Розділ 1 завдання різних типів блогів на сайтах змі

1.1. Проблеми сучасної класифікації блогів

Оскільки блогінг набув широкої популярності в Україні лише у 2007-2008 рр., вітчизняна блогосфера ще перебуває на етапі свого становлення, тому виділити усталені типи блогів наразі досить складно. На сьогодні існують численні спроби класифікувати блоги, так, наприклад, С. Довбиш пропонує класифікацію блогів у залежності від того, хто є автором блогу: особисті блоги, колективні (соціальні), корпоративні [14]. До цього ж переліку зараховані сплоги, моблоги та тематичні блоги, що уявляється не зовсім логічним і виправданим, оскільки тут використовуються різні критерії класифікації: тематичним (тобто присвяченим лише одній темі) може бути як особистий, так і колективний блог. Моблоги – мобільні блоги, що містять контент, який потрапляє в інтернет з мобільних телефонів – також можуть бути особистими, колективними або корпоративними.

І. Козлов додає до традиційного поділу блогів на особисті та колективні або корпоративні також класифікацію блогів за тематикою публікацій та цільовим призначенням: культурологічні (блоги прихильників того чи іншого музичного, літературного, театрального напрямку), наукові (результати експериментів та спостережень науковців), освітні (створюються студентами або викладачами), високотехнологічні (про досвід застосування сучасних приладів та технологій, про новинки у галузі IT-технологій), релігійні, філософські [18]. У підсумку такої класифікації автор наголошує на тому, що «блоги обов’язково відбивають коло захоплень та інтересів людини та виступають у ролі сучасного засобу спілкування за спільними інтересами, що завдяки інтернету став загальнодоступним [18].

Проблемою типології блогів цікавляться і самі блогери, про що свідчить публікація одного з них, у якій робиться спроба багаторівневої класифікації блогів: за технічною основою блоги поділяються на «комунальні» (розміщені на блог-хостингу – Blogger.com, LiveJournal.com, Блоги@Mail.ru), автономні stand-alone (розміщені на окремому хостингу) та моблоги – інтерпретовані під мобільні та інші портативні пристрої. За автором блоги диференціюються на авторські (ведуться однією людиною), анонімні (автор пише під псевдонімом або від чужого імені), колективні та корпоративні (ведуться співробітниками однієї організації) [33].

В залежності від мети створення автор вирізняє особисті щоденники, тематичні блоги (присвячені певній темі), загальнотематичні (про все і ні про що), бізнес-блоги (створюються для просування певних товарів та послуг). І, нарешті, за специфікою змісту блоги класифікуються на текстові, фотоблоги, відеоблоги, музичні блоги, подкастингові (містять інформацію у вигляді звукових файлів), мультимедійні (містять різнорідний контент – і текстовий, і графічний, і звуковий, і відео) [33].

Найбільш поширеним на сьогодні є розподіл блогів за типом контенту. Найбільш відомою є класифікація одного з перших і найбільш відомих у світі блогерів Даррена Роуза, опублікована ним у власному мережевому журналі ProBlogger [65]. Він вирізняє двадцять основних типів повідомлень у блогах:

• пости-інструкції (такі пости розповідають людям, як треба що-небудь робити);

• інформаційні пости – один з найпоширеніших видів повідомлень, автор просто дає інформацію по темі, яку сам же поставив;

• огляди. Також дуже поширений і затребуваний вид повідомлень. Коли хтось хоче придбати новий товар (наприклад, мобільний телефон), він шукає відгуки інших людей, які вже мають досвід користування цією річчю і готові поділитися своїми враженнями. У результаті формується досить повна картина, складена на основі аргументованого обговорення;

• списки (переліки). Подібні повідомлення з'являються у такому вигляді: «Давайте складемо список десяти найкращих ...», «Сім причин, чому ...», «П'ять коханих ...» тощо. Пости такого роду популярні у читачів, а інтерактивний режим, в якому працюють блоги, дозволяє їх доповнювати й коригувати, в результаті чого виходить дуже корисний контент;

• інтерв'ю. Зрідка блогери публікують відповіді на питання якогось експерта. Це зазвичай робиться за темами, які цікаві багатьом, але при цьому більшість не має по них глибоких знань. Подібна практика може допомогти блогеру залучити до журналу додаткових читачів. Важливо, щоб питань було небагато, але при цьому, щоб вони були правильно сформульовані – так, щоб при відповіді на них людина могла розкрити тему, не вдаючись в занадто розлогі пояснення;

• кейс (навчальний або просто типовий приклад з власного досвіду). Дослідження якихось питань, цікавих читачам. Ілюстрація рішень на реальних прикладах. Скажімо, може наводитися приклад покупки автомобіля на ринку з описом проблем, що виникали при цьому і опису їх рішень. Головне в «кейсі» те, що в його основі лежать не придумані, а реальні події. Мета подібної публікації – дати читачам приклад для наслідування або, навпаки, уберегти їх від небажаного розвитку подій;

• історії реальних людей. Цей тип постів схожий на кейс, але якщо в кейсі акцент робиться на проблему та шляхи її вирішення, то в цьому випадку розглядається історія успіхів або невдач якоїсь людини;

• повідомлення-посилання. Оскільки Інтернет живе за рахунок гіперпосилань, блогери і власники сайтів дуже люблять, коли хтось розміщує пост, який посилається на їх ресурс. У даному випадку йдеться про те, що блогер, якому став відомий цікавий інтернет-ресурс, повідомляє про нього іншим і дає на нього посилання. Зазвичай посиланням не обмежуються, а частково або повністю наводять текст, розміщений на ресурсі, на який веде це посилання. Краще всього, якщо це посилання супроводжується вашим власним коментарем. По-перше, він дозволяє читачам блогу зрозуміти, чи треба їм взагалі йти за посиланням, витрачаючи на це час. По-друге, багатьом важлива думка власника блогу про те ресурсі, на який він відсилає своїх читачів. По-третє, є ще технічна причина, чому краще супроводжувати посилання власним текстом, а не просто копіювати чужий: часто пошукові машини «ріжуть дзеркала», тобто видаляють повні копії текстів з результатів видачі, залишаючи тільки одну з них;

• пост про проблему. Такого роду пост схожий на оглядовий, але, концентруючись на негативних сторонах якогось продукту або послуги, він застерігає інших користувачів і просить їх поради у вирішенні проблеми;

• порівняння або вибір чого-небудь. Нерідко буває необхідно зробити вибір між двома і більше товарами, послугами або рішеннями. Пост, про який ми зараз говоримо, дозволяє прийти до вирішення за підтримки читачів блогу, які ведуть обговорення в коментарях;

• «глобальні заяви». Часто це заява дуже загального характеру, зазвичай категорична, але залишає можливість посперечатися. Вона може бути, наприклад, смішною або закликати до дискусії. Однак таку дискусію, як правило, треба достатньо жорстко контролювати й направляти, тому що вона легко може перейти в безглузде обговорення, далеке від початкової теми (так званий флейм). Крім того, слід уважно стежити за своїми висловлюваннями;

• припущення. Повідомлення з серії «Це могло б бути так ...»;

• дослідження. Деякі блогери публікують справжні дослідні роботи з найрізноманітніших питань. Зазвичай ці повідомлення виходять довгими, але їх прочитання збагачує читача більш глибоким розумінням освітлюваного в повідомленні питання;

• зведене (або вільне) повідомлення. Такі пости несуть в собі риси дослідного і посилального постів одночасно. Блогер дає посилання на якесь повідомлення, але при цьому наводить не тільки свою думку, але й думки різних людей, до того ж узагальнені, у вигляді висновків;

• прогнози й підсумки. Кожен бачив безліч подібних повідомлень, особливо в переддень Нового року, коли підводяться підсумки року, що минає, і робляться прогнози на наступний рік;

• критичні повідомлення, тобто повідомлення, які містять нападки на інших людей. Це, перш за все, атаки на тих, хто сам незаслужено на когось нападав. Мета таких постів – не розв'язання нападу на інших, а припинення чужих агресивних дій;

• суперечки – бувають дуже різними. Можна лише відзначити, що сперечатися можуть як блогери один з одним, так і блогер і / або група його прихильників з іншими людьми. Щоб припинити суперечку, треба розмістити підсумкове повідомлення, що враховує думки всіх опонентів. Правда, це далеко не завжди можливо;

• гіпотези. Обговорення припущень з якого-небудь питання. Наприклад, «А що буде, якщо нафта подорожчає до 500 доларів?»;

• глузування. Є люди, які пишуть дуже уїдливо і смішно. У них зазвичай чимало читачів, і їх блоги користуються популярністю. Багато пишуть з гумором навіть про буденні речі. Такі блоги отримують безліч вхідних посилань і, як наслідок, високий рейтинг;

• проекти, які спонукають читачів до дії. Наприклад, голосування, опитування, вибір переможців тощо [65].

У наведеній класифікації враховується лише один параметр – типи повідомлень у блогах, тому така класифікація не може бути вичерпною. Пізніше автор сам зробив спробу удосконалити цю класифікацію, і розширив свій варіант типології повідомлень у блогах. Усі повідомлення Д. Роуз розділив на дві великі групи: стандартні і нестандартні повідомлення. До стандартних він зарахував такі: інструкція/підручник, новинне повідомлення, опис/тлумачення термінів, стандартний список (варіанти вирішення певної проблеми), список тематичних посилань, стаття-портрет (про відому людину, експерта з певних питань), тематичні дослідження, проблеми та шляхи їх вирішення, порівняння (конкурс на кращий варіант вирішення проблеми), життєві історії, суперечки [65].

До нестандартних типів повідомлень автор відносить такі: FAQ (питання, які часто задають), SAQ (питання, що мали б виникнути), відгуки, інтерв’ю, електронні книги, спеціальні звіти, шпаргалки, інфографіка, опитування читачів, голосування, добірка повідомлень з соціальної мережі Twitter, звіт про трафік за місяць, конкурси, тести тощо [65]. Хоча перелік типів повідомлень у блогах тут значно розширився, охопити усі існуючі на сьогодні типи постів навряд чи можливо.

А. Досенко пропонує такий варіант класифікації блогів: «1) особистісно-комунікативні (де виражається особисте бажання автора до спілкування, власна картина світу, суб’єктивне ставлення до ситуації тощо); 2) угруповано-комунікативні (маленькі спільноти блогерів, які послуговуються «принципом сорока осіб», та інші); 3) групово-комунікативні (блоги, що ведуться угрупуваннями, фірмами, корпораціями тощо); 4) масово-комунікативні (сюди відносимо влоги, тлоги та подкасти)» [15, 69]. Запропонована версія класифікації фактично дублює розподіл блогів на персональні, колективні та корпоративні, при цьому автор не дає чіткого розмежування дефініцій «угруповано-комунікативних» та «групово-комунікативних» блогів.

Блоги з оригінальним та неоригінальним контентом А. Досенко пропонує «розподілити за принципом інформаційної свіжості: свіжоінформаційні (ті, що містять матеріал, який раніше не висвітлювався, нікому не відомий, що носить власне-інформаційний характер) та загальноінформаційні (містять уже відомі факти з суспільного життя населення)» [45, 69]. Утім, дефініції «свіжоінформаційні» та «загальноінформаційні» поступаються у точності та конкретності визначенням «оригінальний контент» та «неоригінальний контент».

Журналістикознавець Н. Подпоріна, акцентуючи увагу на тому, що на сьогодні уніфікованої типології блогів не існує, пропонує власну класифікацію – за характером контенту та за типами постів. За першим параметром автор виділяє: текстові блоги, фото- і відеоблоги, аудіоблоги, мультимедійні блоги. У залежності від типів постів, тобто авторських записів, вирізняються блоги із записами особистого характеру, із добіркою чужих матеріалів з певної теми, з оцінкою та інтерпретацією повідомлень ЗМІ, роз’яснювальні блоги та блоги публічних людей [26, 10]. Подібну класифікацію подає і П. Протасов: блоги, що займаються відбором і класифікацією цікавих матеріалів та публікують посилання на них; блоги, що займаються оцінкою та інтерпретацією (спеціалізовані блоги, авторами яких є експерти з певних галузей); блоги відомих людей; роз’яснювальні (або тематичні) блоги [29, 11].

Актуальною у межах дослідження блогів на сайтах інтернет-ЗМІ видається класифікація блогів Т. Габор, яка виділяє чотири типи блогерства: «щоденники (як первісна ідея блогу); народна / громадянська журналістика (люди з нежурналістською освітою, які мають що сказати іншим, ведуть свої блоги); журналістські блоги на відомих сайтах (там самі журналісти розповідають про те, чого не змогли сказати у публікації в силу обмеження площі, жанру, завдання, яке ставила редакція); журналістські блоги, які виконують функцію самостійного видання» [36].

Блоги, які спочатку виконували функцію персональних електронних щоденників, зараз активно трансформуються, переходять від особистих тем до суспільно значущих. Блоги набувають все більшої публіцистичності й аналітичності, вони розраховані на велику кількість читачів і значний суспільний резонанс. Окрім того, форма щоденнику дозволяє зберігати відверту суб’єктивність позиції та експресивність оціночних суджень. Тому саме блоги – як читацькі, так і журналістські – наявні майже у всіх онлайнових ЗМІ.

Вже сам факт наявності рубрики «Блоги» на сайті інтернет-видання свідчить про розуміння редакціями ролі блогів в інтернет-середовищі, а участь журналістів у створенні блогів – про те, що вони містять професійний мас-медійний контент і розраховані на широке коло читачів. Окрім того, визнання блогів частиною інтернет-видання сприяє збільшенню довіри користувачів до інформації, що з’являється у таких блогах. Адже велика кількість самостійних блогів та публікацій на блог-хостингах містять неперевірену інформацію, поширюють чутки та пропаганду, у той час як блоги на сайті інтернет-видання мають статус ЗМІ, а отже блогери мають дотримуватись професійних журналістських стандартів.

Журналістам ця форма спілкування з аудиторією надає можливість самостійно обирати теми і жанри, більш відверто і суб’єктивно, ніж у друкованій версії видання, висловлювати думки з певних питань, «там самі журналісти розповідають про те, чого не змогли сказати у публікації в силу обмеження площі, жанру, завдання, яке ставила редакція» [36].

К. Євтушенко зазначає з цього приводу: «Журналістський блог зацікавлює аудиторію тим, що автор широко відомий, має довіру публіки й створює з нею особливі корпоративні стосунки, що засновані на цікавості до деталей інформації, можливостей неформальної дискусії, оцінки, критики» [47].

М. Панюшева розглядає блоги як головну альтернативу традиційним ЗМІ у ХХІ столітті. Дослідниця порівнює традиційну журналістику і блоги: «Традиційна журналістика спирається на факт: цікавий факт здатен «створити» новину. Блог робить ставу не на факт, а на судження про цей факт. Фактично, це означає, що відлуння стає важливішим за голос людини. Окрім того, блоги втілюють ідею децентралізації засобів масової інформації, доводячи її до абсолюту. З початку ХХ століття у світі формуються медіа-імперії, які формують громадську думку. Проте блоги (розосереджені та пропонуючі різні точки зору) знищують їх вплив» [73].

У той же час, М. Панюшева аналізує і ймовірні та реальні недоліки блогерської журналістики, як-от маніпулювання громадською думкою, зловживання чужими текстами, недотримання етичних норм, велика кількість PR-матеріалів тощо. Так само, як і традиційні ЗМІ, блоги зараз активно використовуються як знаряддя в інформаційних війнах [73].

Російський дослідник К. Захаров аналізує форми взаємодії журналістики з культурою інтернет-блогів та робить висновок про те, що блоги використовуються журналістами як джерело інформації, як поле діяльності (публікація електронної версії вже надрукованого матеріалу або створення нового), як засіб інтерактивного спілкування з аудиторією, як можливість висловлення незалежної вільної думки, як «особистий простір» творчого самовираження журналіста, як відкрита «творча майстерня» журналіста [48].

Н. Прудка пропонує диференціювати блоги за різними параметрами. Так, за типом знакових систем можна виділити текстові, фото- та відеоблоги; за типом авторства – персональні та колективні. Колективний блоги дослідниця визначає як «об’єднання декількох користувачів під одним ім’ям, яке часто називають «комьюніті» [30, 73]. Як правило, такі спільноти мають одного-двох модераторів, які стежать за дотриманням правил спілкування у блозі – від вибору тем до дизайну. За типом контенту автор пропонує розрізняти особисті та публічні блоги, «артблоги» (публікація власних робіт), дайджести – добірка чужих матеріалів за певними критеріями, та нарешті авторські журналістські блоги [30, 74].

Н. Прудка зазначає, що абсолютна більшість блогів на сьогодні – це особисті електронні щоденники, присвячені побутовим, повсякденним проблемам автора, призначені для вузького кола друзів і тому не цікаві для широкого загалу [83, 73]. Набагато більш цікавими є публічні блоги та артблоги, розраховані на більшу аудиторію. Цілям професійної комунікації слугують журналістські блоги, адресовані масам, і читацькі блоги, еквівалентні журналістським, тобто такі, що присвячені суспільно значущим темам і розраховані на масову аудиторію.

Також є класифікація блогів за контент-характеристикою (будь-яке інформаційно значуще наповнення інформаційної системи): контентний блог публікує авторські матеріали; моніторинговий блог – в ньому найчастіше надаються якісь посилання на інші сайти; цитатний – переважна більшість цитат інших блогерів; сплог – спам-блог. За домінантою автора блоги можна розподілити на суто журналістські (автор журналіст), читацькі (автор читач), гостьові блоги (у такому разі кожен охочий може залишити свою публікацію на сайті).

На наш погляд, найбільш логічною і науково обґрунтованою є версія типології блогів Н. Прудкої, оскільки вона враховує різні критерії та різні рівні класифікації: за типом знакових систем, за типом авторства, за специфікою контенту, враховуючи тематику публікацій та їх оригінальність або дайджестовий характер.

До цієї типології слід додати, на нашу думку, ще й поділ блогів у залежності від їх цільової аудиторії. Адже блоги різняться не тільки типом авторства, але й націленістю на певну читацьку аудиторію, що зумовлює відповідно і тематику публікацій. Так, наприклад, персональні блоги, як правило, розраховані на вузьке коло знайомих автора, тому присвячені особистим, інтимним темам – повідомленням про події повсякденного життя блогера, його роздумам, вони містять особисті фотографії та гіперпосилання на матеріали сайтів, що його зацікавили (це власне «електронні щоденники» як перший і найбільш поширений варіант блогів).

Натомість існують інші блоги, розраховані на масову аудиторію. А для того, щоб зацікавити широке коло відвідувачів, залучити до полеміки багатьох читачів, потрібно публікувати матеріали на суспільно значущі теми, тобто такі, які зазвичай лідирують у традиційних ЗМІ: політика, економіка, культура, спорт, розваги, інформаційні технології тощо. У цьому разі блог стає своєрідним засобом масової інформації та комунікації, адже його автор повідомляє важливі новини, публікує текстові, фото- й відеорепортажі власного виробництва, а також художньо-публіцистичні та аналітичні матеріали. При цьому автор блога може й не бути професійним журналістом.

Тому блоги, розраховані на масову аудиторію, у свою чергу пропонуємо розподіляти на професійні журналістські та аматорські (або «народні» чи «громадянські», як називають науковці цей тип журналістики). Такі блоги можуть існувати на окремому блог-хостингу або на сайтах інтернет-ЗМІ, як у випадку з мережевими виданнями «Українська правда» та «Кореспондент.net». На сайтах ЗМІ цей тип блогів виконує функції персональних рубрик та авторських колонок журналістів, читачів та гостей видання – відомих політиків, культурних діячів, політологів, економістів тощо.

Також до розподілу блогів за типом авторства на персональні та колективні слід додати ще й диференціацію блогів у залежності від форми ідентифікації автора. Справа у тому, що у блогінгу, як і у соціальних мережах, людина може зареєструватися під власним ім’ям та прізвищем або обрати нікнейм та висловлюватись від імені будь-якого вигаданого персонажа. Кожен блогер також має вибір – подавати своє власне фото або ні. І від того, яку позицію обирає автор, залежить серйозність його намірів та взагалі ставлення до блогінгу. Як пише з цього приводу Д. Богданов, «якщо у своєму ніку користувач вживає власні ініціали, це свідчить про його серйозні наміри по відношенню до спілкування. Автор зазвичай пише, дотримуючись обраної теми, не використовуючи у своїх повідомленнях різкі, негативні висловлювання, образи. Те, що користувач вказав своє реальне «Я», зобов’язує його поводитись адекватно, оскільки він розуміє, що його можуть упізнати знайомі люди, і у випадку неправильної поведінки йому доведеться перед ними відповідати за це» [7, 115].

Проте, зважаючи на те, що блоги за своєю природою – це особисті щоденники, особа автора має бути чітко ідентифікована, що і відбувається у більшості випадків. Особливо актуальною ця проблема стає у випадку з блогами на сайтах якісних онлайнових ЗМІ, оскільки рівень видання зобов’язує не тільки журналістів, а й блогерів-читачів або гостей дотримуватися професійних стандартів і норм поширення інформації. Тому приховування власного прізвища під вигаданим нікнеймом або розміщення чужої фотографії – досить рідке явище серед блогінгу цього типу.

Отже, усі існуючі на сьогодні в мережі інтернет блоги можна розділити на такі типи: за типом знакових систем – на текстові, фото-, відеоблоги, подкастингові (що містять аудіофайли) та змішані або мультимедійні (що поєднують різні типи інформації); за кількістю авторів – на персональні, корпоративні та колективні; за цільовою аудиторією – на особисті та масові; за тематикою публікацій – на загальнотематичні, вузькоспеціалізовані, а також на блоги, що присвячені особистим або суспільно значущим темам; за специфікою контенту – на оригінальні та дайджестові; за характером ідентифікації автора – на блоги з чітко зазначеним реальним автором та блоги, що ведуть від імені вигаданого персонажу; за технічною основою блоги поділяються на «комунальні» (розміщені на блог-хостингу), автономні stand-alone (розміщені на окремому хостингу), моблоги – інтерпретовані під мобільні та інші портативні пристрої, і нарешті блоги на сайтах інтернет-ЗМІ. Останні у свою чергу, можна розділити на журналістські блоги, адресовані масам, і читацькі блоги, еквівалентні журналістським, тобто такі, що присвячені суспільно значущим темам і розраховані на масову аудиторію.

Слід наголосити на тому, що розробити уніфіковану типологію блогів на сьогодні дуже складно, оскільки для українського сегменту мережі це явище нове і перебуває на стадії свого активного розвитку, що обумовлює його постійну трансформацію та появу нових типів блогів.