Теми рефератів

1. Підприємництво як фактор виробництва: теоретичний аспект.

2. Проблеми і перспективи становлення підприємництва в Україні.

3. Економічна природа фірми.

4. Проблеми створення і функціонування малого бізнесу.

5. Акціонерні товариства в Україні: шляхи створення і проблеми розвитку.

Контрольні завдання

1. Тести

1. До функцій підприємницької діяльності не належить:

а) ресурсне забезпечення;

б) організація виробництва;

в) розробка статуту підприємства та формування господарського законодавства;

г) творчість;

д) правильна відповідь: б), в).

2. Для підприємницької діяльності не є характерним:

а) економічна самостійність;

б) необмежена самостійність у господарській діяльності;

в) ризик;

г) правильна відповідь: б), в).

3. Збитковим підприємством є таке підприємство, де:

а) відсутній прибуток;

б) низька заробітна плата;

в) витрати перевищують виручку;

г) є витрати, що пов’язані з недостатньо ефективною організацією виробництва.

4. Основною метою здійснення підприємницької діяльності є:

а) максимізація прибутку;

б) потреба в реалізації своїх особливих здібностей;

в) незадоволення досягнутим спеціальним становищем;

г) можливість відчувати себе незалежним і одержувати задоволення від своєї діяльності.

5. Одним із принципів функціонування підприємств є:

а) економічна відокремленість;

б) наявність конкурентного середовища;

в) економічна відповідальність за кінцеві результати своєї діяльності;

г) немає правильної відповіді.

3. Питання для самоперевірки знань

1. У чому полягає сутність підприємницької діяльності і які вона виконує функції в ринковій економіці?

2. Чи всі люди можуть бути підприємцями? Які для цього потрібно мати людські якості?

3. Які існують умови цивілізованого розвитку підприємницької діяльності?

4. Визначте сутність економічної відповідальності підприємця за результати своєї діяльності.

5. За якими показниками можна оцінити ефективність розвитку підприємницької діяльності.

Література: 2, 6, 12, 22, 33, 35, 36.

Тема 11 Галузеві особливості виробництва і функціонування капіталу. Форми прибутку, процент і рента.

1. Основні ознаки формування галузевого виробництва.

2. Банківська система України, особливості її функціонування.

3. Особливості аграрних відносин в Україні.

Методичні вказівки та пошукові завдання

Вивчаючи перше питання, звертається увага на те, що структура виробництва в будь-якому суспільстві формується під впливом суспільного поділу праці, який призводить до виділення окремих виробництв і формування галузей. Загальний поділ праці призвів до виділення таких галузей народного господарства, як промисловість, сільське господарство, зв’язок, транспорт, будівництво. Розрізняють такі види поділу праці: як загальний, частковий, одиничний. Частковий поділ праці спричинив виділення галузей всередині промисловості, сільського господарства і т.д.

Далі звертається увага на те, що визначальним фактором формування галузей і становлення їх оптимального розміру є попит на продукцію. При віднесенні підприємств до тієї чи іншої галузі, перш за все, враховується економічне призначення продукції. За характером впливу на предмет праці всі галузі промисловості поділяються на добувні і обробні; за структурою витрат на - трудомісткі, матеріаломісткі, фондомісткі, енерго- і паливомісткі; за часом роботи протягом року на - сезонні і несезонні. Є ряд інших ознак класифікації галузей.

В умовах становлення ринкової економіки вивчення галузевої структури необхідне для управління державною власністю в промисловості, якісного складання міжгалузевого балансу.

Критерієм прогресивності галузевої структури є таке співвідношення окремих галузей, при якому потреби народного господарства у певних видах продукції задовольняються з найменшими затратами суспільної праці і в найкоротший строк.

Для характеристики галузевої структури промисловості та аналізу зрушень у ній використовують ряд показників. Цими показниками можуть бути: питома вага випуску продукції окремими галузями в загальному обсязі випуску продукції промисловістю; зміна питомої ваги основних фондів галузі в загальній вартості основних фондів промисловості; зміна чисельності працюючих в галузі відносно загальної чисельності працюючих в промисловості та ін. Далі необхідно навести приклади галузевої структури національної економіки України.

При вивченні другого питання, з’ясовується, що банківська система - складова фінансової системи країни, що підпадає під загальну дію економічних законів, які діють у громадянському суспільстві. Вона є внутрішньо організованою, взаємопов'язаною, має загальну мету та завдання.

Банківська система виступає складовою кредитної системи держави й являє собою сукупність різних за організаційно-правовою формою та спеціалізацією національних банківських установ, що існують у межах єдиної фінансової системи та єдиного грошово-кредитного механізму в певний проміжок часу (певний історичний період).

В Україні побудовано дворівневу банківську систему, яка основана на взаємовідносинах між банками у двох площинах - по вертикалі та по горизонталі.

Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень Закону України «Про банки і банківську діяльність». Банки в Україні функціонують як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).

Банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку. За формою власності банки можуть бути державними або такими, що основані на приватній формі власності. Далі необхідно звернути увагу на специфіку розвитку банківської системи України, її роль у розвитку економіки.

Сільське господарство як складова національної економіки - одна з тих галузей, стан якої визначає основні параметри життєдіяльності суспільства. Особливу роль відігравало і відіграє сільське господарство в національній економіці України. У валовому внутрішньому продукті частка аграрного виробництва нашої держави становить 16%, у ньому зайнято 23% працездатного населення та використовується понад однієї п'ятої основних фондів.

Характерними рисами сучасного стану агропромислового комплексу України є те, що як цілісна структура у складі національної економіки він тільки формується. На відміну від економічно розвинених країн переважну частку вартості кінцевої продукції АПК нашої держави створює сільське господарство внаслідок того, що ця галузь ще повною мірою не розчленована на складові, бо аграрне виробництво не відособлено в окрему галузь комплексу.

Економічна криза, яка охопила аграрну сферу, призвела до того, що потенціал агропромислового комплексу використовується тільки на третину, а значна частина продукції сільського господарства виробляється на присадибних ділянках жителів села та на ділянках землі, виділених міським жителям, і служить засобом виживання значної частини населення в умовах високого рівня безробіття, неповної зайнятості, невиплат заробітної плати і як наслідок - масової бідності.

Звертається увага на те, що стратегічними цілями реформування аграрного сектора нашої держави є:

– створення умов для розширеного відтворення і використання досягнень науково-технічного прогресу, щоб вивести соціально-економічний розвиток сільського господарства на рівень найбільш розвинених країн світу та перетворити нашу державу в надійного експортера продукції цієї галузі, продуктів ЇЇ переробки, посісти достойне місце на світовому продовольчому ринку;

– насичення національного ринку продовольством, сільськогосподарською сировиною вітчизняного виробництва та повне і незворотне розв'язання внутрішньодержавної продовольчої проблеми - задоволення поточних потреб держави і створення надійних стратегічних запасів продовольства;

– підвищення конкурентоздатності сільськогосподарської продукції вітчизняного виробництва;

– розв'язання соціальних проблем села;

– ефективна інтеграція нашого сільського господарства до світового продовольчого ринку;

– наукове і кадрове забезпечення аграрного виробництва;

– охорона навколишнього середовища.

Досягнення цих цілей передбачає здійснення цілого комплексу перетворень в аграрному секторі, головна роль серед яких належить реформуванню виробничих, майнових і земельних відносин на основі врахування дії законів і закономірностей розвитку ринкової економіки. Однією з головних ланок здійснюваних перетворень в сільському господарстві нашої держави є земельна реформа, спрямована на докорінне перетворення земельних відносин.