Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

pucenteilo_p_r_ekonomika_i_organizaciya_turistichnogotelnogo

.pdf
Скачиваний:
24
Добавлен:
07.02.2016
Размер:
2.22 Mб
Скачать

ЕКОНОМІКА І ОРГАНІЗАЦІЯ ТУРИСТИЧНО - ГОТЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

Надбавка — агентська винагорода за виконання визначених послуг, зв'язаних з кінцевою реалізацією турпродукту; її величина встановлюється в агентській чи угоді договорі доручення.

Особисте страхування туристів — здійснюється на випадок наступних страхових подій: від нещасливого випадку; на випадок смерті або загибелі, що відноситься до медичного страхування.

Пекідж-тур — більш широкий, у порівнянні з інклюзивом-туром набір послуг, що передбачає поряд із традиційним обслуговуванням, розміщенням, харчуванням, екскурсіями, ще і спортивно-оздоровчі, культурно-розважальні й ін. послуги.

Подорож — тимчасове заняття, по закінченні якого туристи повертаються в країну постійного проживання; мета подорожей туристів носить споживчий характер, у тому числі вони орієнтовані на оздоровлення, пізнавальне ознайомлення, професійно-ділові інтереси, спортивні, релігійні й інші заняття.

Послуга — діяльність (чи процес) невловимого характеру, що один бік-постачальник може запропонувати інший боку-споживачу, або надає по його замовленню з метою одержання визначеної вигоди, при цьому туристична діяльність не розділяє виробництво, реалізацію, споживання послуг ні в часі, ні в просторі.

Пропускний потенціал — максимальне навантаження, що туристична діяльність може здійснити на туристично - рекреаційні ресурси без втрати для їхнього нормального відтворення.

Просування туристичного продукту — комплекс заходів,

спрямованих на створення та підготовку до реалізації туристичного продукту чи туристичних послуг (організація рекламно-ознайомлювальних подорожей, участь у спеціалізованих виставках, ярмарках, видання каталогів, буклетів тощо).

Реклама можливостей — інформує всіх зацікавлених як юридичних, так і фізичних осіб про ринкові можливості фірми (про наявність авіаквитків, місцях у готелях, програмах нових турів, знижок і комісій).

Реклама потреб — інформує потенційних партнерів про діяльність турфірми і її ринкових можливостях; орієнтована на залучення посередників.

Рекламна компанія — комплекс рекламних заходів, призначених для визначеного сегмента ринку, розрахованих на визначений час.

Ризик — імовірність (погроза) втрати економічним агентом (фізичною чи юридичною особою) частини своїх ресурсів, доходів або виникнення додаткових витрат у результаті здійснення визначеної діяльності.

Собівартість туристичного продукту — сукупна вартість проїзду,

проживання (у тому числі оплата бронювання), харчування, трансферту (транспортного обслуговування), екскурсійного обслуговування, оформлення візи, послуг турфірми.

261

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

ЕКОНОМІКА І ОРГАНІЗАЦІЯ ТУРИСТИЧНО - ГОТЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

Соціальне житло — молодіжні туристські бази, сімейні табори відпочинку, що функціонують на безприбутковій основі.

Соціальний туризм — подорожі, організовані за рахунок субсидій, виділених державою на соціальні нестатки.

Соціальний ефект — прояв відповідності цілям пізнавального характеру, міжнаціонального і міжособистісного спілкування, культурного взаємного збагачення.

Страхування від нещасливих випадків — здійснюється для туристів, що займаються екстремальними видами спорту.

Страхове покриття — сума, визначена в страховому полісі, відповідно до документів, наданими застрахованому (страхувальнику) організацією, що зробила йому ці послуги.

Страхова загальна і цивільна відповідальність

відповідальність страхувальника перед третіми обличчями (юридичними і фізичними), яким може бути нанесений збиток (шкода) унаслідок якоїнебудь чи дії бездіяльності туриста.

Супутні туристичні послуги та товари — послуги та товари,

призначені для задоволення потреб споживачів, надання та виробництво яких несуттєво скоротиться без їх реалізації туристам.

Таймшер — особа що його купила, стає співвласником вілли, квартири чи номера в готелі, тобто нерухомості в зоні відпочинку на встановлений в договорі час.

Тур — комплекс наданих туристам послуг.

Туристичні оператори (туроператори) — юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність.

Туристичні агенти (турагенти) — юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб’єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на турагентську діяльність.

Туризм — тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування.

Турист — особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов’язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін.

262

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

ЕКОНОМІКА І ОРГАНІЗАЦІЯ ТУРИСТИЧНО - ГОТЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

Туристичний продукт — попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов’язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об’єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).

Туристичний продукт як економічний показник — на мікрорівні

(агентська чи операторська туристська фірма) може бути обчислений величиною туристського продукту, реалізованого за ' конкретний період часу.

Туристичний продукт вироблений — на мікрорівні визначається як вартісний показник комплексу послуг, запропонованих туристам, відповідно до мети подорожі. На макрорівні містить у собі витрати на покупку послуг, наданих туристам іншими підприємствами і галузями (транспорт, культура, медицина і т.п.), вартість зроблених товарів туристського призначення, приватні і державні інвестиції в туристську індустрію, а також перевищення експорту туристського продукту з країни над його імпортом.

Туристичний продукт реалізований — валовий доход від продажів

(виторг) товарів і послуг туристичного призначення, що включає в себе також прибуток від туристської діяльності.

Туристичний сектор економіки — сукупність підприємств, чи прямо побічно задовольняючі туристські потреби.

Туристичні ресурси України – пропоновані або такі, що можуть пропонуватися, туристичні пропозиції на основі та з використанням об’єктів державної, комунальної чи приватної власності.

Туристично – рекреаційні ресурси — природні, історичні,

соціально-культурні об'єкти, включаючи об'єкти туристського показу, призначені для використання в пізнавальних, оздоровчих, спортивних цілях.

Туродні — кількість днів, проведених туристами в країні тимчасового перебування. В практиці більшості країн цей показник зветься «кількість ночівель».

Туроператор — організатор туризму, його діяльність спрямована на формування, просування, реалізацію туристського продукту і здійснюється на основі ліцензії юридичним чи особам індивідуальним підприємцям.

Характерні туристичні послуги та товари — послуги та товари,

призначені для задоволення потреб споживачів, надання та виробництво яких суттєво скоротиться без їх реалізації туристам.

Франкфуртська таблиця — застосовується у випадку фактичної невідповідності послуг, передбачених туром, визначається розмір компенсації, одержуваної туристом за домовленістю чи сторін за рішенням суду.

263

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

ЕКОНОМІКА І ОРГАНІЗАЦІЯ ТУРИСТИЧНО - ГОТЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

Ціна — ринкове вираження вартості послуг, товарів, продуктів; рух цін на ринку відбиває динаміку споживчих переваг і платоспроможного попиту; орієнтуючись на ціни, підприємства і підприємці перерозподіляють ресурси й уточнюють ринкову стратегію.

Ціна реалізації турпродукту кінцева — ціна, по якій турист купує турпродукт в турагентскої фірми, відрізняється від ціни туроператора надбавками і знижками.

Ціни стратегічні — для позиціювання послуг і товарів, їхньої вартості, довгострокового прибутку на вкладений капітал", а також для визначення перспективи розвитку галузі, положення на ринку; вони підлягають опублікуванню в каталогах, брошурах, путівниках і інших спеціальних друкованих виданнях.

Ціна турпродукту для туроператора — сума собівартості і прибутку.

Цінова дискримінація по географічній ознаці — застосовується на регіональних сегментах при неоднаковій ціновій еластичності попиту в різних груп споживачів.

Цінова дискримінація по категоріях споживачів — практикується для різних ринкових сегментів у залежності від готовності і можливості платити цю ціну.

Ціноутворення методом «зняття сливок» — застосовується, якщо на ринку йде скорочення пропозиції послуг, а попит не еластичний від підвищення ціни на туристський продукт, наприклад, круїзних турів, таймшерів.

Ціноутворення по методу витрати-плюс — визначається збільшенням витрат на визначений відсоток з метою одержання доходів, достатніх для створення продукту і його реалізації на ринку; застосовується при визначенні цін на послуги внутрішнього туризму.

Ціноутворення по нормативній рентабельності — зв'язано з фінансовим аналізом, виходить з рівня прибутку, котра генерується інвестуванням капіталів, застосовується на ринку послуг внутрішнього туризму.

Ціноутворення проникнення на ринок — практикують компанії при виході на нові сегменти ринку і нові ринки, установлюючи ціни нижче середньоринкових, забезпечуючи нормальну рентабельність за рахунок інших видів чи діяльності послуг.

Ціни тактичні — характеризують поточне пропозиція послуг туроператорів, широко рекламуються.

264

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

ЕКОНОМІКА І ОРГАНІЗАЦІЯ ТУРИСТИЧНО - ГОТЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

ЛІТЕРАТУРА

1.Закон України “Про туризм” від 15.09.1995 р. № 324/95-ВР.

2.Закон України “Про підприємництво” від 7.02.1991 p. № 698-

ХП.

3.Закон України “Про підприємства в Україні” від 27.03.1991 p.

887-XII.

4.Закон України “Про господарські товариства” від 19.09. 1991 р.

1576-ХП.

5.Закон України “Про правовий статус іноземців” від 04.02.1994

р. № 3929-ХІІ.

6.Закон України “Про туризм” від 15.09. 1995 р. № 324/95-ВР.

7.Закон України “Про внесення змін до Закону України” “Про туризм” від 18.11.2003 р.

8.Закон України “Про ліцензування окремих видів господарської діяльності” від 01.06. 2000 р. № 1775-ІІІ.

9.Указ Президента України “Про Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України” від 31.05. 2000 p. № 740/2000.

10.Постанова Кабінету Міністрів України “Про Правила в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію” від 29.12. 1995 р. № 1074.

11.Постанова Кабінету Міністрів України “Про Програму розвитку туризму до 2005 року” від 28.06. 1997 р. № 702.

12.Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліку органів ліцензування” від 14.11. 2000 р. № 1698.

13.Постанова Кабінету Міністрів України “Про строки дії ліцензії на проведення певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу” від 29.11. 2000 р. № 1755.

14.Інструкція про умови і правила здійснення підприємницької діяльності, пов’язаної з організацією іноземного і зарубіжного туризму (ліцензійних умовах), і контролі за їх дотриманням / Затверджена наказом Ліцензійної палати України і державного комітету України з туризму від

12.01.1999 р. № 5/1.

15.Методичні рекомендації з організації поїздок вітчизняних туристів за кордон / Затверджено постановою Колегії державного комітету України з туризму від 16.04.1996 р. № 96/8.

16.Програма забезпечення захисту і безпеки туристів / Затверджено постановою Колегії державного комітету України з туризму від 08.10.1996 р. № 96/5.

17.“Про затвердження Правил користування готелями і надання готельних послуг в Україні” / Наказ Державного комітету по житловокомунальному господарству України і Державного комітету України з туризму від 10.09.1996 р. № 77/44.

265

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

ЕКОНОМІКА І ОРГАНІЗАЦІЯ ТУРИСТИЧНО - ГОТЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

18.Правила обов’язкової сертифікації послуг харчування / Затверджено наказом Державного стандарту України від 27.01.1999 р. № 37.

19.Правила обов’язкової сертифікації готельних послуг / Затверджено наказом Державного стандарту України від 27.01.1999 р. № 37.

20.Александрова А.Ю. География мировой индустрии туризма: Учеб. пособие. - М.: Изд-во Московского университета, 1998. - 89 с.

21.Балабанов И. Т., Балабанов А. И. Экономика туризма: Учеб. пособие. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 176 с.: ил.

22.Бойко М. Наукові засади обгрунтування підприємницької стратегії у сфері готельного господарства // Вісник КНТЕУ. – 2002. - № 3.

С. 45-51.

23.Бондаренко Г.А. Гостиничное и ресторанное хозяйство: Учебно-практ. пособие. Мн.: БГЭУ, 1999.

24.Борисов К. Г. Международный туризм и право. - М., 1999.

25.Браймер Р. А. Основы управления в индустрии гостеприимства / Пер. с англ. - М.: Аспект Пресс, 1995. - 382 с.

26.Волков Ю. Ф. Введение в гостиничный и туристический бизнес. – Ростов-на-Дону: «Феникс», 2003. – 348 с.

27.Восколович Н.А. Маркетинг туристических услуг. – М.: МГУ,

ТЕИС, 2001.

28.Гостиничный и туристский бизнес / Под ред. А.Д. Чудновского. М.: Ассоциация авторов и издателей "Тандем", 1998.

29.Гуляев В. Г. Организация туристской деятельности. — М.: Нолидж, 1996.

30.Гуляев В.Г. Организация туристской деятельности: Учебное пособие. - М.: НОЛИДЖ. 1996.-312с.

31.Долматов Г.М. Международный туристский бизнес: история, реальность и перспективы. – Ростов-на-Дону: «Феникс», 2001.

32.Дурович А. П. Маркетинг в туризме. — М.: Институт дистанционного образования; МЭСИ, 2000.

33.Ефремова М.В. Основы технологии туристского бизнеса. – М.: «Ось-89», 1999.

34.Ильина Е. Н. Туризм и путешествия. Создание туристской фирмы. Агентский бизнес. — М.: Физкультура и спорт, 1998.

35.Ильина Е. Н. Туроперейтинг: организация деятельности. — М.: Финансы и статистика, 2001.

36.Ильина Е. Н. Туроперейтинг: стратегия и финансы. — М.: Финансы и статистика, 2002.

37.Исмаев Д.К. Маркетинг и управление качеством гостиничных услуг: Учеб. пособие. М.: Московская академия туристского и гостинично-ресторанного бизнеса при правительстве Москвы, 2000.

38.X. Монтанер Монтехано. Структура туристическою рынка: Учеб. пособив Пер. с испанского. - Смоленск; Изд-во СГУ. 1997. - 230 с.

266

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

ЕКОНОМІКА І ОРГАНІЗАЦІЯ ТУРИСТИЧНО - ГОТЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

39.Кабушкин Н. И. Менеджмент туризма: Учеб. пособие. -Минск.:

Изд-во БГЭУ, 1999. - 644 с.

40.Кабушкин Н. И., Бондаренко Г.А. Менеджмент гостиниц и ресторанов. – Мн.: Новое знание, 2002.

41.Квартальнов В. А. Иностранный туризм. – М.: ФиС, 2001.

42.Квартальнов В. А. Стратегический менеджмент в туризме: Современный опыт управления. – М.:ФиС,1999.

43.Квартальнов В. А. Туризм: теория и практика: Избранные труды: В 5 т. - М.: Финансы и статистика, 1998.

44.Кифяк В. Ф. Організація туристичної діяльності в Україні: Навчальний посібник. — Чернівці: Книги – XXI, 2003. – 300 с.

45.Котлер Ф., Боуэн Дж., Мейкенз Дж. Маркетинг. Гостеприимство и туризм: Учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ, 1998. - 787 с.

46.Левковська Л., Чабан Р., Мунін Г. Стан і перспективи розвитку туризму та готельного бізнесу в Україні // Економіка України. – 2003. - №

6.– С. 31-36.

47.Лесник А.Л. Практика маркетинга в гостиничном и ресторанном бизнесе. — М.: Товарищ, 2000.

48.Любіцева О. О. Методика розробки турів: Навчальний посібник.

— К.: Альтерпрес, 2003. – 104 с.

49.Маринин М. М. Туристские формальности и безопасность в туризме. — М.: Финансы и статистика, 2002. – 144 с.

50.Марущак Т. Міжнародні готельні ланцюги як організаційна форма функціонування підприємств готельного господарства // Вісник КНТЕУ. – 2002. - № 1. – С. 93-98.

51.Мельниченко С. Управління персоналом у сфері готельного господарства // Вісник КНТЕУ. – 2002. - № 3. – С. 51-56.

52.Менеджмент гостиничного и ресторанного обслуживания / Сост. Ю. Н. Борисова, Н. И. Гаранин, Ю. В. Забаев, А. И. Сеселкин. - М.:

РМАТ, 1997. - 73 с.

53.Менеджмент туризма: / Под ред. В. А. Квартальнова. - М.:

ФиС, 2002.

54.Менеджмент туризма: Учеб. для студентов / Авт.-сост. И. В.

Зорин. - М.: РМАТ, 1998. - 230 с.

55.Моисеева Н. К. Стратегическое управление туристской фирмой. - М.: Финансы и статистика, 2000.

56.Некоторые аспекты функционирования индустрии туризма / Под общ. ред. А.Л. Лесника. И.П. Мацицкого. А. В. Чернышева. - М.: Издво "Вестник", 1998.

57.Организация и технология гостиничного обслуживания: Учебник для нач. проф. образования / Под ред. А.Ю. Лапина. М.: ПрофОбрИздат, 2001.

58.Организация и управления гостиничным бизнесом: Учебник / Под ред. А.Л. Лешко, А.В. Чернышева, М.: Издательский Дом "Альпина", 2001.

267

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

ЕКОНОМІКА І ОРГАНІЗАЦІЯ ТУРИСТИЧНО - ГОТЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

59.Папирян Г. А. Маркетинг в туризме. — М.: Финансы и статистика, 2000.

60.Папирян Г. А. Международные экономические отношения: Экономика туризма. - М.: Финансы и статистика, 1998.

61.Папирян Г. А. Менеджмент в индустрии гостеприимства: (отели и рестораны). – М.: ОАО «НПО «Издательство «Экономика», 2000.

62.Розанова Т. П. Маркетинг в туризме. — М.: Российская экономическая академия, 1998.

63.Сапрунова В. Б. Туризм, эволюция, структура, маркетинг. —

М.: Ось-89, 1998.

64.Сапрунова В. Б. Туризм: эволюция, структура, маркетинг. - М.:

Ось-69. 1997.-160с.

65.Сенин В. С. Организация международного туризма. — М.: Финансы и статистика, 2000.

66.Соловьев Б. Л., Толстова Л. А. Менеджмент гостеприимства: Справ.-метод. пособие. - М.: РМАТ, 1997. - 108 с.

67.Стадник А.А. Технология приема и обслуживания туристов в гостинице (Обобщение зарубежного опыта). М.: Высшая школа по туризму и гостиничному хозяйству, 1995.

68.Туризм в Україні – 2005: Статистичний бюлетень. – К.: Держтурадміністрація, 2006. – 96 с.

69.Туристична діяльність: Нормативна база / Роїна О. М. – К.:

КНТ, 2005. – 448 с.

70.Уокер Дж. Введение в гостеприимство. — М.: ЮНИТИ, 1999.

71.Уокер Дж. Р. Введение в гостеприимство: Учебник / Пер. с англ. М.: ЮНИТИ, 1999.

72.Усов В.В. Организация обслуживания в ресторанах: Практ. пособие. М.: Высш. шк., 1990.

73.Федцов В.Г. Культура сервиса: Учебно-практ. пособие. М.:

ПРИОР, 2000.

74.Хлопяк С. Особливості механізму управління підприємством туристичної галузі // Вісник КНТЕУ. – 2002. - № 5. – С. 33-46.

75.Чеботарь Ю.М. Туристический бизнес: Практическое пособие для турфирм и клиентов. - М.: Мир деловой книги, 1997. - 69 с.

76.Экономика современного туризма / Карпова Г. А., Воронцов М.Г., Могаров М. В. и др. — СПб.: Герда, 1998.

77.Экономика современного туризма / Под ред. д-ра экон. наук Г. А. Карповой. - М.-СПб: Изд. «Герда», 1998. - 405 с.

78.Яновська Н.В. Туризм: організація і облік. – Харків: Фактора,

2000.

268

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

ЕКОНОМІКА І ОРГАНІЗАЦІЯ ТУРИСТИЧНО - ГОТЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

ДОДАТКИ

Додаток 1

Закон України ПРО ТУРИЗМ

Про внесення змін до Закону України “Про туризм" ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, N 13, ст.180 )

Верховна Рада України ПОСТАНОВЛЯЄ:

I. Внести зміни до Закону України “Про туризм”

(Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 31, ст. 241; 2001 р., N 32, ст. 172), виклавши його в такій редакції:

"ЗАКОН УКРАЇНИ

Про туризм Цей Закон визначає загальні правові, організаційні та соціально-

економічні засади реалізації державної політики України в галузі туризму та спрямований на забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, охорону здоров’я, на безпечне для життя і здоров’я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав при здійсненні туристичних подорожей. Він встановлює засади раціонального використання туристичних ресурсів та регулює відносини, пов’язані з організацією і здійсненням туризму на території України.

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

туризм — тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування;

турист — особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов’язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін;

туристичний продукт — попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов’язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об’єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо);

супутні туристичні послуги та товари — послуги та товари, призначені для задоволення потреб споживачів, надання та виробництво яких несуттєво скоротиться без їх реалізації туристам;

269

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

ЕКОНОМІКА І ОРГАНІЗАЦІЯ ТУРИСТИЧНО - ГОТЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

характерні туристичні послуги та товари — послуги та товари, призначені для задоволення потреб споживачів, надання та виробництво яких суттєво скоротиться без їх реалізації туристам;

просування туристичного продукту — комплекс заходів, спрямованих на створення та підготовку до реалізації туристичного продукту чи туристичних послуг (організація рекламно-ознайомлювальних подорожей, участь у спеціалізованих виставках, ярмарках, видання каталогів, буклетів тощо);

місце продажу (реалізації) туристичних послуг — країна, в якій зареєстровано відповідний суб’єкт господарювання, що реалізує туристичний продукт;

місце надання туристичних послуг — країна, на території якої безпосередньо надаються туристичні послуги.

Стаття 2. Законодавство України про туризм

Законодавство України про туризм складається з Конституції України, цього Закону, інших нормативно-правових актів, виданих відповідно до них.

Майнові відносини в галузі туризму, засновані на рівності, автономії волі і майновій самостійності їх учасників, регулюються Цивільним та Господарським кодексами України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, передбачені інші правила, ніж ті, що встановлені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 3. Туристичні ресурси України

Туристичними ресурсами України є пропоновані або такі, що можуть пропонуватися, туристичні пропозиції на основі та з використанням об’єктів державної, комунальної чи приватної власності.

Напрями освоєння і розвитку туристичних ресурсів України визначаються органами державної влади, органами місцевого самоврядування відповідно до програм розвитку туризму.

Класифікація та оцінка туристичних ресурсів України, режим їх охорони, порядок використання з обліком гранично припустимих навантажень на об’єкти культурної спадщини та довкілля, порядок збереження цілісності туристичних ресурсів України, заходи для їх відновлення визначаються відповідно до закону.

Унікальні туристичні ресурси можуть знаходитися на особливому режимі охорони, що обмежує доступ до них. Обмеження доступу до туристичних ресурсів визначається їх реальною пропускною спроможністю, рівнем припустимого антропогенного навантаження, сезонними та іншими умовами.

Під час містобудівного планування, проектування, розміщення, будівництва і реконструкції об’єктів містобудування на територіях рекреаційних зон відповідні органи виконавчої влади, власники об’єктів містобудування повинні передбачати максимальну інтеграцію

270

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]