Теми рефератів

1. Ресурси та фактори виробництва - основа суспільного виробництва.

2. Продуктивні сили суспільства та їх роль в економічній системі.

3. Виробничий потенціал української економіки: стан та перспективи розвитку.

4. Роль НТП у соціально-економічному прогресі.

5. Структура соціально-економічних відносин.

6. Матеріальне виробництво – основа життя людського суспільства.

Контрольні завдання

1. Тести

1. Крапка, розташована усередині кривої виробничих можливостей, показує:

а) повне використання наявних ресурсів;

б) використання ресурсів для виробництва одного із двох товарів;

в) недостатнє використання ресурсів;

г) незабезпеченість наявними ресурсами.

2. Обмеженість ресурсів означає, що:

а) з їхньою допомогою неможливо одночасне й повне задоволення всіх наявних потреб;

б) у суспільстві вони є в такій кількості, якої недостатньо для виробництва необхідних товарів і послуг;

в) ресурсів вистачає тільки на виробництво предметів споживання.

г) всі відповіді невірні.

3. Взаємозамінність факторів виробництва обумовлена:

а) конструктивними особливостями виробу;

б) специфікою потреб;

в) обмеженістю ресурсів;

г) ефективністю використання ресурсів.

4. Предметом праці є:

а) засоби, за допомогою яких виробляється продукт;

б) те, на що спрямовано працю й із чого в результаті виходить продукт праці;

в) сукупність обмежених ресурсів;

г) інструменти, які використаються в процесі виробництва.

5. Продуктивність праці - це:

а) витрати робочого часу на випуск одиниці продукції;

б) показник ефективності, що являє собою кількість (вартість) продукції, виробленої працівником за певний час;

в) показник, що характеризує можливість виробництва продукції без браку й втрат;

г) показник, що характеризує наскільки продуктивно, корисно використає працівник свій робочий час.

2. Питання для самоперевірки знань

1. Дайте визначення змісту виробництва та його функціонального призначення.

2. Назвіть особливості землі як виробничого ресурсу.

3. Назвіть основні фактори виробництва і розкрийте їх взаємозв’язок.

4. Що таке структура виробництва і за якими ознаками її можна класифікувати?

5. Дайте визначення і покажіть відмінності між матеріальним і нематеріальним виробництвом.

6. Поясніть значення виробничої та соціальної інфраструктури.

Література: 1, 3, 4, 5, 8, 13, 24.

Тема 3 Економічні потреби та інтереси

1. Економічні потреби суспільства, їх суть і класифікація.

2. Корисність продукту. Об’єктивна і суб’єктивна корисність продукту.

Методичні вказівки та пошукові завдання

Потреби - це категорія, яка відображає ставлення людей до умов їх життєдіяльності, це щось необхідне для розвитку людини як особистості.

Структура потреб суспільства відображає ставлення людини до природи - потреби людини в природі: в насолоді природою, охороні природи, потреби виробничі - в засобах виробництва або предметах споживання, потреби до себе, до інших людей, до праці, до дозвілля тощо.

Потреби людей надзвичайно різноманітні: фізіологічні, інтелектуальні, політичні тощо. їх можна класифікувати за різними ознаками. За носіями, або суб’єктами, потреби поділяються на індивідуальні, колективні та суспільні. Відповідно до об'єктів, на які спрямовані потреби, розрізняють матеріальні, духовні та естетичні потреби. Залежно від сфери діяльності виділяють потреби праці, відпочинку, спілкування, економічні.

За походженням потреби поділяють на первинні та вторинні. Первинні - породжені тим, що людина є істотою біологічною і їй постійно необхідні повітря, вода, їжа, сон тощо. Вторинні потреби витікають з того, що людина є частиною соціуму, тобто живе в рамках певної соціальної організації. І такий статус людини вимагає і породжує соціальні потреби.

Класифікація потреб:

За суб’єктами (носіями потреб):

- індивідуальні;

- колективні;

- суспільні.

Або: домогосподарств, підприємств, держави.

За об’єктами (предметом, на який вони направлені):

- матеріальні (потреби в матеріальних благах та послугах);

- духовні (потреби у творчості, самовираженні, розвитку своїх можливостей, самовдосконаленні, вірі, освіті, культурі, заняттях наукою, мистецтвом, підвищенні кваліфікації);

- соціальні (коханні, дружбі, спілкуванні, участь у суспільно-корисній діяльності).

За сферами діяльності:

- праці;

- спілкування;

- рекреації (відпочинку, відновлення працездатності);

- економічні - частина людських потреб, для задоволення яких необхідне виробництво, розподіл, обмін і споживання благ.

За черговістю задоволення:

- першочергові (задовольняються предметами першої необхідності);

- не першочергові (задовольняються предметами розкоші).

За ступенем реалізації:

- абсолютні (породжені сучасним рівнем розвитку економіки);

- дійсні (відповідають рівню розвитку економіки певної країни);

- платоспроможні (потреби, які людина може задовольнити відповідно до власних доходів та рівня цін).

За участю у відтворювальному процесі:

- виробничі (потреби в засобах виробництва);

- невиробничі (потреби у споживчих товарах).

За можливостями задоволення:

- насичені, вгамовані (мають чітку межу і можливість повного задоволення);

- ненасичені, невгамовні (не можуть бути задоволені повністю, не мають меж насичення).

Потреби породжують стимули до виробництва, тому виробництво є доцільною діяльністю людей, спрямованою на задоволення їхніх потреб.

Вивчаючи друге питання, звертається увага на те, що корисність - це здатність речі чи послуги задовольняти будь-яку потребу людини.

Корисність продукту різна для різних людей і являє собою суб’єктивне поняття.

Корисність - це задоволення, яке отримує споживач у процесі споживання товарів та послуг. Якщо є конкретний продукт, який поділений на декілька частин, то корисність кожної наступної частини зменшується в міру того, як все повніше й повніше задовольняється потреба.

Більша або менша корисність продукту залежить від особливого відношення, яке існує між частинами блага, й інтенсивності потреб, для задоволення яких вони застосовуються.

Об’єктивна корисність продукту - це сукупність хімічних, фізичних, естетичних й інших властивостей продукту, завдяки яким цей продукт задовольняє ті чи інші потреби людини. Корисність продукту існує об’єктивно, тобто незалежно від того, що думає про цей продукт людина. Може бути й так, що людина взагалі нічого не знає про цей продукт, хоча він є корисним.

Суб’єктивна корисність продукту - це оцінка корисності продукту споживачем. Причому ця оцінка є динамічною, тобто такою, що змінюється в залежності від цілого ряду факторів. Серед факторів, які роблять вплив на оцінку корисності продукту, варто виділити такі:

- рівень насиченості благом (продуктом). Кожна додаткова одиниця одного і того ж блага приносить людині менше задоволення, а отже, має меншу додаткову корисність, ніж попередня;

- рівень економічної стабільності (нестабільність спричиняє підвищення оцінок корисності продукту);

- національний та історичний фактори (для одних цінна баранина, для інших - свинина; в один час цінувалися одні вироби, в інший - інші)

Суб’єктивні оцінки тих благ, які купують, формуються на рівні їх граничної, тобто найменшої корисності. Вчення про граничну корисність продукту розробили представники маржиналізму (від слова марджінал - граничний) К.Менгер, Ф.Візер, Е.Бем-Баверк, А.Маршал, В.Парето і інші. Згідно з їх теорією, в умовах стабільної економіки кожна людина прагне поводити себе раціонально, тобто прагне оптимізувати свій добробут, максимально задовольняючи свої потреби. Для цього покупець виключно суб’єктивно оцінює першорядність тієї чи іншої потреби. Відповідно до цього і розподіляє свій доход. Чим потрібніше благо, тим вища його суб’єктивна оцінка і тим більший попит на нього. Для визначення суб’єктивних оцінок використовують закон спадної граничної корисності, за яким колена додаткова одиниця одного і того ж блага приносить людині менше задоволення, а отже, має нижчу суб’єктивну оцінку, нижчу суб’єктивну корисність.