯ ТУРИСТИЧНО - ГОТЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

б) забезпечення права громадян на відпочинок, свободу пересування і інших прав при здійсненні подорожей;

в) обмеження в здійсненні туристської діяльності.

3.Дайте правильну відповідь. Органами державної виконавчої влади

вгалузі туризму є:

а) Міністерство культури і туризму України та Держтурадміністрація;

б) Міністерство культури і туризму України та Державна служба туризму і курортів;

в) Міністерство культури і туризму України та Державний комітет з розвитку спорту, туризму та молодіжної політики.

4. Ліцензуванню підлягають наступні види туристичної діяльності: а) екскурсійна діяльність; б) екстремальний туризм; в) круїзний туризм;

г) не підлягає жоден з перелічених.

Питання для самостійної підготовки

1.Яким чином впливає розвиток туризму впливає на національну економіку країни?

2.Які основні нормативно-правові акти регулюють туристичну діяльність в Україні?

3.Назвіть головні принципи державного регулювання туристичної діяльності.

4.Назвіть мету державного регулювання туристської діяльності.

5.У чому полягають концептуальні задачі державного регулювання туристського бізнесу на сучасному етапі розвитку економіки?

6.Назвіть інструменти реалізації державної політики туристської діяльності.

7.Які основні цілі державного регулювання туристської діяльності?

8.Назвіть органи державної виконавчої влади в галузі туризму в

Україні.

9.Перелічіть основні завдання Держтуризмкурортів.

10.В чому полягає ліцензування туристичної діяльності?

11.Що повинно міститися у заяві про видачу ліцензії на здійснення туристичної діяльності?

12.В чому полягає сертифікація у сфері туристичної діяльності та послуг готелів?

13.Перелічіть права та обов’язки сторін туристичної діяльності.

14.Які існують суб’єкти підприємницької діяльності в Україні?

15.Поясніть процедуру створення підприємства.

58

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

ЕКОНОМІКА І ОРГАНІЗАЦІЯ ТУРИСТИЧНО - ГОТЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

16.Хто може бути засновниками підприємств туристичної

діяльності?

17.Назвіть фактори, що визначають вибір організаційно-правових форм діяльності.

59

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

ЕКОНОМІКА І ОРГАНІЗАЦІЯ ТУРИСТИЧНО - ГОТЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

3. ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

3.1. Послуги туризму, їх сутність і специфіка

Природа послуг, що входять у туристський продукт, дуже специфічна і неоднорідна. Туристські послуги, як і будь-які інші послуги, нематеріальні, невідчутні. Цим вони відрізняються від товарів і інших матеріальних благ. Невідчутність туристських послуг дуже важлива властивість, що своєрідно виявляється в результатах сервісної діяльності. Корисний ефект туристського сервісу може бути охарактеризований суб'єктивним сприйняттям його споживачів. Невідчутність цього ефекту і його невіддільність від процесу виробництва ускладнюють не тільки його споживання, що відбувається безпосередньо на місці перебування туристсько-рекреаційних ресурсів. Невідчутність створює такі умови, коли невизначеність корисного ефекту туристських послуг сполучена з особливим ризиком споживчого вибору. Потенційний турист має можливість лише непрямої оцінки споживчих властивостей послуг, що здобуваються, використовуючи для цього суспільну думку, рекламу, фірмовий знак і т.п. Матеріальний субстрат (у виді каталогів, проспектів, відеокасет, лазерних компакт дисків, кінострічок і ін.) дозволяє здійснювати вибір за допомогою аналогії, тому що власні відчуття й емоційне сприйняття в туриста з'являються лише після безпосереднього споживання послуг, коли вибір стане практично незворотнім.

Невідчутність, нематеріальність туристських послуг накладають своєрідний відбиток не тільки на споживання, але і на виробництво. Послуга в найбільш загальному розумінні — це діяльність (чи процес) невловимого характеру, що одна сторона-постачальник може запропонувати іншій стороні-споживачу, або надає по його замовленню з метою одержання визначеної вигоди. При цьому туристська діяльність не розділяє виробництво, реалізацію, споживання послуг ні в часі, ні в просторі. Виробництво, реалізація, споживання туристських послуг відбувається одночасно, не виділяючись в самостійні стадії.

Невідчутність послуг, неможливість їх накопичувати, зберігати, як, наприклад, товари, підсилює підприємницький ризик у туризмі. Унаслідок цього нереалізований туристський продукт, у тому числі послуги по готельному, транспортному, екскурсійному й іншому обслуговуванню, не продані по причинах чи сезонності іншого характеру, веде до непоправних витрат. Зменшити втрати доходу через незбереженість, ненакопичуваність, туристський продукт можна за допомогою узгодження попиту та пропозиції туристських послуг. Для цього застосовують гнучку систему цін, що враховують сезонність споживання туристсько-рекреаційних ресурсів, попереднє бронювання місць розміщення, гнучкі форми зайнятості працівників в індустрії туризму і т.д.

60

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com